Тоталітарний режим і масові репресії

Соціально-економічні наслідки модернізації

Згорнувши ринкові відносини, експропріювавши приватну власність у місті і селі, держава кинула всі ресурси на створення важкої промисловості, яка мала стати основою всіх наступних перетворень. Застосовуючи командно-силові методи керівництва суспільством, радянський режим добився кардинальних економічних змін. Переважно аграрний характер економіки України відійшов у історію. Україна стала індустріальною країною. На її карті з'явилися нові промислові центри. Міське населення наприкінці 30-х років становило майже третину жителів УРСР. Невпізнанно змінилося сільське господарство. Внаслідок суцільної колективізації мільйони селян були експропрійовані. Створені радянською владою колгоспи й радгоспи оснащувалися технікою. Україна плуга, серпа й ціпа поступово поступалась місцем Україні трактора і комбайна.

Але швидкі темпи росту важкої промисловості не супроводжувалися необхідним приростом легкої, розвитком всієї соціально-культурної сфери. Була закріплена традиційна економічна структура, яка характеризувалася переважанням сировинно-добувних галузей господарства і недостатнім розвитком обробних. Ще до революції така структура привела до перетворення народного господарства України в економічний придаток імперського центру. Після революції у цьому відношенні мало що змінилося.

Великих успіхів було досягнуто на культурно-освітній ниві, зокрема подолано масову неписьменність населення. У вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, більшість яких було відкрито в 20-30-ті роки, готували сотні тисяч спеціалістів для всіх галузей народного господарства, освіти, культури, науки. Але культурно-освітній прогрес мав екстенсивний характер: зростання інтелектуального потенціалу супроводжувалося посиленням духовного закріпачення суспільства, уніфікуванням свідомості, закріпленням у ній фальшивих стереотипів і міфів.

Та незважаючи на вказані недоліки, за дуже короткий історичний період Україна зробила важливі кроки на шляху модернізації суспільства. У цьому відношенні вона йшла в одному напрямку з іншими країнами світу. Йдучи цим шляхом, ні соціалізму, ні, тим більше, комунізму в Україні побудувати не вдалося. Це виявилося утопічною метою, справою неможливою в принципі. Але була можлива і необхідна модернізація, і вона здійснювалася під гаслами соціалістичного й комуністичного будівництва.

Однак історична ціна радянської модернізації України була надзвичайно високою, Вона коштувала їй мільйонів людських життів. Подібну ціну за створення сучасної економіки у світі не платив ніхто, крім народів, що опинилися в складі СРСР.

З відмовою від непу настав кінець спробам націонал-комуністів прокласти свій, український, шлях до соціалізму. Поєднання комунізму з потребами національного розвитку України виявилося неможливим. Довоєнні п'ятирічки супроводжувалися посиленням засад централізму, внаслідок чого вся промисловість України перейшла у розпорядження московських відомств. Централізованому розподілу підлягала й продукція колгоспно-радгоспного сектора економіки.

Сталінський тоталітарний режим безжально винищував усіх, хто чинив опір або був потенційним противником його політики в Україні. Жертвами голодомору 1932-1933 pp., розправ у роки примусової колективізації і терору 30-х років стало безліч жителів України. Найтяжчих втрат зазнали українське селянство і національна інтелігенція. Це було наслідком цілеспрямованої політики, яка мала на меті ліквідацію проявів українізації, позбавлення українців історичної пам'яті, нейтралізацію їхніх устремлінь до самостійного національно-державного і культурного життя.

У своїх віковічних прагненнях до незалежного політичного життя і справедливого суспільного ладу український народ було відкинуто назад.

Дата добавления: 2015-05-22