Поняття природи

Визначальні категоріальні характеристики світу

Визначення змісту поняття "світ" можливе і дійсне тільки у системі відношення "людина — світ". Воно слугує людині для відображення існування того, на тлі чого виявляє, "висвічує" себе людина. Образно висловлюючись, щоб людина змогла уявити себе як певне існування, вона має бути здатною уявляти усе те, що від неї відмінне: "зверху, знизу, збоку, всередині, вчора, сьогодні та завтра, тут, зараз і тепер". Іншими словами, світ є все те, що відмінне від людини і що, одночасно, органічно має людину в собі. Однак людина як унікальна і неповторна істота виявляється і стосовно самої себе. Отже, на противагу об'єктивно існуючому світу є"внутрішній світ людини". Тому найпростіше визначення поняття "світ" можна навести таке: Світ — це все суще, що є в людині та поза нею. Спираючись на таке визначення, можна сказати, що поняття"світ" насамперед використовується через протиставлення"людина в світі — світ у людині". Людина завжди перебуває у стані внутрішнього роздвоєння на свідомо визначені"Я" і"не-Я". При цьому під"Я" прийнято розуміти саме внутрішній світ людини, а під"не-Я" — довкілля, яке безпосередньо чи опосередковано"обіймає" людину, є водночас основою і простором життєдіяльності людини. Наше сприйняття світу, його розуміння і пізнання, ставлення до нього виявляються у слові світогляд. В історичному поступі культури людського мислення уявлення світу набувало різного змісту і значень не тільки у формі буденного та загальносвітоглядного, про які йшлося вище. Існує ряд обґрунтованих різними вченнями системно-теоретичних понять, через які історично відбувалася конкретизація визначення світу. Зокрема, це такі поняття, як "Космос", "Всесвіт", "Галактика", "Земля", "Природа", "Атмосфера", "Гідросфера", "Літосфера", "Душа" та ін. Проте який би вимір світу ми не обирали, незмінним залишається визнання, що світ— це все те, що"висвічується" людині (чи протистоїть), і водночас усе те, у чому"висвічується" людина, тобто само реалізується. Лише побудувавши світ у собі, ми отримуємо можливість знайти його за межами себе. Фактично кожна людина, яка діє свідомо, має великий дар бути творцем світу. Тобто світ з'являється людині як творіння її (людського) розуму та рук, в якому ще так багато нового і невідомого.

Природа - це безмежна різноманітність життя на Землі. Все суще, весь Всесвіт охоплені поняттям природа. Поняття природа близьке до поняття матерія. І, звичайно, можна визначити природу як матерію, що взята в усій різноманітності її форм. Та повсякденно поняття природа означає всю сукупність природних умов існування людини і людства. Поняття природа з позицій філософії порівнюється з протилежним поняттям культура. Якщо природа показує сукупність природних умов існування людини, то поняття культура передбачає щось опановане, перероблене в процесі діяльності людини. Якщо природа те, що протистоїть людині, існує за своїми власними, що незалежні від неї, основами і законами, то культура - це вже заново встановлена людиною природа, а діяльність людини визначається, як перетворення природного в культурне, штучне. І тут, у перетворенні природи, і є сама суть способу існування людини у світі. Діяльність людини протиставляється природі і одночасно людина - частина матерії-природи, перебуває у тісному зв'язку з нею. Людина живе природою і залишається з нею у процесі постійного спілкування, щоб не вмерти. Фізичне і духовне життя людини безперервно зв'язане з природою. Для людини природа не лише природна умова існування, а й поле її перетворюючої діяльності. Суспільство і культура протистоять природі і входять до її складу. У філософії є й інша думка про поняття суті природи: природа, навпаки, розуміється як зразок, абсолютно досконале, як щось більш високе, перевершує і культуру, й людство.

35.Народонаселення як природне явище.

З розвитком людства вплив природи на розвиток суспільства ставав менш значним. Водночас посилювався вплив суспільства на природу, зумовлений постійним зростанням кількості населення Землі у результаті розвитку самих людей, постійним зростанням їхніх потреб. Кожне суспільство складається з людей. Люди — це головні творці й діячі історії, яка є не що інше, як наслідок їхньої спільної діяльності. Такі чинники, як чисельність населення, густота населення, віковий і статевий склад тощо, мають значний вплив на всі аспекти життя суспільства, темпи його розвитку. Сукупність людей, які живуть і діють у межах певного суспільства, називають народонаселенням. Вивченням народонаселення, його структури і законів розвитку займається наука демографія. Англійський священик і вчений Т. Р. Мальтус (1766— 1834) у 1798 р. твердив, що зростання народонаселення нібито відбувається в геометричній прогресії, а збільшення засобів існування — в арифметичній, внаслідок чого виникає «абсолютне перенаселення». Час від часу воно стихійно ліквідується масовою загибеллю «зайвих» людей внаслідок поширення різних захворювань, наприклад чуми, стихійних лих і війн. Сам Мальтус закликав уникати перенаселення шляхом регламентації шлюбів і обмеження народжуваності. Супротивники Мальтуса доводять, що ніякого «вічного», раз і назавжди встановленого закону народонаселення не існує, оскільки його чисельність і темпи зростання залежать від суто соціальних причин: способу життєдіяльності людей і способу виробництва, рівня економічного і культурного розвитку, певних сімейних чи національних традицій тощо. Послідовники ж Мальтуса вказують на те, що природа «зводить рахунки» з людством за його надмірне зростання забрудненням і руйнуванням навколишнього середовища, виникненням нових масових захворювань, деякі з них навіть перед закликали до штучного — насильницького — обмеження кількості людей шляхом стерилізації чи навіть знищення представників «неповноцінних» або меншовартісних народів і рас. В історії мали місце три таких перевороти: неолітична революція (виникнення землеробства, перехід від так званої присвоюючої економіки до виробничої); промислова революція (перехід від ремісничих знарядь праці до машин, створення промисловості); науково-технічна революція.

Дата добавления: 2015-05-22