Григорій Сковорода. Два мандрівники увійшли у храм Соломона: один сліпий, другий зрячий

ДІАЛОГ. НАЗВА ЙОГО – ПОТОП ЗМІЇНИЙ

(Фрагмент)

Глава 1-ша. ПРИТЧА: СЛІПИЙ І ЗРЯЧИЙ

Два мандрівники увійшли у храм Соломона: один сліпий, другий зрячий. Сліпий замарно зводив очі й водив ними по стінах храму. А зрячий, бачачи зображення, що відтворювало людину, звірів, птахів, гори, ріки, ліси, поля, квіти, сонце, зорі й коштовне каміння, й наводячи у всьому незмінну міру, яка художниками називається малюнок, утішався великою веселістю. А ще більш цікавою зіницею оглядав він семилампадний свічник і тінь херувимів. «Я не бачу веселості у цьому храмі», – сказав сліпий... «О нещасний! – закричав зрячий. – Піди додому й викопай зіниці свої, заховані у міху твоєму. Принеси їх сюди. Тоді обновиться тобі і храм цей, і відчуєш твоє блаженство, що насолоджує тебе».

Глава 2-га. ДІАЛОГ, АБО РОЗМОВА

Особи у розмові: Душа, Нетлінний Дух

Душа. Всяка несмачність дає мені живильний сік. Якщо тільки зволиш, о Нетлінний Духу, то скажи мені, що означає: два мандрівники?

Дух. Кожен народжений у цьому світі є мандрівник, сліпий або освічений. Чи не прекрасний храм премудрого Бога є світ отсей? Є ж три світи. Перший є всезагальний і світ населений, де все народжене проживає. Він складений із незліченних світ-світів, тому і є великий світ. Інші два суть часткові й малі світи. Перший – мікрокосм, тобто світик, світок, або людина. Другий світ символічний, тобто Біблія. У населеному будь-якому світі сонце є його око, і око це є сонце. А як сонце є голова світу, то не дивно, що людина названа мікрокосм, тобто маленький світ. А Біблія є символічний світ, тому що у ній зібрані небесних, земних і глибинних створінь фігури, аби вони були образами, що ведуть нашу думку у поняття вічної природи, прихованої у тлінній так, як малюнок у фарбах своїх.

Душа. Що означає «викопати заховані у міху зіниці»?

Дух. Початок вічного відчуття залежить від того, щоб спершу пізнати самого себе, прозріти заховану у тілі своєму вічність і наче іскру у попелі своєму викопати. Ця іскра – інші світи, і ця зіниця думки провидить у них вічність.

Душа. Хіба вічність і Бог є те ж саме?

Дух. Звичайно, вічність є твердь, що скрізь, завжди, у всьому твердо стоїть, і всю тлінь наче одяг носить, позбавлена будь-якого поділу й відчуття. Вона-то й істина і нетління. Бачиш, що світло премудрості тоді входить у душу, коли людина два єства пізнає: тлінне й вічне. А про нетямовитих є приказка: «Двох полічити не вміє».

Душа. Та скажи мені, яка користь бачити в усьому два єства, а не одне? І яка в цьому втіха?

Дух. Зображу це тобі подібністю. Дуже хитрий художник намалював на стіні оленя й павича як живих. Цими образами малий син його неймовірно тішився. І старший син дивився з подивом. Художник згодом стер фарби, тварини зникли з виду. Хлопчик від цього невтішно ридав, а старший сміявся... Тепер скажи мені причину сміху і ридання?

Душа. О, не можу сказати, та від тебе прагну почути.

Дух. Звичайно, хлопчик думає, що тварини загинули, і тому плаче.

Душа. Як же не загинули, коли зникли?

Дух. Ах, не називай фарбу образом. Вона лиш тінь в образі, а сила й серце є малюнок, тобто нематеріальна думка і таємні начерки, до яких фарба то пристає, то відстає так, як тінь від своєї яблуні, і фарба є наче плоть, а малюнок – як кість у тілі. Через це той, хто не розуміє малюнка, не накладе фарбу. Це старший розуміє і сміється. Найсправжніші образи ще перед своєю появою на стіні завжди були в розумі художника. Вони не народилися й не загинуть. А фарби, приліпившись до них, показують їх у речовинному виді, а відійшовши від них, прибирають із виду їх образ, але не відбирають вічного їх буття так, як зникаюча тінь від яблуні не руйнує яблуні. І тоді-то буває справжнє малювання, коли воно погоджене з вічною сущих образів мірою, а з властивістю їх погоджені фарби.

[Сковорода, Г. С. Пізнай в собі людину [Текст] / Г. С. Сковорода; пер. Μ. Кашуба; Пер. поезії В. Войтович. – Львів: Світ, 1995.]

Проблемне завдання 3

1. Спробуйте відрізнити сковородинівську концепцію «спорідненої праці» та евдемонізм античної філософії (Сократ, Аристотель, Епікур, стоїки).

Дата добавления: 2015-05-22