ІV. Використання першоджерел в опрацюванні теми. 1 страница

1. Уважно прочитайте наведені міркування одного із найперших дослідників історії української філософії. Спробуйте пояснити, чому Д. Чижевський вважає, що філософія перебувала поза увагою, хоч у давніх джерелах Київської Русі ми знаходимо неодноразові звернення до філософії?

«Філософічний інтерес прокинувся в історії Русі після прийняття християнства. Християнська філософія була першою, яка могла підняти інтерес до філософічної думки взагалі… Релігійна література сприймалася читачем в її релігійно-повчальній функції і безпосередньо до філософських роздумів не приводила… Зміна світогляду (міфологічного), проникнення до нього християнських елементів було, без сумніву, визначним наслідком цієї провідної та письменницької діяльності. Але філософія, як така, залишилася при цьому поза межами уваги та цікавості». (Дмитро Чижевський)

2. «Навіть той соціально-революційний зміст, який містить в собі християнська доктрина рівності й спільності, воно (християнство) не розвивало, а скоріше нейтралізувало своєю проповіддю покори, послуху, пасивності перед невідомою божою мудрістю та її справедливістю, яка виявить себе як не на сім, то на другім світі. Перехід київської династії на християнство з погляду візантійців був переходом її на підвладне, свого роду васальне становище супроти імперії… Володимир заходивсь коло християнізації своєї держави, без сумніву, теж з мотивів політичних, передусім: в інтересах скріплення всіма релігійними й культурними засобами ромеїв – і умів поставити у своїй державі церкву на ту ж позицію, на якій вона стояла супроти світської власті у Візантії: на становище сторожа богоусталеного авторитету сеї власті супроти підданих, громадянства, втім і вищих його верств, на яких власть спиралась». (М. Грушевський)

Спробуйте аргументовано пояснити, наскільки ви згідні із наведеними твердженнями М. Грушевського. Доповніть ці міркування розвідками в галузі культури і, зокрема, - філософії.

3. «Як я припускаю, ще до офіційного прийняття Руссю християнства виник твір, який пропагує християнський погляд на всесвітню історію, - «Промова філософа»… Цей напівкомпілятивний твір повинен дати уявлення народу, який навертається до християнства, про всесвітню історію, - і народу, і його правителю». (Д. Ліхачов)

Як ви можете пояснити те, що погляд на християнську версію всесвітньої історії вкладається у вуста філософа? Який тип філософії при тому мався на увазі (античної, релігійної, соціальної)?

4. Вдумайтесь в характеристику ранньої української філософії, що її подає сучасний філософ:

«Для неї притаманне переважання питань, пов’язаних з усвідомленням сутності людини, та проблем, дотичних до філософії історії. Розвиваючись у щільному зв’язку із релігією, протягом зазначеного періоду філософія існує як сукупність важливих філософських ідей… Вона ще не виділилась у відносно самостійну сферу теоретичного освоєння світу, тому історико-філософський аналіз цієї доби може здійснюватись, переважно, на рівні філософської культури українського народу».

(В. Горський)

Спробуйте чітко позначити ті найважливіші особливості філософської думки Київської Русі, які фігурують у даному міркуванні.

5. Опрацюйте ті фрагменти текстів «Повісті временних літ», де мова йде про філософів, познайомтесь із тим, як описує літописець загибель Бориса та Гліба та зробіть висновки щодо того, якими були культ святості та мудрості за часів Київської Русі, як це позначилось на уявленні про філософію та на її змісті.

«Після того прислали греки до Володимира філософа… Філософ же казав: «Чули ми, що приходили до тебе болгари(тюрки) і наставляли прийняти їхню віру. Віра ж їх поганить небо й землю, і піддані вони прокляттю більше за вогненний камінь…» Володимир же запитав: «Навіщо зійшов Бог на землю та прийняв страждання?» Відповів філософ: «Якщо бажаєш послухати, то розповім тобі послідовно від самого початку, навіщо Бог зійшов на землю».

Хто, на вашу думку, фігурує в даному фрагменті під ім’ям філософа? Яку саме філософію він пропагував? Якою мірою його міркування, на вашу думку, заслуговують іменування філософією?

«Блаженний Борис поставив свої намети на річці Альті… Мовила дружина: «Піди, посядь у Києві на батьківському престолі; всі воїни під твоєю рукою». Він же їм мовив: «Не можу підняти руку на брата свого старшого – він мені як батько». Почувши це, воїни розійшлися від нього, і він лише із отроками своїми залишився… Ті, що їх спрямував Святополк, прийшли на Альту вночі, і коли наблизились, почули голос мученика, що співав вранішні псалми, оскільки вже була йому звістка про те, що замислено його вбивство. І почав він співати за Псалтирем… І як побачили священик та отрок, що служив йому, свого господаря у скорботі та сумі, заплакали і сказали: «Милостивий та найдорожчий наш! Яким благом ти сповнений за те, що не забажав чинити братові супротив заради любові Христової, а скільки ж воїнів було під рукою твоєю!».

6. Прочитайте нижче запропонований фрагмент, із праці «Про Закон і Благодать» митрополита Іларіона. Іларіон прославляє Володимира Великого, який прийняв християнство і був охрещений на Василія:

«Радуйся між владиками, Апостоле, що не мертві тіла воскрешає, а душі наші мертві, що були омертвлені недугою ідольського служіння, воскресив! Тобою бо ми обоготворились і Життя Христа пізнали; ми були скорчені від бісівської омани – і тобою вирівнялись, і на путь життя вийшли; сліпими були від бісівської омани – і тобою випросталися сердечними очима; осліпленні незнанням – і тобою прозріли світло трисонячного Божества; німими були – і тобою заговорили, і нині вже від малого і великого прославляємо Одно істотну Трійцю. Скинув з себе каган разом з одежею і ветхого чоловіка; скинув тлінне; обтрусив прах невірства і, ввійшовши в святу купіль, родився від Духа і води, в Христа хрестився, в Христа обволікся і вийшов з купелі, в білім образі, сином ставши нетління і ймення прийнявши вічне і славне в роди і роди – Василія, котрим записався в книгах життя, в вишнім городі нетліннім Єрусалимі».

(Іларіон)

Ознайомившись з текстом спробуйте визначити, як риторичний стиль проповіді впливає на хід думки Іларіона, що розуміє Іларіон під «бісівською оманою» і завдяки чому вона розвіялася, як Іларіон тлумачить природу людини до і після навернення до християнства?

7. Ознайомитесь з наступним фрагментом із «Повчання» князя Володимира Мономаха (1053-1125). Зверніть увагу на повчально-виховний характер твору.
«Справді, діти мої, розумійте, що чоловіколюбець Бог милостивий і премилостивий. Ми, люди, грішні і смертні, і якщо нам хтось зло зробить, то хочемо зітерти його і кров його пролити негайно. А Господь наш, володіючи і життям і смертю, безмірні гріхи наші терпить і аж до кінця життя нашого. Як люблячий бать б’є дитя своє і знову пригортає до себе, так і Господь наш показав нам, як ворогів перемагати, як трьома добрими ділами позбуватися від них і перемагати їх: покаянням, сльозами і милостинею… І хто не воздасть хвалу, не прославлятиме сили твоєї і твоїх великих чудес і доброт, сподіяних на цьому світі: як небо влаштоване, а чи сонце, чи місяць, чи зорі, і тьма, і світло, і земля на водах покладена, твоїм, Господи, промислом! Звірі різні, і птиці, і риби украшені твоїм, Господи, промислом! І цьому диву дивуємось, як із пороху сотворив чоловіка, які лиця різноликі у людські подобі, що коли і всіх людей зібрати, не всі вони на одне лице, але кожний має своє лице за Божою мудрістю». (Володимир Мономах)

Спробуйте описати світогляд Мономаха та визначити у ньому місце людини у ставленні до Бога. Зверніть увагу на такі слова Мономаха:

«І цьому диву дивуємось, як із пороху сотворив чоловіка, які лиця різноликі у людські подобі, що коли і всіх людей зібрати, не всі вони на одне лице, але кожний має своє лице за Божою мудрістю».

Поясніть думку Мономаха. Оцініть також стиль твору, його етичну та естетичну насиченість. Як би ви охарактеризували те бачення світобудови, яке проведене в «Повчанні»?

8. Ознайомтеся з наступним текстом із Послання Митрополита Никифора до Володимира Мономаха, в якому йдеться про піст:

«Подякуємо і поклонимося Владиці, який постився, піст нам дав і їжу душевного здоров'я подарував. Ним створена сутність наша: безтілесне і тілесне. Бо безтілесне деяким божественним і чудесним способом створене. І тому, в нас боротьба велика триває, і чинить опір тіло духу, а дух - тілу. Тому корисна їда пісна, бо вона знищує тілесні пристрасті, загнуздує ворожі потяги і духу дає покору тіла. Нехай буде відомо благородному князю, що божественним натхненням створена душа, яка, як сказано, за образом і подобою Бога створена. Ця душа з трьох частин складається, іншими словами, сили має три: розумну, звірину (чуттєву) і вольову (бажання). Розумна - старша і вища від усіх, тому відрізняємося від тварин і звірів; нею небо і все інше створене розуміємо і до Божого розуму піднімаємося настільки, наскільки добре за розумне наслідуємо. Дізнався князь про три частини душі. Дізнайся, також, про слуг її та воєвод Бо та душа знаходиться в голові, маючи ум як світле око в собі і наповняє все тіло силою своєю. Так і ти, князь, воссідаючи на землі своїй, за допомогою воєвод і слуг своїх керуєш всією землею, і сам ти є пан і князь. Так і душа у всьому тілі діє через п'ять слуг своїх, іншими словами, через п'ять чуттів: зір, слух, нюх, дотик за допомогою рук. І зір є чуття вірне, і ним бачимо, якщо не без ума, тоді правильно бачимо... І необхідно лише єдиному очам видимому довіряти, почутому ні довіряти, ні не довіряти і багаторазово почуте перевіряти - тільки так можна отримати відповідь». (Митрополит Никифор)

Прочитавши текст, визначте з яких частин складається душа і пригадайте, хто з античних філософів говорив про те, що душа складається з трьох частин, які функції виконує кожна з частин душі? Визначте, який початок в людині керівний: розумний чи чуттєвий? Зверніть увагу на те, що митрополит застерігає князя від наївної довіри чуттям. Як ви думаєте, чому? Визначте, що є критерієм істини для митрополита.

9. Ознайомтеся з фрагментом із «Ізборника» 1076 року, складеного для Святослава Ярославовича.

«Оскільки ти наділений великим багатством від Бога, остільки ти повинен багато і навіть більше цього віддати. Зверни слух свій до страждаючих в бідності, тоді і тебе Господь почує. Якщо хочеш, щоб усі тебе поважали, будь сам для всіх благодійником. Твердо знай, в чому спасіння душі твоєї, - в тому, щоб нікого з людей не образити. Не виправдовуй винуватого, навіть якщо він друг тобі, і не кривди правого, навіть якщо він ворог твій. Якщо хтось чистий душею, свобідний від людських оман і усвідомлює свою ницість, той не впаде у гординю, навіть якщо і буде займати високу посаду. Не передавай того, що почув від пліткаря, щоби не загинути разом з ним».

Зверніть увагу на те, що «Наставлєнія багатим» відіграє особливу роль у збірнику. Визначте, до кого звертається автор цієї статті і чому? Зверніть увагу, що християнські чесноти переходять у чисто практичні поради, виражені в афористичній формі і чимось нагадують «Повчання» Володимира Мономаха.

10. Прочитайте наступний текст із «Притчі про людську душу і про тіло» (або «Слово про сліпого і кульгавого») - політичного памфлету, написаного Кирилом Туровським (він же Теодозій Печерський, помер в 1182 р.) в кінці 60-х - початок 70-х років XII століття. Тогочасні політичні події для Кирила є лише приводом для роздумів про сенс людського буття, про відповідальність людини перед Богом, про кару за зло і особливо про співвідношення влади, церковної і світської. В основі притчі лежить розповідь про сліпого і кульгавого з Вавилонського Талмуда («Бесіда імператора Антоніна з раввином»).

«Добре, брати, і дуже корисно розуміти нам сенс Святого Письма: це і душу робить мудрою, і смирення спрямовує розум, і серце на прагнення до чеснот навертає, і самого чоловіка робить вдячним, і на небеса до Божих заповітів думку спрямовує, і до духовних справ тіло готує, і зневагу до земного життя формує, і весь життєвого світу сум відводить. Тому і прошу вас, старайтеся вдумливо читати святі книги, щоб, Божим наситившись словом, вічного життя досягнути...

...Коли прийшов господар взяти плоди у виноградник і побачив його обкраденим, покликав кульгавого і з’єднав його зі сліпим, і почали вони викривати одне одного. Кульгавий говорить сліпому: «Якщо б ти мене не поніс, ніяк я не зміг би добратися туди, так як я кульгаю». Сліпий говорить так: «Якщо б ти мені не показував дорогу, то я ніяк не добрався б туди». Тоді господар, сівши на крісло судді, почав судити їх двох. І сказав: «Як ви крали, так і тепер - нехай кульгавий сяде на сліпого». І коли кульгавий сів, наказав перед всіма рабами нещадно карати...

Пізнайте, брати, тлумачення цієї притчі. Господар - це Бог Отець, творець всіх. Його син доброго роду - Господь наш Ісус Христос. А виноградник-це земля і мир. А загорожа виноградника-закон Божий і заповіді. Слуги, сущі з ним-ангели. Кульгавий - це тіло людське. А сліпий - це душа людини. А що їх посадив біля воріт - це означає, що Він віддав у владу людини всю землю, давши йому закони і заповіді. Коли людина порушила заповідь Божу і за це осуджена па смерть, то спочатку душа до Бога приводиться і оправдується, говорячи: «Не я, але тіло згрішило». Тому і немає покарання душам до другого пришестя, але вони зберігаються, - Бог знає, де. Коли ж він прийде обновити землю і воскресить всіх померлих, як сам нам сказав, тоді: «Всі в гробах почують голос Сина Божого, і оживуть, і вийдуть ті, хто робив добро у воскресіння життя, a mi, хто робив зло - у воскресіння суду». Тоді душі наші ввійдуть в тіла і кожний отримає по заслузі, згідно справ своїх: праведні - вічне життя, а грішники - нескінченну і безсмертну муку: «Чим хто згрішив, тим і муку прийме». (Кирило Туровський)

Ознайомившись з текстом, визначте, про що йдеться у притчі про сліпого і кульгавого? Яким є філософський зміст притчі? Яке розуміння людини подає автор у «Притчі»? Зверніть увагу на заклик Кирила Туровського читати Святе Письмо вдумливо. На які повчальні висновки звертає увагу Кирило Туровський, коли тлумачить Святе Письмо? Яким є стиль «Притчі» - логічно струнким чи образним, емоційним? Як називалося в середньовічній філософії мистецтво тлумачити тексти Святого Письма?

11. Філософська думка цього періоду охоплює час від XVI - до середини XVII Століття. Він означений кардинальними зрушеннями в інтелектуально-творчому житті України, коли у процесі інтенсивної взаємодії із культурно-духовною спадщиною західноєвропейського Ренесансу і Реформації формується гуманістична за змістом, але самобутня за характером, національна філософська література. Найбільш визначними представниками філософії цієї доби були: Юрій Дрогобич, Павло Кросненський (Русин), Станіслав Оріховський (Роксолан). Наведені нижче уривки деяких творів цих мислителів демонструють ознаки нового мислення і ту проблематику, яка характеризується як ренесансна.

«... Я ж мої книги у світ випускаю з єдиним бажанням,

Хай буде користь від них роду людському в житті.

Ні, не даремні вони й не для реготу писані мною;

Виплід Мінерви цей труд, родом з надхмарних країв.

Знаю: для тебе нема таїни у підмісячнім світі,

Нині ти, бачу, спізнав силу могутню зірок.

Обшири неба для наших очей незбагненно великі,

Розумом легко, проте, можемо їх осягнуть,

Наслідки ми за причинами і навпаки визначаємо,

Так відкривається шлях, що до ефіру веде».

(Юрій Дрогобич)

Зверніть увагу на ту цінність, яку Ю.Дрогобич надає знанню. Які пізнавальні здібності людини фігурують у даному фрагменті? Якій з них автор надає найпершого значення? Чому?

12. Прочитайте.

«Розум, що даний людині Богом є неодмінною підставою і провідником доблесних вчинків або засадничою метою... Справжня мудрість і правдива наука тісно пов’язана із чемністю, уникає титулів, виявляє благородство й не втручаються до чужих справ. Отож, підбирай для себе людей не за титулами, а дивись на їхні справи... Таких людей у давнину називали філософами, бо вони давали королям такі знання, які потрібні були для правління... Король має бути й філософом (який не під дахом, а під небом мешкає)». (Станіслав Оріховський)

«... Король вибирається для держави, а не держава існує задля короля На цій підставі гадаємо, що держава набагато шляхетніша й достойніша за короля. Закон же, якщо він є душею і розумом держави, значно кращий за непевну державу і вищий за короля... а король - вуста, очі й вуха закону, а точніше інтерпретатор закону» ( Станіслав Оріховський )

«Я – русич і хвалюся цим, і охоче про це заявлю; пам'ятаючи про свій грецький рід і руську кров, про місце, де я народився і виріс... Церква у рутенців утвердилася задовго перед тим, як до них прийшли поляки-католики. Але й пізніше довго ще не виникало суперечок через розбіжності релігійних обрядів. Кожен пильно оберігав те, що від предків успадкував (звідки б не був узятий початок...)». (Станіслав Оріховський)

На підставі прочитаного спробуйте відповісти на такі запитання:

а) які риси відрізняють ренесансний світогляд від середньовічного?

б) проблемам земного чи потойбічного життя надають найпершу увагу
цитовані мислителі?

в) якого змісту набуває в ренесансному світогляді розум, підтвердить
цитатами оспівування його сили;

г) назвіть ідеї, які підносить у своїх морально-етичних вченнях Станіслав
Оріховський;

д) які нові погляди на державу, форми політичного управління, місце та
особисті якості правителя, значення закону («природного права»)
демонструють наведені висловлювання Станіслава Оріховського?

е) які засоби називають ранні гуманісти визначальними у вихованні
громадян, як вони пояснюють поняття патріотизму і громадського
служіння.

13. Характеризуючи українську філософську думку другої половини XVI -початку XVII століття, відмітимо, що тогочасна філософська думка в умовах протистояння католицизму носила відчутний релігійний характер і в ідейному плані концентрувалась довкола ідеї збереження віри. Організаційно тогочасний національно-релігійний рух оформився у братства, друкарні, школи.

Сутність філософських поглядів діячів руху в певній мірі засвідчують наведені нижче уривки творів:

«... Дуже зашкодило Руській державі, що не розширювало в них шкіл і наук, бо якби мали науку, тоді в своїй невідомості не прийшли б до такої погибелі... Не маючи своєї науки, почали своїх дітей давати в науку римську, а ті з наукою призвичаювалися й до віри, і так помалу привели вони через свою науку (школу) до римської віри все панство руське...».

(«Перестороги»)

«Горе мені, злиденній, ой леле, нещасній, звідусіль в добрах моїх обідраній, ой леле, на ганьбу тіла мого перед світом із шат роздягненій!... Колись гарна й багата, тепер споганіла й убога. Колись королева, всьому світові люба, тепер усіма зневажена і опечалена... Діток народила і зростила, а вони зреклися мене... привели до занепаду... Священників моїх осліпили, пастирі мої (не бажаючи знати, що про душу йдеться) оніміли, старші мої одуріли, молодь моя здичавіла, дочки мої до розпусти вдались...».

(Мелетій Смотрицький)

«Оповім вам велику таємницю: диявол має таку заздрість до словенської мови, що ледве живий од гніву. Радо би її вигубив дощенту, і усю боротьбу свою на те подвигнув, щоб викликати до неї омерзіння...А то через те диявол підняв боротьбу супроти словенської мови, що вона є найплідніша з усіх мов та наймиліша богові, оскільки без поганських хитрощів, тобто без граматик, риторик, діалектик,... а через просте старанне читання... підносить святий дух... Отож, знайте, що словенська мова перед богом більшу честь має, ніж еллінська та латинська». (Іван Вишенський)

14. Які мотиви рухають полемічним запалом І.Вишенського? Чим він опікується найбільше? З ким із мислителів Західної Європи споріднює його прагнення повернутись до звичайної народної мови?

«Що ж інше в світі цім може бути вам милішого від батьківщини? Якщо у милість є вам здравіє, якщо милими є жени, чада, братія, то батьківщина далеко милішою бути повинна. Бо вона вас уродила, вона вас виховала, вона вас всіма благами збагатила». (Анатолій Радивиловський)

«...Створив Бог людину з двоякої сутності - небесної та земної. Тіло видиме-з землі, душа ж невидима - з неба. І тому людина - це світ і темрява, небо і земля, янгол і звір. І розмістив її (Бог) у межах смерті й життя, посеред величності й смиренності. Дивне поєднання - дух і плоть, смерть і життя... Повстає бо душа напало, і тіло воює з душею... Тіло ж нехай перебуває під владою душі розумної та навчається і пізнає... Як у тілі очі всю красу світу цього зрять, так і в душі ум - багатозоре око. Той (ум) бачить видиме і невидиме, небесну і земну красу, і тими чеснотами насолоджується…». (Кирило Транквіліон-Ставровецький)

«Розум є здатність розумної душі, що пізнає речі, які підлягають розумінню... Воля є сипа душі, яка приймає або не приймає речі, пізнані розумом. Об'єктом або матерією волі є... добро взагалі... Чи має людина свободу волі щодо вибору творити добро або зло? Ця свободна воля називається по-латині Ііberит arbitrium (вільним волевиявленням), а по-слов’янськи – самовладдям». (Касіян Сакович)

Наведені цитати із творів видатних представників української ренесансної філософії другої половини XVI - початку XVII століття вимагають розуміння та прояснення таких питань:

а) Якими факторами пояснюється надзвичайно критичний і полемічний характер філософських теоретизувань на суспільно-політичну та релігійну тематику?

б) Які актуальні проблеми суспільного життя підносять діячі братського руху? Як вони обґрунтовували ідею залежності суспільного поступу із поширенням шкільної освіти та знання?

в) Продемонструйте тісну взаємозалежність між релігійним і національно-визвольним рухом тієї доби;

г) Окресліть нові тенденції у вченнях про природу і людину, а також
співвідношення віри та розуму. В чому полягає відмінність між
раціоналістичною та містичною позиціями в осмисленні проблем «Бог-світ» і «Бог-людина»?

15. Аналізуючи філософську спадщину професорів Києво-Могилянської колегії, акцентуємо особливу увагу на значному піднесенні п професійного рівня і виокремленні у самостійну галузь наукових знань.

«Нічого немає на землі великого, крім людини і нічого великого в людині крім розуму». (Йосиф Кононович-Горбацький)

«Всі достоїнства, що в природі розділені на частини, в ній одній (в людині) зосередились, і вона є ніби другою природою, якщо не величиною то повною досконалостей, рівною цілій природі». (Феофан Прокопович)

«Найвище людське щастя в цьому житті частково полягає в мудрості й доблесті, частково – у здоров’ї тіла й добрій долі». (Георгій Кониський)

«Бог існував раніше буття світу... як найдосконаліший розум... Ціле визначення природи збігається з Богом, в якій він із необхідністю існує і якою він рухає...». (Феофан Прокопович)

«... Етика – наука практична, що стосується вчинків людини, спрямованих на моральне добро або узгоджених із здоровим глуздом».

(Георгій Кониський)

«Активне ж життя полягає в удосконаленні моральних доброчинностей, а саме – громадянських та військових». (Стефан Калиновський)

На підставі даних цитат охарактеризуйте наступні положення:

а) яку філософську проблематику цінують та висувають на перший план професори Києво-Могилянської академії?

б) в чому можна побачити в їх міркуваннях збереження давніх традицій
філософствування?

в) яке місце у філософських вченнях київських вчених займає проблема
співвідношення віри та розуму, як вона позначилась на новій морально-етичній
концепції?

Розкрийте зміст раціоналістичних вчень, обґрунтуйте значення таких
категорій «розум», «інтелект», «свобода волі».

16. Ознайомтесь із деякими філософськими оцінками творчості Г. Сковороди.

«... Онтологізмом пронизане напрочуд цілісне світосприйняття «російського Сократа» - Г. Сковороди... Він сповнений священного вогню «теоман». значно перевершує як натура свої глибоко оригінальні та чудові філософські твори». (В. Ерн)

«Філософськи найбільш цінним мислителем кінця XVIII ст. був Григорій Сковорода... Він був вродженим мислителем, що цілком підпорядкував свої філософські задуми релігійному прагненню злиття із Богом. Його можна назвати першим російським вільним православним мислителем».

(С. Левицький)

Зверніть увагу на те, що в зазначених оцінках Г.Сковорода подається як російський філософ (що зрозуміло з огляду на те, що Україна в той час була складовою частиною Російської імперії). Чи можна це вважати свідченням міжнародного визнання творчості філософа?

«Підведи ж від землі твої думки і зрозумій людину, народжену в тобі від Бога... Якщо хочемо виміряти небо, землю й моря, томи повинні, по-перше, зміряти самих себе... нашою власною мірою. А якщо нашої, всередині нас, міри не знайдемо, то чим можемо все інше виміряти? А не вимірявши спершу себе, яку користь отримаємо із знання міри в усіх інших створіннях? Чи може той, хто є сліпим у своєму домі, бути прозорливим на ринку? Люби Бога і наближайся до нього завжди, серцем і пізнанням наближайся, а не ногами та вустами. А якщо не наблизишся і не поєднаєшся із тим, хто є головою твоїй голові, то залишишся мертвою тлінню і трупом». (Г. Сковорода)

В якому сенсі можна вважати людину мірою усіх речей? В чому, за Г. Сковородою, полягає мета та сенс самопізнання? Із якими давніми філософами солідаризується Г. Сковорода у цих міркуваннях?

«Подивись тепер на людину і пізнай її. Ти бачив у колоску солому з половою? Що ж таке колосок? Колосок є сама сича, у котрій міститься стебло зі своїми гілками і остюк з половою. Чи не в зерні все це заховане? Чи побачив ти у колоску те, чого раніше не бачив? Тепер пізнавай у людині те, що для тебе не було видимім». (Г. Сковорода)

Які саме особливості та ракурси людини виділяє Г. Сковорода даними міркуваннями? В якому сенсі можна уподібнити людину насінню, колоску?

17. Прочитайте уривок:

«Є три світи. Перший є всезагальний... Він складений із незліченних світ-світів і є великий світ. Інші два суть часткові і малі світи. Перший - мікрокосм, тобто світик, малий світ або людина. Другий - світ символічний, тобто Біблія... Біблія є символічним світом, тому що у ній зібрані небесних, земних і глибинних створінь фігури; вони є образами, що приводять нашу думку до поняття вічної природи, прихованої у тлінній так, як малюнок у фарбах... У всього є два єства: боже і речовинне:всі три світи складаються із двох сутностей, названих матерія і форма

та складаючих одне ціле. Згадані форми у Платана називаються ідеї, тобто видіння, види, образи. Вони суть перші нерукотворні світи... У великому й малому світі речовинний вигляд дає знати про сховані під ніш форми або вічні образи. Таке ж і в символічному або біблійному світі...».

(Г. Сковорода)

Засвойте належною мірою онтологію Г. Сковороди, тобто його вчення про світобудову. Зверніть увагу на те, що саме світ символів опосередковує зв'язок тілесного та духовного. Чим, на вашу думку, думки Г. Сковороди очевидно відрізняються від поглядів Платона?

У наведених нижче рядках ви зможете доторкнутись до одного із моментів, що складає оригінальність Г. Сковороди і свідчить про його виходи за межі християнської богословської ортодоксії:

«Доки яблуня, доти з нею і тінь її. Божественне дерево вічності зеленіє завжди. І тінь же її ні місцем, ні часом не обмежена. Світ цей і всі світи - це тінь божа. Вона зникає частинами, є несталою і перетворюється на різні форми, проте не відлучаючись ніколи від свого живого дерева. І давно вже освічені люди сказали оцю річ: матерія вічна, тобто вона всі місця й часи наповнила». (Г. Сковорода)

З'ясуйте, за Г. Сковородою, матерія створена Богом чи вічна? Як цей погляд Г. Сковороди впливає на його інші думки та уявлення? Скористайтесь для відповіді на ці питання наступними фрагментами із творів філософа.

«Світ наш є риза, а господній - тіло. Небо наше є тінь, а господнє - твердь... Вік наш - це брехня, мрія, суєта, пара, ніщо, а істина господня перебуває вічно. Вік наш - це різноманітність та різновид тіні, січення піску... Вік же господній є єдність, тотожність, діамант... Стань, якщо хочеш, на рівному місці і звели поставити навколо тебе сотню дзеркал. Тоді побачиш, що один твій тілесний вигляд володіє сотнею видів, що залежать від твого одного. А як тільки забрати дзеркала, раптом всі копії ховаються у своїй основі, тобто в оригіналі. Проте і наш тілесний вигляд є лише тінь істинної людини...». (Г. Сковорода)

Спробуйте дати відповіді на питання: а) чи існують світові природи (натури) окремо одна від одної, в чистому вигляді; б) чи може тілесна натура адекватно, правильно і точно виразити сутність духовної; в) яку роль у співвідношенні цих натур, у розумінні їх співвідношення належить людині?

Дата добавления: 2015-05-22