ІV. Використання першоджерел в опрацюванні теми. 2 страница

18. Ознайомтесь із поглядами Г. Сковороди на властивості людини та її життєву долю.

«Неможна знайти щастя поза собою; істинне щастя перебуває всередині нас. Безперервно думай, щоб пізнати себе. І оце-то є молитва, тобто розпалювання твоїх думок до цього. Це - крик твій, крик таємний... Оце ж і є бути щасливим - пізнати, знайти самого себе. Голова всього в людині - людське серце. Воно є найточніша людина в людині, а все інше - околиця... А що таке серце, як не душа? Що таке душа, як не бездонна думок безодня? Що таке думка, як не корінь, насіння й зерно всієї нашої видимої натури і зовнішності? Тому-то, бачиш, людина, яка втратила сердечний спокій, загубила свою голову і свій корінь. Думка є таємною пружиною в нашій тілесній машині, голова й початок всього її руху, а за цією головою йдуть усі зовнішні органи, наче на налигачі, але думка ніколи не спочиває, наче полум'я чи ріка. Її безперервне стремління - це бажання. Куди ж вона прагне? - Шукає своєї насолоди й спокою. Спокій же її не в тому, щоби зупинитись і простягнутись, як мертве тіло, а навпаки: вона, начебто перебуваючи у мандрах, шукає по мертвих стихіях свого спорідненого і, ще більше розпаливши свою спрагу, швидше піднімається від тлінної речовинної природи до свого рідного і безначального начала...».

(Г. Сковорода)

Як подає Г. Сковорода найважливіші умови досягнення людиною її життєвого щастя? У чому саме полягає це щастя? Що спонукає людську душу прагнути дістатись до вічного? Спираючись на наведені міркування філософа, спробуйте визначити, до якої філософської течії пізньої античності схожа вибудувана тут ієрархія людських якостей.

19. Вивчаючи українську філософію першої половини XIX століття, необхідно врахувати:

- що це був період активного прилучення української філософської думки до надбань німецької класичної філософії;

- що в цей період лише починається епоха формування самостійної філософсько-світоглядної рефлексії на основі підвищення інтересу до власних культурних засад;

- що внаслідок впливу німецької класичної філософії на розвиток філософії в Україні з'явились оригінальні філософські концепції П. Юркевича, О. Новицького, О. Потебні, Г. Шпета та ін.

Перечитайте нижченаведені тексти; спираючись на міркування відомого дослідника історії української філософії, покажіть, як і в чому проявились у ній впливи національного характеру?

«Риси духовності бароко залишилися в українському національному типі аж досі. Основна духовна риса бароко – це «декоративність», що цінить більше широкий жест, ніж глибокий зміст - більше розмах і кількість, ніж внутрішню якість, більше - вираз, форми вияву змісту, ніж зміст самий, одним словом - цінить більше здаватися, ніж бути... Емоційність виявляється у високій оцінці життя, почуття. Почуття, емоція оцінюється навіть як шлях пізнання (Гоголь, Юркевич). Але ця «філософія серця» має й інший сенс - в людськім душевнім житті глибше, ніж свідомі психічні переживання, служить їх основа – «серце», найглибше в людині, «безодня», яка породжує з себе і зумовлює собою, так би мовити, «поверхню» нашої психіки (Сковорода, Гоголь, Юркевич, Куліш). З цим зв'язане і визнання, що людина є малий світ «мікрокосмос», бо в «сердечній глибині», безодні криється усе, що є у цілому світі:..». (Д. Чижевський)

20. Значний внесок у розробку філософії на початку XIX ст. вніс П. Лодій. Ознайомтесь із деякими уривками з його творів. Спробуйте з'ясувати в яких його тезах прослідковується вплив німецького ідеалізму.

«... Метафізика є наука, яка досліджує начала всезагальних понять і доказів, на підставі яких можемо утворювати собі найбільш повні поняття про речі». (П. Лодій)

«Ми ясно бачимо, що людське пізнання не може бути твердим якщо воно не спирається на онтологію. Це випливає з того, що мине матимемо досконалого знання -. перших начал і перших істин науки, а на них спираються всі докази, якщо не візьмемо його з онтології, бо крім онтології його з жодної іншої науки взяти не можна». (П. Лодій)

Спробуйте прокоментувати дану тезу і пояснити, чому та в якому сенсі пізнання може спиратись лише на онтологію? Хто із представників західно­європейської філософії дотримувався такої позиції?

«Сущим є все те, що має буття, або може його мати. Тим самим суще с двояким: дійсністю і можливістю. Дійсність-це те, що справді має буття.... Можливість - це те, що не існує, але може бути... Визнаючи сутність, слід визначити і властивості. Отже, як сутність, так і властивості є логічно необхідні, незмінні, вічні, бо властивості необхідно походять із сутності; оскільки достатня причина міститься у сутності». (П. Лодій)

Згадайте, ким із німецьких філософів був введений у філософію принцип достатньої причини (підстави)?

21. Цілу плеяду глибоких мислителів виховав у XIX ст. Київський університет. Серед них високу оцінку істориків філософії отримали О. Новицький, С. Гогоцький, П. Авсенєв. Ознайомтесь із деякими їх ідеями.

«Свідомість від самого початку перебуває у відношенні до того, що є вищим від неї і від світу... Пізнаючи предмети навколишнього світу через призму свого внутрішнього бачення, людина підпорядковує їм свої думки. Саме тут народжується філософія... Вона є наукою про все лише у тій мірі, що приводить до усвідомлення законів і основ усякого буття. Вона є наукою наук тільки тому, що містить у собі умови умов, начала і форми усякого бачення... Тільки ці форми і закони складають її істинний зміст, на який не можуть претендувати інші науки... Світ ідей с батьківщиною філософії. Там народжується вона, звідти черпає свої сили і з'являється у світ дольній як провісник світу горного». (О. Новицький )

Проаналізуйте наведені міркування О.Новицького і виділіть в них ті аспекти філософського мислення, які, на вашу думку є цікавими, важливими та зберігають свою значущість і сьогодні.

«Всі великі люди, і особливо ті, хто займається філософією, суть представники свого народу. Вони як у фокусі тільки концентрують в собі те, що вже розсіяно в народі, приводять до свідомості те, що й поза тим таїться в народному дусі потаємно та неусвідомлено... Вони повертають народу те, що сприйняли від нього самі, тільки в іншому, більш розвиненому вигляді... У протилежному випадку філософські ідеї, навіть високі й світлі, залишаться непізнанними; вони не приживуться в суспільній думці, як рослина у невластивому для себе ґрунті...». (О. Новицький)

Як ви вважаєте, впливи яких представників німецької класичної філософії відчуваються в наведених тезах О.Новицького? Якою мірою ці тези є актуальними?

«Філософія... не є та чи інша окрема система, система Платана, Аристотеля, Канта, так само як людство не є тільки той чи інший народ... Філософія в її істинному значенні є справою людства; це є свідомий розвиток всезагальних ідей світобачення». (О. Новицький)

Порівняйте останні ідеї О. Новицького із попередніми. Чи не здаються вони вам суперечливими? Спробуйте пояснити їх співвідношення, тобто вирішити дилему: філософи виражають дух свого народу чи опікуються вічними і всезагальними темами?

22. Прочитайте:

«Тільки там, де перед зовнішнім світом думка постає самоусвідомленою, визначається її ставлення до нього, тільки там утверджується начало і можливість тієї вищої і багатоманітної науки, яку ми називаємо філософією». (С. Гогоцький)

Визначіть, якою мірою таке розуміння філософії відповідає положенням німецької класичної філософії? Яку рису філософського мислення виводить на перший план С. Гогоцький?

«Всяка освіта, всяка культура, якщо вони відповідають своєму призначенню, Повинні пропонувати, по-перше, дві свої сторони - ідеал досконалості... і ті моральні сили, які здійснюють в собі цей ідеал і служать його виразником; по-друге, те відношення сил до ідеалу, яке потрібне для переходу ідеалу в дійсність». (С. Гогоцький)

Прокоментуйте наведене положення. Чи згідні ви із таким окресленням ролі ідеалу в людському житті? Аргументуйте свою відповідь.

23. Прочитайте:

«Отже, якщо філософія силкується витлумачити явища світу, що лежать перед нами, або розкриваються в нас самих, через ідею та за допомогою ідеї, якщо вона розглядає явища світу як одкровення або втілення думки, якщо для неї ідея є джерелом, основою, законом і типом діяльності, що являє себе, то в цьому напрямі вона намагається пояснити й обґрунтувати те світоспоглядання, яке з необхідністю передбачається релігійним та моральним життям людства. Питання про основу та мету світу, про ставлення світу та людини до Бога - питання, розв'язання яких передбачає припущення ідеї, бентежать із непереборною енергією загальнолюдську свідомість раніше і перш за будь - яку науку; вони виникають у свідомості з необхідністю не з тимчасового інтересу, а як завдання суто духовні, що торкаються споконвічних потреб людства». (П. Юркевич)

Уважно перечитавши наведений фрагмент одного із яскравих представників української філософії XIX ст., визначіть: а) чи був П.Юркевич релігійним філософом; б) ідеї яких попередніх філософів проглядають в його міркуваннях?

«... Філософія, як цілісне світоспоглядання є справою не людини, а людства, яке ніколи не живе абстрактно, або суто логічною свідомістю, а розкриває своє духовне життя в усій повноті і цілісності його моментів».

(П. Юркевич)

Поясніть, які місця даного фрагмента відповідають загальним особли­востям української філософії?

«Ця ідеальна точка до якої прагне суб'єкт є істина, є ідея. Вона існує для загального розуму. Вона висловлює не те, що ми можемо відчувати щодо даної речі, а те, що є в самій речі, або те, чим є сама річ, істинно «суще».

(П. Юркевич)

Чи свідчить дана теза про оптимістичний підхід філософа до питань про можливості людського пізнання? Як ви зрозуміли, що є ідея для П. Юркевича?

«В серці людини знаходиться джерело для таких явищ, які наділені особливостями, що не випливають ні з якого загального поняття або закону... Релігійна свідомість найбільш виправдовується природою людського серця, поза яку ми вже не можемо стати, щоби побачити ще інші її складові причини і яка, внаслідок того, володіє всією безпосередністю буття, спричиненого Богом...». (П. Юркевич)

До думок якого українського філософа приєднується у даних міркуваннях П. Юркевич? Як він витлумачує природу людського серця? Чи згідні ви із його міркуваннями?

24. Познайомтесь із цікавими думками О. Потебні, професора Харківського університету.

«Мова - це засіб не стільки виражати готову істину, як відкривати раніше невідому; стосовно того, хто пізнає, вона становить щось об'єктивне, а стосовно світу, що пізнається - суб'єктивне... Дух без мови неможливий, тому що сам створюється за допомогою мови, і мова в цьому є перша в часі подія... Мову і дух, що взяті в розумінні послідовних проявів духовного життя, ми можемо виводити з «глибини індивідуальності», тобто з душі як з начала».

«Царина мови далеко не збігається з цариною думки. В середині людського розвитку думка може бути пов'язана зі словом, але на початку вона, певно, ще не доросла до нього, а на вищому ступені абстрактності покидає його, як те, що не відповідає її вимогам».

«Міф близький з науковим мисленням в тому, що він є акт свідомої думки, акт пізнання, пояснення через сукупність раніше даних ознак, об'єднаних і доведених до свідомості словом і образом».

«Весь зміст нашої думки вичерпується тим, що ми знаємо, і тим, у що ми віримо. Вирішення питання про відношення знання і віри залежить від вирішення іншого: чи має думка якісь особливі засоби для засвоєння предметів віри, чи випивають на нас ці предмети не тим шляхом, яким діє пізнання?».

Як би ви визначили провідну тему наведених міркувань? Які надскладні явища допомагають нам осмислювати ідеї О. Потебні? Наскільки актуальними на сьогодні постають підняті ним проблеми?

25. Уважно опрацюйте наведені нижче висловлювання представників літератури та громадсько-політичних рухів України XIX ст. і спробуйте пояснити основні запропоновані ними ідеї.

«Ми приймаємо, що всі слов'яни повинні між собою поєднатись, але так, щоб кожен народ склав свою окрему республіку й управляв своїми справами незалежно від інших; щоб кожен народ мав свою мову, свою літературу і свій власний устрій. Такі народи по-нашому: москалі, українці, поляки, чехи, словаки, хорвати, серби і болгари». («До братів українців». Політична програма Кирило-Мефодіївського товариства)

Чи виправдана, на вашу думку, дана теза Кирило-Мефодіївців? Чи відповідає вона сучасним тенденціям суспільного процесу?

26. Прочитайте уривок.

«Вінцем усього був страшний егоїзм, який виявився потім тим, що значна частина таких юних перетворювачів суспільства, змужнівши, переродилася в біржових гравців і експлуататорів чужої власності можливими засобами; ті ж, хто залишився енергійно відданим своїм нігілістичним теоріям, що виправдовують будь-який засіб для цілі, морально виробили покоління безумних фанатиків, які відважуються проводити свої переконання кинжалами і пістолетами. Такими були неминучі наслідки вчення, яке головним чином задалося матеріалізмом і відкиданням морального закону, вкладеного в серце людини найвищим вічним розумом, який керує невідомими нам шляхами, всією долею історії людства». (М. Костомаров)

Як би ви визначили ту світоглядну позицію, на якій наполягає автор даного уривка? Наскільки ви згідні з ним в оцінці ролі матеріалістичного світогляду в певному спрямуванні політичної боротьби? Доповніть свої міркування прикладами із сьогодення.

27. Прочитайте уривок і спробуйте відповісти на запитання, наведені нижче.

«Як же не дивно, як не дико називати безглуздям потреби душі, яка тільки цим, а не іншим шляхом може сповістити іншій душі свою життєдайну силу? Резонерством нічого з цим прагненням не вдієш: воно зароджується глибше в душі, аніж найбільш розумні і ґрунтовні міркування. Справа тут не в одній відмінності мов; справа в особливостях, в способі виразу думок, чуттів, рухів, душі, і які мовою, не природною авторові, виразитись не можуть». (П. Куліш)

Які загальні риси українського філософування та менталітету проявились у наведених міркуваннях М. Костомарова та П. Куліша? Чи виправдались такі підходи до розуміння дійсності в реальному ході історії?

Ознайомтесь із тими ідеями П. Куліша, що лягли в основу концепції «Хуторянської України»:

«Природна простота дає людині чисте серце. Ніяка наука такого правдивого серця не дасть... Необхідно повертатись іноді до первобутньої дикості і суворості душі, втікати в широкошумні дубрави...В європейській цивілізації мало ладу... Треба містами розсипатись на села, на хутори і з’їздитися лише до контор на засідання на короткий час, ніяк не засиджуватись у велетенських скопищах многолюдства, не утворюючи дорожнечі, не наживаючи рівнодушности до незаможних, не розриваючи сусідських зв'язків із селянами. - Лише тоді бідність урівнялася б з багатством...».

(П. Куліш)

Спробуйте оцінити, наскільки подібні погляди: а) були співзвучні своєму часу; б) відповідають українському менталітету; в) прийнятні в наш час?

28. Прочитайте уривки з творів М. Гоголя:

«Створив мене Бог і не приховав від мене мого призначення. Справа моя є те, про що повинна перш за все думати кожна людина. Справа моя - душа і міцна справа життя. А тому і спосіб моїх дій повинен бути міцніш і надійним... Грішить сьогоднішня людина... не від надлишку своєї власної розбещеності, не від нечутливості і не від того, що бажає грішити, а від того, що не бачить гріхів своїх...Ні, людина не є нечутливою, вона зрушить з місця, якщо їй зобразити справу так, як вона є... Лише злегка підведи завісу і вкажи їй хоча б один із тих що винних злочинів, які вона здійснює, і в неї вже не вистачить хоробрості вихвалятися своєю безгрішністю... Життя треба показати людині, - життя, узяте під кутом зору його сьогоднішньої заплутаності... Тільки не треба забувати, що узяте нами місце у земній державі задля того, щоби служити Господарю небес. Повірте, що Бог не даремно повелів кожному бути на тому місці, на якому він тепер стоїть». (М. Гоголь)

Уважно проаналізуйте вихідні положення гоголівської концепції «непомітного зла», спробуйте передати її зміст власними словами. Чітко окресліть особливості світоглядних орієнтацій М. Гоголя, світоглядне та моральне значення його ідей.

«Розум не є в нас найвищою здатністю. Його посада не більше, ніж поліцейська: він може тільки приводити у порядок та розставити по місцях все те, що ми вже маємо... Він незрівнянно більше залежить від інших душевних станів... Розум іде вперед, коли йдуть вперед усі моральні сили в людині, і він стоїть непорушно й навіть йде назад, коли не підносяться моральні сили». (М. Гоголь)

До чиїх поглядів близький у наведених міркуваннях М. Гоголь? Сформулюйте своє ставлення до них.

Посилаючись на конкретні приклади із творів М. Гоголя продемонструйте те, як в них втілювались та виявлялись філософсько-світоглядні ідеї автора?

29. Прочитайте уривок:

«Немає нічого постійного, стоячого (статичного), а бачить наш розум тільки переміну (еволюцію), рух (динаміку). Немає і не може бути постійних національних ознак, немає між людьми вічних політико-адміністративних порядків, таких, як наприклад, обрусеніє, не може бути національних святош. Вся практична мудрість людська може бути в тому, щоб вбачати напрям руху світового, його виміру, закон і потужитись тим рухом... З трьох світових вір дві, християнська та магометанська, ворогували проміж себе, а коли всередині їх теж почались незгоди, то різні церкви ворогували проміж себе та нищили людей не менше, коли не більше, як нищили їх війни національні. А ось розумніші та добріші люди по різних вірах почали думати, що не слід чіпатись до других за різні церковні звичаї та думки, а що треба поставити над усіма церквами людськість, і всіх людей всіх вір признати «братами». (М. Драгоманов)

Які цінності співставляє між собою автор уривку? Яким цінностям та на яких підставах він надає перевагу? Якими є ваші думки з даного питання? Аргументуйте свою відповідь.

30. Уважно перечитайте філософсько-світоглядні міркування І. Франка.

«Ціла історія нашої цивілізації, матеріальної і духовної, се не що інше, як поступове систематичне і ненастанне відсування, віддалювання границь неможливого».

«Людина споконвіку прагне до однієї мети - до щастя. Того щастя вона досягне аж тоді, коли наука і праця зіллються для неї воєдино, коли всяка її наука буде корисною працею для суспільства, а всяка праця буде виявом її розвинутої думки, розуму, науки. І народи тільки тоді зможуть досягнути щастя і свободи, коли всі будуть вченими працівниками...».

Які чинники людської діяльності вважає автор найпершими чинниками суспільного поступу? Якою мірою виправдані такі думки?

«Ідеал національної самостійності в усякім погляді, культурнім і політичнім, лежить для нас поки що... поза межами можливого. Та не забуваймо ж, що тисячні стежки, які ведуть до його здійснення, лежать просто-таки під нашими ногами, і що тільки від нашої свідомості того ідеалу, від нашої відданості йому буде залежати, чи ми підемо тими стежками до нього, чи може звернемо на якісь інші стежки».

31. Ознайомтесь із вихідними пунктами вчення В. Вернадського про ноосферу.

«Еволюційний процес... набуває нового геологічного значення завдяки тому, що він створив нову геологічну силу - наукову думку соціального людства. Ми якраз переживаємо її яскраве входження у геологічну історію планети. В останні тисячоліття спостерігається інтенсивне зростання впливу одного виду живої речовини - цивілізованого людства - на зміну біосфери. Під впливом наукової думки і людської праці біосфера переходить в новий стан в ноосферу... Людина вперше реально зрозуміла, що вона є мешканцем планети і може-навіть повинна-мислити та діяти в новому аспекті... Історія розумової культури людства... привела до сучасного всесвітнього життя. Зараз від нього нікуди не заховатись... І темпи укріплення всесвітності настільки стрімкі, що сперечатись з цього приводу немає сенсу».

Якщо врахувати те, що подані тут ідеї сформувались у 30-х роках XX ст., до можна оцінити проникливість думки мислителя. Чи виправдала подальша історія цивілізації передбачення та твердження В. Вернадського? Чи справді и наш час функціонує особлива складова біосфери - ноосфера (розумосфера)? Що приніс сучасному людству науково-технічний прогрес?

32. Зверніться до тих міркувань В. Вернадського, які засвідчують його серйозні зацікавлення філософією.

«Вперше в науковому обмірі, виходячи з емпіричних даних, встає перед нами стара філософська проблема людської свідомості. Бо ж геохімія ставить питання:як може людська свідомість змінювати людські процеси? Як і чому людська думка впливає на їх перебіг?Ми вступаємо в область, де до цього часу панувала робота філософської інтуїції і філософського логічного міркування. Перед нами немов би відкривається можливість науковим шляхом підійти до механізму цього впливу».

Як ви вважаєте, чи виправдались сподівання В. Вернадського щодо наукового вирішення питання про механізми дії свідомості? Як можна оцінити сучасне значення зазначеної думки?

«Із процесом філософського міркування пов'язане питання, що стояло перед ним протягом століть і досі є невирішеним (оскільки до сих пір багатьма філософами воно заперечується, хоча не може бути логічно спростоване): чи існує та особлива галузь філософського пізнання, особливий прояв розуму – «внутрішній досвід», що дозволяє філософам виявляти нові прояви реальності».

Співставте дві останні тези В. Вернадського, поясніть, в чому вони єдині, а в чому відмінні. Поясніть ваше ставлення та розуміння останнього вислову, аргументуйте ваше розуміння поняття «внутрішній досвід».

«... Мозок палеолітичної людини не відрізняється суттєво... та за своєю структурою від мозку сучасної людини. І в той же час немає ніякого сумніву, що розум людини із палеоліту не може витримати порівняння із розумом сучасної людини. Звідси впливає, що розум є складна соціальна структура, побудована як для людини нашого часу, так і для людини палеоліту, на тому ж самому нервовому субстраті, але за різних соціальних обставин».

Який новий аспект, важливий для розуміння свідомості, додає до своїх попередніх міркувань мислитель? Чи згідні ви із тим, що розум постає соціальною структурою?

«Вперше в науковому вимірі, виходячи з емпіричних даних, встає перед нами стара філософська проблема людської свідомості. Бо ж геохімія ставить питання: як може людська свідомість змінювати людські процеси?Як і чому людська думка впливає па їх перебіг? Ми вступаємо в область, де до цього часу панувала робота філософської інтуїції і філософського логічного міркування. Перед нами немов би відкривається можливість науковим шляхом підійти до механізму цього впливу».

33. Прочитайте.

«Слово, коли воно має бути творчим, повинно служити життю, а не безплідно намагатися нагинати життя до своїх законів... Закони слова, закони логіки, закони діалектики, тільки тоді можуть придбати творчу силу, коли вони служать не самим собі, а тому ірраціональному, нелогічному, стихійному хотінню, з якого родиться все життя, а в тім числі і саме слово». (Д. Чижевський)

Які прояви особливостей української філософської думки можна побачити у цьому твердженні філософа?

«Кожна нація є тільки обмеженим і однобічним розкриттям людського ідеалу. Але лише в цих обмежених і однобічних здійсненнях загальнолюдський ідеал і є живий. Тому кожна нація якраз в своєму своєрідному, оригінальному, в своїй «однобічності» і обмеженості і має вічне загальне значення... Отже, окрема нація в певні моменти репрезентує історичну сучасність - іноді разом з іншими націями, а іноді сама». (Д. Чижевський)

Чи згідні ви цілком і повністю із таким підходом до української філософії? Прокоментуйте наведений вислів та аргументуйте своє ставлення до нього.

Ознайомтесь із деякими твердженнями Д. Донцова – провідного ідеолога українського націоналізму.

«Коли б ми хотіли кількома словами висловити цілковиту різницю між націоналізмом і народництвом, то ми знайшли б її в двох діаметрально протилежних світовідчуттях: світ, де панує воля, і світ, де панує інтелект. Два темпераменти: дія і споглядання, інтуїція і логіка, агресія і пасивність, догматизм і релятивність, віра і знання».

«Зміцнювати нашу волю до життя, до влади, до експансії, - так означив я першу підставу націоналізму... До емоційності і фанатизму великих ідей, які рухають масами, треба додати ще одну їхню прикмету: «аморальність»... Коли я говорю про «аморальність» тих ідей, то розумію їх суперечність з буденною мораллю... Історія не знає рівності, як і природа; є там здібні і нездібні. Хто хоче забезпечити собі місце під сонцем, мусить довести свою здібність до цього. Права кожної нації на життя не існує, а коли б існувало, це було б найбільш неморальною річчю у світі...».

Визначить, прихильником яких філософів був Д. Донцов. Якою міроюможна вважати його міркування виправданими?

34. Із посиланням на конкретні приклади із життя та на явища культури, спробуйте пояснити таку особливість українського світосприйняття як естетизм та сентиментальність. Чому, на ваш погляд, українська філософська думка не мала різкого розмежування із літературою, історіографією, мистецтвом.

V. Завдання для творчої роботи.

1) Напишіть есе на одну із запропонованих тем:

а) «Світ ловив мене, але не спіймав» (Г. Сковорода)

Чи є продуктивною така життєва стратегія?

б) «Людина виправляється та вдосконалюється лише при справі. Ставши при ній, людина стоїть на землі» (М. Гоголь)

2) Використовуючи набуті знання дайте письмову відповідь на питання:

а) У чому полягає сутність «філософії серця» в українській традиції?

б) Як ви розумієте поняття «любомудріє», «софійність»?

3) Напишіть лист сучасній молоді від імені одного з видатних діячів української культури: Володимира Мономаха, Г. Сковороди, Л. Українки, І. Франка, М. Грушевського.

Дата добавления: 2015-05-22