Н. Підсумкова зміна резервів 2 страница. Основними регіонами експорту послуг є країни Європейського Союзу та СНД (близько 30 % припадає на кожен регіон)

Основними регіонами експорту послуг є країни Європейського Союзу та СНД (близько 30 % припадає на кожен регіон), а в імпорті – беззаперечними лідерами є європейські країни – 58 %, на країни СНД припадає близько 16 %

24.Міжнародна трудова міграція: сутність, причини виникнення, напрямки та наслідки.

Міжнародна трудова міграція – це форма МЕВ, яка полягає у переливі трудових ресурсівз одних країн інші і виражає процес переозподілу трудових ресурсів між ланками світового господарства.

Поняття «міжнародна міграція населення» відрізняється від інших понять тим, що його вживають у разі зміни постійного місця проживання за такими первісними мотивами: соціальними, політичними, національними, сімейними, релігійними, особистими.

Основні причини існування міжнародної трудової міграції:

а) з боку країни, з якої йде міграція(донорів):велика густота населення; масове безробіття, зумовлене науково-технічним прогресом, закриттям добувних галузей внаслідок вичерпності природних ресурсів, недостатньою соціальною політикою деяких держав; низький життєвий рівень і заробітна плата; виробнича необхідність(для спеціалістів, що працюють у слаборозвинених країнах).

б) з боку країн, які приймають міграцію(реципієнтів): потреба у додатковій висококваліфікованій робочій силі; потреба у додатковій дешевій робочій силі, і мобільній робочій силі, зокрема, завдяки розвитку сфери послуг, що сприяє створенню додаткових робочих місць;;порівняно висока зарплата.

Можна виділити 5 напрямків міжнародної міграції робочої сили:

1) міграція з країн, що розвиваються, до промислово розвинутих країн; 2) міграція в межах промислово розвинутих країн; 3) міграція робочої сили між країнами, що розвиваються; 4) міграція робочої сили з колишніх соціалістичних країн у промислово розвинуті країни; 5) міграція наукових працівників, кваліфікованих спеціалістів із промислово розвинутих країн у країни, що розвиваються.

Сучасні центри тяжіння робочої сили: Зах.Європа, США, Нафтодобувні країни Близького Сходу(В основному з Індії, Пакистану, Філіппін), Латинська Америка(Аргентина, Венесуела), Австралія, Африка(Лівія, Нігерія), країнами-реципієнтами виступають Південна Корея, Японія, Бруней, Гонконг, Малайзія, Сінгапур, Тайвань, в які прибувають вихідці з Китаю, Таїланду, Лаосу, В’єтнаму, Індії та Філіппін.

Для промислово розвинутих країн наявність іноземної робочої сили з країн, що розвиваються, означає забезпечення ряду галузей, інфраструктурних служб необхідними працівниками, без яких не можливий нормальний виробничий процес. Наприклад, у Франції емігранти становлять 25% усіх зайнятих у будівництві, третину -- в автомобілебудуванні. Міжнародна міграція робочої сили, що існує в межах промислово розвинутих країн, значною мірою пов'язана з неекономічними факторами. Однак для цих країн характерне таке явище як „відплив інтелекту”, наприклад із Західної Європи до США.

В останні роки зростає міграція робочої сили між країнами, що розвиваються. Існує міграція робочої сили з розвинених країн до країн, що розвиваються. В основному це потік кваліфікованих кадрів з країн Європи і Північне Америки до країн, що розвиваються.

Наслідки: виграють здебільшого самі мігранти, оскільки вони, як правило, направляються в інші країни з метою поліпшення свого становища. Виграють від міграції підприємці, що наймають мігрантів на роботу, оскільки їхні вимоги щодо заробітної плати нижчі.

Країна — експортер трудових ресурсів виграє, оскільки:

експорт трудових ресурсів, як і всякий інший експорт, приносить країні певний зиск (у цьому разі це валютні перекази емігрантів).Деякі країни від експорту трудових ресурсів отримують майже такі самі за величиною доходи, як і доходи від інших видів експорту, а іноді й більші.: Йорданія, Пакистан, Єгипет, Індія, Португалія, Туреччина;

ослаблюється проблема безробіття; ротація, тобто повернення на батьківщину одних і еміграція інших громадян, сприяє (з часом) зростанню кваліфікації й досвіду місцевих спеціалістів; Зростають надходження до бюджету у вигляді податків з фірм-посередників. Країна — імпортер трудових ресурсів виграє, оскільки:Зростає конкурентоспроможність продукції; Заповнюються вакансії в непрестижних сферах і галузях економіки; Покращується демографічна ситуація в “старіючих” країнах; Зменшується бюджетне навантаження завдяки економії коштів по пенсіям та соціальним пільгам.

Негативні наслідки для експортерів: (“втрата розумів”) в більш привабливі країни; Знижується загальна конкурентоспроможність на власному ринку праці в результаті відтоку кваліфікованих, молодих кадрів; Зменшуються надходження до бюджету як слідство скорочення кількості потенційних платників податків.

Для імпортерів: Зростають витрати на соціальний захист іммігрантів; Здійснюється відтік за кордон валютних коштів у вигляді переказів іммігрантів; Збільшується загроза загострення міжнаціональних, міжетнічних, міжконфесійних та інших соціальних проблем. Погіршується криміногенна ситуація в країні.

25.Міжнародний аукціон як інституційний посередник у міжнародній торгівлі: механізм, види та способи його проведення.

"Міжнародна торгівля" – сукупність зовнішньої торгівлі різних країн світу. Результатом міжнародної торгівлі є виникнення світового ринку та міжнародний поділ праці.

Засобом міжнародної торгівлі є аукціони, що спеціалізуються на збуті реальних товарів з суворо індивідуальними властивостями. Міжнародний товарний аукціон – це спеціально організовані, періодично діючі в певних місцях ринки, на яких шляхом публічних торгів в завчасно обумовлені терміни та в спеціально визначеному місці проводиться продаж раніше оглянутих товарів, які переходять у власність покупця, який запропонував найвищу ціну.

Розрізняють чотири стадії проведення аукціонів:

· підготовка аукціону;

· огляд товарів;

· аукціонний торг;

· оформлення і виконання аукціонної угоди.

В міжнародній торгівлі склалась вельми обмежена номенклатура товарів, що продаються з аукціонів (наприклад, хутро, чай, овеча вовна, квіти, каучук, шкіра, антикваріат). Традиційним аукціонним товаром є також чай. Чайні аукціони проводяться в Калькутті (Індія), Джакарті (Індонезія). Важливим центром аукціонної торгівлі каучуком є Сінгапур, хутром – Санкт-Петербург, антикваріатом – Крісті (Christie) і Сотбі (Sotheby) в Лондоні.

Товари, що продаються на аукціонах, бувають масовими і одиничними, але їхньою загальною рисою являється неоднорідність партій чи окремих екземплярів, тобто їх не можна купувати без попереднього огляду одиниці товару (лоту), що продається.

Переваги міжнародних аукціонів полягають у тому, що вони дозволяють створювати відкриту конкуренцію, виявляти ціну товару та швидко його реалізовувати у великих обсягах.

Механізм операцій на аукціонах. Власник доставляє свій товар аукціонному підприємству. Фахівці оглядають товар, здійснюють необхідне сортування, підбирання, пакування. Посортований товар розбивається на партії, які називаються лотами. Кожному лоту присвоюється номер, під яким він заноситься в каталог із вказанням сорту та кількості. Час і місце аукціону повідомляється через пресу. Постійним і потенційним покупцям розсилаються брошури-проспекти. Особливістю аукціонної торгівлі є попередній огляд товарів. Лоти розташовуються у складських приміщеннях, і покупець зазначає номер партії, що сподобалася. Куплений на аукціоні товар після виявлення недоліків назад не приймається.

Види: 1)з підвищенням ціни - за умовами якого аукціонер поступово збільшує ціну, названу спочатку, доки не буде досягнутий найвищий рівень ціни, за якою і здійснюється операція купівлі–продажу. Аукціонні торги: підвищенням ціни називають «американськими». 2) з пониженням ціни - «голландських» - При дьому оголошується вихідна максимальна ціна. Тоді покупці поступово знижують цю ціну. Небезпека втратити товар заставляє учасників приймати вищі ціни.

Способи проведення: 1)гласни - Аукціонний торг ведеться публічно, почергово на кожний лот. При гласному способі аукціоніст оголошує номер і початкову мінімальну ціну. Присутні починають підвищувати цю ціну. Після трикратного запитання (ніхто більше?) відбувається удар молотком по столу, і товар переходить у власність того покупця, який запропонував за нього найвищу ціну.

2) При негласному способі покупці подають аукціонникові умовний знак про згоду підняти ціну. Аукціонник щораз повідомляє нову ціну, не називаючи покупця. Негласне проведення торгу дозволяє зберегти в таємниці ім'я покупця і кількість придбаних товарів.

3) автоматизований – з використанням відповідної техніки. Аукціонер призначає максимальну ціну, яка загорається на циферблаті. один з учасників торгу не виявить свого бажання здійснити операцію купівлі шляхом натиснення кнопки, що знаходиться на закріпленому за ним місці. Натисненням кнопки він зупиняє стрілку, що рухається, і на циферблаті з'являється номер, під яким даний покупець зареєстрований організаторами аукціону. Використання такого механізованого методу проведення аукціону дозволяє значно прискорити темп торгів і дає можливість продавати за годину до 600 лотів. Подібна система проведення аукціонного торгу широко використовується при торгівлі овочами, фруктами, рибою, тобто швидкопсувними товарами. Вказана система, хоча й набула поширення, має й певні недоліки, головним з яких є недотримання основного принципу аукціонної торгівлі, а саме передачі товарів у розпорядження покупця, що запропонував у результаті торгів найвищу ціну.

26.Міжнародний кредит, його функції та порівняльна характеристика форм.

Міжнародний кредит – це форма руху позикового капіталу у сфері міжнародних економічних відносин, де кредиторами і позичальниками виступають субєкти різних країн.

Міжнародний кредит – це економічні відносини, які виникають між кредиторами і позичальниками різних країн з приводу надання, використання та погашення позики. Кредитні відносини складаються на принципах: повернення;терміновості;платності; гарантованості.

ФУНКЦІ, які відображають специфіку руху позичкового капіталу у сфері МЕВ:

- забезпечення перерозподілу між країнами фінансових і матеріальних ресурсів, що сприяє їх ефективному використанню; позичковий капітал потрапляє в ті сфери, яким віддають перевагу економічні агенти з метою отримання прибутків.

- збільшення нагромадження в межах всього світового господарства за рахунок використання тимчасово вільних грошових коштів одних країн для фінансування капіталовкладень в інших країнах;

- Економія витрат обігу у сфері міжнародних розрахунків через заміну справжніх грошей кредитними, а також шляхом розвитку і прискорення безготівкових платежів, заміни готівкового валютного обігу міжнародними кредитними операціями.

- прискорення реалізації товарів у світовому масштабі.

- У сучасних умовах виконує функцію регулювання економіки і сам є об'єктом регулювання.

Основними формами міжнародного кредиту вважаються:

• товарний, або комерційний кредит;

• валютний, що видається банками у грошовій формі.

Товарна і грошова форми кредиту є рівноправними і рівнозначними, по суті, двома проявами єдиної форми кредиту - вартісної. Вони між собою внутрішньо пов'язані і доповнюють одна одну: позички, надані в товарній формі, можуть погашатися в грошовій, і навпаки.

Форми міжнародного кредиту:

1.За цільовим призначенням:

1) Зв’язані кредити – надаються на конкретні цілі, обумовлені в кредитній угоді. Вони можуть бути:

-комерційні – які надаються для закупівлі певних видів товарів і послуг;

-інвестиційні – для будівництва конкретних обєктів, погашення заборгованості, придбання цінних паперів;

-проміжкові –для змішаних форм вивезення капіталів, товарів і послуг, наприклад, у вигляді виконання підрядних робіт (інжиніринг).

2)Фінансові кредити –можуть використовуватися позичальниками на будь-які цілі.

2.За загальними джерелами:

-Внутрішні кредити

-Іноземні (зовнішні) кредити

-Змішані кредити – це кредити як внутрішнього, так і зовнішнього походження.

3. За формою кредитування:

-Товарні кредити – надаються експортерами своїм покупцям у товарній формі з умовою майбутнього покриття платежем у грошовій чи іншій товарній формі.

-Валютні (грошові) кредити

4. За формою забезпечення:

-Забезпечені кредити – кредити, забезпечені нерухомістю, товарами, документами, цінними паперами, золотом та іншими цінностями як заставою.

-Бланкові кредити – кредити, надані просто під зобов’язання боржника вчасно погасити, документом при цьому виступає соло-вексель з одним підписом позичальника. Різновиди: Контокорент – кредитна операція передбачає відстрочку платежу, який мав би бути здійсненим за відсутності контокорентної угоди, овердрафт- При наданні овердрафту банк здійснює списання коштів з рахунку клієнта у розмірах, більших ніж залишки на його рахунку, відкриваючи таким чином кредит.

5.За строками:

-Надстрокові – добові, тижневі, до трьох місяців.

-Короткострокові – до 1 року.

-Середньострокові – від 1 до 5 років.

-Довгострокові – понад 5-7 років.

6.За формою надання розрізняють:

-фінансові (готівкові) кредити – зараховуються на рахунок боржника та надходять в його розпорядження;

-акцептні кредити – застосовуються у формі акцепта тратти імпортером або банком;

-депозитні сертифікати – документи, які свідчать про вкладення грошових коштів, поміщення їх на депозитний рахунок у банк під оголошену ставку відсотка;

-облігаційні позики та ін.

7. За кредиторами:

-Приватні кредити – надаються приватними особами.

-Фірмові (комерційні) кредити

-Банківські кредити

-Урядові (державні) кредити – кредити, надані урядовими установами від імені держави.

-Кредити міжнародних фінансово0кредитних організацій.

-Змішані кредити – в яких беруть участь приватні підприємства та держава, державні та міжнародні установи.

Фірмовий (комерційний) кредит- є позичкою, яка надається експортером однієї країни імпортеру іншої у вигляді відстрочки платежу. різновиди: вексельний кредит( експортер укладає договір про продаж товару, а потім виставляє перевідний вексель на імпортера.); аванс покупця; кредит за відкритим рахунком (проводять через відповідні рахунки банків імпортера та експортера.).

Банківський зовнішньоторговельний кредит надає більше можливостей для маневрування при виборі постачальника певної продукції, а окрім того, забезпечує довші терміни кредиту.(є фінансовий і експортний; акцептний)

Фінансовий кредит дає змогу здійснювати купівлю товарів на будь-якому ринку, і таким чином виникають умови для вибору варіантів комерційних угод.

Акцептний кредит видається, якщо імпортер згоден оплатити тратту експортера. Перед настанням терміну оплати імпортер вносить в банк суму боргу, а банк в цей термін погашає його зобовязання перед експортером.

Кредитування експорту може здійснюватися у таких формах:

1)факторинг - продаж права щодо вимоги торговельних боргів.послуги факторингу включають в себе контроль стану заборгованості покупця по поставкам, нагадування про настання дати сплати, надання інформ щодо стану дебітор заборгованості. Термін не перевищує 1 року. Ризик про несплату боргу не знімається з продавця.

2) форфейтинг - кредитування експортера через придбання векселів чи інших боргових зобов’язань.Дозволяє експортеру поступатися вимогами щодо кредитів, виданих на 2-7 років, при цьому всі ризики по борговому зобовязанню переходять до форфейтера.

Спільні риси між факторингом та форфейтингом полягають у тому, що ці методи використовуються для скорочення заборгованості у балансі в результаті продажу вимог.

3) лізинг – кредитування купівлі машин, обладнання, споруд виробничого призначення на основі укладання орендної угоди, за якої орендар сплачує орендну плату частинами та орендодавець зберігає право власності на товари до кінця терміну.

4) компенсаційні угоди – форма довгострокового кредитування, за якої в рахунок погашення кредиту здійснюються зустрічні поставки продукції, виробленої на обладнанні, під купівлю якого був наданий кредит.

Єврокредити – кредити, що надаються у валюті, яка є іноземною для банку - євровалюті, єврокредити видаються на євроринку.

Єврокредити, як правило, надаються на умовах “рол овер” (роловерний кредит) на строк 5-10 років. Весь договірний строк ділиться на періоди по 3-6 місяців, а тверда відсоткова ставка встановлюється лише для першого періоду. Для кожного наступного вона коректується з врахуванням зміни цін та валютних курсів на міжнародному грошову ринку.

27.Міжнародний рух капіталу, його сутність і причини, форми та показники.

В межах світової економічної системи між національними ринками та їх суб’єктами складаються різноманітні виробничі, торговельні, кредитні, валютні, науково-технічні та інші відносини. Важливою складовою цих відносин виступає міжнародна інвестиційна діяльність, пов’язана з вивозом капіталу.

Капітал є одним із факторів виробництва – ресурсом, який необхідно затратити для виготовлення будь-якої продукції. Міжнародний рух капіталу – однобічне переміщення за кордон певної вартості в товарній чи грошовій формі з метою отримання прибутку чи підприємницької вигоди.

Основною причиною експорту (вивозу) капіталу за кордон є його відносний надлишок. Це знаходить прояв у насиченні внутрішнього ринку такою кількістю капіталу, коли його застосування на національному поприщі не приносить прибутку, або веде до його зменшення.

Іншими причинами міжнародного руху капіталу можна вважати:

– попит на капітал, який не збігається з його пропозицією в різних ланках світового господарства, що зумовлено нерівномірністю економічного розвитку держав;

– різницю у витратах виробництва в різних країнах внаслідок різниці у вартості сировини, енергії, заробітної плати тощо;

– інтернаціоналізацію виробництва;

– зацікавленість у природних ресурсах інших країн для забезпечення сировиною своїх підприємств;

– відмінності в екологічних нормативах і стандартах різних країн, що сприяє вивезенню або створенню екологічно шкідливих виробництв у інших країнах для забезпечення своїх потреб;

– бажання обійти тарифні та нетарифні бар´єри, які є у звичайному комерційному експорті;

– захист грошей від інфляції;

– технологічне лідерство, що сприяє поширенню найновіших технологій;

– необхідність технічного переозброєння та модернізації національних підприємств.

– намагання країн вирішити за допомогою іноземного капіталу проблеми зайнятості населення, особливо коли відчувається напруга на ринку праці.

Особливо гостру потребу в додаткових ресурсах капіталу відчувають країни, що розвиваються, країни з перехідною економікою, країни, в яких відбуваються структурні перетворення.

Велику роль в міжнародному русі капіталів відіграють транснаціональні банки (ТНБ) і транснаціональні корпорації (ТНК).

Форми міжнародного руху капіталу:

1.За джерелами походження –офіційний (державний); приватний (недержавний) капітал.

2.За характером використання коштів: підприємницький; позичковий (міжнародний кредит); міжнародна економічна допомога.

3.За термінами вивезення капіталу: короткостроковий (до одного року); середньостроковий (більше одного року); довгостроковий (більше 3 років).

4.За типом фінансових зобовязань: кредитні операції; інвестиційні операції.

5. За цілями використання: прямі інвестиції; портфельні інвестиції.

Переважна більшість країн використовують зарубіжні інвестиції для індустріалізації, підвищення наукомісткості виробництва та зайнятості населення. Країни — експортери капіталу за рахунок цього збільшують свою економічну могутність.

Показники вивезення капіталу характеризують рівень економічного розвитку країни. До них належать:

а) обсяг зарубіжних інвестицій даної країни та його співвідношення з національним багатством країни; Як правило, країна з високим рівнем економічного розвитку має більші можливості вкладення капіталу в економіку інших країн;

б) співвідношення обсягу зарубіжних прямих інвестицій даної країни з обсягом іноземних прямих інвестицій на її території; Це співвідношення характеризує розвиток міжнародних інтеграційних процесів і тісно пов'язане з ефективністю функціонування.

в) зовнішній борг країни і його співвідношення з її ВВП/ВНП.

28.Міжнародні виставки та ярмарки в міжнародній торгівлі.

У світовій практиці такими інструментами, як виставки та ярмарки, користуються майже всі компанії, задіяні у міжнародній діяльності, або ті, які планують вийти на світовий ринок. Першим кроком у цьому напрямі, який надасть компанії нові бізнес–контакти, перспективи розвитку, ідеї, нове бачення ринку, зробить її відомою для партнерів, і є участь у міжнародних виставках–ярмарках.

Виставка — це показ, яким би не була його назва, основа мета котрого полягає в ознайомлені публіки шляхом демонстрації із засобами, які маються в розпорядженні людства, для задоволення його потреб, а також з метою сприяння прогресу в одній або кількох сферах діяльності або майбутніх перспектив.

Дата добавления: 2015-05-22