Регіональні особливості динаміки, структури та розміщення населення України

Найважливішим фактором динаміки загальної чисельності насе­лення України є його природний рух.

Зниження природного приросту спричиняє деформацію віко­вої структури населення, зумовлює зниження природного приро­сту трудових ресурсів. "Старіння" населення призводить до збіль­шення економічного навантаження на працездатних, труднощів у формуванні трудових ресурсів, забезпеченні народного господар­ства робочою силою.

Проблеми віково-статевої структури населення мають значні регіональні відмінності. Загальна динаміка чисельності насе­лення формується за рахунок його природного руху, постійної міграції, а в межах окремих тери­торій (при незмінності державних кордонів) і за ра­хунок адміністративно-територіальних змін.

Кількість населення в країні до сучасного періоду збіль­шувалася переважно через його природний приріст, тобто перевищення рівня народжуваності над рівнем смерт­ності. До другої світової війни в Україні був досить високий рівень народжуваності – 27 чол. на 1 000 жителів. Після війни він знизився. Водночас смертність населення зросла з 7.7 чол. на 1 000 жителів у 1965 р. до 12.9 – у 2002 р. У багатьох областях кількість населення зменшується не тільки відносно, а й абсолютно. Це насамперед відбувається у Він­ницькій, Чернігівській, Житомирській областях України.

Отже, вперше за багато десятиліть природний приріст на­селення України став від’ємним, тобто смертність перевищує народжуваність. Причинами цього є екологічна криза, що сталася через неправильну експлуатацію великої кількості «брудних» підприємств, а також радіаційне забруднення в результаті чорнобильської катастрофи. На природний приріст населення впливає також економічна криза – наслідок соці­алістичного способу виробництва.

Головна причина перевищення смертності над народжува­ністю криється в підриві життєвої сили українського народу внаслідок винищення найздоровішої, найжиттєздатнішої час­тини нації під час голодоморів, воєн і репресій.

Розв’язання цієї проблеми можливе завдяки підвищенню продуктивності праці на основі максимального використання досяг­нень науково-технічного прогресу. У пропорційному розвитку еконо­міки важливу роль відіграє не тільки економія витрат живої праці, а й матеріалів, сировини, енергії, раціональне використання виробничих фондів, раціоналізація транспортних вантажопотоків на основі нау­ково обґрунтованого розміщення продуктивних сил. Економія витрат живої праці передбачає впровадження трудозберігаючих технологій, що дасть змогу зменшити витрати ручної праці.

Дата добавления: 2015-05-22