Міське розселення на Україні: розвиток та структура.

Особливості розміщення міського та сільського населення України.

Розселення, як відомо, оцінюється регіональними відмінностями в густоті населення, співвідношенням чисельності міських і сільських жителів, інтенсивності зміни кількості жителів сільських і міських населених пунктів тощо. В свою чергу, просторові зрушення в порайонній організації виробництва та інших видах трудової діяльності мають прямий вплив на форми й територіальні особливості розселення людей,в значній мірі зумовлюють інтенсивність і напрям постійних і маятникових міграцій,призводять до зміни в питомій вазі міських і сільських жителів у всьмому населенні України та її областей. На території України чітко виділяється дія трьох чинників,що впливають на розміщення населення, в тому числі міського. Найважливішим є соціально-економічний чинник, тобто розміщення продуктивних сил, що впливає на виникнення міст і значний приплив сільського населення до них.

“Розукрупнення” сільських населених пунктів — процес об’єктивний.Людність абсолютної більшості сіл зменшилась насамперед у результаті відпливу сільського населення в міста. Результати досліджень показують,що в багатьох областях України, перш за все західної її частини,малі села практично не ліквідовуються: населення багатьох з них зростає швидкими темпами.

При вивченні регіональних особливостей сільського розселення в умовах інтенсивного відпливу сільських жителів у міста важливе значення має й визначення стійкості (життєздатності) різних розмірних категорій сільських поселень.

Чисельність сільського населення в колишньому Південно-Західному районі знизилась більше ніж на 10°/о. Тим часом тут мали місце значні територіальні відхилення.. Окрему групу становлять північно-західні області,де сільське населення скорочувалося дещо повільніше, ніж у цілому по економічному району. Що стосується областей центральної частини Полісся і Поділля,то тут чисельність сільського населення знизилася найбільш — на 20-25

Найбільше міст зосереджено в Західній економічній зоні - 210, проте в них проживає тільки 36, 1% міського населення країни. Навпаки, у Східній економічній зоні — 183 міста, проте в них проживає майже половина всіх городян. У Південній економічній зоні України зосереджено понад 11% міст і 14% міського населення держави.
Найгустіша мережа міст характерна для Донецької, Луганської, Київської, Одеської та Харківської областей. Найменше їх у Миколаївській та Херсонській, Рівненській, Закарпатській та Волинській. Україна характеризується високою густотою міських поселень. На 10 тис. км2 у в ній припадає близько 23 міські поселення, в тому числі 7 міст і 16 селищ міського типу.

У повоєнні роки відбулися певні зміни в географії міського населення. Найсуттєвішими з них є прискорене зростання чисельності міських жителів західної і південної частини України.

Важливою є вчасна оцінка тих змін, які відбуваються у розвитку міських поселень. За останні роки спостерігається значне скорочення темпів приросту міського населення.

В Україні виділяють такі групи міських поселень: малі (до 50 тис. чол.), середні (50—100 тис. чол.), великі (100—500 тис. чол.), дуже великі (500—1000 тис. чол.), міста-мільйонери (понад 1000 тис. осіб).
Найчисленніша група — це малі міста (куди належать і селища міського типу).
Крім того, більшість міських жителів проживає у так званих селищах міського типу. Це проміжна ланка поселень між містом і селом. Ці поселення розміщуються навколо промислових підприємств, залізничних вузлів, курортів чи санаторіїв і мають дві і більше тисяч мешканців, переважно робітників і службовців та членів їхніх сімей.
Селища міського типу поділяють на індустріальні, агропромислові, сільськогосподарські, несільськогосподарські та мішаного типу. В 2004 р. їх в країні було 907, або 67, 2 % загальної кількості всіх міських поселень України, проте в них проживало тільки 13, 2 % загальної кількості міського населення. В цілому селища міського типу поділяють на дрібні (від 2 до 10 тис. чол.) — усього 829 (91 °/о загальної кількості їх). Найбільше селищ міського типу зосереджено у Східній (446) та в Західній (327) зонах. Найменше їх у Південній економічній зоні — 138. Найпоширеніші селища міського типу — індустріальні, що характерно для Східної економічної зони, та мішаного типу (адміністративного-агропромислові) — в Західній економічній зоні; курортні ж найбільш характерні для Південної економічної зони, а також у регіоні, що прилягає до зони Українських Карпат.

Дата добавления: 2015-05-22