Державне регулювання техногенно-екологічної безпеки в регіонах України

Головними завданнями регіонального стратегічного управління тех­ногенно–екологічною безпекою в ринковій економіці є максимально ефек­тивне використання механізмів правового, адміністративного та економіч­ного регулювання небезпечних видів діяльності. Це забезпечує вплив дер­жави на поведінку суб’єктів небезпечної діяльності в інтересах всього насе­лення, зменшення масштабів техногенно–екологічної небезпеки, швидку мінімізацію негативних екологічних наслідків надзвичайних ситуацій і компенсацію шкоди, що може бути завдана.

Обгрунтовано необхідність функціонування територіальних підсистем Єдиної державної системи запобігання та реагування на надзвичайні ситуації, які здатні забезпечити взаємодію та координацію діяльності органів місцевого самоврядування, територіальних спеціалізованих державних органів, громадських органі­зацій для стратегічного управління техногенно–екологічною безпекою на­селення в Україні.

Для ефективного управління техногенно–екологічною безпекою на регіональному рівні також необхідно впроваджувати в практичну діяльність регіо­нальні програми техногенно–екологічної безпеки на дов­гостроковий період, мінімізувати загальнодержавні видатки на забезпечення техногенно–екологічної безпеки за рахунок де­легування частини функцій на обласні (місцеві) бюджети та бюджети підприємств для посилення їхньої відповідальності за стан техногенно–екологічної безпеки в регіонах. Встановлено, що оптимальне застосування економічного регулювання небезпеч­них видів діяльності створить економічні умови за яких небезпечні підпри­ємства будуть фінансово зацікавлені здійснювати природоохо­ронні заходи та впроваджувати ефективні технічні системи про­тиаварійного за­хисту облад­нання. В залежності від мети виділено такі групи економічних механізмів: обмежу­вальні, стимулюючі та ті, що перерозподіляють ризик.

На сьогодні в Україні широкого розповсюдження набули, переважно, обмежувальні економічні механізми (різноманітні платежі та штрафи), що опосередковано впливають на діяльність небезпечних підпри­ємств, знижуючи мас­штаби їхньої екологічно небезпечної діяльності або прибу­ток. Перспек­тивним є, з урахуванням місцевих особливостей регіонів та населених пунктів, запро­вад­ження органами місцевого самовря­дування місцевих екологічних податків для підприємств, що регулярно перевищують нормативи викидів (скидів) шкідливих речовин у довкілля або викори­стовують екологічно небез­печні технології, матеріали та ре­човини.

Але місцеві органи влади повинні використовувати й стимулю­ючі економічні механізми (субсидії, до­тації, пільгові кредити та позики тощо), що спри­ятиме багатьом підприємствам запроваджувати приро­до­охоронні заходи, підвищувати рівень техногенної безпеки, здійснювати суспільно корисну та природоохоронну діяльність.

Дата добавления: 2015-05-22