Міжнародні компанії та їх значення у розвитку міжнародної економічної системи

На початку ХХІ століття економічна могутність транснаціональних корпорацій досягла планетарних масштабів. Це зумовлено тим, що ТНК контролюють близько половини світового промислового виробництва, більше 70% світової торгівлі, понад 90% патентів, ліцензій на нову техніку, технологію і ноу-хау, а сукупні валютні резерви ТНК в декілька разів перевищують сукупні резерви всіх центральних банків світу.
На Конференції ООН у доповіді з торгівлі та розвитку (ЮНКТАД) у 2000 році було виділено, що вплив діяльності ТНК поширюється практично на всі сфери економічної діяльності, а пріоритетними є автомобільна промисловість, видобуток та транспортування нафти виробництво електронного та електричного обладнання, і у сфері інтересів поступово опиняється комунальна сфера і телекомунікаційний сектор.

У процесі становлення та еволюційного розвитку транснаціонального капіталу виділяють декілька етапів розвитку ТНК.

- На першому етапі транснаціоналізації в діяльності великих промислових компаній відбувався процес інвестування, передусім, у сировинні галузі іноземних економік. Він супроводжувався створенням розподільчих і збутових підрозділів компаній (1860 – 1914 рр.).

- Другий етап, охоплює період між двома світовими війнами, охарактеризувався швидким розвитком міжнародних компаній у формі військово-промислових ТНК.

- Третій етап (50-і – 60-і рр. ХХ ст.) охарактеризувався розвитком міжнародних компаній інтегруючого типу. Інтеграція виробництва йшла по горизонталі і по вертикалі. Стратегічною метою діяльності ТНК цього періоду було перенесення “брудних” та працемістких виробництв у країни, що розвиваються.

- Четвертий етап (70-і – 80-і рр. ХХ ст.) охарактеризувався активним використанням досягнень науково-технічної революції та впровадженням досягнень науково-технічного прогресу у периферійні країни, відмовою від стратегії скидання виробництв і максимального викачування ресурсів з країн, що розвиваються у зв’язку з націоналізацією багатьох виробництв, диверсифікацією діяльності і відмовою від чіткої галузевої орієнтації, партнерськими відносинами з місцевими фірмами.

П’ятий етап (90-ті рр. ХХ ст. – поч. ХХІ ст.) характеризується утворенням мереж внутрішньофірмових зв’язків регіонального та глобального масштабу. В рамках глобальних внутрішньофірмових зв’язків інтегруються наукові дослідження та розробки, матеріальне забезпечення, виробництво, розподіл і збут. Особливістю цього етапу є формування ТНК у країнах, що не належать до промислово-розвинених

Дата добавления: 2015-05-22