Свобода дії та її можливості

Свобода дії та інноваційні технології Свобода дії в здійсненні мети

Свобода - ємне поняття, що означає особливий рівень активності людини, в нього входять цілепокладання, здійснення цілей, коротко кажучи - всі особистісні аспекти творчої діяльності, що можуть бути використані в створенні інноваційних технологій. Чим вищий рівень творчої активності, її результативності, тим більшу свободу мають дії людини (пізнавальні, творчі, виконавчі) в діяльності.

Ступінь свободи дії як мікростапу процесу технології визначається глибиною усвідомлення необхідних - закономірних зв'язків, що існують в активності і відповідно до яких здійснюється вибір його оптимального варіанта. А він, як відомо, забезпечує найбільшу ефективність дій при найменшій (з усіх можливих) витраті фізичних і духовних сил людини для отримання рівновеликого за якістю продукту.

Оптимальний варіант вільної дії знаходиться серед безлічі можливих, але менш результативних варіантів, вимагає більшого витрачання сил, необхідних для діяльності, ніж це потрібно при вільній дії. Ось чому дія може мати як позитивне, так і негативне спрямування або продуктивність залежно від того, яке місце воно займає в безлічі можливих, в діапазоні "руйнування - свобода".

Використання в інноваційних технологіях поняття про безліч варіантів дії при їх актуалізації (в межах "руйнування - свобода") може відіграти важливу роль у формуванні уявлення і про свободу дії.

Тому проблема свободи дії дістає досить повне розшифрування з боку її структури і напрямів інноваційної технології: в можливостях активного впливу людини на навколишню дійсність своєю дією, хистом, завдяки яким долаються перешкоди (причини ухиляння системи рухів у бік дії законів "руйнування"); а отже, і в поняттях меж цих можливостей і хисту.

Поняття "свобода" описує два відношення людини до предмета своєї дії - це і руйнування рухів і їх повна свобода. Вільне те, що дозволене природою людському тілу і його рухам, які так або інакше перетворюють предмет відповідно до мети. А спроможність - сама дія і ступінь її свободи в момент виконання. Дія відмінна від знань про неї (її можливостей), і тому без знання про дію ні хист, ні діяльність не можуть стати доцільними, тобто зробити дію і рухи вільними.

Місце дії в діапазоні "руйнування - свобода" або рівень її досконалості предметно фіксуються суб'єктивно як моменти міри - кількісної і якісної визначеності в самоздійсненні людини - і об'єктивно - з боку відповідності дії природним законам. Те, що руйнує дії, нами оцінюється як дисгармонійне і спотворене, протилежна цьому дія - вільна, гармонійна і набуває властивостей прекрасного.

Можуть бути між ними і проміжні стани дії: їх безліч - стільки, скільки здатна людина встановити відмінностей між двома, або й більше, суміжними діями. І тут завдання оптимізації технології якраз і полягає в тому, щоб встановити, в якому напрямі відбувається розвиток діяльності: вона набуває або втрачає гармонію, єдність цілісності, розвиток іде в бік прогресу або регресу.

Вибір однієї з безлічі технологій - вільної - не може бути випадковим, а тим більш відданим на відкуп стихії природного процесу, не може відбуватися самопливом. Здійснюючи вибір дії, людина має погоджуватися із законами природи, які становлять основу технології.

У суб'єктивному плані процес вибору "однієї з безлічі" при засвоєнні дії переживається в двох формах:

- переживання-пристосування, в результаті якого відходять тра
єкторії і форми рухів, концентруються зусилля, відбувається їхній
розподіл у дії так, щоб вона найбільш повно відповідала просторово-
часовій будові предмета (його хронотопу) або явища, яке перетворю
ється дією;

- переживання як звільнення, як процес переходу від скутого, за-
кріпаченого руху, незручної дії до дії, що виконується легко, вільно, без
будь-якого зайвого напруження і пригнічення: обмеження, що закли
нюють рухи, гальмують природне виконання, при цьому відсіюються,
і регулювання ними спрощується.

Досить усвідомити існуючі перешкоди і осмислити можливі в майбутньому антагоністичні протиріччя в дії, в цілісності "мисляче тіло людини - предмет" і зробити їх центром уваги і свідомого зусилля, щоб перебудувати рухи в потрібні форми, а дії надати втрачену свободу.

Оскільки мета діяльності досягається через систему дій, то їх продукт створюється кожною з цих дій - мікроетапом розвитку.

Якщо дії обмежені в свободі, то перед людиною постає ряд додаткових завдань. Вони зупиняють її розвиток і людина змушена, перш ніж Досягти мети, боротися за свободу рухів. Зупинки в розвитку можуть бути досить тривалими.

Після цього, згодом, треба повернутися до розв'язання істинних задач. Тут навчальна діяльність дробиться, задачі дрібнішають, активність людини розпорошується, і вона втрачає впевненість в успіхові, а мотивація діяльності, у свою чергу, слабшає. Ось чому свобода дії визначає свободу діяльності і її ефективність.

Шлях здобуття свободи дії і свободи діяльності ґрунтується на одному і тому самому механізмі. І це цілком зрозуміло, адже механізми виконання дії є водночас і механізмами розвитку діяльності; ущербність одних породжує дезорганізацію в діяльності, спрямовує її в бік, протилежний розвитку - в бік регресивних змін.

Єдність - не тотожність - механізмів розвитку дії і діяльності очевидна. Однак дія, як клітинка діяльності в цьому процесі, є умовою її становлення і послідовного розвитку.

Дата добавления: 2015-05-22