Повоєнний стан

Друга світова війна призвела до величезних руйнувань інфраструктури та населення на всій території Євразії. Радянський Союз був спустошений особливо у зв'язку з масовим знищенням виробничої бази, що була побудована в 1930-ті роки.

Початкова заява Сталіна в березні 1946 р. була про 7 млн. загиблих була переглянута у 1956 році Микитою Хрущовим й озвучена числом 20 мільйонів жертв. В кінці 1980-х років, демографи в Державний комітет зі статистики, зробив ще один вид використання демографічних методів і прийшов до числа 26-27 мільйонів.

СРСР також зазнав голоду в 1946-48 у зв'язку з військовими руйнуваннями, які спричинили приблизно від 1 до 1,5 мільйона осіб, а також вторинні втрати населення. Тим не менш, Радянський Союз повернув собі можливості виробництва і подолав наслідки війни, ставши країною з наймогутнішою сухопутної армією в історії до кінця війни, маючи найпотужніший військовий потенціал виробництва.

Повоєнний період називають Епохою Сталіна - період в історії СРСР, коли його керівником одноосібно був І. В. Сталін. Протягом цього періоду Сталін фактично володів найбільшою владою, хоча формально в 1923-1940 роки він не займав посад в структурах виконавчої влади.

Період перебування Сталіна був не однозначним:

Позитивні досягнення:

· форсована індустріалізація країни,

· масовий трудовий і фронтовий героїзм,

· перемога у Великій Вітчизняній війні,

· перетворення СРСР на наддержаву із значним науковим, промисловим і військовим потенціалом,

· безпрецедентне посиленням геополітичного впливу Радянського Союзу у світі;

· встановленням прорадянських комуністичних режимів у Східній Європі та ряді країн Південно-східної Азії.

Негативні досягнення:

· встановлення тоталітарного диктаторського режиму,

· масові репресії, спрямованими проти цілих соціальних верств та етносів,

· насильницька колективізація, що призвела на ранньому етапі до різкого спаду в сільському господарстві і голоду 1932-1933 рр.,

· численні людські втрати (в результаті воєн, депортацій, німецької окупації, голоду і репресій),

· поділ світової спільноти на два ворогуючі табори і початком холодної війни.

М'яка політична лібералізація, яка відбулася в Радянському Союзі під час війни, швидко скінчилась до кінця в 1945 року.

· 1918—1925 рр. — Російська комуністична партія (більшовиків).

· 1925—1952 рр. — Всесоюзна комуністична партія (більшовиків).

· 1952—1991 рр. — Комуністична партія Радянського Союзу.

Православна Церква в цілому безперешкодно залишив після війни і навіть дозволили надрукувати невелику кількість релігійної літератури, а й переслідування релігійних меншин відновилося.

Речі, такі як лампочки, автомобіль, літак стверджувалось, що були винайдені росіянами, і мистецтво і наука були піддані суворій цензурі. Колишній було дозволено містити теми соціалістичного реалізму, а другий перебував під сильним впливом шарлатан біології Трохима Лисенка, який відкидав концепцію менделевської генетики. Навіть теорія відносності була звинувачена в "буржуазному ідеалізмі".

Грошова реформа 1947 року або «Сталінська» реформа — реформа здійснена урядом СРСР з 16 грудня по 29 грудня 1947 у грошово-фінансовій сфері та спрямованих на ліквідацію відповідних економічних наслідків Другої світової війни 1941—1945.

Грошова реформа привела об'єм грошової маси, що перебувала в обігу, у відповідність з потребами господарства і повністю позбавила можливості використовувати як фальшиві гроші, так і старі радянські, які були вивезені з СРСР. Пільговий обмін заощаджень сприяв швидкому зростанню вкладів населення. Вже в 1960 р. вони зросли в 3 рази, а середній вклад став у 3 рази більшим за середньомісячну зарплату.

Розпочалося періодичне зниження цін, і це позитивно впливало на настрої населення та зміцнення грошової й фінансової стабільності. Якщо ж глибше глянути на реформу 1947 р., то дії Сталіна були зумовлені суворою необхідністю. Адже з розширенням виробництва внаслідок відбудови народного господарства нагромаджувалася надлишкова кількість товарів, які не могло придбати населення, тому що не мало відповідної кількості готівкових грошей. Обмін грошей на нові купюри здійснювався у відношенні 10:1.

Культ особи Сталіна досяг свого апогею в післявоєнний період, коли його зображення з'являлося в кожній школі, на заводі, і державній посади, але він рідко з'являвся на публіці. Післявоєнна реконструкція тривала швидко, але акцент на важку промисловість та енергетику, життя залишалося на низькому, рівні.

Найрельєфніше після війни окреслились критичні настрої в середовищі творчої та наукової інтелігенції. З метою приборкати небажані тенденції, влада грубо і некомпетентно почала втручатися у її діяльність. Вона звинувачувала творчих працівників у формалізмі, безідейності та “низькопоклонстві” перед Заходом, а щодо української – і в буржуазному націоналізмі. Під прес критики потрапила преса, кіно, театр, література, наука. Партійні резолюції відкрили кампанію „критики” і „самокритики” на шпальтах газет та на засіданнях у наукових і культурних інститутах та установах. Далі розпочалася галаслива боротьба з космополітизмом, “низькопоклонством” перед Заходом.

Дата добавления: 2015-05-22