Зовнішня політика

Внутрішня та зовнішня політика Сталіна.

У звільнених Радянською Армією державах східної Європи при відкритій підтримці Сталіна до влади прийшли прорадянськи орієнтовані комуністичні сили, пізніше увійшли до економічний і військовий союз з СРСР у його протистоянні з США і блоком НАТО. Повоєнні протиріччя між СРСР і США на Далекому Сході призвели до Корейській війні, в якій взяли пряму участь радянські льотчики і зенітники.

При визначенні зовнішньої політики партії і Радянської держави, підкреслювалася необхідність активної боротьби з агресивними діями імперіалістичних держав. Підтверджувалася лінія на мирне співіснування з капіталістичними країнами. Новим напрямком діяльності КПРС і Радянської держави була робота встановлення теплих братніх відносин з виниклими країнами Народної Демократії, всебічного зміцнення зв'язків між ними.

Поразка Німеччини та її сателітів у війні докорінно змінила співвідношення сил в світі. СРСР перетворився в одну з провідних світових держав, без якої, за словами Молотова, не повинен був тепер вирішуватися жодне питання міжнародного життя.

Однак за роки війни зросла ще більше і могутність США. Їх валовий національний продукт піднявся на 70%, а економічні та людські втрати були мінімальні. Перетворившись за роки війни в міжнародного кредитора, США отримали можливість розширити свій економічний і політичний вплив на інші країни і народи.

Все це вело до того, що замість співпраці в радянсько-американських відносинах наступала епоха взаємної конкуренції та протистояння. Радянський Союз не могла не турбувати ядерна монополія США в перші післявоєнні роки. Америка ж бачила загрозу своїй безпеці в зростанні впливу СРСР у світі. Все це і привело до початку «холодної війни».

З початком “холодної війни” радянська пропаганда створила образ нового ворога – США. Ця країна стала уособленням імперіалізму, що тепер був головним супротивником комунізму. Фобія зовнішніх ворогів у Радянському Союзі мала важливе значення. Вона культивувалася в народі з метою викликати в суспільстві набагато глибші наслідки – фобію їхніх агентів – “ворогів внутрішніх”.

Ніякі соціальні невдачі чи особисті недоробки не здавалися випадковими, а сприймалися як результат підступів ворогів. “Шпигунофобія” сприяла поширенню у суспільстві масового психозу, позбавляла багатьох можливості критично оцінювати події суспільно-політичного життя. За психологічною настановою влади США та інші західні країни були “хижими вовками”, які переслідували одну мету: заподіяти шкоду СРСР. Одночасно радянська пропаганда формувала образ СРСР як наймиролюбнішої країни.

У 1950 р. розпочалася кампанія по збору підписів під Стокгольмською відозвою про заборону ядерної зброї, а у 1951 р. розпочався збір підписів під Зверненням Всесвітньої Ради Миру про укладання Пакту миру між п’ятьма великими державами. Новий міф працював на ідею єдності народу, незважаючи на окремі критичні настрої.

Дата добавления: 2015-05-22