Епоха бронзи

В епоху бронзи (приблизно 2 тис. до н.е.), із впровадженням нових форм господарства і металевих (мідь, бронза) знарядь, що вдосконалювали виробництво стався перший великий суспільний розподіл праці. Серед племен виділялися пастушачі, що займалися прирученням і розведенням худоби. З’явився ткацький верстат.

На цій великій основі здійснився другий великий розподіл праці – ремесло відділилося від землеробства. Здійснювався подальший процес розкладання первіснообщинних відносин, остаточно затвердився патріархат. Все це зіграло велику роль в розвитку цивілізації. У долині Нілу, в Дворіччі і Китаї виникли рабовласницький лад, класові держави. В інших районах відбувалося об’єднання декількох родів у племена, посилення ролі старшого в патріархально-родовому суспільстві. Здійснювався перехід до більш високої організації труда. Це створило сприятливі умови для розвитку сфер духовної діяльності людини: мистецтва, фольклору, епосу, пісні, музики.

Переважаюче значення отримала монументальна архітектура, виникнення якої пов’язано з розвитком релігійних уявлень, з культом предків і природи, тобто духовними потребами суспільства. Грандіозні, прості за формами споруди з каменя зводилися трудом всієї первісної общини і були вираженням єдності роду. його потужності. До мегалітичних споруд (тобто збудованих з величезних каменів, по-грецькому «мег – великий, «літ» - камінь)відносяться: менгіри, дольмени, кромлехи, знайдені в різних країнах Європи.

Менгі́р (від нижньобретонського maen «каміння» та hir «довгий»; в англомовній археології поширене найменування англ. standing stones «стояче каміння») — доісторична пам'ятка мегалітичної культури, що являє собою вертикально поставлений кам'яний блок (стовп, брила). Досить часто зустрічаються у вигляді груп, алей (паралельно стоячих рядів).

Більшість знахідок менгірів датуються періодом пізнього неоліту.

Найвідоміше місце, де знаходяться менгіри — місцевість Карнак (Бретань, Франція), взагалі менгіри широко розповсюджені в Західній Європі, зокрема у Франції, на Іберійському півострові в Іспанії (Галісія), у Великій Британії, а також у Північній Африці, Індії, Західному і Південному Сибіру, на Кавказі (Росія) тощо.

Скельський менгір, Крим, Україна.

На території України менгіри знаходять дуже рідко (переважно в Криму). З найвідоміших - Бахчисарайський менгір та Скельські менгіри (село Родніківське, що в Байдарській долині). В Кіровоградській області (Нечаївка) існує алея менгірів "Межові камені"(даний археологічний пам'ятник ще не вивчався спеціалістами).

Межові камені, Нечаївка,Кіровоградська область.

Призначення менгірів не має однозначного пояснення — скоріш за все вони правили за релігійно-культові споруди, пов'язані з культом Сонця.

Самотні сигароподібні кам’яні стовпи – менгіри, що доходять порою до 20 м. висоти (менгір у Бретані, Франція), несуть в собі риси і архітектури і скульптури. Іноді на них висікалися рельєфи, іноді їх форми зближувалися з людською фігурою (південь Росії, Франція), рибою (Вірменія) або зображенням звіра (Сибір). Можливо, менгіри були предметом поклоніння або служили надгробками. Вони зводилися на піднесенні, часом були центром поселення, тягнулися паралельними рядами на декілька кілометрів.

Архітектурний початок сильніше виражений в дольменах (дольмен — це доісторична споруда у вигляді двох або більше величезних брил, поставлених вертикально й перекритих зверху кам'яною плитою. Найчастіше ці споруди використовували як місце поховання. Дольмени можна побачити здебільшого у Західній, Північній та Південній Європі. Деякі з каменів важать декілька тонн)

Це похоронні споруди з двох або чотирьох прямовисно поставлених обтесаних каменів, перекритих горизонтальною кам’яною плитою. Внутрішній простір дольмена служив для родових поховань. Дольмени широко розповсюджені в Західній Європі, в Північній Африці, мегалітичні споруди в Криму і на Кавказі відносяться до 5 - 2 тис. до н.е. Вони виникали і пізніше.

Більш складні мегалітичні споруди – кромлехи (к ромлех — споруда, яка являє собою декілька поставлених вертикально в землю оброблених та необроблених продовгуватих каменів (менгірів), котрі утворюють одне або декілька концентричних кол).

Кромлех Свинсайд, Англія

Найграндіозніший з них зведений у Стоунхенджі (початок 2 тис до н.е., Південна Англія) з величезних, грубо обтесаних чотиригранних брил синього каменю.

Це круглий майданчик в 30 м., замкнений чотирма кільцями вертикально поставлених каменів. Кільце зовнішнього кола з тридцяти кам’яних стовпів, сполучених балками, що лежать на них, утворює подібність гігантського хороводу. Внутрішнє кільце, в центрі якого знаходилася велика кам’яна плита – можливо вівтар, - складено з невисоких менгірів. Друге кільце споруджене з семиметрових блоків синього кольору, попарно поставлених і перекритих плитами. Архітектурний задум кромлеха простий, але несе на собі символічне значення. Він,мабуть, був святилищем сонця.

Дата добавления: 2015-05-22