Тарифне нормування

Основою організації оплати праці є тарифна система, за допомогою яких встановлюється рівень заробітної плати працівника залежно від кваліфікації, складності робіт та умов праці.

Тарифна система включає тарифні сітки, тарифні ставки, надбавки і доплати до тарифних ставок, системи посадових окладів, та тарифно-кваліфікаційні довідники робіт і професій.

Тарифна сітка – це шкала кваліфікаційних розрядів і коефіцієнтів, за допомогою яких встановлюється розмір зарплати залежно від кваліфікації працівника.

Для оплати праці керівників, спеціалістів і службовців використовується схема посадових окладів розміри яких встановлюються залежно від посад, масштабів і складності виробництва, обсягів і умов праці.

На підприємстві розробляється штатний розпис (внутрішній нормативний документ) де вказаний перелік посад, що є на підприємстві, та чисельність працівників по кожній посаді, та розмір їх місячних посадових окладів.

Здебільш для встановлення розміру оплати на підприємстві встановлюються єдині тарифні сітки, що містять єдині тарифні коефіцієнти для всіх категорій персоналу.

Тарифна ставка – це виражений в грошовій формі розмір оплати праці за один час.

Тарифна ставка обумовлюється в колективному договорі і залежить від фінансових можливостей підприємства і від умов оплати, і не може бути меншою законодавчо встановленого розміру оплати праці.

Залежно від обраної одиниці часу тарифні ставки бувають погодинні, денні та місячні.

Тарифно-кваліфікаційні довідники робіт і професій об’єднані в єдиний тарифно-кваліфікаційний довідник (ЄТКД) – це збірник нормативних документів, які вмішують кваліфікаційні збірки тариф і професій згруповані в розділи за виробництвами і видами робіт.

За допомогою ЄТКД проводиться тарифікація робіт, присвоюються кваліфікаційні розряди робітникам, та формуються програми підготовки і підвищення кваліфікації робітників.

Кваліфікаційні розряди присвоюються працівникам на основі ЄТКД.

Діючий ЄТКД вміщує 72 випуски по різним видам робіт та виробництва, з його допомогою можна проводити тарифікацію понад 5000 професій і робітників.

Кваліфікаційна характеристика робітників складається з трьох розділів:

1. «Характеристика робіт»

2. «Повинен знати»

3. «Приклади робіт».

Кваліфікаційна характеристика для керівників, спеціалістів і службовців містить також три розділи:

1. «Посадові обов’язки»

2. «Повинен знати»

3. «Кваліфікаційні вимоги».

Система надбавок і оплат також є нормативним документом.

Основні види:

1. За високу професійну майстерність

2. За високі досягнення в праці спеціалістів

3. За вислугу років

4. За виконання особливо важкої роботи на термін її виконання

5. За знання і використання в роботі іноземних мов

Компенсаційні доплати існують:

1. За високу інтенсивність праці

2. За роботу в наднормовий час

3. За суміщення професій

4. За виконання обов’язків тимчасово відсутніх працівників

5. За роботу у вихідні і святкові дні

6. За роботу в нічний час

7. За роз’їзний характер роботи

8. Та ін.

Форми і системи оплати праці

У промисловості використовується 2 види оплати праці:

1. Відрядна

2. Погодинна

Відрядна форма визначається за формулою: Ззн=Тсд*Qф/Нвир. Qф – фактичний виробіток працівника за місяць. Нвир – нормативний виробіток працівника. Ззн – відрядна форма оплати праці.

В залежності від того, як визначається заробіток за індивідуальними чи груповими показниками система оплати може бути індивідуальною або колективною (бригадною) і почасова оплата праці застосовується у випадках, коли результати праці не піддаються точному обліку (підсобники, ремонтники).

При часовій оплаті заробіток робітника визначається за формулою: Зр= Тсд*tміс.

Преміювання працівників здійснюється за місяць. Відсоток премії диференціюється за групами працюючих, а величина відзначається економічними можливостями підприємства

Безтарифна система оплати праці

Спільним для безтарифних систем оплати праці є таке:

1. Працівникам гарантується лише мінімальна заробітна плата.

2. Спочатку визначається загальна сума зароблена всім колективом, а потім з неї вираховується рівень мінімальної оплати всім працівникам, а залишок розподіляється між членами колективу за певними встановленими заздалегідь правилами підприємства.

3. Урівні умови щодо можливості впливу на розмір своєї зарплати ставляться всі працівники підприємства.

Регулювання оплати праці

Згідно із законом України «про оплату праці» держава здійснює регулювання оплати праці працівникам підприємств всіх форм власності шляхом встановлення розміру мінімальної заробітної плати та інших державних норм і гарантій, регулювання фондів оплати праці, встановлення розмірів оплати керівникам державних і комунальних працівників, а також шляхом оподаткування доходів працівників.

Розмір оплати праці працівників, що фінансуються з бюджету визначає Кабмін і обов’язкова на всій території України, встановлюється Верховною Радою.

До державних норм і гарантій належать також норми оплати праці за роботу в надурочний час, у святкові та вихідні, нічний час, працівникам молодшим 18 років, вагітним жінкам, жінкам, які мають дітей віком до 3-х років та інше.

Зарплата повинна виплачуватись регулярно не рідше двох разі на місяць із проміжком часу не більше 16 днів.

Дата добавления: 2015-05-22