Та Нового часу 2 страница

4. Як відобразилося на козацькому звичаєвому праві перебування Війська Запорозького під протекторатом Московії?

5. Яку роль відігравала Запорозька Січ у процесі боротьби українського народу за власну державу?

Література: 4, 17, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 37, 39, 42, 43, 44, 47, 52, 55, 57, 60

Тема 2.3. Суспільно-політичний лад і право України у складі Австрійської, Австро-Угорської та Російської імперій (кін. XVIII – поч. ХХ ст.)

1. Суспільно-політичний устрій українських земель у складі Російської імперії.

2. Органи управління Україною в системі самодержавства Російської імперії (друга пол. ХІХ – поч. ХХ ст.).

3. Суспільно-політичний устрій на західноукраїнських землях у складі Австрійської та Австро-Угорської імперій.

Індивідуальні навчально-дослідні завдання:

1. Систематизація українського права у першій пол. ХІХ ст.

2. Судова реформа 1864 р. у Російській імперії та її запровадження в Україні.

3. Селянська реформа 1861 р. та особливості її проведення в Україні.

4. Крайові та місцеві органи управління в Галичині, Буковині, Закарпатті у другій пол. ХІХ ст.

5. Державницькі ідеї в програмах провідних західноукраїнських партій другої пол. ХІХ ст.

Основні терміни та ключові історико-правові категорії:

«Малоросія», «Юго-западная Россия», «Новороссия», поміщицькі латифундії, купецькі гільдії, інвентарна реформа, військові поселення, Державна Рада, Кабінет Міністрів, Селянська реформа 1861 р., Валуєвський циркуляр 1863 р., Емський указ 1876 р., судова реформа 1864, презумпція невинуватості, королівство Галичини та Володомерії, циркулі, дистрикти, округи, домінії, мундатор, дуалістична держава, рейхстаг, крайові сейми.

Тривале перебування Західної України у складі Австрії та Австро-Угорщини дає можливість простежити за зміною політичного статусу населених українцями регіонів: Закарпаття, Галичина, Північна Буковина. У цьому контексті слід зосередити увагу на особливостях суспільно-політичного розвитку окремо взятих українських територій, з’ясувати закономірності політики колоніальної влади щодо українського етносу. Найкраще це простежується через вивчення реальних впливів українців на механізм державного управління як у центрі, так і на місцях.

У Російській імперії, так як і в Австрійській, середина XIX ст. ознаменувалася ліквідацією кріпосного права. Після вивчення теми студент має прийти до висновку про системний характер реформ, які слідували після цього. Він повинен знати правову базу перетворень, засвоїти специфіку їх проведення на Україні.

Підводячи підсумки, рекомендуємо зробити особливий наголос на реформі судової системи України як такої, що мала яскраво виражені риси буржуазного судоустрою та судочинства. Торкаючись установ загальної юстиції окремо слід ознайомитися з новим для України інститутом присяжних засідателів.

1. Які особливості суспільного ладу України після входження її правобережних земель у кінці XVIII ст. до складу Російської імперії?

2. Як змінилося правове становище селян після реформи 1861 р.?

3. Як розподілили між собою території українських земель учасники поділу Речі Посполитої? Покажіть на карті.

4. Порівняйте соціально-політичне становище українських селян, що перебували у складі Росії та Австрії в передреформенний період.

5. Яку роль відігравали політичні партії у формуванні національно-державного світогляду українців?

Література: 3, 17, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 39, 41, 43, 47, 52, 55

Новітня історія держави та права України.

Тема 3.1. Національна державність і право України у 1917–1921 роках

1. Державотворча діяльність Української Центральної Ради.

2. Українська держава П. Скоропадського, її державне право.

3. Державно-правові інститути в період правління Директорії УНР.

4. Західноукраїнська Народна Республіка та правове її оформлення, возз’єднання з Українською Народною Республікою.

Індивідуальні навчально-дослідні завдання:

1. Конституція УНР: історія створення та основні положення.

2. Політико-правові погляди П. Скоропадського щодо творення Української держави.

3. Акт злуки УНР і ЗУНР 22 січня 1919 р. та його значення.

4. Міждержавна угода між Польщею і УНР квітня 1920 р. (Варшавський договір).

Основні терміни та ключові історико-правові категорії до теми:

Українська Центральна Рада, Всеукраїнський національний конгрес, Мала Рада, Генеральний секретаріат, Універсали, Всеросійські установчі збори, Брестський мирний договір 1918 р., “Статут про державний устрій права і вільності УНР” від 23 квітня 1918 р., Українська держава, “Грамота до всього українського народу” та “Закон про тимчасовий державний устрій”, Директорія УНР, Трудовий конгрес, Варшавський договір, Українська національна рада, Західноукраїнська Народна Республіка, Державний секретаріат, “Тимчасовий основний закон ЗУНР”, Українська Галицька армія, “Ухвала про злуку Західноукраїнської Народної Республіки з Українською Народною Республікою” від 22 січня 1919 р., Ризький мир.

Знайомство з матеріалами необхідно розпочинати із з’ясування ролі українських національних партій в Українській Центральній Раді. Саме вони стали осередком консолідації українських політичних сил з громадськими, кооперативними товариствами та організаціями. З їхнього середовища постали лідери Української революції: М.Грушевський, В.Винниченко, С.Петлюра.

При вивченні теми необхідно уважно ознайомитися з основними положеннями усіх чотирьох Універсалів Центральної Ради. Спираючись на зміст документів, курсанти, студенти і слухачі простежать за еволюцією поглядів чільних діячів УЦР на процеси державотворення. Шлях, започаткований ними, знайшов своє втілення у появі національних органів державної влади та основного закону УНР – її Конституції. Вивчення основних положень Конституції стане запорукою розуміння мети революційних перетворень. З особливою увагою необхідно поставитися до конституційних норм, що забезпечували демократичний характер розвитку держави.

Справжні наміри гетьмана П.Скоропадського найкраще пізнаються через ознайомлення зі змістом двох його конституційних актів від 29 квітня 1918 року. Саме в них можна знайти обриси майбутньої держави, її політичного устрою, суспільного ладу, базованого на засадах приватної власності на засоби виробництва, у тому числі й на землю.

Перенесення об’єкта вивчення на західноукраїнські землі має супроводжуватися усвідомленням обставин, які тут склалися на момент розпаду Австро-Угорської імперії. Відтак, проголошення незалежності ЗУНР необхідно розуміти як закономірне історично-правове явище. Воно стоїть в одному ряду з Актом злуки Західноукраїнської республіки з Наддніпрянською Україною.

Розглядаючи систему органів державної влади, зверніть увагу на те, як враховувався українською владою багатонаціональний характер регіону.

Знайомство з правовими системами УНР, гетьманської держави П.Скоропадського, Директорії УНР, ЗУНР має привести до висновку про незавершений характер їх будівництва. Курсанти, слухачі і студенти повинні знати і вміти пояснити причини цього явища.

1. Які здобутки і прорахунки здійснила Українська Центральна Рада (УЦР) на шляху українського державотворення?

2. Які зовнішні та внутрішні чинники сприяли проголошенню УЦР IV універсалу?

3. Висвітліть організацію та правові засади діяльності Січових стрільців за доби Центральної Ради.

4. Які основні положення Конституції УНР від 29квітня 1918 р. Як законодавчо захищалися права і свободи людини?

5. В чому сутність перетворень у сфері державної влади і управління, здійснених П. Скоропадським?

6. Яким чином українське селянство чинило опір впровадженню більшовицьких експериментів у 1917–1921 рр.?

7. Які причини поразки Української революції 1917–1921 рр.?

Література: 3, 6, 12, 14, 15, 17, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 35, 36, 39, 43, 47, 48, 50, 52, 53, 55, 59

Тема 3.2. Радянська державність та право в Україні (1917 – 1991 рр.)

Семінарське заняття 14 год. (6 год.-в музеї, 4 год.-конф.)

Індивідуальні навчально-дослідні завдання:

3. Кодифікація права радянської України у 1920-х роках.

4. Таємний протокол до Пакту Молотова-Ріббентропа від 23 серпня 1939 р.

5. Приєднання Західної України та Північної Буковини до УРСР.

6. Політико-правові засади створення ОУН, її програма та мета.

7. Спроби відновлення української державності напередодні та в ході Другої світової війни.

8. Держава та право Української РСР в умовах "розвинутого" соціалізму. Конституція УРСР 1978 р.

9. Україна на зовнішньополітичній арені, її участь у роботі структур ООН.

10. Політико-правові аспекти діяльності Української Повстанської Армії.

11. Правове оформлення входження Кримської області та міста Севастополя до складу УРСР.

13. Зміни в політичній системі СРСР у період "перебудови" та їх особливості в Україні.

14. Спроба державного перевороту в СРСР 19 серпня 1991 р. та її відлуння в Україні.

Основні терміни та ключові історико-правові категорії до теми:

Українська військова організація, Організація Українських Націоналістів (ОУН), Великий Збір ОУН в 1929 р., “Нахтігаль”, “Ролянд”, Українське державне правління, Українська Національна Рада, Мюнхенська угода 1938 р., автономний уряд, Карпатська Січ, депортації, ОУН(м), ОУН(б), Українська Головна Визвольна Рада, Українська Повстанська Армія (УПА), дивізія “Галичина”, похідні групи.

Методичні вказівки для самостійної роботи

Вивчення даної теми слід розпочинати із з'ясування терміну "радянська держава". Студент має запам'ятати, що радянським називають спосіб організації політичної влади, який здійснюється через представницькі органи – Ради народних депутатів. В Україні вона насаджувалася за допомогою зброї, залякування населення та відвертого терору. З перших днів існування, попри декларації, радянська форма державності істотно обмежувала суверенне право України на її території, самостійне функціонування державного апарату, видання загальнообов'язкових правових актів тощо. Фактично, від виникнення держави у 1917 р. до її розпаду у 1991 р. Україна функціонувала як частина радянського державно-політичного мегакомплексу.

При вивченні джерел радянського права, варто загострити увагу на особливостях розуміння більшовиками революційної правосвідомості, а також їхнього ставлення до правових джерел попередніх історичних епох, насамперед Російської імперії.

Конституційний процес необхідно розглядати через аналіз основних положень кожної із чотирьох ухвалених в радянській Україні конституцій. Саме такий порівняльний підхід дасть змогу з'ясувати причини частих змін основного закону, їх повній змістовій та структурній аналогії як з конституціями Російської Федерації, так і Радянського Союзу.

В окремому блоці розглядаються суспільно-політичні процеси на Західній та Закарпатській Україні напередодні та в умовах Другої світової війни. Слід уяснити, що створення державницьких організацій на кшталт Української військової організації чи ОУН не носили винятково антиросійське чи антипольське спрямування. Своєю програмною метою вони вважали визволення всіх українських етнічних територій від країн, які їх окупували. Зважаючи на актуальність проблеми, варто подумати над дискусійним питанням про можливість політичного і юридичного визнання вояків ОУН та УПА воюючою стороною у Другій світовій війні.

1. Які положення Конституції УРСР 1919 р. викликали найбільше невдоволення в українського селянства?

2. Які, на вашу думку, програмові засади ОУН перекликаються з положенням Конституції України 1996 р., а які не відповідають концепції нинішнього державотворення? Чому?

3. Які зовнішньополітичні чинники сприяли проголошенню Карпатської України? Наскільки вдало їх використовували керівники новоствореної держави?

4. Чому відновлення Української держави актом ОУН від 30 червня 1941 р. викликало шквал репресій в стані українських націоналістів з боку німецького командування?

5. Які наслідки мала «хрущовська відлига» для ліберизації суспільних відносин в Україні?

6. Назвіть характерні риси дисидентства в Україні та його вплив на підтримку правозахисного руху.

Літератрура: 1, 3, 6, 14, 15, 17, 19, 20, 21,22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 38, 39, 43, 46, 47, 52, 55

Тема 3.3. Розпад СРСР і відродження Української незалежної держави

1. Політико-правові передумови проголошення незалежності України в серпні 1991 р.

2. Проблеми становлення державності в Україні на сучасному етапі.

3. Конституційний процес в Україні. Конституція 1996 р.

Індивідуальні навчально-дослідні завдання:

1. Декларація про державний суверенітет України від 16 липня 1990 р. та Акт проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 р.: ухвалення, основний зміст та значення.

2. Всеукраїнський референдум 1 грудня 1991 р. – правове оформлення державної незалежності України.

Основні терміни та ключові історико-правові категорії до теми:

Перебудова, декларація, референдум, суверенітет, конституційний процес, економічна самостійність, соборність, правонаступність, політична система, парламентська республіка, президентсько-парламентська форма правління.

Методичні вказівки для самостійної роботи

Ознайомлення зі змістом теми слід розпочинати із реконструкції події, пов'язаних з проголошенням незалежності України. Необхідно згадати про конвульсивні спроби колишнього керівництва Радянського Союзу, зокрема її Президента М. Горбачова, зберегти СРСР, щоправда у вигляді оновленого Союзу Суверенних республік.

На цьому тлі варто проаналізувати перші законодавчі кроки, здійснені Верховною Радою УРСР на шляху до державного суверенітету. Серед них виділяються закони "Про Президента Української РСР" та "Про вибори Президента Української РСР". Слід глибоко і всебічно ознайомитися з основними положеннями "Декларації про державний суверенітет Української РСР", яка започаткувала українську незалежність, яка остаточно відновилась актом від 24 серпня 1991 р.

Входження до Співдружності Незалежних Держав (СНД) та особливий статус України у цьому утворені, мусить спонукати курсантів, слухачів і студентів до роздумів про доцільність існування об'єднання у даному політичному форматі. Чи не заважає СНД входженню України до Європейських та Євроатлантичних структур, особливо після проголошення у травні 2002 року Радою Національної безпеки України курсу на зближення з НАТО? Як останнє кореспондується зі статусом України як нейтральної держави? Ці дискусійні питання виносяться на самопідготовку.

До знайомства з конституційним процесом в Україні у 90-х роках ХХ ст. варто приступати після вивчення основних положень Конституції 1996 р. у курсі теорії держави та права. У свою чергу історія держави та права дає можливість порівняти та співставити на відповідність української конституції до світових конституційних стандартів не лише за структурою, а й за змістом.

1. Якими були основні фактори національно-визвольного руху в кінці 1980-х – поч. 1990-х рр.?

а) Декларації про державний суверенітет України 16 липня 1990 р.; б) Акту про незалежність України 24 серпня 1991 р.

3. Які проблеми заважають поступальному розвитку незалежної української держави?

4. Зупиніться на структурі Конституції України від 28 червня 1996 р.

5. Як відображений принцип розподілу влад в діючій Конституції України?

6. Які органи законодавчої влади в сучасній Україні ви знаєте, назвіть їх повноваження?

7. Які повноваження глави держави та правова регламентація його взаємини з різними гілками влади?

8. Як здійснюється функціонування органів виконавчої влади в Україні?

9. Дайте політико-правовий аналіз діяльності політичних партій в Україні.

10. Які основні напрями правової реформи в Україні?

Література: 2, 3, 11, 14, 15, 17, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 39, 40, 43, 47, 52, 55

Питання для колоквіуму до змістового модуля № 2

1. У чому суть українсько-московських договорів 1654 р.? Чому саме їх вважають початком українського конституціоналізму?

2. Якою була залежність змін в державному ладі Війська Запорозького від перебігу війни під проводом Б.Хмельницького?

3. Яким чином московський царат звужував права українського народу впродовж XVII–XVIII ст.?

5. Яку роль відігравала Запорозька Січ у процесі боротьби українського народу за власну державу?

6. Назвіть особливості суспільного ладу України після входження її правобережних земель у кінці XVIII ст. до складу Російської імперії?

7. Зупиніться на правовому становищі селян після реформи 1861 р.?

8. Як розподілили між собою території українських земель учасники поділу Речі Посполитої? Покажіть на карті.

9. Порівняйте соціально-політичне становище українських селян, що перебували у складі Росії та Австрії в передреформенний період.

10. Яку роль відігравали політичні партії у формуванні національно-державного світогляду українців?

11. Які здобутки і прорахунки здійснила Українська Центральна Рада (УЦР) на шляху українського державотворення?

12. Які зовнішні та внутрішні чинники сприяли проголошенню УЦР IV універсалу?

13. Висвітліть організацію та правові засади діяльності Січових стрільців за доби Центральної Ради.

14. Які основні положення Конституції УНР від 29квітня 1918 р. Як законодавчо захищалися права і свободи людини?

15. В чому сутність перетворень у сфері державної влади і управління, здійснених П. Скоропадським?

16. Яким чином українське селянство чинило опір впровадженню більшовицьких експериментів у 1917–1921 рр.?

17. Які причини поразки Української революції 1917–1921 рр.?

18. Які положення Конституції УРСР 1919 р. викликали найбільше невдоволення в українського селянства?

19. Дайте характеристику програмових засад ОУН. Які з них перекликаються з положенням Конституції України 1996 р., а які не відповідають концепції нинішнього державотворення? Чому?

20. Які зовнішньополітичні чинники сприяли проголошенню Карпатської України? Наскільки вдало їх використовували керівники новоствореної держави?

21. Чому відновлення Української держави актом ОУН від 30 червня 1941 р. викликало шквал репресій в стані українських націоналістів з боку німецького командування?

22. Які наслідки мала «хрущовська відлига» для ліберизації суспільних відносин в Україні?

23. Назвіть характерні риси дисидентства в Україні та його вплив на підтримку правозахисного руху.

24. Якими були основні фактори національно-визвольного руху в кінці 1980-х – поч. 1990-х рр.?

25. Який основний зміст: а) Декларації про державний суверенітет України 16 липня 1990 р.; б) Акту про незалежність України 24 серпня 1991 р.

26. Назвіть проблеми, що заважають поступальному розвитку незалежної української держави?

27. Зупиніться на структурі Конституції України від 28 червня 1996 р.

28. Як відображений принцип розподілу влад в діючій Конституції України?

29. Які органи законодавчої влади в сучасній Україні ви знаєте, назвіть їх повноваження?

30. Які повноваження глави держави, назвіть правову регламентацію його взаємин з різними гілками влади?

31. Як здійснюється функціонування органів виконавчої влади в Україні?

32. Дайте політико-правовий аналіз діяльності політичних партій в Україні.

33. Які основні напрями правової реформи в Україні?

Великий (вальний) сейм – один з вищих органів влади Великого князівства Литовського у XV – XVI ст.ст. Збирався в разі потреби. Складався з виборних представників шляхти, панів ради, верхівки православного духовенства.

Військова (генеральна) рада – загальновійськові збори запорізьких козаків, вищий орган військового керівництва в Україні XVII – XVIII ст.ст. Рада вирішувала питання війни і миру, обирала гетьмана та інших вищих посадових осіб, зокрема генеральних старшин.

Віче (від "віщати" – говорити) – збори городян у Київській Русі, що впливали на вирішення державних справ. Віче досягло розквіту в період феодальної роздробленості. У другій половині XI – XII ст.ст. віче вирішувало питання війни і миру, обрання та усунення від влади князів, виборів і зміщення посадових осіб, укладання договорів, наділення землею та привілеями. Скликалося за необхідності вищими адміністративними органами.

Генеральна старшина – у 2-й пол. ХVII – ХVIII ст.ст. найвища виборна військова і цивільна адміністрація; рада при гетьмані, яка відігравала роль виконавчого органу державного управління.

Гетьман (польск. – начальник) – в Україні у XVI – XVII ст.ст. командуючий козацьким військом; у ХVII – ХVIII ст.ст. – верховний правитель України.

Гетьманські статті - державно-правові документи, що визначали суспільно-політичний лад Української держави – Гетьманщини ХVII – ХVII ст.ст. та її взаємовідносини з Російською державою. Здебільшого вони укладалися з нагоди виборів нового гетьмана як своєрідні угоди між козацькою старшиною на чолі з гетьманом і представниками московського царя.

Кіш – у Запорозькій Січі XVI – XVIII ст.ст. місце постійного перебування запорозьких козаків і назва їхнього органу управління, що мав військові, виконавчі, судові та адміністративні функції.

Князь – голова ранньофеодальної держави. Титул князя з виборного стає спадковим. Великі князівства очолювалися великими князями, які були, як правило, суверенними монархами (на Русі, в Литві).

Кошовий отаман був главою Запорізької республіки, головнокомандувачем збройних сил і військовим комендантом Січі. Кошові отамани, як і решта управлінців, щорічно обиралися на козацькій раді.

Литовські статути – кодекси права Великого князівства Литовського, що діяли на приєднаних до нього українських землях у ХVІ ст. – 40-х роках ХІХ ст. у трьох редакціях 1529 р. (Старий статут), 1566 р. (Волинський), 1588 р. (Новий).

Магнати – великі феодали, родовита і багата знать у низці країн Європи, зокрема аристократичний прошарок шляхти в українських землях часів панування великого князівства Литовського та Речі Посполитої.

Наказний гетьман – в Україні ХVII – ХVIII ст.ст. особа, яка тимчасово обіймала посаду гетьмана. Призначався гетьманом чи обирався козацькою старшиною.

Наказний отаман – посадова особа в Запорозькій Січі. Призначався на час відсутності кошового отамана. Найчастіше, ці функції виконував військовий суддя.

Осавул (від тюрк. – начальник) – помічник козацького отамана, який наглядав за дотриманням козаками порядку на Січі, стежив за поповненням продовольчих запасів війська, організовував виконання судових рішень, провадив дізнання за скоєними злочинами.

Рада при князі – у давньоруській державі – дорадчий орган князя, до якого входили дружинники, бояри, духовенство. Разом із князем рада розглядала питання зовнішньої політики, укладання союзів, видання нових законів.

Річ Посполита – назва держави, що утворилася поєднанням Польщі (Корони Польської) та Великого князівства Литовського згідно Люблінської унії в 1569 р., припинила своє існування після так званого третього поділу Польщі (1795 р.).

Руська Правда – перший давньоруський писаний звід норм світського права, найдавніша частина якого укладена у 1-й половині ХІ ст. за князювання Ярослава Мудрого, згодом доповнена та перероблена його наступниками.

Для визначення академічних успіхів осіб, які навчаються, за допомогою контрольних заходів, передбачених навчальним планом, пропонується використовувати єдину бальну систему розрахунків рейтингових балів за шкалою НАВС з обов’язковим їх переведенням до національної шкали та шкали ECTS (табл. 1).

За шкалою НАВС	За національною шкалою	За шкалою ECTS	Рівень компетент-ності	Критерії оцінювання
90 – 100	„відмінно”	А	Високий (творчий)	Особа, що навчається, виявляє особливі творчі здібності, вміє самостійно здобувати знання, без допомоги викладача знаходить джерела інформації, використовує набуті знання і вміння в нестандартних ситуаціях, переконливо аргументує відповіді, самостійно розвиває власні обдарування і нахили.
85 – 89	„добре”	В	Достатній (конструкт-тивно-варіатив-ний)	Особа, що навчається, вільно володіє вивченим обсягом матеріалу, застосовує його на практиці, вільно розв’язує вправи і задачі в стандартних ситуаціях, самостійно виправляє допущені помилки, кількість яких незначна.
75 – 84	С	Особа, що навчається, вміє зіставляти, узагальнювати, систематизувати інформацію під керівництвом викладача, в цілому самостійно застосовувати її на практиці, контролювати власну діяльність, виправляти помилки, серед яких є суттєві, добирати аргументи на підтвердження певних думок.
70 – 74	"задовільно"	D	Середній (репродук-тивний)	Особа, що навчається, відтворює значну частину теоретичного матеріалу, виявляє знання і розуміння основних положень, з допомогою викладача може аналізувати матеріал, виправляти помилки, серед яких є значна кількість суттєвих.
60 – 69	E	Особа, що навчається, володіє матеріалом на рівні, вищому за початковий, значну частину його відтворює на продуктивному рівні.
35 – 59	2 "незадовільно" з можливістю повторного складання	FX	Низький (рецептивно-продуктивний)	Особа, що навчається, володіє матеріалом на рівні окремих фрагментів, що становлять незначну частину навчального матеріалу.
1 – 34	2 "незадовільно" з обов’язковим повторним курсом ”	F	Особа, що навчається, володіє матеріалом на рівні елементарного розпізнання і відтворення окремих фактів, елементів, об’єктів.

Контрольні заходи включають поточний, рубіжний (модульний), підсумковий контроль та державну атестація.

Поточний контроль проводиться для оцінювання рівня навчальних досягнень курсантів (слухачів, студентів) під час семінарських, практичних занять та якості виконання індивідуальної і самостійної роботи.

Поточний контроль під час проведення семінарських та практичних занять передбачає перевірку рівня засвоєння знань, умінь і навичок курсантом (слухачем, студентом) з кожного окремого навчального (змістового) модуля навчальної дисципліни та їх корекцію. Прозорість оцінювання рівня знань курсантів (слухачів, студентів) забезпечується чіткими критеріями.

Конкретна кількість балів за роботу курсантів (слухачів, студентів) під час семінарських та практичних занять визначається керівником заняття.

Результати поточного контролю під час проведення семінарських та практичних занять заносяться науково-педагогічним працівником до журналу обліку відвідування занять курсантами (слухачами, студентами) та їх успішності.

Рубіжний (модульний) контроль визначає якість виконаної курсантом (слухачем, студентом) навчальної роботи з певного навчального (змістового) модуля та оцінюється за сукупними підсумками поточної успішності, включаючи виконану індивідуальну, самостійну та модульну контрольну роботу.