Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Бондаренко В.Я. Взаимоотношения Временного правительства и Украинской




Центральной Рады. – Одесса, 2004.

Винниченко В.К. Відродження нації. Ч. 1, 2. – К., 1990.

Гамрецький Ю.М. Універсали – визначальні віхи історії Центральної Ради //

Укр.іст.журн. – 1991. - № 8-9.

Гошуляк І.Л. Причини поразки Центральної Ради // Укр.іст.журн. – 1994. - № 1.

Новітня історія України (1900-2000). – К., 2002.

Павленко Ю., Драмов Ю. Українська державність у 1917-1920 рр. – К., 1995.

Політична історія України. – К., 2004.

Солдатенко В.Ф. Становлення української державності і проблема збройних сил

(березень 1917 – квітень 1918) // Укр.іст.журн. – 1992. – № 2.

Українська Центральна Рада: документи і матеріали: У 2 т. – К., 1996-1997.

Чотири Універсали. – К., 1990.

Завдання 9. Україна в боротьбі за збереження державної незалежності (1918-1920)

ПЛАН

1. Українська гетьманська держава, політична платформа П. Скоропадського. Внутрішня та зовнішня політика гетьманського уряду.

2. Українська Народна Республіка за доби Директорії, основні напрями державної політики.

3. Національно-визвольний рух на землях Західної України. Проголошення Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР).

4. Загострення громадянської війни в Україні. Проголошення Української СРР, її внутрішня політика. Військово-політичне зближення УНР з Польщею і його наслідки. Радянсько-польська війна.

 

Відповідь на перше питання необхідно розпочати з аналізу ситуації, що склалася в Українській Народній Республіці в березні – квітні 1918 р. і призвела до послаблення позицій Центральної Ради, а згодом і втрати нею влади. Назвіть причини і дату усунення її з політичної арени, сили, які це здійснили.

Підкресліть, що до керівництва Україною в кінці квітні 1918 р. прийшов Павло Скоропадський. Зазначте, що саме тоді закінчився перший етап української революції, для якого були характерні сильні і слабкі сторони, та розпочалася її нова доба.

Змалюйте історичний портрет П.Скоропадського, його походження, діяльність, зокрема і в період правління Центральної ради. Згодом розпочніть аналізувати його кроки після 29.04.1918 р. В першу чергу, назвіть документ, який видав П. Скоропадський, визначить суть його ідеологічної платформи, дайте оцінку державно-політичному устрою, визначіть назву держави, назвіть її керівників та соціальні і політичні сили, на які опирався її новий керівник. Продовжуючи роботу проаналізуйте внутрішню і зовнішню політику гетьмана. Підкресліть, що певних успіхів було досягнуто в духовній сфері – культурі, освіті, науці і релігії.

Важливе місце в роботі повинна зайняти проблема взаємостосунків влади з політичними українськими партіями і громадськими організаціями влітку – осінню 1918 р. Обґрунтуйте, чому в цей період загострюються відносини гетьманату з народними масами України як в центрі так і на периферії.

Проаналізуйте основні політичні кроки П. Скоропадського в листопаді 1918р., які призвели до ускладнення стосунків між ним і опозицією, створенню Директорії і початку антигетьманського повстання, яке закінчилося поваленням режиму Скоропадського. Підсумовуючи, назвіть основні причини поразки Гетьманщини.

Події в Українській Державі в останній чверті 1918 р. призвели до створення у Києві Директорії. Розкажіть, що прискорило оформлення Директорії, коли це відбулося. Назвіть політичних діячів, які ввійшли до її складу, хто з них став головою. Проаналізуйте діяльність Директорії до 14 грудня 1918 р., а згодом прослідкуйте політичні й соціально-економічні кроки нової влади, починаючи з 26.12.1918 р. – часу прийняття Декларації. Зазначте, що цей документ відновив республіканську форму правління, держава отримала назву Українська Народна Республіка. Зверніть увагу на створення першого уряду УНР на чолі з В. Чехівським. Вкажіть, що в основу розбудови країни було покладено так званий трудовий принцип. У чому його суть? Перерахуйте основні напрямки державного будівництва. Дайте оцінку Трудовому конгресу, а також політичним розбіжностям лідерів Директорії.

Заслуговує на увагу і зовнішньополітична діяльність Директорії. Особливо її стосунки з Росією, Польщею і Антантою. Охарактеризуйте діяльність уряду УНР після початку другої російсько-української війни. Згодом перейдіть до аналізу становища в Україні після захоплення російськими більшовиками Києва 05.02.1919 р., оцініть спробу Директорії налагодити стосунки з Антантою у боротьбі з більшовиками. Розкажіть про ситуацію, яка склалася в самій Директорії, уряді, її війську у 1919 р., які військові з’єднання діяли на той час на території України? Варто сказати, що окрім іноземного військового втручання в Україну, загострилися міжкласові стосунки, розпочалася громадянська війна.

Вкажіть, що у 1920 р. уряд УНР на чолі з А. Лівицьким після наступу Першої кінної армії залишив Україну і переїхав у Тарнув (Польща). Українська Народна республіка зазнала поразки. Яка влада була встановлена на українських землях?

Переходячи до третього питання, необхідно зазначити, що перша світова війна стала каталізатором революційних процесів в Європі. Через півтора року після Російської революції політична криза охопила Австро-Угорщину і привела Центрально - Європейську імперію до її розвалу. Саме в руслі цих подій відбуваються революційні зміни восени 1918 р. і на західноукраїнських землях.

Враховуючи це, зробіть аналіз подій, які розпочалися в цьому регіоні у вересні-жовтні 1918 р. Зверніть увагу на створення офіцерами-українцями Центрального військового комітету, на стосунки українського населення з поляками в Східній Галичині. Розкажіть про формування Української Національної Ради, дайте оцінку її діяльності в другій половині жовтня 1918 р., зокрема, її переговорам з владою Австрії.

Значне місце при розгляді питання повинний посідати опис подій у Львові в ніч з 31 жовтня на 1 листопада 1918 р. Розкажіть про перебіг цих подій, визначіть військового керівника. Підкресліть, що Українська Національна Рада, опираючись на молодь регіону, розповсюдила свій вплив на значну територію Західної України. Це дозволило їй проголосити власну державу та її керівні структури. Серед них і виконавчий орган – Державний секретаріат. Назвіть дату його створення, прізвище його керівника. Зазначте, що після затвердження конституційних основ молодої держави, вона отримала назву Західноукраїнська Народна Республіка (ЗУНР). Коли це відбулося? Хто став президентом ЗУНР? Опишіть символи країни.

Зверніть увагу на те, що поляки Східної Галичини швидко оговталися від проголошення ЗУНР, зібрали військові сили і, скориставшись непорозуміннями в українському стані, розпочали війну, намагаючись відвоювати втрачені позиції. Покажіть хід воєнних операцій, зазначте, що 21 листопада 1918 р. поляки заволоділи Львовом, а армія ЗУНР продовжувала відступати. Проаналізуйте діяльність української влади, зверніть увагу як на внутрішню так і зовнішню політику ЗУНР. Підкресліть, що важливе місце в цих справах зайняла реорганізація Української Галицької Армії.

Водночас визначіть основні причини невдач українців, як об’єктивні так і суб’єктивні. Дайте характеристику діям країн Антанти щодо польсько-українського конфлікту.

Зверніть увагу на те, що ЗУНР, не отримавши допомоги від Західної Європи, активно вживає заходів для налагодження контактів з Українською Народною Республікою і об’єднання українських земель. Опишіть хід переговорів обох українських держав, вкажіть, що вони закінчилися важливою подією в історії українського народу – 22.01.1919 р., підписанням на Софіївському майдані м. Києва «Акту Злуки». Оцініть цей історичний документ. Обов’язково пов’яжіть цей матеріал з сучасністю.

Наприкінці роботи вкажіть основні причини поразки української демократичної революції.

Література:

Винниченко В.К. Відродження нації. Ч. 1, 2. – К., 1990.

Горелов В. Павло Скоропадський – гетьман Української держави. – К., 1995.

Литвин М.Р., Науменко К.Є. Історія ЗУНР. - Львів, 1995.

Литвин С. Суд історії: Симон Петлюра і петлюріана. – К., 2001.

Новітня історія України (1900-2000). – К., 2002.

Павленко Ю., Драмов Ю. Українська державність у 1917-1920 рр. – К., 1995.

Політична історія України. – К., 2004.

Причини загибелі УНР // Державність. – 1992.- №. 2.

Реєнт О. Павло Скоропадський. – К., 2003.

Солдатенко В.Ф. Українська революція. Концепція та історіографія. -К., 1997.

Скоропадський П. Спомини. – К., 1992.

Стерчо П. Карпато-Українська держава: До історії визвольної бо­ротьби карпатських українців у 1919-1939 рр. - Львів, 1994.

Феденко П. Влада Павла Скоропадського. – К., 1996.

Завдання 10. Формування та утвердження радянського ладу в Україні (1920-ті роки)

ПЛАН

1. Міжнародне і внутрішнє становище України на початку 20-х років. Утвердження радянського устрою в Україні в процесі утворення СРСР.

2. Україна в умовах нової економічної політики. Кризи НЕПу та їх наслідки.

3. Політика українізації.

Відповідь на зазначені питання даної теми необхідно розпочати з аналізу міжнародного становища Української Соціалістичної Радянської республіки. При цьому зверніть увагу на те, що ряд країн, регіону Балтійського моря, після розвалу Російської імперії отримали незалежність. В якому ж стані опинилася, починаючи з 1920 р. Україна? Чи зуміла вона стати суверенною, чи як і раніше була підпорядкована Росії? Ознайомившись з рекомендованою літературою, дайте відповідь на ці питання. Підкресліть, що більшовицький уряд в Україні на початку 1920-х рр. отримав можливість активізувати свою зовнішньо-політичну діяльність. Назвіть основну мету більшовиків на міжнародній арені. Перерахуйте країни з якими було встановлено дипломатичні відносини в цей час. Визначіть, що отримала від цього Україна в політичному і економічному плані. Охарактеризуйте відносини з Польщею до підписання 18.03.1921 р. мирного Ризького договору і – після. Потребують аналізу і стосунки УСРР з великими державами Європи в тому числі й Росією. Говорячи про РСФРР, скажіть, що її більшовицький уряд в середині 1922 р. взяв курс на витіснення України з міжнародної арени. В чому це проявилося і до чого призвело?

Відповідь на наступне питання розпочніть з характеристики внутрішнього становища в країні. Дайте оцінку розвитку економіки, розкажіть про становище в промисловості, на транспорті, про ситуацію і проблеми розвитку сільського господарства, про голод 1921-1922 рр. Визначіть причини кризового стану української економіки. Підкресліть, що економічний занепад призвів до політичної нестабільності. Покажіть, як радянська влада України і Росії реагувала на це, шукаючи виходів із скрути, яка склалася в країні.

Аналіз подій, пов’язаних з утворенням Радянського Союзу, розпочніть з висвітлення положень національної політики більшовиків, спрямованої на формування багатонаціональної країни через об’єднання радянських республік. Зверніть увагу, що цей процес в Україні розпочався з часів війни за незалежність і пройшов декілька етапів.

Зазначте, що 30 грудня 1922 р. І Всесоюзний з’їзд Рад затвердив декларацію про створення Радянського Союзу. Назвіть республіки, які ввійшли до його складу і підкресліть, що в цей період Україна вступила в останню фазу ліквідації свого суверенітету і остаточно його втратила з прийняттям у 1924 р. Конституції СРСР.

Зверніть увагу на найголовніші положення цього документу. Дайте йому характеристику. Одночасно вкажіть, чи змогли республіки, що входили до СРСР, скористатися цими положеннями.

Водночас підкресліть, що збереження за Україною статусу хай навіть формальної, але окремої державної одиниці створювало можливість хоч якось зберігати українську національну самобутність.

Відповідаючи на друге питання, зазначте, що одним з кроків на шляху до виходу з економічної та політичної кризи було запровадження нової економічної політики (НЕП). Охарактеризуйте її. Визначіть її суть, як вона втілювалася в життя в сільському господарстві, промисловості, фінансах, торгівлі, на який термін запроваджувалася. Охарактеризуйте кризи НЕПу. Назвіть причини згортання нової економічної політики наприкінці 1920-х років.

Утворення СРСР не припинило гостроти національного питання. Українці відіграли особливу роль в житті країни. З 69 млн. неросіян, які проживали у Радянському Союзі, українське населення становило 31 млн. (44%). Проте ці цифри перебували у різкій невідповідності до частки українців у партійно-державному апараті.

Студенту необхідно проаналізувати цю ситуацію, навести конкретні цифри, які свідчать про малу кількість етнічних українців в уряді, керівництві комсомолу, профспілок і Компартії. При цьому зверніть увагу на мовну проблему, яка виникла на початку 1920-х рр. в УСРР. Підкресліть, що тільки 11% особового складу КП(б)У вважали рідною мову українську, а розмовляли нею ще менше – всього 2%.

Зазначте, що московське більшовицьке керівництво вбачало в цьому значну загрозу для соціалістичного будівництва і щоб цього позбутися ХІІ з’їзд Російської компартії більшовиків у 1925 р. проголосив політику “коренізації” партійно-державного апарату у неросійських республіках. Назвіть основні положення і завдання цієї політики. Скажіть, що в Україні вона називалася “українізацією”. Її другим аспектом було створення необхідних політичних та економічних умов для розвитку національних меншин. Варто вказати, що суть політики “коренізації” полягала в спробі більшовиків, в тому числі і українських, очолити і взяти під контроль процес національного відродження.

Вкажіть, що паралельно з здійсненням українізації в сфері державного будівництва значні позитивні зміни відбувалися в культурі, освіті, науці. Охарактеризуйте розвиток освіти. Зверніть увагу на ліквідацію неписемності населення, відкриття шкіл, середньо-спеціальних і вищих навчальних закладів, запровадження в них української мови. Варто сказати. що зростання мережі україномовних навчальних закладів здійснювалося одночасно з розвитком наукових досліджень у Всеукраїнській академії наук (ВУАН), в тому числі і в галузях українознавства. Розкажіть про різке збільшення кількості української преси, україномовних театрів, кіно.

Література:

Божанов В.А. Восхождение к абсолютной власти: Большевики и советское государство в 20-е годы. – Минск, 2004.

Далікевич Я. Українізація: причини і наслідки // Слово і час. – 1990. - № 8.

Кульчицький С.В. Україна між двома війнами (1921-1939). – К., 1999.

Король В.Ю. Історія України. – К., 2005.

Петровський В.В., Радченко Л.О., Семененко В.І. Історія України: Неупереджений погляд: Факти. Міфи. Коментарі. – Харків, 2007.

Політична історія України. – К., 2001.

Цвілюк С.А. Українізація України: тернистий шлях національно-культурного відродження доби сталінізму. – Одеса, 2004.

Шаповал Ю.І. Україна 20-50-х років. Сторінки ненаписаної історії. – К., 1993.

Завдання 11. Соціально-економічний та політичний розвиток УРСР наприкінці 1920-х – 1930-ті рр.

ПЛАН

1. Концепція планової економіки. Індустріалізація промисловості та її підсумки.

2. Політика суцільної колективізації та її наслідки в Україні. Голод 1932-1933 рр.

3. Суспільно-політичне життя українського народу в умовах тоталітарно-репресивного режиму влади.

Приступаючи до розгляду економічної політики у 30-ті рр., з'ясуйте причини, сутність, шляхи проведення індустріалізації в Україні та її наслідки .

Під індустріалізацією розуміють систему заходів, спрямованих на прискорений розвиток промисловості з метою технічного переозброєння економіки і зміцнення країни. Проведення індустріалізації було викликано необхідністю технічного переозброєння економіки країни та створення матеріально-технічної бази для її економічної самостійності. На підвищення темпів індустріалізації вплинула мілітаризація економіки.

Проведення індустріалізації було пов’язане з певними труднощами: розрахунком лише на внутрішні джерела фінансування, браком кваліфікованих робітничих кадрів. Головними недоліками було те, що вона почалася не з легкої, а з важкої промисловості і мала різко завищені темпи.

Головними джерелами індустріалізації були: інвестування важкої промисловості за рахунок легкої та харчової, примусові державні позики, збільшення випуску спиртних напоїв, продаж за кордон нафти, газу, хутра, творів мистецтва (за низькими цінами), використання безкоштовної праці у вихідні (суботники, недільники), широке використання праці ув’язнених.

Форсована індустріалізація здійснювалось за рахунок так званих “ножиць цін”, що викликало кризу збуту у промисловості та хлібозаготівельну кризу в аграрному секторі. Чи існували інші шляхи індустріалізації? Якщо співставити результати сталінської індустріальної гонки із затвердженими завданнями, доводиться констатувати провал п’ятирічних планів, чим це було викликано?

Характеризуючи проведення колективізації, визначте її причини, шляхи впровадження та трагічні наслідки для народу України.

Перехід до колективізації (об'єднання дрібних, одноосібних селянських господарств у великі соціалістичні господарства – колгоспи та радгоспи) підштовхнула криза хлібозаготівель 1927-1928 рр., яка викликала зниження хлібного експорту і, як наслідок, нестачу валюти для проведення форсованої індустріалізації. Потрібен був механізм для безперебійного постачання держави хлібом. В умовах становлення тоталітарної системи влади колгоспами було легше керувати, ніж мільйонами розрізнених селянських господарств.

Націоналізація землі в 1917 р. позбавила державу необхідності виплачувати селянам компенсацію за землю при вступі в колгосп. Успіхи непу підняли сільське господарство на рівень 1913 р. Більшовики мали досвід організації колективних господарств з 1918 р (радгоспи і комуни). Щоб запобігти опору села були прийняті гуманні принципи кооперування селян: добровільність, поступовість, різноманітність форм кооперації, облік місцевих умов, фінансова допомога міста селу. Проте у 1929 р. Й.Сталін висунув лозунг суцільної колективізації.

Суцільна колективізації вела до насильницького втягнення селян у колгоспи. По відношенню до заможного селянства проводилась політика розселянювання (посилення оподаткування, обмеження оренди землі, заборонена використовувати найману працю, купувати машини, інвентар тощо) та розкуркулювання (від обмеження куркульства до ліквідації його як класу). Ліквідація заможних господарств супроводжувалась конфіскацією майна і висилкою на Північ та в Сибір селян, які не бажали вступати в колгоспи. Усього в Україні було колективізовано біля 200 тис. селянських господарств і зазнало репресій 1,2-1,4 млн. чол. Поневолення селянства, останнього, порівняно незалежного класу, сприяло остаточному утвердженню тоталітарного режиму та встановленню всеохоплюючого контролю держави. Страшним наслідком колективізації в Україні став голодомор 1932-1933 рр.

Проблему тоталітаризму в Україні, його сутності та механізму реалізації слід ув’язати з аналогічними процесами в усьому Радянському Союзі. Знайдіть відповіді на наступні питання: 1) У чому проявилося утвердження сталінізму в Україні? 2) Як відбувалися згортання і деформація політичного життя? 3) Які наслідки для українського народу мала репресивна політика влади?

Передусім дайте характеристику сталінізму як складової політики тоталітаризму(відмова від ринкових відносин і створення централізованої командно-адміністративної системи, репресивного апарату, мілітаризація економіки, русифікація, проведення так зв. “культурної революції”, форсованої індустріалізації, колективізації, агресивна зовнішня політика).

Характерною ознакою сталінського режиму був терор, який по Україні прокотився трьома хвилями: перша – 1929-1931 рр. (примусова колективізація, розкуркулення, процес над СВУ та ін.); друга – 1932-1934 рр. (голодомор, постишевський терор, “кіровська хвиля”); третя – 1936-1938 рр. (так зв. Великий терор, у тому числі – “розстріляне відродження”). За своїм розмахом сталінський терор не знав собі рівних в історії.

Література:

Голод на Україні 1932-1933 років: очима істориків, мовою документів. – К., 1990.

Даниленко В.М., Касьянов Г.В., Кульчицький С.В. Сталінізм на Україні в 20-30-ті роки. – К., 1991.

Касьянов Г.В., Даниленко В.М. Сталінізм ї українська інтелігенція. – К., 1992.

Конквест Р. Жнива скорботи: радянська колективізація і голодомор. – К., 1993.

Король В.Ю. Історія України. – К., 2005.

Кульчицький С.В. Україна між двома війнами (1921-1939). – К., 1999.

Петровський В.В., Радченко Л.О., Семененко В.І. Історія України: Неупереджений погляд: Факти. Міфи. Коментарі. – Харків, 2007.

Розсекречена пам’ять. Голодомор 1932-1933 років в Україні в документах ГПУ-НКВД. – Київ, 2008.

Завдання 12. Західноукраїнські землі між двома світовими війнами (1921-1939 рр.)

ПЛАН

1. Західноукраїнські землі під владою Польщі (1921-1939 рр.)

2. Діяльність політичних партій і рухів на Галичині та Волині.

3. Українське питання в Румунії і Чехословаччині.

Мета контрольної роботи – з'ясувати, які політичні чинники зумовили новий поділ українських земель після Першої світової війни та охарактеризувати національно-визвольний рух в західноукраїнських землях у 20–30-ті роки.

Після Першої світової війни західноукраїнські землі опинилися у складі трьох держав: Польщі, Румунії та Чехословаччини. Українські землі, що ввійшли до складу Польщі, становили третину її території, а українці – 16% населення.

Боротьба українців за свої права точилася у двох формах. Політичні партії, товариства, соціальні групи використовували легальні методи. Значна кількість молоді, особливо колишніх вояк національної армії, виступала проти репресій нелегальними і силовими методами. У 1920 р. вони заснували підпільну Українську військову організацію (УВО).

Польська влада намагалась різними засобами послабити український національно-визвольний рух. Вона використовувала адміністративно-територіальний поділ, щоб послабити політичні позиції українського електорату на виборах. Об’єднавши Східну і Західну Галичину, польський уряд штучно роз’єднав українців Східної Галичини й Західної Волині.

У арсеналі польської влади були також методи загострення міжконфесійні конфліктів, переслідування та переселення української інтелігенції, спроби подрібнити українську націю “відокремленням” від неї лемків та ін.

Польський уряд розділив територію країни на дві частини: Польщу “А” (коронні польські землі) і Польщу “Б” Західна Україна й Західна Білорусія). Перша мала привілейоване становище, сюди спрямовувалися основні інвестиції держави.

У 1923 р. польський уряд заборонив вживання слів “українець” і “український”, замість них нав’язувались назви “русин”, “руський”.

З приходом до влади Ю.Пілсудського була висунута доктрина “прометеїзму”, яка означала, що історична місія Польщі – допомогти звільненню східноукраїнських і східнобілоруських земель від влади Москви та об'єднати їх з Польщею на федеративних засадах

У 1930 р. відносини між українцями і польським населенням загострились. У відповідь уряд вдався до репресій, названих “пацифікацією” (заспокоєнням): на Поліссі було влаштовано концтабір, в якому утримували 2 тис. політв’язнів, переважно українців.

Національний та соціальний гніт гальмував розвиток української культури, але не міг зупинити її поступу. Головним осередком української культури залишалось наукове товариство ім. Т.Шевченка (НТШ). У Львові існував таємний український університет (1921–1925 рр.), в якому навчалось до 1500 студентів.

Суспільно-політичний рух також мав три течії: 1) легальні партії; 2) націоналістична (підпільна); 3) комуністична. Найбільшими і найвпливовішими легальною партією було Українське національно-демократичне об'єднання (УНДО), Українська соціалістично-радикальна партія, Українська соціал-демократична партія.

У 1925 р. українці мали 123 політичних партій і досягли певного представництва у сеймі.

Окрім Української Військової Організації в1929 р. виникла підпільна революційна організація – Організація Українських Націоналістів., створена переважно з груп студентської молоді.. Її керівництво вважало, що тільки суверенна держава найбільше відповідає інтересам українського народу. Головою проводу ОУН став Євген Коновалець.

Ідеологія ОУН базувалася на “інтегральному націоналізмі”, розробленому Д. Донцовим. Згідно з нею в історії є один закон – “закон боротьби і вічного суперництва націй”. Українська нація є абсолютною цінністю; незалежна Україна – найвищою метою, для досягнення якої виправдані будь-які засоби. У практичній діяльності ОУН застосовувала тактику “перманентної революції”, що передбачала постійні збройні акції проти польської влади. Вони особливо посилились, коли крайовим провідником ОУН став Степан Бандера.

Неп і українізація в Східній Україні спричинили про радянські симпатії серед Західних українців У 1923 р. Комуністична партія Східної Галичини була перейменована в Комуністичну партію Західної України (КПЗУ), що була складовою частиною Компартії Польщі.

У 1926 р. було створено Українське селянське робітниче соціалістичне об'єднання (Сельроб), яке діяло під керівництвом КПЗУ.

Бессарабію і Північну Буковину у 1918 р. окупувала Румунія. Режим тут був жорстокішим, ніж у Польщі: до 1928 р. на цих землях тривав воєнний стан. Охарактеризуйте його.

Дещо кращим, ніж у Румунії та Польщі, було становище українців в Чехословаччині. Закарпаття мало статус окремого краю і називалося Підкарпатська Русь. У 1938 р. претензії на Закарпаття висунула Угорщина. До неї відійшли Ужгород, Мукачеве, Берегове. Столиця краю з Ужгорода була перенесена до Хуста. Були заборонені всі партії, крім урядової –Українського Національного об'єднання (УНО).

Мюнхенська угода 1938 року, їі наслідки для України. Виникнення держави Карпатська Україна, подальша доля.

У лютому 1939 р. відбулись вибори до сейму Карпатської України, у березні сейм проголосив її незалежною республікою на чолі з президентом. Незважаючи на короткочасність (кілька тижнів) існування, Карпатська Україна стала яскравим епізодом у боротьбі за українську незалежність.

Література:

Бойко О.Д. Історія України. – К., 1999.

Грицак Я. Страсті за націоналізмом: Історичні есе. – Львів, 2004.

Зайцев О.Ю. Представники українських політичних партій Західної України в парламенті Західної України (1922-1939) // Укр. іст. журн. - 1994. - № 1.

Іванишин В. Нація, державність, націоналізм. - Дрогобич, 1992.

Історія держави і права України. Курс лекцій. – К., 1996.

Коновалець Є. „Я б’ю в дзвін, щоб зрушити справу ОУН з мертвої точки...”: Невідомі документи Організації українських націоналістів. Рік 1930. – К., 2004.

Король В.Ю. Історія України. К., 2005.

Завдання 13. Україна в роки Другої світової війни (1939 -1945 рр.)

ПЛАН

1. Причини і початок Другої світової війни. Західноукраїнські землі в системі радянсько-німецьких договорів.

2. Початок Великої Вітчизняної війни. Україна в планах гітлерівської Німеччини. Причини тимчасових поразок радянської армії.

3. Німецько-фашистський окупаційний режим на Україні. Рух опору.

4. Визволення України від німецько-фашистських загарбників. Переможне закінчення Другої світової війни.

. Розкриваючи перше питання необхідно проаналізувати причини Другої світової війни.Головною причиною війни були протиріччя, які визрівали протягом багатьох років між великими державами світу. На заході це була нацистська Німеччина, що очолила так званий атикомінтернівський пакт, до якого входили ще й Японія та Італія. На сході - Радянський Союз.

Розкриваючи зміст “українського питання” напередодні Другої світової війни, слід зазначити, що роз’єднаність і перебування українських земель у складі чотирьох держав було значним дестабілізуючим фактором політичного життя довоєнної Європи. Крім СРСР, Польщі, Румунії та Чехословаччини, які намагались утримати вже підвладні і приєднати нові українські землі, на них, у боротьбі за “життєвий простір”, почала активно претендувати Німеччина, а також Угорщина, що домагалась повернення українського Закарпаття.

Початку Другої світової війни передувало укладення 23 серпня 1939 р. радянсько-німецького пакту Молотова - Ріббентропа “Про ненапад”, розрахованого на десять років. Якщо підписання подібного договору з потенційним агресором можна було тлумачити як законну спробу відвернення війни, то зовсім інакше слід розцінювати таємні протоколи до пакту, де йшлася мова про територіальний переділ світу між двома державами в Східній Європі. Безпосереднім результатом пакту «Молотова - Ріббентропа» був початок 1 вересня 1939 року агресії Німеччини проти Польщі.

Висвітлюючи процес радянізації західноукраїнських земель зверніть увагу, що в історичній літературі існують різноманітні оцінки відносно об'єднання усіх українських земель у складі УРСР.

Приступаючи до висвітлення другого питання необхідно відзначити, що на світанку 22 червня 1941 р. фашистська Німеччина, віроломно, без оголошення війни, раптово і підступно напала на Радянський Союз. Почалася Велика Вітчизняна Війна. Водночас проти СРСР виступили союзники Німеччини по фашистському блоку: Італія, Угорщина, Румунія і Фінляндія. На далекосхідних кордонах СРСР зосередила мільйонну армію Японія, яка незважаючи на договір про нейтралітет, підписаний з нашою країною 19 квітняІ94І р., очікувала зручного моменту для вступу у війну на боці Німеччини.

Початок війни означав, що німецькі плани щодо українських земель фактично вступили у вирішальну фазу практичного здійснення. Важливо з’ясувати причини тимчасових невдач Червоної Армії. Однією з причин такого становища, яке склалося для нашої країни на початку війни, були прорахунки в оцінці військово-політичної ситуації, допущені особисто Й.В.Сталіним.

По-друге, під час нападу на СРСР Німеччина мала великий значний військово-стратегічний потенціал. Як уже відмічалось, водночас проти СРСР виступили союзники Німеччини по фашистському блоку - Італія, Румунія і Фінляндія.

Однією із головних причин поразок радянської армії були репресії в лавах Червоної Армії і флоту. Масові репресії в 1937 –1938 рр. позбавили її більше 40 тисяч командирів, політпрацівників, військових інженерів і спеціалістів. Із 108 членів Військової ради старого складу залишилось тільки 10 чоловік. Армія позбулась таких видатних військових стратегів, як М. Тухачевського, В. Блюхера, О.Єгорова, Й. Якіра, І.Уборевича та інших

Таким чином, перебіг подій на радянсько-німецькому фронті відразу ж набув несприятливого для Червоної армії характеру. Зазнавши значних людських і матеріальних втрат, радянські війська були змушені відступати.

При висвітленні третього питання слід зазначити, що захопивши Україну, окупанти встановили свій антинародний режим. Перш за все вони знищили її цілісність, поділивши українські землі на чотири частини, підпорядкували їх різним державам і різним адміністративним органам.

“Новий порядок”, який спирався на нестриманий кривавий і моральний терор, мав виконати три основні завдання: забезпечити продовольством, матеріальними і людськими ресурсами потреби Німеччини; вивільнити “життєвий простір” для арійської раси шляхом фізичного знищення, депортацій та вивезення на роботу до Німеччини українського населення; сприяти колонізації значної частини окупованих земель, заселенню їх німецькими переселенцями. Це було складовою плану „Барбаросса”.

“Новий порядок” викликав всенародний опір німецько-фашистського режиму. Тут доцільно розкрити діяльність таких складових руху опору, як масовий партизанський, підпільний рух, а також діяльність ОУН-УПА.

Аналізуючи четверте питання, необхідно мати на увазі, що необхідні умови для звільнення українських земель від фашистських загарбників були створені перемогою Червоної Армії під Сталінградом у лютому 1943 р. і розгромом німецьких військ у Курській битві в серпні 1943 р.

Битва за визволення України, що тривала довгих 22 місяці й складалася з ряду великих операцій, в яких брало участь до половини живої сили й бойової техніки всіх діючих радянських збройних сил, стала одним з найважливіших етапів на шляху до перемоги. Але хоча ворога з української землі було викинуто, бойові дії по визволенню поневолених фашистами країн Центральної та Південно-східної Європи і завершення розгрому гітлерівської Німеччини тривали ще півроку.

Підводячи підсумки Другої світової війни, необхідно дати оцінку вкладу народу України в перемогу над фашизмом. Понад 6 млн. воїнів дав український народ збройним силам країн антигітлерівської коаліції. За питомою вагою воїни-українці та уродженці України посідали друге місце у Збройних Силах СРСР (після росіян). З українського середовища вийшли сотні полководців та воєначальників. Досить сказати, що з 15 фронтів, які діяли в період радянсько-німецької війни, більше половини очолювалися маршалами та генералами – українцями за походженням.

Література:

Бойко 0.Д. Історія України. – К., 1999.

Вегеш М. Карпатська Україна: Документи і факти. – Ужгород, 2004.

Итоги Второй мировой войны. Покушение на Великую Победу. – М., 2005.

Киричук Ю. Історія УПА. – Тернопіль, 1991.

Коваль М.В. Україна в Другій світовій і Великій Вітчизняній війнах (1939-1945 рр.). – К., 1999.

Ковальчук С.В. Західна Україна на початку другої світової війни //Укр.іст.журн.-1991. - № 8-9.

Косик В. Україна і Німеччина у Другій світовій війні. - Львів, 1993.

Литвин В. Україна в Другій світовій війні (1939-1945). – К., 2004.

Мірчук П. Українська повстанська армія 1942 – 1952. - Львів, 1991.

Новітня історія України (1900-2000): Підручник. – К., 2002.

ОУН 1 УПА у другій світовій війні: Документи і матеріали // Укр.іст.журн. - 1994. -№ 2; № 6. - 1995. - № 1, 2.

Політична історія України..- К., 2004.

Українська Головна Визвольна Рада. Документи і матеріали.- Львів, 1992.

 

Завдання 14. Основні напрями та тенденції соціально-економічного та суспільно-політичного розвитку УРСР у другій половині 40-х - 80-х рр.

ПЛАН

1. Повоєнна відбудова і розвиток України в 1945 – середині 50-х років.

2. Україна в умовах десталінізації. Хрущовська „відлига”.

3. Наростання кризових явищ в економічному і політичному житті республіки (1965-1985 рр.). Дисидентський рух.

Висвітлення першого питання слід розпочати з відбудови народного господарства в післявоєнний період, причин та наслідків голоду 1946- 1947 рр. У подальшому розгляньте які зміни відбулися в кремлівському керівництві після смерті Й.Сталіна та передумови десталінізації. У грудні 1953 р. за злочинну діяльність був страчений Берія. Восени 1953 р. були ліквідовані інструменти терору – воєнні трибунали військ МВС і особлива нарада МВС, яка мала право застосовувати в адміністративному порядку висилку, заслання та ув’язнення.

Подальшим кроком процесу десталінізації став ХХ з’їзд КПРС (1956 р.). В останній день роботи з’їзду відбулося закрите засідання. На цьому засіданні М.Хрущов протягом 4 годин зачитував доповідь “Про культ особи та його наслідки”. Ця доповідь потім обговорювалась на закритих партійних зборах по всій країні. Офіційно в друці її не було. Вперше вона була надрукована в СРСР у 1989 р. Ця промова М.Хрущова була однією з найдраматичніших у радянській історії промов. У цій доповіді на неспростовних фактах доводилася відповідальність Сталіна за трагедію перших років війни з Німеччиною, депортацію цілих народів, масові репресії 1937-1938 рр. і післявоєнних років. Одночасно засуджувалися прояви тоталітаризму У липні 1956 р. було опубліковано постанову ЦК КПРС “ Про подолання культу особи і його наслідків”. Це прискорило ліквідацію системи Гулагу (російською мовою – Государственное управление лагерей). Для мільйонів українців це означало можливість повернення із заслання, концтаборів. Почався перегляд справ засуджених та їх реабілітація (тобто виправдання, повернення чесного імені).

Зверніть увагу, що викриття на ХХ з’їзді КПРС злочинів Сталіна було сміливим політичним кроком М.Хрущова, здійсненим всупереч волі більшості інших членів вищого партійно-радянського керівництва. Тому процес десталінізації здійснювався непослідовно, часто підпорядковуючись тактичним політичним розрахункам, при наявності сильної опозиції. Не дивно, що заходи з метою десталінізації отримали влучну назву – хрущовська „відлига” (тобто тимчасове потепління), адже демократизація та лібералізація політичного життя здійснювалась у рамках існуючої політичної системи.

Важливим моментом хрущовської „відлиги” став перехід Криму до складу УРСР. У 1954 р. з метою відзначення російсько-українського партнерства по всьому Радянському Союзу з надзвичайною помпезністю були проведені святкування трьохсотої річниці Переяславської угоди. З нагоди ювілею було опубліковано “Тези про 300-річчя возз’єднання України з Росією (1654-1954 рр.), схвалені ЦК КПРС. Щоб підкреслити ті великі переваги, що їх приніс Україні союз із Москвою, святкування річниці Переяславської угоди вінчав акт передачі Криму від Російської Федерації Україні – “як свідчення дружби російського народу”. 19 лютого 1954 р. Президія Верховної Ради СРСР прийняла Указ “Про передачу Кримської області із складу РРФСР до складу УРСР”, враховуючи спільність економіки, територіальну близькість та тісні господарські й культурні зв’язки між Кримом і Україною. Кримська область зразу ж органічно влилася в господарський комплекс УРСР. Та при цьому зразу ж виникло декілька проблем, перш за все пов’язаних з поверненням висланих у 1944 р. з Криму татар, які, на жаль до цього часу повністю не вирішені.

Аналізуючи друге питання, зверніть увагу на зміну пріоритетів в економіці.За часів правління М.Хрущова відбувається зміна пріоритетів в економічній політиці. Проблема науково-технічної революції була поставлена як політична. Посилюється увага до таких галузей економіки як хімія, кольорова металургія, приладо-машинобудування, зв’язок, транспорт, житлове й комунальне господарство.

М.Хрущов розпочав серію соціально-економічних реформ, спрямованих на ліквідацію старої системи планування й управління господарством. У лютому 1957 р. він робить чергову спробу децентралізації управління промисловістю і скорочення більшості союзних міністерств. На місце старої системи галузевого, централізованого управління постала система раднаргоспів (ради народного господарства), які здійснювали територіальне планування й управління промисловістю та будівництвом у відповідних економічних адміністративних районах.

В цілому вчені вважають реформу децентралізації управління промисловістю найбільш радикальною реформою М. Хрущова в галузі економіки. Українські плановики та господарські керівники вперше почали ставити питання про потреби та інтереси України. Але практика управління промисловістю по горизонталі не змогла створити ринкову економіку.

М.Хрущов вирішив наростити продовольство сільськогосподарської продукції шляхом збільшення капіталовкладень в сільське господарство, тобто був обраний екстенсивний шлях розвитку аграрної сфери. Цьому сприяли і прийняті у 1953 р. рішення про підвищення закупівельних та заготівельних цін на сільськогосподарську продукцію, зниження розмірів обов’язкових поставок, зміцнення матеріально-технічної бази сільського господарства, збільшення асигнувань на потреби колгоспів та радгоспів.

У 1954 р. з метою збільшення виробництва зерна взялися за освоєння цінних і перелогових земель у районах Казахстану, Сибіру, Уралу, Поволжя та Північного Кавказу. Велику частину витрат по освоєнню цілини взяла на себе Україна. Збір зерна мав вирости і внаслідок значного збільшення посівів кукурудзи, яке почалося з 1955 р. Нова кампанія здійснювалась майже повсюдно і часто без належного економічного обґрунтування. “Кукурудзяна епопея” показала, що аграрна політика залишалася суто волюнтаристською.

Безсумнівним досягненням М.Хрущова була сильна соціальна політика. Охарактеризуйте її основні напрями.

Вивчаючи третє питання, доречно звернути увагу на демократичні зміни в духовній сфері. Критика культу особи Сталіна відкрила можливість оновлення і лібералізації суспільства. Цей процес був складний і суперечливий, але загалом сприяв громадському пробудженню, національному відродженню в Україні.

Зверніть увагу на такі моменти як активізація української інтелігенції, місце та роль “шістдесятників” (найбільш активна частина української інтелігенції, яка прагнула поглиблення демократичних перетворень), дисидентський рух (опозиція, той, хто не погоджується з офіційною точкою зору), стан освіти та науки, національний літературний процес (мовне питання), мистецьке життя та художня творчість, боротьба властей з релігією і церквою.

Зверніть увагу на той факт, що лібералізація суспільно-політичного і культурного життя мала свої парадокси, зокрема це проявлялося в запеклому гонінні на релігію і церкву.

Отже, в середині 50-60–х рр. ХХ ст. відбулася демократизація політичного, економічного та духовного життя України, але до кінця ця справа доведена не була.

У 1965 р. за ініціативою Голови Ради Міністрів СРСР О. Косигіна розпочалася нова економічна реформа. Суть нових економічних підходів полягала у розширенні самостійності підприємств і колгоспів, зміцнення їх матеріальної бази, Підвищення закупівельних цін з урахуванням кліматичних умов та матеріальному стимулюванні трудових колективів в залежності від результатів їх праці. Проте в умовах адміністративної системи й ці реформи не були втілені.

З середини 70-х років починається загострення кризи радянської системи в усіх сферах життя республіки

Зазначте, що орієнтація на бюрократизацію економіки, збереження авторитаризму в політиці та управлінні державою призвели до кризових явищ в економіці СРСР, і України, зокрема. Доведіть це на прикладі конкретних показників розвитку економіки.

Вкажіть, що адміністративно-командна система не змогла пристосуватися до вимог і змін науково-технічної революції. Серед негативних явищ визначіть низку важливих довгострокових тенденцій. Подібні явища були характерними для багатьох регіонів СРСР. Але в Україні були свої проблеми, які ще більше ускладнювали ситуацію в республіці. Серед них – деформована структура розміщення продуктивних сил, хронічне відставання за важливими економічними показниками.

Розкажіть детальніше про посилення соціальних проблем. Узагальнюючи викладений матеріал, підкресліть, що для соціально-економічного розвитку України за 20 років з 1965 по 1985 рр. були характерні: диспропорційність, затухання, тенденція до застою.

Особливе місце в роботі повинен зайняти матеріал про духовну опозицію – дисидентський рух. Зверніть увагу на те, що він розпочався у кінці 1950-х років, створенням Л. Лук’яненком “Української робітничо-селянської спілки”. Назвіть три основні течії дисидентського руху. Вкажіть, що характерною рисою усіх трьох напрямків дисидентства була боротьба за інтереси українців. Визначіть специфіку дисидентського руху. В роботі повинні бути перераховані активні діячі дисидентського руху і розказано про їх діяльність.

Підсумовуючи, зазначте, що радянська влада на початку 1980-х років дедалі глибше втягувала радянське суспільство в політичну і ідеологічну кризу, яка згодом призвела до перебудови і розвалу СРСР.

Література:

Аксютин Ю.В. Хрущевская «оттепель» и общественные настроения в СССР в 1953-1964 гг. – М., 2004.

Баран В. Україна після Сталіна. Нарис історії 1953-1985 рр. - Львів, 1992.

Баран В. Україна 1950-1960 рр.: еволюція тоталітарної системи. – К., 1996.

Голод в Україні 1946-1947 рр. Документи і матеріали. – К., 1996.

Історія України. – К., 2002.

Касьянов Г. Незгодні: українська інтелігенція в русі опору 1960-80-х років. – К.,




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2015-05-22; Просмотров: 544; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.127 сек.