В мезоліті (середній кам’яний вік). IX тис. – VI тис. до н. е

Особливості розвитку української культури від найдавніших часів до сьогодення.(Пиши что думаешь исходя из периодизации!!!)Періодизація “Історії культури України”.

В тетраде смотри!

Одна з поширених періодизацій:

І період – дохристиянська доба (від архаїчних витоків до об’єднання східнослов’янських племен у єдину державу);

ІІ період – княжа доба України-Русі (ІХ-ХІІІ ст.) –Київська Русь та Галицько-Волинське князівство;

ІІІ період – польсько-литовська доба (від кінця монголо-татарської навали до початку ХVІІ ст.);

ІV період – козацько-гетьманська доба (середина ХVІІ –кінець ХVІІІ ст.);

V період – доба неволі та національно культурного відродження (ХІХ – початок ХХ ст.);

VІ період – міжвоєнна і повоєнна доба входження України до складу сусідніх держав (початок 20-х – кінець 80-х рр. ХХст.);

VІІ період – доба державної незалежності (з 1991 р.)

3.Джерельна і наукова база історії української культури. ?? нигде не могу найти

4.Культура на теренах України в найдавніші часи. Перші прояви розвитку культури в первісному суспільстві (найбільшому періоді в історії людства — від виникнення людини (близько мільйона років тому).

Культуру найдавніших часів можна поділити на доби:палеоліту,мезоліту,неоліту,енеоліту,бронзового віку та залізного.

В Палеоліт (стародавній кам’яний вік). 1 млн. – X тис. до н. е. ·

На зміну першій формі існування людського суспільства – первісному стаду – прийшла родова община, відбулася племінна організація суспільства. Родинні зв’язки велися по материнській лінії (матріархат).· Основним заняттям населення було збиральництво і полювання. Люди навчилися виготовляти знаряддя праці із каменю, одяг, споруджували житла, добували вогонь. Намітився поділ праці між чоловіком і жінкою. Чоловіки займалися переважно полюванням, жінки – домашнім господарством. Почало зароджуватись мистецтво петрогліфи -давні (від палеоліту до середньовіччя) зображення тварин і людей на стінах печер, на скелях і каменях, виконані фарбою, різьбою, рельєфом та ін.; гравюри на кістках і рогах, глиняні і кам’яні скульптури. З’явилися первісні релігії: фетишизм, тотемізм, магія, анімізм.

· Винайдено лук і стріли, гарпун, голки, кам’яні сокири, гачки.

· Зроблено перші спроби приручити диких тварин – собаку, бика, свиню.

· Крім мисливства, одним із основних занять стає рибальство, починає розвиватись тваринництво й рослинництво.

В неолітi (новий кам’яний вік).VI тис. – IV тис. до н. е.

· Відбувся перехід від привласненого до відтворного, продуктивного господарювання – землеробства і скотарства. Цей процес отримав назву „неолітичної революції”.

· Завершилося формування техніки обробки каменю: пиляння, шліфування, сверління.

· З’явилися перші штучні матеріали, створені людиною – обпалена глина (кераміка) та тканина. Глиняний посуд швидко набував поширення, його форми і орнамент на різних територіях мали свої особливості. За такими знахідками археологи визначають кордони і час існування окремих археологічних культур. В Україні виділено понад 10 неолітичних археологічних культур.

· Виникають прядіння, ткацтво, з’явився ткацький станок.

Енеоліт (мідно-камяний вік). IV тис. – III тис. до н. е.

· У IV тис. до н. е. люди освоїли перший метал – мідь. Термін енеоліт вживають щоб позначити перехідний кам’яний вік, тобто таку добу неоліту, коли поруч із кам’яними знаряддями праці використовувалися і знаряддя з міді

· Наймогутнішою культурою епохи енеоліту була Трипільська культура, яка існувала з IV тис. до III тис. до н. е, названа так через поселення поблизу с. Трипілля (Київщина), дослідженого чеським археологом В.Хвойкою.

Бронзовий вік. II тис. – I тис. до н. е.

· Бронза – перший метал, штучно створений людиною. Використання бронзи сприяло зростанню продуктивності праці. Відбувається перший суспільний поділ праці – відокремлення скотарства від землеробства.

· На зміну родовій общині прийшла сусідська (територіальна), почала проявлятися майнова диференціація. У суспільстві утвердилися патріархальні родинні відносини.

Залізний вік. З I тис. до н. е.

· Розпочався з I тис. до н. е. і триває до цього часу. Використання заліза привело до різкого зростання продуктивності праці, вперше людина отримала можливість створювати додатковий продукт понад прожиткового мінімуму.

· Відбувся другий суспільний поділ праці – ремесло відокремилося від сільського господарства.

· На території України початок залізної доби пов’язаний з кіммерійською культурою (Північне Причорномор’я, поч. I тис. до н. е.) та з ранніми слов’янськими культурами (поч. н. е.).

Мистецтво у первісному суспільстві мало таку роль: мистецтво втілювало в собі надзвичайно потужну здатність розвивати людину; його поява – величезний прогрес у пізнавальній діяльності людей, осмисленні навколишнього світу; мистецтво зміцнювало соціальні зв’язки, допомагало формуванню первісної общини, ставало засобом передачі досвіду.

5.Культурно-історичне значення племен Трипільської культури. Надо дописать историческое значение!

Трипільська культура – культура доби енеоліту на території України, Молдавії та Румунії (V – III тис. до н. е.). Виникла внаслідок просування на Схід давньоземлеробських племен з Балкан та Подунав’я. Нині її залишки відкриті у 38 селах Київщини, 25 – Поділля, 20 – Західної України. Основними заняттями трипільців були землеробство і скотарство, деяку роль, особливо на ранньому етапі, відігравали мисливство, рибальство, збиральництво. Основні знаряддя праці, предмети побуту й прикраси виготовляли з кременю, каменю, кістки, рогу та глини. Вже на ранньому етапі трипільської культури з’явилися перші металеві вироби: мідні шила, рибальські гачки, прикраси. Згодом почали виготовляти мідні тесла, долота, провушні сокири, кинджали. Посуд ліпили руками й випалювали у спеціальних горнах, прикрашали заглибленим орнаментом й оздоблювали багатобарвним розписом (червоною, чорною, білою фарбами). Ідеологія носіїв трипільської культури тісно пов’язана з культом предків. З культовими уявленнями пов’язані й ритуальні поховання в житлах. Для пізнього етапу трипільської культури характерні великі колективні могильники за межами поселень. Історична доля трипільських племен ще не достатньо з’ясована. Деякі з них, очевидно, були асимільовані носіями інших культур наприкінці III тис. до н. е. Не менш ймовірно й те, що багато здобутків культури племен-трипільців запозичили скіфи, фракійці та інші народи.

6.Вплив на історико-культурний розвиток слов’ян кочових племен, що заселяли територію сучасної України. Культура кіммерійців, скіфів та сарматів.??

Вторгнення войовничих кочових племен зі Сходу знищило трипільську цивілізацію, дещо загальмувало розвиток її культури. Окремі елементи культури, а іноді й цілі її пласти були успадковані іншими народами, що проживали в Україні. Вони були збережені, переосмислені й розвинуті в куль­турі цих народів. Наприклад, культ Родової матері — образ наймудрішої жінки, яка очолювала рід, і культ Рожаниці — богині родючості, а також обря­ди, пов'язані з поклонінням Місяцю, збереглися в Київській Русі аж до запровадження християнства. У пізніші часи із скарбниці куль­тури, що розвинулась на грунті трипільської цивілізації, наші далекі предки успадкували навики ремісників, технологію будівельників, культуру землеробства.

Культура кочових пле­мен особливо так званих "шнуровиків" які прийшли з півночі, тобто з країн Прибалтики і Центральної Європи. Утворювали специфічні змішування двох ет­носів та їх культур. У цей період, що дістав назву "пізнє Трипілля", культура східних слов'ян зазнала істотних змін: хлібороба замінив вершник, мирного жителя — воїн, вола — кінь і т. д. Поселення ви­носяться на високі стрімкі берегові масиви, вони оточуються рова­ми, селище набуває ознак городища. Змінюється характер житла, зво­дяться малі будинки або напівземлянки, замість печі використовуєть­ся відкрите вогнище. Зміни відбуваються в системі господарства, різко збільшується поголів'я коней, що посилило швидкість пересування і військову мобільність.

Розвиток бронзового лиття, виникнення поливного землеробства, поява кочового скотарства, вдосконалення знарядь праці, зростання суспільного продукту висунуло потребу в охороні суспільного багат­ства. Відбувається мілітаризація суспільства. Деградує мистецтво, зокрема керамічне виробництво, втрачається його технічна й художня досконалість, розписна кераміка зникає, орнамент спрощуєть­ся. Все це призвело до занепаду найцінішої культури східних слов'ян.

Наступним етапом формування культури східнослов'янських племен була скіфська культура (VI—II ст. до н. е.). З численних іранських племен найбільше культурних пам'яток залишили в Укра­їні скіфи. Історично ця назва охоплювала багато місцевих племен південних районів Східної Європи. У південній Право- і Лівобереж­ній Україні залишилась велика культурно-мистецька спадщина скіфської доби. Знайдено великі городища, де були насипані курга­ни, оточені глибокими ровами або високими валами. У них ховали скіфських царів, вельмож і воїнів.

Розкопки показали, що з небіжчиком клали його зброю, коштов­ності й побутові речі, забитих коней і слуг. Скіфське мистецтво зба­гатило слов'янську культуру, зокрема — житлове будівництво. Багато відо­мих дослідників української культури слушно вважають, що скіфське мистецтво було одним з джерел слов'янської культур­ної спадщини.

Дата добавления: 2015-05-22