Суть ціноутворення

Ціноутворення — це процес встановлення ціни на конкретний товар.

Ціна — грошове вираження вартості товару, яке повністю задовольняє інтереси продавця і покупця або значною мірою однієї зі сторін (залежно від типу ринку, на якому представлений товар). Ціна є одним з елементів маркетингового комплексу.

Цінова політика представляє собою важливий елемент загальної стратегії підприємства, і безпосередньо входить у такий великий її розділ, як ринкова стратегія. Вона з’єднує в собі як стратегічні, так і тактичні аспекти і в найбільш загальному вигляді може бути визначена як діяльність керівництва підприємства по встановленню, підтримці і зміненню цін на продукцію, яка здійснюється в руслі загальної стратегії підприємства і спрямована на досягнення його цілей і задач. Тут необхідно відмітити роль маркетингу, який представляє собою організацію роботи підприємства з орієнтацією на ринковий попит.

Стратегічні аспекти цінової політики включають договірні заходи по встановленню і зміненню цін, які спрямовані на врегулювання діяльності всієї виробничої і товаропровідної мережі підприємства, і підтримку конкурентоспроможності продукції і послуг у співвідношенні з цілями і задачами загальної стратегії фірми.

Тактичні аспекти цінової політики включають заходи короткострокового і разового характеру, які спрямовані на виправлення деформації в діяльності виробничих підрозділів і товаропровідної мережі, яка виникає внаслідок непередбачених змін цін на ринках чи поведінки конкурентів, помилок управлінського персоналу, і можуть іноді йти всупереч стратегічним цілям підприємства.[8.]

Вибираємі підприємством стратегічні форми цінової політики і варіанти її здійснення безпосередньо випливають із її ринкової стратегії. В залежності від застосованої комбінації варіантів ринкової стратегії вибирається форма здійснення цінової політики, а саме:

Домогтися такого рівня цін, верхня границя якого забезпечувала би підприємству максимальний прибуток.

Забезпечити підприємству “нормальний прибуток” (витрати виробництва плюс середня норма прибутку).

Вести політику “цінової” конкуренції.

Здійснювати політику “нецінової” конкуренції.

Встановлювати ціни на рівні “лідера” чи цін конкурентів.

Забезпечити “престижні” ціни, особливо підкреслюючи якість продукції.

Добиватися сталості цін і прибутку маневруванням факторами виробництва.

Встановлювати низькі ціни, включаючи демпінгові, для проникнення на ринок.

Процес встановлення ціни складається із шести етапі:

1). Постановка цілей і задач ціноутворення.

2). Виявлення попиту.

3). Оцінка витрат та встановлення початкової ціни.

4). Аналіз цін і товарів конкурентів.

5). Вибір методу ціноутворення.

6). Встановлення кінцевої ціни.

27. Всі фактори, які впливають на формування прибутку, можна поділити на дві групи: внутрішні і зовнішні (рис. 7.3.)

28) До основнихпоказниківрентабельності, яківикористовуються у ходіаналізуфінансового стану підприємства, належать:

- Коефіцієнтрентабельностіактивів - рівеньприбутку, щостворюєтьсявсіма активами підприємства, якіперебувають у йоговикористаннізгідно з балансом. Даний показникрозраховується за формулою:

Кра= Прибутоквідзвичайноїдіяльності до оподаткування/ Валюта балансу;

Коефіцієнтрентабельностівласногокапіталу (фінансоварентабельність) характеризуєрівеньприбутковостівласногокапіталу, вкладеного в данепідприємство, тому найбільшийінтереспредставляє для наявних і потенційнихвласників й акціонерів й є одним з основнихпоказниківінвестиційноїпривабливостіпідприємства, тому щойогорівеньпоказуєверхню межу дивіденднихвиплат.

- Коефіцієнтрентабельностідіяльності-Коефіцієнтрентабельностідіяльності

Коефіцієнтрентабельностідіяльностірозраховується як відношення чистого прибуткупідприємства до чистоївиручкивідреалізаціїпродукції (робіт, послуг). Збільшенняцьогопоказникасвідчить про зростанняефективностігосподарськоїдіяльностіпідприємства, а зменшеннянавпаки.

29) Макроекономіка — галузь економіки, щовивчаєповедінкуекономіки як єдиногоцілого з метою забезпечення умов сталогоекономічногозростання, повноїзайнятості ресурси інфляції і рівноваги платіжного балансу.Об'єктоммакроекономіки економічна система, щоявляє собою сукупність економічних агентів, діяльність якихспирається на історично визначені форми виробничих відносин та адекватні їм механізми регулювання економіки. Предметом макроекономіки є причинно-наслідковий механізм функціонування економіки, якийявляє собою сукупність зв'язків між окремими макроекономічними процесами та явищами.

Дата добавления: 2015-05-22