Глобалізація та її наслідки для розвитку національних економік

Термін “глобалізація” уперше введено в науковий обіг Т.Левітом у 1983 році. Він визначив “глобалізацію” як феномен злиття ринків окремих продуктів, що виробляються ТНК.
Ширшого значення новому терміну надала Гарвардська школа бізнесу. У 1990 році консультант цієї школи К.Омі опублікував книгу “Світ без кордонів”, у якій сформував позицію школи щодо цієї проблеми. Вважаючи, що світова економіка визначається взаємозалежністю трьох центрів (ЄС, США, Японія), він стверджував, що економічний суверенітет окремих держав став безглуздим, а на сцену світової економіки виходять “глобальні фірми”.
Відповідно до комплексного підходу – глобалізація це комплексне геополітичне, геоекономічне, геокультурне явище, що має потужний ефект для усіх сторін життєдіяльності суспільства.
Глобалізація – це об’єктивний соціальний процес, змістом якого є дедалі більший взаємозв’язок та взаємозалежність національних економік, національних політичних і соціальних систем, національних культур, а також взаємодія людини й довкілля. В основі глобалізації лежить розвиток світових ринків товарів, послуг, праці й капіталу. Таким чином, усі перераховані визначення терміна “глобалізація” показують, що на сьогодні немає єдиної відповіді, що являє собою глобалізація. Але кожне з перерахованих визначень відображають певні риси реальності.
При розгляді глобалізації як процесу дослідники виділяють три етапи.
Першим етапом вважають сформований до кінця ХІХ століття глобальний ринок товарів і капіталу у рамках Великобританії. До 1914 року Великобританія координувала усі функції, що інтегрували міжнародну економічну систему.
Другий етап глобалізації датується періодом після Другої світової війни. 1945-1975 роки ознаменувалися відновленням і модернізацією довоєнного потенціалу світової економіки, деколонізацією та формуванням нового світового порядку.
Сучасний етап глобалізації характеризується багатьма відмінностями порівняно з двома попередніми етапами.
До головних ознак глобалізації можна віднести:

· взаємозалежність національних економік та їх взаємопроникнення;

· інтернаціоналізація світової економіки під впливом поглиблення міжнародного поділу праці;

· послаблення можливостей національних держав щодо формування незалежної економічної політики;

· становлення єдиної системи зв’язків і нової конфігурації світової економіки;

На сцену світового економічного життя висуваються нові дійові особи, які нині є головними суб’єктами світогосподарських процесів.
Такими суб’єктами є:

· міжнародні організації (МВФ, Світовий банк, МОП, СОТ);

· країни “великої сімки”;

· багатонаціональні корпорації;

· великі міста.

Головними негативних наслідків глобалізації є:

1. Глобалізація відтісняє слабких вітчизняних виробників на користь більше успішних іноземних конкурентів.

2. Виникає небезпека відтоку ресурсів у більш успішно розвиваються регіони. Джерела розвитку країни можуть виснажуватися. У Росії подібні процеси проявляються у вигляді відтоку «мізків» і масованого відпливу капіталів.

3. З'являється загроза розростання імпортної залежності з-за відтискування вітчизняних виробників із провідних позицій національного ринку. Це послаблює національну валюту та веде до дефіцитності платіжного балансу.

4. Глобалізація фінансових ринків створює серйозну проблему залежності розвитку країни від руху міжнародного спекулятивного фінансового капіталу. Можливість швидких припливів та раптових відтоків «гарячих» грошей призводить до шоків потрясінь на ринку капіталів, захоплюючи валютний, банківський сектор, і призводить до общефінансовому кризи у країні.

· взаємозалежністю фінансових ринків;

· зростанням спекулятивних валютних потоків між державами і вторинних фінансових ринків;

· станом платіжної і торгівельної розбалансованості, що у сукупності значно обмежують можливість формулювання незалежної макроекономічної політики на національних рівнях.

Дата добавления: 2015-05-22