Етичні стандарти для психолога

Мадрид, Іспанія, 1987рік

Офіційна організація психологів це — професійна асоціація, яка об'єднує усіх дипломованих фахівців-психологів в Іспанії, за винятком Каталонії. За даними на жовтень 1988 р., у її склад вхо­дять 17 тис. членів — представників всіх галузей психології: практиків, викладачів і дослідників.

На I з'їзді Офіційної організації психологів у Мадриді в травні 1984 року Керівна рада прийняла на себе зобов'язання по ство­ренню етичного кодексу для професійних психологів, виходячи з попереднього проекту, представленого з'їзду професором А.Ф.Бар-дажи. На робочій нараді в січні 1987 р., у якій взяли участь пред­ставники багатьох психологічних асоціацій і навчальних закла­дів, у проект були внесені різні зміни й доповнення, після чого він широко обговорювався науковою громадськістю. Остаточний варіант був розповсюджений серед всіх членів організації і реко­мендований Офіційній колегії психологів Каталонії.

ВСТУП

Пункт 1. Теперішні етичні стандарти призначені для викорис­тання як керівництво в професійній діяльності у всіх її формах. Офіційна організація психологів відповідає за них, і відповідно до них буде оцінювати роботу всіх своїх членів.

Пункт 2. Діяльність психологів визначається, насамперед, прин­ципами взаємної терпимості й законності, демократичним шля­хом установленими в іспанській державі.

Пункт 3. У своїй професійній діяльності психологи повинні враховувати правила, які діють у тому соціальному оточенні, де вони працюють, розглядаючи їх як елементи існуючої ситуації й оцінюючи наслідки дотримання або відхилення від них для про­фесійної діяльності психологів.

Пункт 4. Психологи можуть нівелювати будь-який вид обме­жень, або перешкод своєї професійної незалежності й законному здійсненню своїх професійних функцій відповідно до прав і обов'язків, встановлених теперішнім кодексом.

ЗАГАЛЬНІ ПРИНЦИПИ

Пункт 5. Діяльність психолога спрямована на досягнення таких гуманітарних і соціальних цілей, як благополуччя, здоров'я, висо­ка якість життя, повний розвиток індивідів і груп у різних форма­ціях індивідуального й соціального життя. Оскільки психолог є не єдиним професіоналом, чия діяльність спрямована на досягнення цих цілей, обмін і співробітництво із представниками інших про­фесій бажані й, у деяких випадках, необхідні, без яких-небудь упе­реджень стосовно компетенції й знань кожного з них.

Пункт 6. Психологія, як і будь-яка інша професія, має свої принципи, загальні для всіх професійних з етичною спрямованіс­тю: повага до особистості, захист людських прав, почуття відпо­відальності, чесність і щирість стосовно клієнта, обачність у за­стосуванні інструментарію і процедур, професійна компетент­ність, твердість у досягненні мети.

Пункт 7. Психологи не повинні брати участі або сприяти роз­робці методів, спрямованих проти волі індивіда і його фізичної або психологічної недоторканності. Безпосередня розробка або сприяння в здійсненні катувань або знущань, крім того, що є зло­чином, являє собою найбільш тяжке порушення професійної ети­ки психологів. Вони не повинні ні в якій якості, ні як дослідники, ні як помічники, або спільники брати участь у катуваннях або будь-яких інших жорстоких, негуманних або принизливих діях. Хто б не був їхній об'єкт, які б обвинувачення або підозри проти цієї особи не висувалися і яка б інформація не могла б бути отримана від нього таким шляхом в умовах військового конфлік­ту, громадянської війни, революції, терористичних акцій або будь-яких інших обставин, які могли б бути витлумачені як ви­правдання таких дій.

Пункт 8. Всі психологи повинні, як мінімум, інформувати свої професійні об'єднання про порушення прав людини, знущання, жорстокість, негуманні або принизливі умови їх професійного висновку, хто б не був їхньою жертвою, і про будь-який такий випадок, що став їм відомим у їхній професійній практиці.

Пункт 9. Психологи повинні поважати релігійні й моральні переконання своїх клієнтів і враховувати їх при опитуванні, не­обхідному при професійному втручанні.

Пункт 10. При наданні допомоги психологи не повинні здійс­нювати дискримінацію за ознакою походження, віку, расової й соціальної приналежності, статі, віросповідання, ідеології, націо­нальності або будь-яких інших розходжень.

Пункт 11. Психологи не повинні використовувати владу, або перевагу стосовно клієнта, які дає їхня професія, для отримання прибутку, або одержання переваг, як для себе, так і для третіх осіб.

Пункт 12. Особливо в письмових документах психологи по­винні бути надзвичайно обережні й критичні стосовно своїх кон­цепцій і висновків з огляду на можливість їхнього сприйняття як зневажливі й що дискримінують, наприклад, адаптований — не-адаптований, інтелігентний — неінтелігентний.

Пункт 13. Психологи не повинні застосовувати маніпулятивні процедури з метою домогтися звертання до них певних клієнтів, а також діяти таким чином, щоб виявитися монополістами у своїй професійній галузі. Психологи, які працюють у громадсь­ких організаціях, не повинні використовувати цю перевагу для збільшення власної приватної практики.

Пункт 14. Психолог не повинен допускати використання свого імені або підпису особами, які не мають належної кваліфікації й підготовки, для незаконного застосування психологічних мето­дів. Психологи повинні повідомляти про всі випадки зазіхання на чужі права, які стали їм відомі. Марні й засновані на обмані дії не повинні прикриватися кваліфікацією психолога.

Пункт 15. У випадку, коли особисті інтереси клієнта вступа­ють у протиріччя з інтересами установи, психолог повинен по­старатися виконувати свої функції з максимальною неупередже­ністю. Звертання за допомогою в дану установу припускає врахування інтересів клієнта, повагу й увагу до нього з боку пси­холога, який у відповідних обставинах може виступати як його захисник стосовно адміністрації, установи.

Про професійну компетентність й відносини з іншими професіоналами

Пункт 16. Права й обов'язки професійного психолога ґрунту­ються на принципі професійної незалежності й автономії, неза­лежно від службового положення в певній організації й від про­фесіоналів більш високого рангу й адміністрації.

Пункт 17. Професійний статус психолога базується на його здіб­ностях і кваліфікації, необхідних для виконання його обов'язків. Психолог повинен бути професійно підготовленим і мати спеціалі­зацію в застосуванні методів, інструментарію й процедур, прита­манних даній галузі психології. Частиною його роботи є постійна підтримка на сучасному рівні своїх професійних знань і вмінь.

Пункт 18. Психолог не повинен застосовувати методи й про­цедури, які не пройшли достатньої апробації в рамках сучасних наукових знань, без упередження стосовно існуючої розмаїтості теорій і шкіл. У випадку досліджування психологічних методик, які ще не одержали наукової оцінки, клієнти повинні бути повні­стю сповіщені про це заздалегідь.

Пункт 19. Всі психологічні дані, як результати обстеження, так і відомості про втручання й лікування повинні бути доступні тільки для професійних психологів, у чиї обов'язки входить не-розголошення їх серед некомпетентних осіб. Психологи повинні вживати заходів для відповідного зберігання професійної доку­ментації.

Пункт 20. Коли інтереси психологічного обстеження або втручання вимагають тісного співробітництва з професіоналами інших галузей, психологи повинні забезпечувати відповідну вза­ємодію так, щоб вона була спрямовано лише на благо психолога і його клієнта.

Пункт 21. Психологічні методи не повинні змішуватися — як у застосуванні, так у їхньому поданні громадськості — з метода­ми, далекими науковим основам психології.

Пункт 22. Не відмовляючись від наукової критики там, де во­на необхідна, психологи не повинні дискредитувати колег або представників інших професій, які використовують ті ж або інші наукові методи, й повинні проявляти повагу до тих шкіл й на­прямків, які науково й професійно компетентні.

Пункт 23. Робота психолога базується на праві й обов'язку проявляти повагу особливо в галузях, які близько стикаються у своїй діяльності із психологією.

ПРО ВТРУЧАННЯ

Пункт 24. Психологи повинні відмовитися від втручання, як­що вони впевнені, що їхня допомога буде використана на шкоду або проти законних інтересів індивідів, груп, організацій або громад.

Пункт 25. Здійснюючи втручання стосовно індивідів, груп, ор­ганізацій або громадян, психолог повинен надати їм необхідну інформацію про основні розв'язувані проблеми, поставлені цілі і використовувані методи. У випадку неповнолітніх або юридично недієздатних осіб батьки або опікуни повинні бути проінформо­вані. У кожному разі варто уникати маніпулювання індивідами й прагнути до розвитку й автономності конкретного випадку.

Пункт 26. Психолог повинен прагнути до завершення втру­чання й не продовжувати його методами приховання інформації або обману як у випадку досягнення поставленої мети, так і у ви­падку неможливості її досягнення після застосування доступних методів і засобів протягом достатнього часу. В останньому випа­дку індивід, група, організація або громада повинні бути інфор­мовані про те, які інші психологи або представники інших огалу-зей знання можуть продовжити втручання.

Пункт 27. У жодному разі воля клієнта — як відносно припи­нення втручання, так і відносно консультації в іншого психолога або іншого фахівця — не повинна бути обмежена. Варто заохо­чувати здатність клієнта приймати рішення на основі достатньої інформації. Психолог може відмовитися продовжувати втручан­ня, якщо воно здійснюється одночасно із втручанням іншого ти­пу, виконуваним іншим професіоналом.

Пункт 28. Психологи не повинні користуватися владою, яку дає їм їхній статус для вимоги особливих робочих умов або опла­ти, що перевершує прийняту у звичайних обставинах.

Пункт 29. Психолог не повинен дозволяти утягнути себе про­фесійно в неясну ситуацію, де його роль або функції виявляться недоречні або двозначні.

Пункт 30. Психологи не повинні втручатися в дії, початі ін­шими фахівцями.

Пункт 31. У випадку, коли послуги психолога потрібні для ре­кламної або комерційної компанії, він повинен співробітничати з метою забезпечення правдивості інформації й охорони інтересів індивідів.

Пункт 32. Психологи повинні дотримувати особливої обереж­ності в тому, щоб не викликати необґрунтованих очікувань, здій­снити які вони згодом виявляться професійно не здатні.

ПРО ДОСЛІДНИЦЬКІ РОБОТИ Й ОСВІТУ

Пункт 33. Всі психологи, у якій би галузі психології вони не працювали, повинні прагнути сприяти прогресу науки взагалі й психології зокрема, здійснюючи дослідження й дотримуючись наукових підходів у своїй діяльності, а також передаючи свої знання студентам і іншим професіоналам.

Пункт 34. При виконанні досліджень психологи повинні кате­горично відмовлятися від дій, які можуть призвести до постійно­го, непоправного або не необхідного збитку для досліджуваних. Учасники будь-якої дослідницької програми повинні виразити свою недвозначну згоду на проведення експериментів; у випадку неповнолітніх або юридично недієздатних осіб така згода пови­нна бути отримана від батьків або опікунів.

Пункт 35. Якщо психологічне дослідження супроводжується яким-небудь тимчасовим збитком або дискомфортом, як, напри­клад, шок або сенсорна депривація, дослідник повинен у першу чергу впевнитися в тому, що всі учасники дослідів діють зовсім вільно, без стороннього тиску в будь-якій формі; до участі в екс­перименті не повинен бути допущений ніхто доти, поки дослід­ник не переконається, що про цей збиток досліджувані були спо­віщені заздалегідь і дали свою згоду. Навіть у випадку згоди перед експериментом досліджуваний може ухвалити рішення щодо своїй подальшої неучасті в програмі у будь-який момент.

Пункт 36. Якщо умови експерименту вимагають дезінформа­ції або обману досліджуваного, психолог повинен переконатися в тому, що це не призведе до скільки-небудь тривалого збитку для учасників досвіду, і в кожному разі експериментальний характер і необхідність обману повинні бути розкриті при закінченні екс­периментальної програми.

Пункт 37. Психологічні дослідження в нормальній ситуації, як експериментальні, так і обсерваторні, повинні завжди виконува­тися з повагою стосовно достоїнства індивіда, його вірувань, ін­тимних ситуаціях, скромності й цнотливості при дослідженні се­ксуального поводження, а також при обстеженні старих, хворих, ув'язнених, тобто осіб, які соціально обмежені й переживають серйозну людську драму.

Пункт 38. При експериментах над тваринами страждання, шкода або дискомфорт, що не є абсолютно необхідними для до­сягнення поставленої дослідницької мети й виправданими з по­гляду науки й інтересів людини, повинні бути виключені або зве­дені до мінімуму. При хірургічних операціях на тваринах повинні застосовуватися знеболювання й вживатися необхідні заходи щодо запобігання ускладненням. Персонал, який безпосередньо займається дослідницькою роботою із тваринами, повинен керу­ватися міжнародними стандартами.

ПРО ОДЕРЖАННЯ Й ВИКОРИСТАННЯ ІНФОРМАЦІЇ

Пункт 39. Психологи при здійсненні своїх професійних функ­цій повинні ретельно оберігати право клієнта на конфіденцій­ність. Лише вкрай необхідна для виконання певних дій інформа­ція повинна бути отримана психологом і завжди тільки за згодою клієнта.

Пункт 40. Вся інформація, отримана психологами про клієнта, як з його повідомлення, так і в результаті професійних спостере­жень, є їхньою професійною таємницею, збереження якої — їхнє професійне право й обов'язок. Розголошення такого роду відомо­стей можливо тільки по спеціальному дозволу клієнта. Психоло­ги повинні стежити за тим, щоб їхні співробітники дотримува­лись тих самих правил щодо інформації.

Пункт 41. При здійсненні втручання на прохання самого кліє­нта й на підставі отриманої від нього інформації інформація про клієнта може бути повідомлена третій особі тільки по спеціаль­ному дозволу клієнта й у певних її межах.

Пункт 42. Якщо обстеження або втручання здійснюється з іні­ціативи іншої особи (судді, представника органів освіти, батьків, наймача й таке інше), а не самого обстежуваного, то він або його батьки й опікуни повинні бути сповіщені про обстеження або втручання, а також про те, кому буде направлений звіт психоло­га. Обстежуваний вправі знати зміст звіту за умови, що це не створить серйозної небезпеки для нього або для психолога.

Пункт 43. На результати психологічного обстеження, прове­деного за запитом установи або організації, поширюються всі вимоги попереднього пункту. Як психолог, так і організація, яка звернулася до нього, зобов'язані зберігати таємницю й дотриму­ватися у своїх діях меж, обумовлених метою дослідження. У ви­падку витребування відповідних даних іншими інстанціями з ме­тою планування, оцінки трудових ресурсів і таке інше імена й інше, що дозволяють упізнати клієнта, повинні бути упущені (за винятком тих випадків, коли вони абсолютно необхідні).

Пункт 44. Інформація, отримана психологом у процесі його професійної діяльності, не повинна бути використана ним у своїх інтересах або в інтересах третіх осіб, а також для створення упе­редження в клієнта.

Пункт 45. Усна, друкована, аудіовізуальна й інша публікація клінічних випадків з ілюстративними, освітніми або науковими цілями повинна здійснюватися так, щоб було неможливо іденти­фікувати описувану особу, групу або організацію. Якщо ймовір­ність такого впізнання існує, необхідне одержання згоди клієнта.

Пункт 46. Зберігання письмових або таких, що перебувають в електронному банку інформації психологічних даних (результа­тів опитувань, тестування й таке інше) здійснюється під особисту відповідальність психолога, в умовах, які виключають доступ до них сторонніх осіб.

Пункт 47. У випадку присутності третіх осіб, не потрібних для чинених психологом професійних дій, таких як студенти або практиканти, на нього потрібна попередня згода клієнта.

Пункт 48. Звіт психолога повинен бути ясним, точним, чітким й зрозумілим для адресата. Повинні бути зазначені межі розпоча­тих дій, ступінь вірогідності отриманої інформації, постійний або тимчасовий характер виявлених явищ, застосовані методики й ві­домості про професіонала, який виконав роботу.

Пункт 49. Смерть або зникнення клієнта не звільняє психоло­га, виступає він у приватній якості або як представником громад­ської організації, від зберігання професійної таємниці.

ПРО РЕКЛАМУ

Пункт 50. Реклама послуг психолога повинна здійснюватися в стриманій формі, із вказівкою професійної кваліфікації, ученого ступеня, членського номера в ООП і, коли це доречно, галузі психології й застосовуваних методів. У жодному разі не повинна повідомлятися сума гонорару, даватися які-небудь гарантії, зве­личуватися професійні досягнення й перераховуватися успішні випадки. Обов'язково варто подавати точні відомості про профе­сіонала, який склав рекламний текст.

Пункт 51. Повідомлення про себе яким-небудь чином (у рекламі, на табличці, візитних картках, у програмах) неправильних відомос­тей: не присудженого наукового ступеня, двозначної титулатури, що, не будучи помилковою, може призвести до помилкового розу­міння, крім того, що є кримінально карною дією, є також грубим порушенням професійної етики. Таким же є використання довіри громадськості, коли мова йде про процедури сумнівної ефективнос­ті.

Пункт 52. Психолог не повинен допускати використання свого імені й професійного престижу для реклами споживчих товарів і тим більше для сумнівної пропаганди.

Пункт 53. Психологи, однак, можуть брати професійну участь в освітніх програмах для населення, які переслідують соціально корисні цілі: освіта, в галузі культури, пропаганда здорового спо­собу життя, професійна орієнтація.

Пункт 54. Психологи, які вдаються у своїй професійній діяль­ності до псевдонімів, повинні зареєструвати їх в ООП.

ПРО ГОНОРАРИ Й ОПЛАТУ ПРАЦІ

Пункт 55. Психологи повинні відмовлятися від роботи в таких умовах, коли оплата їхньої праці означала б приниження їхньої професії або вела до несумлінної конкуренції.

Пункт 56. Однак, у вигляді виключення, психологи можуть надавати професійні послуги безкоштовно тим клієнтам, які гос­тро їх потребують, але не в змозі оплатити.

Пункт 57. Психологи, які займаються приватною практикою, по­винні заздалегідь повідомити клієнта про розмір свого гонорару.

Пункт 58. ООП може встановлювати мінімальний розмір оплати певних професійних дій відповідно до їх характеру, три­валості й інших факторів.

Пункт 59. Стягнення плати за послуги психолога здійснюється не залежно від успішності втручання або від певного результату дій психолога.

Пункт 60. Психологи в жодному разі не повинні стягувати плати за направлення клієнтів до інших професіоналів.

ЗАКОНОДАВЧІ ГАРАНТІЇ

Пункт 61. ООП засновує Комітет з етики для спостереження за інтерпретацією й дотриманням цих стандартів. ООП бере на себе зобов'язання поширювати їх серед всіх психологів-професіоналів, а також громадських організацій. ООП також зобов'язується забезпе­чити вивчення їх студентами-психологами всіх університетів.

Пункт 62. Порушення правил, установлюваних цими стандар­тами, повинні доводитися до відомості Комітету з етики. Після того, як обидві сторони будуть вислухані, комісія з етики пови­нна прийняти резолюцію про відповідні дисциплінарні санкції.

Пункт 63. ООП гарантує захист своїм членам, якщо в здійс­ненні своїх професійних функцій вони піддадуться нападкам або погрозам, особливо захист у дотриманні професійної таємниці, достоїнства й незалежності психолога.

Пункт 64. ООП постарається забезпечити формування погляду на теперішні стандарти, що є формальним зобов'язанням психо­логів-професіоналів перед іспанським суспільством і відповідни­ми цінностями суспільства в цілому.

Пункт 65. Усі спірні питання щодо стандартів по етиці психо­лог повинен вирішувати у Комітеті з етики.

Дата добавления: 2015-05-22