Втрачаючи соц функції і соц відповідальність, держава поступово перетв. в недержаву, або в державу-корпорацію

Державно-корпоративний глобалізм і проблема силової глобалізації.

Ключові чинники глобальних трансформацій.

Ключові чинники глобальних трансформацій:

1.Економічні фактори – концентрація і централізація капіталу, зростання кількості крупних промислових і фінансових груп, які все більше виходять за національні межі, здійснюючи діяльність по всьому світу.

2. Політичні фактори – державні кордони поступово втрачають своє значення, стають все більше прозорими, посилюються ліберальні тенденції, дерегулювання ринку і товарів.

3. Міжнародні події – 1985р. – прийняття Європейського акту, який проголосив свободу переміщення товарів, послуг, людей і капіталів; 1986р. – конференція ГАТТ щодо зниження тарифів і зменшення обмежень в торгівлі; 2000р – Європа – спільний дім, введення єдиної валюти.

4. Технічні фактори – Інтернет, транспортні комунікації і т.д.

5. Суспільні фактори – послаблення ролі традицій, соціальних зв’язків та звичаїв, підвищення мобільності людей.

Стримуючі чинники глобальних трансформацій:

1. Відмінності соціально-економічних систем;

2. Втручання держав і політика протекціонізму;

3. Валютні обмеження, коливання валютних курсів;

4. Традиційні конфлікти;

5. Ідеологічні невідповідності;

6. Релігійні обмеження.

Сучасний корпорат глобалізм трансформується в державно-корпорат глобалізм. Проблеми і перспективи інституту держави в епоху глоб. обговорюються, в осн., з позицій інтересів корпорацій, яким держави або заважають, або потрібні лише як знаряддя внутр і зовн експансії.

Інститут держави опинився під особливо високим тиском корпорацій у другій пол. ХХ ст. в умовах інтенсифікації процесів глоб. і формування ек системи глобалізму. Реальний ек прогрес і зростання добробуту насел. зах розв країн, формування сер класу створили сприятливі умови не тільки для ек демократії, нагромадження капіталу і підприємництва, а й для масованої зовн. експансії консолід. і організованого капіталу.

Глобалізатори вважають, що громадяни країн Заходу віддають перевагу не державам, а корпораціям і «глоб. цінностям міжнар обміну» на базі універс. ресурсів.

У глобалізованій ек. великі господ. зв’язки базуються на особистих зв’язках менеджерів корпорацій з керівниками держав, на їх особистих фін інтересах. Глобалізація і персоналізація ек — взаємопов’яз. процеси, в яких держ. лідери експлуатують свої держ., штучно підтримуючи свою значимість і грабуючи свої держави і народи для свого збагачення.

Нині все більше питань нац ек розвитку вирішується за межами нац держав і переходить до міжнар структур, які є непідзвітними громадянам, урядам і пар­ламентам тієї чи іншої країни (питання пересув. фін потоків і інвестицій, питання перерозподілу ринків збуту і труд рес).

Альтернативою економічної і владної експансії корпорацій можуть стати регіональні структури і регіональні процеси (процеси регіоналізації).

СИЛОВА ГЛОБАЛІЗ: З позицій об’єктивного аналізу глоб. — це не тільки об’єктивний продукт технологічної ери, наслідок технологічного і техніко-економічного розвитку на певному етапі розвитку інтегрованих ПС світу. Це одночасно, ще і міжнар стратегія і політика. Ні нові технології, ні бізнес (корпорацій) самі по собі не могли розвинути глоб економіку. Гол агентами у встановленні глоб ек були уряди країн «великої сімки» і контрольовані ними МО — МВФ, СБ, СОТ.

Використовувався синергетичний, об’єднаний, інтегрований механізм політ і ек тиску на залежні уряди інших країн прямо або через діяльність МВФ, СБ та СОТ. Цей тиск використовувався з метою «уніфікації» всіх нац економік навколо нав’язаних їм правил гри, які забезпечують глобалізаторам вільне пересування їх капіталів, товарів і послуг відповідно до конкурентної ринкової оцінки. Свідомо нарощувалась залежність і заборгованість країн, особливо тих, які потребували кредитів, інвестицій і доступу на зовнішні ринки.

Дата добавления: 2015-05-22