Сутність відмінностей психіки тварини і людини

Кожний вид істот має засоби видового обміну інформацією -спілкування (вібраційні, звукові, інфразвукові, ультразвукові, поведінкові, психомоторні, біохімічні, кольорові і ін.). Тобто мають другу сигнальну систему – мову, на якій зформувалась свідомість. Кількість кодо-мовних одиниць формує рівень видової ерудиції, який достатній для задоволення життєдіяльних потреб.Природжений ум і мовна ерудиція (знання) формують розум (інтелект). Розум (свідомість, інтелект) та інтуїція (несвідоме) формують творчий інтелект. Рівень розумового, інтелектуального розвитку зумовлюється кількістю і специфікою мовних одиниць, достатністю для задоволення своїх біологічних та інформаційних потреб. Зі зростанням розумового рівня, розширюється спектр потреб, а це не що інше як темп інтелектуального розвитку виду. Відмінності психіки людини від психіки інших істот полягають в тому, що людина маючи вербальну (словесну) пам*ять навчилась письмово зберігати вербальну інформацію. Завдяки усній та письмовій комунікації, колективному навчанню, здійснюється швидкий розвиток колективного розуму.Інші істоти передають інформацію спадково - інстинктивно, рефлексивно та достатнім, для задоволення життєво-комунікаційних потреб, навчальним шляхом. Добуті знання збагачують не тільки пам*ять свідомого рівня, а і генетичну (спадкову, несвідому). Спадковий генетичний ум формує хитрість, а розум – брехливість. Перша сигнальна система характеризується тим, що сигнальну функцію виконують різні випромінювання, предмети і явища зовнішнього світу, які безпосередньо діють на рецептори. Істоти теж випромінюють психічну інформацію яка може бути прийнята рівновидою істотою на рівні відчуття (мислеве навіювання, гіпноз).Так люди спілкувалися до виникнення мови, що виключало хитрощі. Менш енерговитратною для людини є друга сигнальна система, це мова, яка виникла і розвинулась на основі першої і має з нею тісний зв*язок. Дія слова в якості умовного подразника має таку ж силу як і першосигнальний подразник. Під впливом слова знаходяться не тільки психічні, а й фізіологічні процеси (це лежить в основі навіювання та самонавіювання).З часом ці якості атрофірувались. Але у деяких людей вони збереглися. Мова стала формою існування свідомості.

Сутність свідомості полягає в узагальненому, оцінювальному, цілеспрямованому відображенні дійсності, у попередній уявній побудові дій та передбаченні їх результатів, у розумній регуляції та самоконтролю дій і поведінки. Свідомість характеризується такими психологічними ознаками:

По-перше, свідомість – це узагальнений людський досвід відносно оточуючої нас дійсності, це знання про природу та суспільство, а також про внутрішній світ людини. Цей досвід передається від людини до людини і не успадковується. Рівень свідомості знаходиться в прямій залежності від рівня засвоєних знань і особистого досвіду людини. Знання, що входять до свідомості особистості, здобуваються в процесі навчання і виховання, завдяки таким психічним процесам, як відчуття, сприймання, мислення, пам’ять (Важливо підкреслити, що суспільно-історичний розвиток сформував у людини потребу в знаннях, які є спонукою, мотивом пізнавальної діяльності).

По-друге, завдяки свідомості людина відокремлює себе в предметному світі як суб’єкта пізнання, тобто ми маємо розрізняти суб'єкта “Я” від об’єкта “НЕ Я”, протиставлення людиною себе як особистості об’єктивному світу. Характерним у цьому відношенні є самопізнання, що стало основою для самосвідомості. Така особливість - свідоме ставлення особистості не тільки до себе, а й до інших людей, до об*єктивної дійсності, називається рефлексією.

По-третє, сукупність знань людини про оточуючий світ та про саму себе, як ядро свідомості, супроводжується певними емоційними переживаннями. Життя людини супроводжує світ емоцій і почуттів, що свідчить про те, що людина ставиться певним чином до того, що вона відображує. В свідомості людини представлені емоційні оцінки міжособистісних відносин та всієї системи складних логічно послідовних, об’єктивних відносин, до яких залучена людина в суспільстві.

Четвертою особливістю свідомості є її цілеспрямованість, планування власної діяльності й поведінки, передбачення її результатів. У функції свідомості входить формування цілей діяльності. Ця сторона свідомості проявляється у виборі мотивів, прийнятті вольових рішень, самоконтролі і корегуванні особистістю своїх дій, їх перебудові, а також визначенні стратегії і тактики власних дій відповідно до обставин.

П*яте, свідомість людини тісно пов’язана з мовою, в якій відтворений суспільно-історичний досвід та суспільна свідомість, котрі людина засвоює та які стають елементами її особистого життя.

Шосте, людина живе в світі матеріальної і духовної культури. Вона активна, діюча істота, тому свідомість – це також певна діяльність, орієнтована не тільки на відображення, а й на перетворення дійсності, створення нових, оригінальних продуктів. Самосвідомість – це усвідомлення людиною, за допомогою мови, себе самої, своїх відносин до природи і до інших людей, своїх ідей, думок та вчинків, на основі чого і формується її особистісна поведінка. Розвиток самосвідомості людини проявляється у формуванні самоспостереження, в оцінювані своїх позитивних і негативних сторін, тобто критичного ставлення до себе, самоволодінні, відповідальності за свої вчинки Свідомість, як особливий рівень психіки, виникає тільки в умовах суспільних відносин.

Дата добавления: 2015-05-22