Поняття про предмет дослідження науки «Регіональна економіка». 2 страница

б) психічний розвиток – це якісний процес, обумовлений внутрішніми законами саморуху;

в) засвоєння дитиною знань відбувається в процесі діяльності, в результаті виконання нею певних дій, внаслідок чого вона вчиться думати;

г) психічний розвиток є результатом взаємодії внутрішніх задатків із зовнішніми умовами життя.

12. Прогностична функція вікової психології реалізується:

а) у формуванні психологічних прогнозів щодо співвідношення вікового та індивідуального розвитку;

б) у з’ясуванні закономірностей і чинників вікового розвитку;

в) у з’ясуванні закономірностей становлення психічної реальності;

г) у виробленні практичних рекомендацій щодо врахування особливостей вікового розвитку.

13. Який метод дослідження дає змогу встановити наявність чи відсутність явища, що вивчається за певних контрольованих умов, з’ясувати його кількісні характеристики і зробити якісний опис?

а) спостереження;

б) експеримент;

в) тестування;

г) інтерв’ю.

14. Факторами психічного розвитку виступають:

а) біологічна основа, соціальне середовище, активність самого індивіда;

б) спадковість, фізичні дані, виховання;

в) задатки, стан здоров’я, індивідуальний досвід людини;

г) соціальне оточення, індивідуальні особливості людини.

15. Джерелом психічного розвитку є:

а) діяльність;

б) соціальне оточення;

в) суперечності розвитку;

г) спадковість.

16. Спадковість як фактор психічного розвитку – це:

а) здатність до відтворення однотипних змін у різних людей;

б) властивість організму повторювати в ряді поколінь схожі типи обміну речовин і індивідуальність розвитку в цілому;

в) однаковість у розвитку психічних функцій;

г) індивідуальні риси людини, що вперше виникають на даній віковій стадії.

17. Середовище як фактор психічного розвитку – це:

а) оптимальне поєднання умов для розвитку певних психічних функцій;

б) діяльнісний стан організму;

в) оточуючі людину суспільні, матеріальні і духовні умови її існування;

г) обізнаність батьків дитини.

18. Провідною діяльністю називають:

а) конкретну форму взаємодії дитини з оточенням;

б) діяльність, яка зумовлює найголовніші зміни у психіці дитини та підготовку до нового етапу її розвитку;

в) діяльність, яка посідає найбільше місце в житті дитини;

г) діяльність, у процесі якої пізнається навколишній світ.

19. Особливе поєднання внутрішніх процесів розвитку і зовнішніх умов, які є типовими для кожного вікового етапу – це:

а) активність особистості;

б) ознака психічного розвитку;

в) соціальна ситуація розвитку;

г) сензитивний період.

20. Період, який є найбільш сприятливим для розвитку певних психічних структур – це:

а) кризовий період;

б) сензитивний період;

в) латентний період розвитку;

г) криза розвитку.

21. Новий тип побудови особистості та її діяльності, психічні і соціальні зміни, що вперше виникають на певному віковому ступені, називається:

а) рівень розвитку особистості;

б) досягнення віку;

в) активність особистості;

г) новоутворення віку;

22. Психологічний вік вказує на:

а) на рівень адаптованості людини до вимог навколишнього світу;

б) оптимальний період розвитку;

в) відповідність стану організму та його функціональної системи певному моменту розвитку;

г) кількість років від народження.

23. Відповідність стану організму та його функціональної системи певному моменту життя людини є характеристикою:

а) психологічного віку;

б) біологічного віку;

в) хронологічного віку;

г) зрілості людини.

24. Періоди різких, стрибкоподібних змін, пов’язаних із зникненням попередніх і появою нових психологічних якостей, рис, які змінюють дитину, називаються:

а) сенситивний період;

б) новоутворення віку;

в) вікові кризи;

г) латентний період розвитку.

25. Виберіть варіант відповіді, в якому указані критерії вікової періодизації, що мають в основі суттєві особливості розвитку:

а) соціальна ситуація розвитку, провідна діяльність, новоутворення віку;

б) відповідність еволюційному періоду розвитку людства, ступінь системи виховання і навчання дітей;

в) поява і зміна зубів, стадія інтелектуального розвитку;

г) провідна діяльність, темп розвитку, сексуальний розвиток.

26. Для характеристики процесу розвитку під впливом зовнішніх факторів використовують поняття:

а) розвиток;

б) формування;

в) дозрівання;

г) становлення.

27. Зміни індивіда чи окремих його функцій і процесів унаслідок дії внутрішніх вроджених факторів позначають терміном:

а) становлення;

б) соціалізація;

в) розвиток;

г) дозрівання.

28. Процес руху від простого до складного, від нижчого до вищого, кількісні та якісні зміни живої людської істоти, послідовні, пов’язані з певними етапами її життєвого шляху, що характеризує її структурне та функціональне вдосконалення, називають:

а) розвиток;

б) становлення;

в) формування;

г) соціалізація.

29. Набуття нових ознак та форм в процесі розвитку позначається терміном:

а) соціалізація;

б) розвиток;

в) формування;

г) становлення.

30. Процес і результат засвоєння й активного відтворення індивідом настанов, цінностей, ролей, очікувань, які властиві певній культурі або соціальній групі, називається:

а) становлення;

б) соціалізація;

в) формування;

г) розвиток.

31. Комплексом пожвавлення називають:

а) реакцію, коли дитина фіксує предмет очима;

б) реакцію, коли дитина тягнеться до джерела їжі;

в ) позитивну емоційну та рухову реакцію дитини на дорослого;

г) реакцію дитини на предмети, що рухаються.

32. Ознакою соціальності немовлят є:

а) безумовні рефлекси;

б) безпорадність, безпомічність;

в) потреба у спілкуванні;

г) умовні рефлекси.

33.. Провідним видом діяльності в період немовляти є:

а) ігрова діяльність;

б) маніпулятивна діяльність;

в ) емоційне спілкування з дорослим;

г) предметна діяльність.

34. Домінуючою пізнавальною функцією в ранньому віці є:

а) пам’ять;

б) сприймання;

в) наочно-дійове мислення;

г) уява.

35. Криза, що зумовлена руйнуванням необхідності емоційної взаємодії дитини з дорослим, є кризою:

а ) 3-х років;

б) підліткового віку;

в) 1-го року;

г) 7-ми років.

36. Гра, в якій дитина відтворює події дорослого життя, це:

а) символічна гра;

б) дидактична гра;

в ) сюжетно-рольова гра;

г) рухлива гра;

37.. Найбільш вагомим мотивом поведінки дітей дошкільного віку є:

а ) заохочення, отримання нагороди;

б) покарання;

в) заборона дій;

г) виключення з гри.

38. У молодшому шкільному віці провідним видом діяльності є:

а) ігрова діяльність;

б) спілкування;

в ) навчальна діяльність;

г) трудова діяльність.

39. Криза 6-7 років пов’язана з:

а) початком систематичного навчання в школі;

б) новою провідною діяльністю;

в) формуванням нового фізичного образу «Я»;

г ) зародженням соціального «Я».

40. Основним симптомом кризи семи років є:

а ) втрата безпосередності поведінки;

б) почуття дорослості;

в) зміна умов життя;

г) негативізм і упертість.

41. Розвиток молодшого школяра у процесі навчання забезпечується передусім:

а) готовністю до навчання;

б ) змістом навчання;

в) адаптацією до нових умов життя;

г) учителем.

42. Новоутворенням молодшого шкільного віку є:

а) підпорядкування мотивів;

б) адекватна самооцінка;

в) почуття дорослості;

г) рефлексія та довільність психічних процесів.

43. Особливістю самооцінки молодшого школяра є:

а) адекватність;

б ) орієнтація на оцінку вчителя;

в) орієнтація на оцінку однолітків;

г) залежність від статусу в колективі.

44. У молодших школярів виникає усвідомлення власних дій, психічних станів, що є основою:

а) рефлексії;

б) довільності психічних процесів;

в) внутрішнього плану дій;

г) уміння вчитися.

45. Необхідність контролю і самоконтролю, словесного звіту, самооцінки в навчальній діяльності створюють сприятливі умови для формування у молодших школярів здатності до:

а) рефлексії;

б) самооцінки;

в ) внутрішнього плану дій;

г) саморегуляції.

46. Центральним новоутворенням підліткового віку є:

а) адекватна самооцінка;

б ) відчуття дорослості;

в) професійне самовизначення;

г) підпорядкування мотивів.

47. Центральним новоутворенням ранньої юності є:

а) почуття дорослості;

б) новий образ фізичного «Я»;

в) адекватна самооцінка;

г ) соціальне і особистісне самовизначення.

48. Провідним видом діяльності підліткового віку є:

а) навчальна діяльність;

б ) інтимно-особистісне спілкування;

в) емоційне спілкування;

г) навчально-виробнича діяльність.

49. Провідною діяльністю у старшому шкільному віці є:

а ) навчально-професійна діяльність;

б) інтимне спілкування;

в) трудова діяльність;

г) емоційне спілкування.

50. Провідною діяльністю ранньої юності є:

а) навчальна діяльність;

б) трудова діяльність; емоційне спілкування;.

в ) навчально-професійна діяльність;

г) емоційне спілкування.

Варіант 2

1. Основною категорією вікової психології є:

а) учіння;

б) вік;

в) філогенез;

г) виховання.

2. Вивчення психіки в онтогенезі – це:

а) вивчення психіки в розвитку;

б) вивчення психіки на різних етапах еволюції тваринного світу від найпростіших до людини;

в) вивчення психіки на різних етапах психічного розвитку людини від народження до старості;

г) вивчення психіки в умовах соціального впливу;

3. Предметом вікової психології є:

а) психологічні закономірності навчання і виховання дітей різного віку;

б) вікова динаміка психіки людини, онтогенез психічних процесів і психічних властивостей особистості дитини;

в) особливості етапів психічного розвитку людини;

г) індивідуальні відмінності психіки;

4. Яке твердження характеризує підхід Л. С. Виготського до вирішення проблеми взаємозв’язку навчання і розвитку?:

а) навчання та виховання йдуть за розвитком;

б) змінюючи методи і зміст навчання та виховання не можна істотно змінити розвиток дитини;

в) навчання та виховання не впливають на розвиток психіки дитини;

г) навчання та виховання ведуть за собою розвиток.

5. Виберіть точне і повне визначення психічного розвитку. Психічний розвиток – це:

а) зміни від простого до складного;

б) накопичення кількісних змін, що ведуть до якісних перетворень;

в) закономірна зміна психічних функцій, яка виражена в їх кількісних, якісних та структурних перетвореннях;

г) невідворотна, спрямована, закономірна зміна ідеальних та матеріальних об’єктів.

6. Розумовий розвиток і його стадії детермініровані та підлягають певним закономірностям – цей постулат є основою:

а) концепції конвергенції двох факторів розвитку;

б ) когнітивно-генетичної теорії;

в) теорії трьох ступенів розвитку;

г) теорії вищих психічних функцій.

7. Спроможність дитини самостійно розв’язувати завдання позначається терміном:

а ) зоною актуального розвитку;

б) потенційним рівнем розвитку;

в) зоною найближчого розвитку;

г) рівнем психічного розвитку.

8. Лонгітюдна стратегія полягає:

а) в організації спеціальних умов дослідження;

б) у дослідженні індивідуальних особливостей дітей;

в) у дослідженні різних за віком груп дітей;

г) у дослідженні одних і тих самих дітей упродовж тривалого часу.

9. Реальні можливості дитини, які можуть бути використані для її розвитку за умови мінімальної допомоги з боку дорослих – це:

а) зона найближчого розвитку;

б) зона актуального розвитку;

в) сенситивний період;

г) об’єктивна криза.

10. Основною ідеєю теорії поетапного формування розумових дій П.Я. Гальперіна є:

а) праця та виробництво знарядь праці змінюють тип поведінки людини;

б) психічний розвиток – це якісний процес, обумовлений внутрішніми законами саморуху;

в) засвоєння дитиною знань відбувається в процесі діяльності, в результаті виконання нею певних дій, внаслідок чого вона вчиться думати;

г) психічний розвиток є результатом взаємодії внутрішніх задатків із зовнішніми умовами життя.

11. Автором культурно-історичної теорії вищих психічних функцій є:

а) Л.С. Виготський;

б) П.Ф. Каптєрєв;

в) Д.Б. Ельконін;

г) С.Л. Рубінштейн;

12. Який метод дослідження дає змогу встановити наявність чи відсутність явища, що вивчається за певних контрольованих умов, з’ясувати його кількісні характеристики і зробити якісний опис?

а) спостереження;

б ) експеримент;

в) тестування;

г) інтерв’ю.

13. Прогностична функція вікової психології реалізується:

а) у формуванні психологічних прогнозів щодо співвідношення вікового та індивідуального розвитку;

б) у з’ясуванні закономірностей і чинників вікового розвитку;

в) у з’ясуванні закономірностей становлення психічної реальності;

г) у виробленні практичних рекомендацій щодо врахування особливостей вікового розвитку.

14. Джерелом психічного розвитку є:

а) діяльність;

б) соціальне оточення;

в) суперечності розвитку;

г) спадковість

15. Факторами психічного розвитку виступають:

а) біологічна основа, соціальне середовище, активність самого індивіда;

б) спадковість, фізичні дані, виховання;

в) задатки, стан здоров’я, індивідуальний досвід людини;

г) соціальне оточення, індивідуальні особливості людини.

16. Середовище як фактор психічного розвитку – це:

а) оптимальне поєднання умов для розвитку певних психічних функцій;

б) діяльнісний стан організму;

в) оточуючі людину суспільні, матеріальні і духовні умови її існування;

г) обізнаність батьків дитини.

17. Спадковість як фактор психічного розвитку – це:

а) здатність до відтворення однотипних змін у різних людей;

б) властивість організму повторювати в ряді поколінь схожі типи обміну речовин і індивідуальність розвитку в цілому;

в) однаковість у розвитку психічних функцій;

г) індивідуальні риси людини, що вперше виникають на даній віковій стадії.

18. Особливе поєднання внутрішніх процесів розвитку і зовнішніх умов, які є типовими для кожного вікового етапу – це:

а) активність особистості;

б) ознака психічного розвитку;

в) соціальна ситуація розвитку;

г) сензитивний період.

19. Провідною діяльністю називають:

а) конкретну форму взаємодії дитини з оточенням;

б) діяльність, яка зумовлює найголовніші зміни у психіці дитини та підготовку до нового етапу її розвитку;

в) діяльність, яка посідає найбільше місце в житті дитини;

г) діяльність, у процесі якої пізнається навколишній світ.

20. Психологічний вік вказує на:

а) на рівень адаптованості людини до вимог навколишнього світу;

б) оптимальний період розвитку;

в) відповідність стану організму та його функціональної системи певному моменту розвитку;

г) кількість років від народження.

21. Період, який є найбільш сприятливим для розвитку певних психічних структур – це:

а) кризовий період;

б) сензитивний період;

в) латентний період розвитку;

г) криза розвитку.

22. Новий тип побудови особистості та її діяльності, психічні і соціальні зміни, що вперше виникають на певному віковому ступені, називається:

а) рівень розвитку особистості;

б) досягнення віку;

в) активність особистості;

г) новоутворення віку;

23. Періоди різких, стрибкоподібних змін, пов’язаних із зникненням попередніх і появою нових психологічних якостей, рис, які змінюють дитину, називаються:

а) сенситивний період;

б) новоутворення віку;

в) вікові кризи;

г) латентний період розвитку.

24. Відповідність стану організму та його функціональної системи певному моменту життя людини є характеристикою:

а) психологічного віку;

б) біологічного віку;

в) хронологічного віку;

г) зрілості людини.

25. Зміни індивіда чи окремих його функцій і процесів унаслідок дії внутрішніх вроджених факторів позначають терміном:

а) становлення;

б) соціалізація;

в) розвиток;

г) дозрівання.

26. Виберіть варіант відповіді, в якому указані критерії вікової періодизації, що мають в основі суттєві особливості розвитку:

а) соціальна ситуація розвитку, провідна діяльність, новоутворення віку;

б) відповідність еволюційному періоду розвитку людства, ступінь системи виховання і навчання дітей;

в) поява і зміна зубів, стадія інтелектуального розвитку;

г) провідна діяльність, темп розвитку, сексуальний розвиток.

27. Для характеристики процесу розвитку під впливом зовнішніх факторів використовують поняття:

а) розвиток;

б) формування;

в) дозрівання;

г) становлення.

28. Набуття нових ознак та форм в процесі розвитку позначається терміном:

а) соціалізація;

б) розвиток;

в) формування;

г) становлення

29. Процес руху від простого до складного, від нижчого до вищого, кількісні та якісні зміни живої людської істоти, послідовні, пов’язані з певними етапами її життєвого шляху, що характеризує її структурне та функціональне вдосконалення, називають:

а) розвиток;

б) становлення;

в) формування;

г) соціалізація.

30. Комплексом пожвавлення називають:

а) реакцію, коли дитина фіксує предмет очима;

б) реакцію, коли дитина тягнеться до джерела їжі;

в) позитивну емоційну та рухову реакцію дитини на дорослого;

г) реакцію дитини на предмети, що рухаються.

31. Процес і результат засвоєння й активного відтворення індивідом настанов, цінностей, ролей, очікувань, які властиві певній культурі або соціальній групі, називається:

а) становлення;

б) соціалізація;

в) формування;

г) розвиток.

32. Провідним видом діяльності в період немовляти є:

а) ігрова діяльність;

б) маніпулятивна діяльність;

в) емоційне спілкування з дорослим;

г) предметна діяльність.

33. Ознакою соціальності немовлят є:

а) безумовні рефлекси;

б) безпорадність, безпомічність;

в) потреба у спілкуванні;

г) умовні рефлекси.

34. Гра, в якій дитина відтворює події дорослого життя, це:

а) символічна гра;

б) дидактична гра;

в) сюжетно-рольова гра;

г) рухлива гра;

35. Домінуючою пізнавальною функцією в ранньому віці є:

а) пам’ять;

б) сприймання;

в) наочно-дійове мислення;

г) уява.

36. Криза, що зумовлена руйнуванням необхідності емоційної взаємодії дитини з дорослим, є кризою:

а) 3-х років;

б) підліткового віку;

в) 1-го року;

г) 7-ми років.

37. У молодшому шкільному віці провідним видом діяльності є:

а) ігрова діяльність;

б) спілкування;

в) навчальна діяльність;

г) трудова діяльність.

38. Найбільш вагомим мотивом поведінки дітей дошкільного віку є:

а) заохочення, отримання нагороди;

б) покарання;

в) заборона дій;

г) виключення з гри.

39. Розвиток молодшого школяра у процесі навчання забезпечується передусім:

а) готовністю до навчання;

б) змістом навчання;

в) адаптацією до нових умов життя;

г) учителем.

40. Основним симптомом кризи семи років є:

а) втрата безпосередності поведінки;

б) почуття дорослості;

в) зміна умов життя;

г) негативізм і упертість

41. Криза 6-7 років пов’язана з:

а) початком систематичного навчання в школі;

б) новою провідною діяльністю;

в) формуванням нового фізичного образу «Я»;

г) зародженням соціального «Я».

42. У молодших школярів виникає усвідомлення власних дій, психічних станів, що є основою:

а) рефлексії;

б) довільності психічних процесів;

в) внутрішнього плану дій;

г) уміння вчитися.

43. Новоутворенням молодшого шкільного віку є:

а) підпорядкування мотивів;

б) адекватна самооцінка;

в) почуття дорослості;

г) рефлексія та довільність психічних процесів.

44. Особливістю самооцінки молодшого школяра є:

а) адекватність;

б) орієнтація на оцінку вчителя;

в) орієнтація на оцінку однолітків;

г) залежність від статусу в колективі.

45. Центральним новоутворенням ранньої юності є:

а) почуття дорослості;

б) новий образ фізичного «Я»;

в) адекватна самооцінка;

г) соціальне і особистісне самовизначення.

46. Необхідність контролю і самоконтролю, словесного звіту, самооцінки в навчальній діяльності створюють сприятливі умови для формування у молодших школярів здатності до:

а) рефлексії;

б) самооцінки;

в) внутрішнього плану дій;

г) саморегуляції.

47. Центральним новоутворенням підліткового віку є:

а) адекватна самооцінка;

б) відчуття дорослості;

в) професійне самовизначення;

г) підпорядкування мотивів.

48. Провідною діяльністю ранньої юності є:

а) навчальна діяльність;

б) трудова діяльність; емоційне спілкування;.

в) навчально-професійна діяльність;

г) емоційне спілкування.

49. Провідним видом діяльності підліткового віку є:

а) навчальна діяльність;

б) інтимно-особистісне спілкування;

в) емоційне спілкування;

г) навчально-виробнича діяльність.

50. Провідною діяльністю у старшому шкільному віці є:

а) навчально-професійна діяльність;

б) інтимне спілкування;

в) трудова діяльність;

г) емоційне спілкування.

з дисципліни «Педагогічна психологія»

для студентів 2-го курсу напряму

підготовки «Початкова освіта»

Варіант 1

1. Педагогічна психологія – галузь психологічної науки, яка вивчає:

а) особливості професійної діяльності людини та підготовку її до праці;

б) закономірності психічного розвитку людини на різних вікових стадіях;

в) систему мотивів, що визначають конкретні форми діяльності людини;

г) закономірності становлення особистості в умовах різнопланового соціального впливу.

2. Предметом педагогічної психології є:

а) закономірності та механізми засвоєння соціального досвіду;

б) особливості переходу від одного вікового періоду до іншого;

в) взаємозв’язок навчання і виховання;

г) життєвий шлях людини.

3. Розділом педагогічної психології є:

а) психологія молодшого школяра;

б) диференційна психологія;

в) психолога особистості;

г) психологія педагогічної діяльності.

4. Поняття «педагогічна психологія» пов’язане з прізвищем:

а) Я.А. Коменського;

б) Ж.-Ж. Руссо;

в) П.Р. Каптєрєва;

г) К.Д. Ушинського.

5. Теоретико-пізнавальна функція педагогічної психології полягає у:

а) з’ясуванні методологічних засад навчально-виховного процесу, педагогічної діяльності;

б) формуванні конструктивності навчання і виховання, способів управління процесом становлення особистості;

в) виробленні практичних рекомендацій для реалізації педагогічного впливу на розвиток особистості;

г) співвіднесенні особистісно-зорієнтованої парадигми з практикою педагогічної діяльності.

6. Вироблення практичних рекомендацій для реалізації педагогічного впливу на розвиток особистості є змістом:

а) прогностичної функції;

б) теоретико-пізнавальної функції;

в) прикладної функції;

г) контрольної функції.

7. Провідним принципом педагогічної психології є:

а) принцип особистісно – діяльнісного підходу;

б) принцип соціального моделювання;

в) принцип встановлення зв’язку між стимулом і реакціями;

г) принцип вправляння.

8. Особистісно-зорієнтована парадигма – це:

а) директивна педагогіка;

б) колективна відповідальність учасників педагогічного процесу;

в) становлення до дитини як до суб’єкта, а не об’єкта виховання;

г) формування конструктивності навчання і виховання.

9. Основною метою освіти є:

а) сприяння засвоєнню людиною знань у процесі навчання;

б) сприяння розвитку і саморозвитку особистості в процесі навчання;

в) формування умінь і навичок;

г) оволодіння соціокультурним досвідом.

10. До специфічних методів педагогічної психології належать:

а) спостереження;

б) лабораторний експеримент;

в) формувальний експеримент;

г) соціометрія.

11. Лонгітюдна стратегія дослідження виявляється:

а) у зіставленні груп досліджуваних;

б) у встановленні зв’язків між психічними явищами;

в) в аналізі продуктів діяльності;

г) у багаторазових обстеженнях досліджуваних протягом тривалого часу.

12. Сутність тестового методу полягає:

а) у дослідженні психічних явищ у штучно створених умовах;

б) в аналізі процесу і продуктів діяльності;

в) у встановленні кількісних і якісних індивідуально-психологічних розбіжностей людей;

г) у збиранні емпіричної інформації у природних для об’єкта умовах дослідження.

13. Синтетичним методом в педагогічній психології є:

а) складання психолого-педагогічної характеристики;

б) експертне оцінювання

в) аналіз продуктів діяльності;

г) безпосередній психолого-педагогічний вплив на дитину.

14. Засновником природного експерименту є

а) П.Д. Юркевич;

б) П.Ф. Каптерев;

в) О.Ф. Лазурський;

г) П.Ф. Лесгафт.

15. Трансверсальна стратегія дослідження передбачає:

а) дослідження однорідних груп дітей, які відрізняються за якоюсь суттєвою ознакою;

б) дослідження одних і тих самих дітей протягом тривалого періоду;

в) організація умов дослідження;

г) дослідження індивідуальних особливостей дітей.

16. Представники якого напряму психології з’ясовували природу несвідомої мотивації поведінки та спрямування її в русло альтруїстичного самовияву:

а) когнітивної психології;

б) гуманістичної психології;

в) психоаналізу;

г) біхевіоризму.

17. Розробили ефективну полярну систему «заохочення-покарання» представники напряму:

Дата добавления: 2015-05-22