Участь євреїв в українському національно-визвольному русі

Міф другий. Євреї страждали від погромів, ініційованих українцями та їх націоналістичними воєнізованими формуваннями в ІІ Світовій війні, участі в українському визвольному русі не брали. А що кажуть архіви?

Помилковою історіографічною думкою є те, що єврейське населення України байдуже ставилося до національно-визвольних змагань українського народу. Окрім того в ряді історичних публікацій проросійського та пропольського спрямувань, існує думка, що українці як народ повсякчас негативно ставились до євреїв, та в соціумі були присутні ксенофобські настрої по-відношенню до цього народу, зокрема, погроми, масові розстріли та ін.

Однак представники єврейської національності все ж таки приймали участь в боротьбі українського народу. Під час Перших національно - визвольних змагань в листопаді 1918 року у Львові була утворена Українська Галицька Армія. Мало відомим факт є те, що до складу цього війська увійшов «жидівський курінь», який налічував близько 1500-2000 військових колишньої армії Австро-Угорської імперії, які були євреями за національністю. На сьогоднішній день в історичній науці існують дискусії навколо даного формування, а саме: його функціональне призначення, ставлення до «українського питання» після Першої світової війни, бойовий шлях та ін.

В архівній справі Грау Кароля Симоновича, 1898 року народження, уродженця і мешканця м. Тернополя, за національністю єврея, знаходимо відомості про «жидівський курінь» УГА. Після розпаду Австро-Угорської імперії і відповідно її армії в листопаді 1918 року частина вояків єврейської національності, яка на той час знаходилася в м. Львові отримала наказ від свого командира Ляймерда прямувати до м. Тернополя і влитися в ряди «жидівського куреня» - виконувати охоронну роботу для запобігання єврейських погромів в місті. Проте після того як польські війська зайняли м. Тернопіль, цей єврейський батальйон відступив на територію Великої України і влився в ряди Червоної армії.

Ще одним епізодом із історії українського національного руху, є той факт, що євреї були учасниками Української Повстанської Армії та членами Організації Українських Націоналістів. В переважній більшості громадяни єврейської національності вступали в ці структури в період німецької окупації для захисту від переслідувань та репресій, виконували обов’язки лікарів та медсестер. Водночас багато з них після закінчення війни (керівництво УПА дозволяло євреям покидати лави армії і легалізовуватись при радянській владі) залишалось при націоналістах і продовжувало боротьбу. Так наприклад підполковник УПА - доктор «Курманович» був за національністю євреєм і загинув вже в повоєнний час.

В архівній справі Ґанджи Іова Івановича, 1922 року народження, уродженця с. Дзвеняча Вишнівецького (нині Збаразького району), який із жовтня 1943 по квітень 1944 року перебував у військовому відділі ОУН (мельниківці) сотні «Сокола», знаходимо відомості про військовий шпіталь мельниківців в селі Духів Почаївського (нині Кременецького) району Тернопільської області. Очолював вищезгаданий шпіталь лікар «Май», 30-35 років, за національністю єврей, до війни був багатим поміщиком в Галичині, мав близько 300 гектарів землі. В даному епізоді важливим є те, що «Май» був лікарем саме в мельниківців, які на відміну від бандерівців були більш лояльні до німецької влади та неодноразово йшли з ними на примирення.

Ще один цікавий епізод знаходимо у біографії Фінкової Рахіль Рубінової, 1913 року народження, уродженки м. Бучач Тернопільської області, за національністю єврейка, яка в 1944 році прийняла християнську віру греко-католицького обряду, працювала зубним техніком-дантистом.

Фінкова в березні 1945 року вступила до ОУН і отримала псевдо «Надія». В ОУН виконувала різного роду організаційні завдання, а також забезпечувала учасників УПА медикаментами та продуктами харчування. Привертає увагу факт що під час німецької окупації Рахіль Фінкову переховував підрайонний референт СБ ОУН -Баран Зеновій, з яким вона постійно підтримувала зв'язки....

Це тільки декілька прикладів з історії. Але їх було значно більше...

Так що, даваймо не будемо ділити правду на свою і чужу... Особливо, якщо вона стосується таких трагічних сторінок історії.

Не залишилась поза увагою французьких дослідників політика ОУН-УПА щодо неукраїнського населення України, в основі якої лежали теоретичні принципи співробітництва між народами в боротьбі з імперіалістичними силами. Зокрема, К. Гайман, у статті, опублікованій на сторінках «Європейського Сходу», звернув увагу на характер єврейсько-українських взаємин у роки Другої світової війни, наголосивши на позитивному ставленні до євреїв українських політичних сил. Про це яскраво засвідчив той факт, що в лавах УПА було багато євреїв, які втекли з гетто. Вони були простими бійцями чи лікарями (на початку 1960 років в Ізраїлі проживало кілька десятків євреїв, що воювали в складі УПА).¹⁰

Дата добавления: 2015-05-22