Питання. Громадя́нська війна́ в Росі́ї (1917–1921) — громадянська війна на теренах Росії (у вузькому тлумаченні — в межах Російської республіки

Громадя́нська війна́ в Росі́ї (1917–1921) — громадянська війна на теренах Росії (у вузькому тлумаченні — в межах Російської республіки, в ширшому — на території колишньої Російської імперії), яка розпочалась із падіння Тимчасового Уряду, та захоплення більшовиками Петрограду. У війні брали участь різні за чисельністю і складом збройні формування. Найважливіші з них — Червона Армія (створена більшовиками), Добровольча армія (створена офіцерами царської армії), армія УНР (створена для захисту УНР), Революційна повстанська армія (армія батьки Махна, створена для захисту інтересів селянства України) та інші. У російських історичних джерелах — енциклопедіях, підручниках, довідниках — ця війна часто зветься розширено: «громадянська війна та іноземна інтервенція проти Радянської Росії». Тобто до поняття громадянська війна додається (в нього додатково включається):

· Продовження військових дій з Німеччиною і Австро-Угорщиною на фронтах Першої світової війни після жовтня 1917.

· Знищення національно-визвольних рухів та окупація країн яки виникли на теренах Російської імперії.

· Воєнний конфлікт між Радянською Росією та країнами Антанти, а також на Далекому Сході з Японією — після складення урядомЛеніна сепаратної мирної угоди з Німеччиною в Брест-Литовську на початку 1918; відмови більшовиків сплачувати зовнішній боргРосії її закордонним кредиторам; розсекречення урядом більшовиків таємних міжнародних договорів і угод між урядом Російської імперії (царський дім Романових) і країнами Заходу.

· бойові дії з силами, пітримуючими реставрацію монархії - Добровольча армія та інші.

· Військовий конфлікт з Польщєю 1919–1921 або Радянсько-польська війна.

· Війна 1921 у Монголії.

За офіційною радянською версією Громадянська війна завершилась перемогою більшовиків та створенням Радянського Союзу в 1922 році. Але як соціальний конфлікт загально-національного масштабу, в якому політична партія, що захопила владу, придушувала інші соціальні класи і верстви населення силою, а іноді і зброєю, конфлікт проіснував у різних прихованих формах по різним оцінкам до другої половини XX-го ст. Громадянська війна за оцінками різних істориків забрала від 14 до 23 мільйонів життів (для порівняння: в першу світову війну Росія втратила приблизно 1,5 мільйонів людей)^[1]

[ред.]Передісторія війни

28 лютого 1917 року одночасно були утворені Тимчасовий комітет Державної думи і Петроградська рада робітничих і солдатських депутатів. 1 березня Петрорадою був виданий Наказ № 1, який скасував єдиноначальність в армії і передав право розпоряджатися зброєю виборним солдатським комітетам. 2 березня імператор Микола II зрікся престолу на користь сина, потім — на користь брата Михайла. Михайло Олександрович відмовився від заняття престолу, надавши право вирішувати подальшу долю Росії Установчим зборам. 2 березня виконавчий комітет Петроградської ради уклав з Тимчасовим комітетом Державної думи угоду про утворення Тимчасового уряду, одним із завдань якого було управління країною аж до скликання Установчих зборів. На зміну розпущеному 10 березня Департаменту поліції з 17 квітня почалося формування робочої міліції (Червоної гвардії) при місцевих радах. З травня 1917 року на Південно-Західному фронті командувачем 8-ї ударної армії генералом Корніловим Л. Г. починається формування добровольчих частин («корніловці», «ударники»).

У період до серпня 1917 року склад Тимчасового уряду все більше змінювався в бік збільшення числа соціалістів: у квітні — після направлення Тимчасовим урядом урядам Антанти ноти про вірність Росії своїм союзницьким зобов'язанням і намір продовжувати війну до переможного кінця — і в червні — після невдалого наступу на південно-західному фронті. Після визнання Тимчасовим урядом автономії України кадети в знак протесту вийшли зі складу уряду. Після придушення збройного повстання в Петрограді 4 липня 1917 склад уряду був знову змінений, міністром-головою вперше став представник лівих Керенський А. Ф., який заборонив партію більшовиків і пішов на поступки правим, відновивши смертну кару на фронті. Новий головнокомандувач генерал від інфантерії Л. Г. Корнілов вимагав також і відновлення смертної кари в тилу. 27 серпня Керенський розпустив кабінет і самочинно присвоїв собі «диктаторські повноваження», одноосібно усунув генерала Корнілова з посади, зажадав скасування руху на Петроград раніше ним же відправленого кінного корпусу генерала Кримова і призначив себе Верховним головнокомандувачем. Керенський припинив переслідування більшовиків і звернувся за допомогою до Рад. Протягом двох місяців після придушення Корніловського виступу та запроторення його основних учасників у Биховську в'язницю чисельність і вплив більшовиків неухильно росли. Ради великих промислових центрів країни, ради Балтійського флоту, а також Північного і Західного фронтів перейшли під контроль більшовиків.

Дата добавления: 2015-05-22