Методичні рекомендації. 60. Форми земельної власності в елліністичних державах

ПЛАН

ТЕМА 6. ЗЕМЕЛЬНІ ВІДНОСИНИ В ЕЛЛІНІСТИЧНИХ ДЕРЖАВАХ

59. Суть еллінізму.

60. Форми земельної власності в елліністичних державах.

61. Становище та соціальна боротьба селян.

62. Елліністична Спарта.

РЕФЕРАТИ:

1. Царські землероби: правове і соціально-економічне становище.

2. Спартанські реформатори (Агіс, Клеомен, Набіс).

ОСНОВНА ЛІТЕРАТУРА

1. Балух В.О., Макар Ю.І. Історія Стародавньої Греції. – Чернівці: Золоті литаври, 2001. – С. 275 – 300.

2. Балух В.О. Історія античної цивілізації: У 3-х т. – Т.1. Стародавня Греція. – Чернівці: Наші книги, 2007. – С. 389 – 397, 420 – 429, 439 – 444, 469 – 472.

3. Дройзен И.Г. История эллинизма: В 3-х т. / Под ред. Э.Д. Фролова. – Ростов–на–Дону: Феникс, 1997. – Т. І – ІІІ.

4. Практикум по истории древнего мира / Сост. И.А. Просина, И.С. Свенцицкая – М.: Просвещение, 1972. – С. 172 – 189.

5. Ранович А.В. Эллинизм и его историческая роль. – М.-Л.: Изд-во АН СССР, 1950. – С. 79 – 111, 231 – 245.

6. Хрестоматия по истории Древней Греции / Под ред. Каллистова Д.П. – М.: Мысль, 1964. – С. 471 – 528.

7. Эллинизм: Экономика, политика, культура. – М.: Наука, 1990. – 325 с.

8. Эллинизм: Восток и Запад / Под ред. Е.С.Голубцовой. – М.: Наука, 1992. – 296 с.

ДОДАТКОВА ЛІТЕРАТУРА

1. Блаватская Т.В., Голубцова Е.С., Павловская А.И. Рабство в эллинистических государствах в ІІІ – І вв. до н.э. – М.: Наука, 1969. – 322 с.

2. Зельин К.К. Исследования по истории земельных отношений в эллинистическом Египте ІІ – І вв. до н. э. – М.: Наука, 1960. – 137 с.

3. Зельин К.К. Основные черты эллинизма // ВДИ. – 1953. – № 4. – С. 16 – 31.

4. Зельин К.К., Трофимова М.К. Формы зависимости в Восточном Средиземноморье в эллинистический период. – М.: Наука, 1969. – 244 с.

5. Жигунин В.Д. Международные отношения в эллинистических государствах. – Казань: Изд-во Казан. ун-тa, 1980. – 192 с.

6. Кошеленко Г.А. Греческий полис на эллинистическом Востоке. – М.: Наука, 1979. – 313 с.

7. Кравчук А. Закат Птолемеев. – М.: Наука, 1973. – 215 с.
8. Левис П. Эллинистический мир. – М.: Наука, 1989. – 251 с.

9. Павловская А.И. О рентабельности труда в элинистическом Египте // ВДИ. – 1973. – № 2. – С. 136 – 144.

10. Пікус М.М. Землероби – безпосередні виробники на дарованих землях Аполлонія (за папірусами з apxіву Зенона) // УІЖ. – 1968. – № 4. – С. 89 – 96.

11. Пикус Н.Н. О „планировании” посева в эллинистическом Египте // ВДИ. – 1971. – № 3. – С. 130 – 138.

12. Пикус Н.Н. Царские земледельцы (непосредственные производители) и ремесленники в Египте ІІ в. до н.э. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1972. – 255 с.

13. Свенцицкая И.С. Социально-политические особенности эллинистических государств. – М.: Высш. шк., 1963. – 65 с.

14. Свенцицкая И.С. К вопросу о гражданских и имущественных правах в эллинистических полисах Малой Азии // ВДИ. – 1966. – № 2. – С. 44 – 53.

15.Струве В.В. Общественный строй эллинистического Египта. // ВДИ. – 1962. – № 2. – C. 67 – 96.

16. Тарн В. Эллинистическая цивилизация. – М.: Изд-во иностр. лит., 1949. – 372 с.

Вітчизняні історики визначають еллінізм як новий етап в історії рабовласницького суспільства. Соціально-політичні особливості еллі­ністичних держав були результатом взаємодії грецьких та східних тра­дицій та установ. Метою семінарського заняття є визначення суті еллінізму, його хронологічних рамок та особливостей земельних відносин в елліністичних державах.

Документальний матеріал з цієї теми характеризує земельні відносини в трьох найбільших елліністичних державах: Єгипті, царстві Селевкідів та Пергамі.

Аналізуючи джерела, виділяють те, що стосується форм земельної власності в різних державах, норми податків, залежності селян від ца­ря та приватних осіб („Інструкція економу”, напис Антіоха ІІ про продаж землі Лаодіці). Необхідно з'ясувати причини виникнення фонду цар­ських земель (Лист Олександра місту Прієні), звернути увагу на заклад земель (Напис про заклад земель, третя чверть ІІІ ст. до н.е.) та рабів, які за нею були закріплені, про що згадується в надписах Мнесимаха, на розвиток міського землеволодіння.

При розгляді форм та методів експлуатації залежного населення слід пам'ятати, що суттєвою особливістю еллінізму було посилення позаекономічного примусу в ставленні до селян-общинників, які опинилась у певній залежності від державної влади („Інструкція економу”). Селяни були прикріплені до своєї общини, обмежені в господарській ініціативі („Інструкція економу”, Папірус про заборону вивозу хліба із Середнього Єгипту в епоху Птолемеїв). Введення грошового податку призводило до перетворення значної маси дрібних землевласників у рабів-боржників.

Вивчаючи боротьбу селян проти надмірної експлуатації, потрібно виділити пасивні форми соціального протесту в елліністичних державах (втечі селян, відмова від переговорів з адміністрацією тощо). Характерною особливістю соціальної боротьби тієї епохи були численні типи залежних селян.

Значні соціальні рухи відбувалися в Спарті, де інтенсивно йшов процес концентрації земельної власності. Слід розрізняти їх об’єктивні причини (боротьба за землю і політичні права з боку спартіатів, які втратили громадянство, періеків і ілотів) та суб'єктивні (спроби реформаторів відродити „общину різних”) (Плутарх. Агіс, 3–20; Клеомен, 1–3, 7, 11). Необхідно звер­нути увагу, що навіть після поразки реформаторів боротьба рабів та бідняків тривала аж до римського часу (Тиранія Набіса – Полібій. Історія, IV, 81; ХІІІ, 6–7).

Наприкінці заняття важливо виділити загальні риси економічного роз­витку елліністичних держав, використовуючи рекомендовану літературу.

Дата добавления: 2015-05-22