Аристотель. Афінська політія, Х, 34–37

Політичні наслідки Пелопоннеської війни.

34....Мир [після Пелопоннеської війни. – В.Б. ] був укладений у афінян на тих умовах, щоб вони управлялися за заповітами батьків. І ось демократи намагалися зберегти демократію, а із знатних одна частина – люди, які належали до гетерій, і деякі з вигнанців, які повернулися на батьківщину після укладання миру, – бажала олігархії. Інша частина – люди, які не входили в жодні гетерії, але за репутацією своєю не поступалися жодному з громадян, – думала про відновлення батьківського устрою... Коли ж Лісандр став на бік прихильників олігархії, народ зі страху вимушений був голосувати за олігархію...

35. Ось так Тридцять [колегія тиранів. – В.Б. ] отримали владу при архонті Піфодорі [404-403 рр. до н.е. – В.Б. ]. Взявши у свої руки управління державою, вони не стали рахуватися з жодною постановою, що стосувалася державного устрою. Вони призначили 500 членів Ради і інших посадових осіб з попередньо визначеної тисячі кандидатів і, обравши, більш того, в помічники собі десяток правителів Пірея, одинадцять охоронців в’язниць і триста бичоносців як службовців, розпоряджалися державою на свій розсуд. Спочатку вони виявляли поміркованість стосовно до громадян і робили вигляд, що намагаються відновити батьківський лад. Вони наказали забрати з Ареопагу закони Ефіальта і Архестрата [про обмеження влади Ареопагу. – В.Б. ] стосовно ареопагітів і з законів Солона ті, які породжували суперечливі тлумачення, а також відмінили надане суддям право остаточного вирішення спірних питань. Цим самим вони нібито відновлювали державний устрій і звільнювали його від усіх суперечок. Наприклад, право кожного віддавати своє майно, кому він побажає, вони затвердили безумовно, а ускладнюючі справу застереження до нього – “ніби він не втратив розум, не зійшов з розуму через вік чи не потрапив під вплив жінки” – відмінили, щоб не було приводу для зачіпок з боку сикофантів. Так само робили це і в інших випадках. Так ось з самого початку вони трималися таких дій, усували сикофантів і людей, які підлаштовувалися в промовах своїх до народу, всупереч його справжнім інтересам, – аферистів і негідників, і держава раділа цьому, думаючи, що вони роблять це заради вищих інтересів. Але коли вони зміцнили своє місце в державі, вони не стали жаліти нікого з громадян, а вбивали всіх, хто лише виділявся багатством чи походженням або користувався повагою. Так робили вони, намагаючись непомітно усунути небезпечні елементи і бажаючи грабувати їхнє майно. Так за короткий час вони занапастили не менше півтори тисячі чоловік.

36. Коли, таким чином, у державі справи стали йти все гірше і гірше, Ферамен, обурений тим, що відбувається, став переконувати своїх товаришів припинити такий неприборканий спосіб дій і дозволити брати участь у справах управління кращим людям. Вони спочатку спротивилися цьому, але згодом, коли поширилися в народі чутки про промови Ферамена і до нього стала співчутливо ставитися більшість населення, вони злякалися, щоб він не став простатом народу і не повалив їхнього панування. Тому вони складають список, включаючи в нього три тисячі громадян у вигляді того, що хочуть залучити їх до державного управління. Проте Ферамен знову-таки заперечував і проти цього: по-перше, з тієї точки зору, що вони, бажаючи надати місце благородним людям, дають його лише трьом тисячам, начебто саме в цій кількості зосереджено все благородство; згодом він вказував на те, що вони здійснюють дві прямо протилежні речі – засновують владу на насиллі і в той же час роблять її слабшою за підлеглих. Тридцять не надали значення його словам, а обнародування списку трьох тисяч тривалий час відкладали і зберігали у себе імена намічених, а якщо інколи і приймали рішення опублікувати його, то деяких із занесених у нього починали викреслювати і записувати замість них когось нового.

37. Настала уже зима, коли Фрасибул з вигнанцями захопив Філу [містечно на шляху з Аттики в Беотію. – В.Б. ]. Тридцять вивели проти них свою армію, але повернулися, зазнавши невдачі. Після цього вони вирішили всіх взагалі громадян обеззброїти, а Ферамена занапастити таким чином. Вони внесли в Раду два законопроекти і запропонували їх проголосувати. Із цих законопроектів один давав повноваження Тридцяти стратити будь-кого з громадян, які не належали до списку трьох тисяч, а інший позбавляв політичних прав при тодішньому державному устрої тих осіб, які або брали участь у руйнуванні стін в Етіонії, або вчинили в чомусь опір Чотирьомстам, які встановили першу олігархію. У тому й іншому якраз брав участь Ферамен. Таким чином, у разі затвердження цих законопроектів він виключався з громадянського колективу і Тридцять отримували право стратити його. Після страти Ферамена вони відібрали зброю у всіх, крім трьох тисяч, і взагалі з усіх поглядів стали виявляти ще в більшій мірі жорстокість і злодійські нахили. Відправивши послів у Лакедемон, вони звинуватили Ферамена і просили собі допомоги. Вислухавши цих послів, лакедемоняни відправили гармостом Каллібія із загоном приблизно в сімсот воїнів. Вони прийшли і стали гарнізоном на Акрополі.

Дата добавления: 2015-05-22