Полібій. Всесвітня історія, ХІІІ, 6-7

ПОЛІБІЙ. ВСЕСВІТНЯ ІСТОРІЯ, ІV, 81

ТИРАНІЯ НАБІСА

Лакедемоняни з часів законодавства Лікурга користувалися прекрасним державним устроєм і були досить могутніми до битви при Левктрах [371 р. до н.е. – В.Б. ]. Починаючи з цього часу, доля відвернулася від них, і держава їхня все більше і більше приходила в занепад. Під кінець дійшло до того, що вони терпіли майже постійні війни і міжусобні чвари. Обтяжені досить частими переділами майна вигнаннями, попробували ненависного рабства і навіть тиранію Набіса. Так само лакедемоняни, для яких раніше було нестерпне саме ім’я тиранії.

6....Тиран лакедемонян Набіс уже третій рік [початок з 206 р. до н.е. – В.Б. ] утримував владу у своїх руках, але ні разу ще не відважувався на щось рішуче, наживо пам’ятаючи поразку, завдану Маханіду [спартанському тирану 210–208 рр. до н.е. – В.Б. ] ахейцями; він стурбований був єдиним: заснуванням і зміцненням жорстокої тиранії на тривалий час. Для цього Набіс геть знищив вцілілих суперників своєї влади в Спарті, вигнав громадян, які виділялися більше багатством, ніж славним походженням, а майно їхнє і дружин роздав найвпливовішим людям з числа їхніх ворогів і своїх найманців. Це були вбивці, грабіжники, злодії, ошуканці. Взагалі Набіс намагався звідусіль збирати навколо себе людей, для яких рідня була закрита підлими і злочинними діями. Оголосивши себе царем і вождем таких людей, перетворивши їх у своїх зброєносців і охоронців, Набіс, безсумнівно, розраховував з їхньою допомогою утвердити надовго свою владу, хоча б осоромлену безчестям. Крім сказаного вище, він не задовольнявся вигнанням громадян: для вигнанців ніде не було безпечного і надійного сховища; за одними він відправляв у погоню вбивць, які вбивали вигнанців на дорогах, інших повертав з місця заслання і піддавав смерті.

7. Він же велів виготовити таку машину, якщо лише можна назвати машиною такий снаряд. Це була розкішно одягнена фігура жінки, обличчям дуже схожа на дружину Набіса. Викликаючи до себе того чи іншого громадянина з метою витиснути з нього гроші, Набіс довго і мирно переконував його, натякаючи на небезпеку від ахенян, загрожуючи країні і місту, вказуючи на велику кількість найманців, які утримувалися заради благополуччя громадян, нагадуючи про видатки, що йдуть на вшановування богів і на державні процеси. Якщо викликаний громадянин піддавався навіюванням, тиран цим і задовольнявся. Якщо ж хтось починав переконувати, що грошей у нього немає, і відхиляв вимогу тирана, Набіс говорив йому приблизно так: “Здається я не вмію переконувати тебе, сподіваюсь, однак, що моя Апега тебе переконає”. Так називали дружину Набіса. Лише він промовляє ці слова, як з’являлося вище згадуване зображення. Взявши “дружину” за руку, Набіс піднімав її з крісла, “дружина” обнімала непокірного, притискаючи його до своїх грудей. Плечі і руки цієї жінки, як і груди, були укриті залізними цвяхами, які закривалися платтям. Кожного разу, як тиран упирався руками у спину жінки і потім за допомогою особливого снаряду повільно притягував нещасного і щільно притискав до грудей жінки, катований видихав крики страждання. Так Набіс занапастив багатьох, які відмовили йому в грошах.

Дата добавления: 2015-05-22