I. Повторення вивченого. Актуальність матеріалів

Тема 7: Соціально-економічний та політичний розвиток України в другій половині XVII – XVIII ст..

План заняття №16:

1. Ліквідація російським царизмом української автономії у формі «Гетьманства».

2. Становище Правобережної України під владою Польщі. Розподіл Речі Посполитої.

II. Ліквідація російським царизмом української автономії. (1709 – 1785 рр.)

Після Полтавської битви російський цар Петро І розпочав наступ на українську автономію з метою зниження її державного статусу і ліквідації в майбутньому. У 1709 р. до І. Скоропадського було призначено резидента Петра І, який мав контролювати діяльність гетьмана. У 1720 р. було вперше офіційно заборонено українську мову. У 1722 р. створюється І Малоросійська колегія, яка розподіляла владу з гетьманом, а наказного гетьмана Павла Полуботка (1722 – 1724 рр.) запроторено у в’язницю Петропавловської фортеці у С-Петербурзі – Петро І два роки добивався від нього рішення про скасування гетьманщини добровільним шляхом та видачі золота колишнього гетьмана. І. Мазепи, але марно; П. Полуботок вибрав смерть та Батьківщину не зрадив. По його смерті українцям було заборонено займатися торгівлею з іншими країнами, крім Росії.

Після смерті Петра І у 1727 р. уряд Росії, який контролював О. Меньщиков, відновив українську автономію, оскільки назрівала війна з Туреччиною. Новим гетьманом став Данило Апостол (1727 – 1734 рр.). За короткий час гетьман навів порядок у фінансах, сприяв розвитку промисловості і торгівлі, провів перепис населення і маєтків, який виявив незаконно закріпачених селян, обезземелених козаків та привласнені землі як українською старшиною, так і російськими дворянами – селян звільнили, землі повернули власникам або державі (автономії). Гетьману вдалося також налагодити роботу судів в Україні, щоб забезпечити справедливе правосуддя.

Після смерті Д. Апостола у 1734 р. російський уряд 16 років не дозволяв обирати гетьмана. Лише у 1750 р. за рішенням імператриці Єлизавети, доньки Петра І, було обрано нового, але й останнього гетьмана – ним став Кирило Розумовський (1750–1764 рр.), рідний брат неофіційного чоловіка імператриці Олексія Розумовського (Олекси Розума, простого козака).

Розумовські вірно служили Росії, але й водночас захищали права автономного життя українців. Після захоплення царського трону Катериною ІІ, вона у 1764 р. ліквідувала гетьманство остаточно, а вся влада була передана ІІ Малоросійській колегії. У 1775 році силою було знищено Запорізьку Січ, а її землі були роздані царським фаворитам (Г. Потьомкін та інші), вельможам і генералам. 25 тис. козаків переселилися на Кубань, а 5 тис. перебралося за р. Дунай, де знайшла притулок в Турецькій імперії, та заснували там Задунайську Січ (1775 – 1828 рр.). Див. Атлас 8 кл. с: 17, 20, 21.

У 1781 – 1782 рр. було ліквідовано поділ України на полки і створено перші губернії за російським зразком. У 1783 р. запроваджується кріпосне право в Лівобережній Україні. У 1785 р. імператриця Катерина ІІ частині української старшини «жалувала» російське дворянство і звільнила від воєнної служби.

У 1783 році після перемоги Росії у російсько-турецькій війні 1768 – 1774 рр. (Кючук-Кайнарджийський мирний договір), до неї було приєднано Крим, а після війни 1787 – 1791 рр. (Ясський договір) весь Південь України. Приєднання Південних земель України до Росії сприяло розвитку краю (Новоросія), заселенню людьми, але головним чином чужоземцями: сербами, німцями, молдаванами, греками, росіянами та ін.

Дата добавления: 2015-05-22