Японський сад

Мусульманський сад

Голландський сад

Такого поняття в офіційній архітектурній науці немає, але згадки про голландський сільський сад зустрічаються досить часто. Перше враження спостерігача зазвичай пов'язане з його інтимністю, затишком і великою кількістю квітів. Земля в Голландії дорога, через що ділянки у селян невеликі, по кілька соток. Сад позаду будинку, – це група підстрижених дерев і чагарників плюс город на осонні. У невеликому "партері" перед парадними вікнами будинку – море тюльпанів, нарцисів, гіацинтів і крокусів, без яких Голландія просто немислима. Для "утвердження" сільського стилю сад прикрашають дерев'яні возики з квітами, старовинна чавунна водогінна колонка, іграшковий млин.

У країнах арабського Сходу, в Ірані, Індії людина з давніх часів дбайливо ставилась до води як до найбільшої коштовності. Тому центром мусульманських садів часто ставали невеликі крапельні водоспади – повна протилежність буйних приморських каскадів. Не менш важливим символом саду є священне дерево життя: згідно з легендами, в Єгипті це сикомори, в Палестині – гранат, в Ірані – мигдаль.

Мусульманські сади легко впізнати за виразною геометричністю плану. Так звана структура "чор-бак" ("чотири сади") формується з кількох квадратів. Великий ділиться на чотири менші, які можуть дробитись на ще дрібніші. Це членування створюється не тільки доріжками і висадженими в ряд рослинами, але і за допомогою вузьких, неглибоких каналів з водою для зрошення саду.

Східним народам властива особлива повага до природи, її краси, розумності та одухотвореності. На думку японців, всі "рукотворні" ландшафти людина створює у співавторстві з природою: вона дає творцю саду свої "слова", він користується ними і висловлює новий, людський зміст. Композиція японських садів вирізняється стриманістю і лаконізмом, як і характер їх творців. Кожен його елемент - рослина, вода чи камінь, сповнені символічним змістом. Так, сосна уособлює довголіття, бамбук, що гнеться, але не ламається навіть в бурю, – стійкість і благородство. У пошані довговічні камені і мохи – згідно до релігії синтоїзму, поширеній у Японії ще до поширення буддизму, вони є житлом для різних духів. Для японця сад – це зменшена модель світу, своєрідний мікрокосм, який, окрім зовнішнього змісту, наповнений дуже глибоким філософським. Сад призначений для спокійного споглядання, роздумів, медитації та створення безтурботного настрою.

Острівне розташування і гірський рельєф держави сприяли визначенню головних елементів національного садового мистецтва. Це камінь ("скелет" природи, символ світлої чоловічої основи Янь) і вода ("кров" природи, символ темної жіночої основи Інь). Вода очищає, наповнює струмки і ріки, спадає водограями чи замкнена у спеціальній ємкості - цукубай. Вона являє собою кам'яну чашу з видовбаною у верхній частині ложбиною, де скупчується вода, що спадає з розміщеної вище бамбукової рурки. Для омивання рук і лиця, для приготування чаю воду черпають спеціальним бамбуковим ковшем. Інший водний пристрій, соцу, нагадує водну гойдалку. Краплі струмка, що стікають з гір, наповнюють бамбукове стебло, порожнисте з одного боку. Воно важчає і повільно опускається, а протилежний кінець піднімається. Вода виливається з порожнини і "гойдалка" повертається в початкове положення. Періодичний стук бамбука об камінь, що лежить внизу сприяє відлякуванню диких звірів – ось чому пристрій назвали "оленячим пугалом". До речі, в європейській літературі зустрічається ще назва " дулі-одоші ".

Для японських садів характерні унікальні "сухі" водойми з гальки та піску. При влаштуванні "сухих" водоспадів підбирають різноколірну гальку, яка в променях західного і вранішнього сонця блистить як жива вода. При створенні "сухих" струмків та річок імітують кола на воді – з цією метою використовують інструмент, що нагадує граблі. До речі, пройти по річці з гальки для японця так само неможливо, як для європейця – ходити по водній гладі.

Не менш важлива складова японського саду – камені, що замінюють скульптурний декор. Вони підбираються за формою (статуя, низька вертикаль, плоский, лежачий, вигнутий), кольором, фактурою з відповідністю всіх цих якостей загальному характеру саду. Існує ціле мистецтво розташування каменів – суте-ісі. Камені підкреслюють вигини берегової лінії, акцентують острови, формують доріжки. Останні навмисно роблять "розривними", щоб злі духи (відповідно до давнього синтоїського переказу) не змогли перейти порожнечу. З каменю виготовляють ліхтарі і лавки.

Традиції японського саду в основному запозичені з більш давнього китайського пейзажного саду. Так, навколишній ландшафт активно залучається до створення образу саду. І якщо з його головних точок видно гори, майстер неодмінно перетворить їх на природну огорожу.

У японських садах відносно мало квітів, переважають вічнозелені дерева і чагарники (сосна чорна, вічнозелені дуби, азалії), що символізують вічність раю. При виборі рослин враховується час їх цвітіння і зміна забарвлення листя, щоб сад був гарний в кожну пору року. Весна – пора безтурботного радості і насолоди - квітучою сакурою. Як відомо, це не конкретна порода дерева – сакурою називають будь кісточкові квітучі рослини: сливи, вишні, абрикоси і навіть яблуні. Влітку цвітуть трави, камелії та рододендрони. Красу в'янучої осені відтіняють червоне листя японського клена і ніжні хризантеми ("кіку" – квітка печалі, улюблена японцями, зображена на імператорському гербі). Суворої зими (символ сивої старості) справжню насолоду відчуваєш, споглядаючи химерне плетиво гілок дерев і мужню красу бамбукових стебел. На жаль, високі бамбуки виживають тільки в південних районах України, в умовах Львова та Києва застосовні лише невисокі види філлостахісу і сази.

З усіх різновидів стилю японського саду українці більше тяжіють до імітації чайного саду. Чайний будиночок служить своєрідною альтернативою альтанки.

Дата добавления: 2015-05-22