Китайські сади

За визначенням творців найдавніших пейзажів китайських садів, вони схожі на картину, в якій гармонійно поєднуються квіти, дерева, каміння і вода. Якщо японський сад – це, перш за все, місце для роздумів і філософствування, то китайський призначений і для розваг. І, на противагу японському, в китайському людина занурюється в простір саду, відчуває його навколо себе і насолоджується ландшафтом "зсередини".

Китайський сад наповнений кольорами – містки, черепиця на дахах та альтанки пофарбовані у яскраві відтінки оранжевого, червоного або "імператорського" жовтого. Ще один поширений колір – лазур. Доріжки викладені кольоровою галькою із зображеннями тварин – драконів, павичів, восьминогів, риб. У китайському ландшафті багато води, спокійної і тихої, – розмаїття фонтанів приморського водоспаду тут замінює плоска, рівна гладь озера. Основні видові точки часто розташовані на воді і передбачають подорож човном – від острова до острова, від одної затоки до іншої. Затоки і острови мають своє символічне значення, наприклад, острів черепахи асоціюється з давньою легендою про створення світу. Найбільш характерні для китайського саду рослини – айстри, хризантеми, гліцинії, верби, кипарисовики і яблуні. На півночі країни також поширені кедри і берези.

Китайські архітектори захоплювались створенням пейзажів настрою. "Звеселяючий" побудований на вмілій грі контрастів: з темної похмурої печери потрапляєш на сонячний березі мальовничого озера. Сувора вертикаль гострокінцевого кипарисовика тут сусідить з ніжними плакучими вербами, архітектор активно використовує гру тіні і світла. У "ідилічному" пейзажі рослини підібрані так, щоб створювати романтичний настрій і навіювати легкий смуток.

Китайські архітектори також захоплюються рукотворними лабіринтами з каменю. Вони піднімаються на кілька "поверхів" і зовсім не схожі на зелені, площинні лабіринти французів.

Сад у стилі "кантрі"

Крім уже згаданого голландського сільського стилю, можна назвати ще три "національних" сади "кантрі": слов'янський, скандинавський та американський.

Слов'янський "кантрі" припускає дерев'яну хатинку за високим парканом. Тут ростуть вишні, сливи, яблуні, груші і ліщина, перенесена з лісу. Соняхи та мальви спираються на пліт, а в злегка позеленілому ставку живуть коропи. Велика увага надається городу, збагаченого грядкою лікарських рослин. З декоративних порід вибирають дрібноквіткові (багаторічна айстра, жоржини, дзвоники). А от улюблені багатьма крупно-квіткові сорти ірисів, троянд і клематисів – мешканці не з цього саду. Лави виготовляють з деревини або солом'яних матів, встановлюють їх при плоті.

У фінському саду "кантрі"- переважають хвойні дерева. Тут немає надто яскравого різнобарв'я, а основними декоративними елементами є замшілі багатовікові камені. Хатина найчастіше наполовину вростає в пагорб і має вкритий дерном чи мохом дах.

Американське "кантрі" орієнтоване на випадкового перехожого: за півметровим декоративним парканом розміщені пластикові скульптури, які дивляться на вулицю. Обов’язковими елементами саду є віз або колесо від нього – символ численних переїздів перших поселенців та максимально барвистий квітник. Газон відкритий погляду перехожого, а от господарям доводиться дивитися на свої володіння "зі спини". Але американська психологія не налаштована на милування власним садом.

Дата добавления: 2015-05-22