Педагогічні ідеї Я.А. Коменського і його „Велика дидактика”. 2 страница

4.1.4. Класно-урочна система Я.А. Коменського. Принципи навчання. Я.А. Коменський надавав великого значення школі, називаючи її «майстернею гуманності». Він розробив оригінальну систему навчання, яка отримала пізніше назву класно-урочної і в багатьох рисах збереглася до наших днів. Я.А. Коменський прагнув такої організації навчання, за якої було б передбачено чітке розподілення всіх видів шкільної роботи за роками, місяцями і днями навчання.

Так, наприклад, Я.А. Коменський вимагав, щоб прийом учнів до школи проводився один раз на рік, восени, таким чином він встановив навчальний рік із суворо визначеним початком і кінцем, поділив його на чотири чверті з вакаціями між ними, ввів у кінці навчального року перевідні іспити з класу в клас.

Педагог запропонував таку систему організації процесу навчання: діти приблизно одного віку і приблизно одного рівня знань під загальним керівниц-твом учителя повинні були одночасно рухатися вперед до єдиної для всіх освіт-ньої мети. Так виникли класи з постійним складом учнів, певна тривалість навчального дня – від чотирьох уроків у школі рідної мови до шести уроків у день в гімназії. Все це нагадує загальну організацію навчання у школах багатьох країн світу, що збереглася протягом майже чотирьох століть.

Не тільки у «Великій дидактиці», але і в невеликому творі «Закони добре організованої школи» Я.А. Коменський дав багато правил, що стосуються шкільного режиму, управління школою, обов'язків вчителів, порядку навчання, поведінки учнів.

Він писав, що в школі повинно бути стільки класних кімнат, скільки є класів. Шкільні приміщення треба підтримувати дуже охайно, і вони повинні бути витончено обставлені.

Я.А. Коменський також вимагав, щоб вчитель вів колективну роботу зі
всім класом, щоб всі учні цього класу вивчали один і той же матеріал. Я.А. Коменський рекомендував основною формою навчального процесу урок. Він дав ряд вказівок, як вести урок: частину уроку приділяти опитуванню учнів, частина – викладу нового матеріалу і вправам для його закріплення. Вчитель на уроках, вважав Я.А. Коменський, повинен перевіряти знання учнів, добиваючись міцного, ґрунтовного засвоєння знань усіма учнями.

Кожен урок повинен мати свою тему і завдання. «Час повинен бути розподілений так, щоб на кожен рік, місяць, день і годину доводилася своя, особлива робота». Вчитель повинен уважно стежити за учнями всього класу і уміти підтримувати в класі дисципліну.

Шкільну дисципліну Я.А. Коменський вважав важливою умовою добре організованої школи. «Школа без дисципліни, що млин без води», – приводив він для прикладу відоме чеське прислів'я. Але він вносить своє розуміння до змісту цього поняття: «Дисципліна повинна прагнути до того, щоб у всіх і всіма засобами будити і зміцнювати постійними навиками і вправами – ввічливість до ближнього, бадьорість у ставленні до праці і виконання життєвих завдань».

На противагу суворій дисципліні, що панувала в ті часи у школах, Я.А. Коменський вимагає, щоб із школи були виключені тілесні покарання, стверджуючи, що різки і палиця – це знаряддя рабства, які абсолютно не підходять для людей вільних. Проте тут він не був до кінця послідовним: не зважився зовсім відмовитися від тілесних покарань, він не допускав їх як покарання за погані успіхи у навчанні, але зберіг в тих випадках, коли була провина проти моральності, а також за богохульство

Дисципліна, вважав Я.А. Коменський, удосконалює характер учня. Але використовувати дисципліну слід без гніву, без ненависті, з щирістю, щоб той, хто навіть покараний, розумів, що покарання застосоване для його ж блага. Використання таких дисциплінарних засобів як «стягнення», «заклик до порядку за допомогою зауважень», «залякування суворим стягненням», різкою, заучуванням напам'ять латинських слів, пропозицій, «стягнення перед зборами» Я.А. Коменський радив використовувати, але використовувати «переконливо, не жартома», навіть часом жорстоко, щоб викликати «переляк і повагу», але не «сміх і ненависть». Для цього вчителеві потрібно бути дуже мудрим, мати «в процесі навчання спокій, але без легковажності», під час зауваження «робити стягнення, але без отруйності», під час покарання показувати «суворість, але без жорстокості».

Найбільший внесок Я.А. Коменський вніс до теорії навчання – дидактики. Він поставив своєю метою розробити на нових засадах теорію навчання або «загальне мистецтво всіх учити всьому скоро, легко і ґрунтовно». У «Великій дидактиці» Я.А. Коменський не тільки розробив чітку систему навчання, але й розкрив суть її основних принципів, таких, як: наочність, свідомість і активність, послідовність і систематичність знань, посильність нав-чання, закликав якомога більше розвивати пізнавальні здібності учнів, самос-тійність у спостереженнях, мові, практиці.

Детально розроблена і обґрунтована Я.А. Коменським дидактична вимога наочності. Протестуючи проти звичайного у той час в школах словесно-схоластичного методу викладання, Я.А. Коменський вимагає, щоб навчання починалося з речей, явищ, оскільки «річ – тіло», «слово – одежа». «Чому краще користуватися чужими очима замість своїх?» – запитує Я.А. Коменський, наполягаючи, щоб у школі досліджувалися речі, а не чужі спостереження і свідоцтва про речі, щоб при вивченні слух з'єднувався із зором і «слово з діяльністю руки». Виходячи з цього, він формулює «золоте правило дидактики»: треба все, «наскільки можливо, пропонувати відчуттям, а саме: видиме – зору, відчутне на слух – слуху, пахуче – нюху, те, що можна покуштувати – смаку і відчутне на дотик – дотику, якщо ж що-небудь може бути одночасно сприйняте декількома відчуттями, то слід представляти цей предмет одночасно декільком відчуттям».

Своїм «золотим правилом дидактики» Я.А. Коменський поклав початок найважливішому дидактичному правилу, яке згодом було підтверджено експериментально і свідчить: сприйняття стає сильнішим, коли в цьому сприйнятті беруть участь декілька органів чуття.

Я.А. Коменський вимагав, щоб вчитель, повідомляючи що-небудь учням, не тільки розповідав, але і показував, «щоб все, що звичайно вивчається в кожному класі, хоч теореми, або правила, або образи і емблеми з предмету, що викладається, зображалося наочно. Наприклад, вивчаючи будову людського тіла, Я.А. Коменський наявний скелет обкладав зробленими із замші і набитими шерстю м'язами, сухожиллями, нервами, венами, артеріями, внутрішніми органами, все в потрібному місці, необхідних розмірів з написом на кожній частині її назви, призначення, функції.

Обґрунтовуючи принцип свідомості навчання, Я.А. Коменський підкреслює, що учні повинні заучувати тільки те, що вони зрозуміли. Виступаючи проти механічного зубріння, Я.А. Коменський стверджує, що не слід нічому вчити на підставі лише авторитету, потрібно учити на підставі доказів, за допомогою зовнішніх відчуттів і розуму.

Я.А. Коменський сформулював також вимоги систематичності, послідовності, посильності навчання. Розуміння того, що вивчається буде досягнуто, говорить Я.А. Коменський, тільки у випадку, якщо навчальний матеріал висловлюватиметься вчителем систематично і послідовно, щоб попереднє прокладало шлях подальшому і «ніщо не було ні пропущене, ні збочене».

Я.А. Коменський указує, що при навчанні потрібно йти від простого до складного, від конкретного до абстрактного, від фактів до висновків, від легкого до важкого, від близького до далекого. Приклади слід подавати перед правилами. Кожне пояснене таким чином правило слід висловлювати стисло, точними, ясними словами. При навчанні треба поступово ускладнювати матеріал.

Обґрунтовуючи послідовність навчання, Я.А. Коменський радить спочатку розвивати почуття учнів, оскільки без правильного уміння спостерігати не може бути правильного навчання, потім пам'ять, мислення, і нарешті, мову і руку, оскільки учень повинен уміти правильно висловити засвоєне і застосувати його на ділі. Розуміння, рука і мова – або інакше – розум, дія, мова – це сіль життя, підкреслює Я.А. Коменський, і всі три особливості слід застосовувати рівномірно у вихованні.

У тісному зв'язку з іншими своїми дидактичними правилами Я.А. Коменський розглядав вимогу міцності знань. Необхідно, писав він, закладати міцне обґрунтування, йти вперед, не поспішаючи, зупинятися, постійно повторювати, вивчаючи що-небудь до тих пір, доки учні не засвоять матеріал цілком міцно. Великого значення для міцності Я.А. Коменський надає повторенню і вправі, щодо якої він розробив ряд правил. Багато уваги приділив Я.А. Коменський питанню про застосування знань, отриманих учнями в школі, до повсякденного життя. Я.А. Коменський встановив порядок і прийоми обліку знань учнів: вчитель щодня перевіряє знання, викликаючи декілька учнів; один раз в місяць проводить випробування директор школи, а в кінці кожної навчальної чверті і після закінчення року повинні бути встановленні іспити.

4.1.5. Моральне виховання. Важливим елементом виховання Я.А. Коменський вважав виховання добра, моральності, розуміючи під цим не тільки «зовнішню вихованість», але і всю «внутрішню і зовнішню основу спонук». «Хто встигає в науках, але відстає в добрих справах, той більше відстає, ніж устигає». Це народний вислів Я.А. Коменський вибрав як епіграф до «Правил поведінки, зібраним для юнацтва в 1653 році», що свідчить про те значення, яке великий реформатор школи надавав етичному вихованню молодого покоління.

Моральна проблематика органічно входить до змісту всіх його дидактичних праць, включаючи і «Велику дидактику», і може складати предмет спеціального розгляду в цілому ряду його робіт. Наприклад, «Лабіринт світу і рай серця», де викладені філософсько-моральні переконання і провідні ідеї морального виховання, «Закони добре організованої школи», де сформульовано конкретні моральні норми, «Правила для юнацтва», в яких представлений своєрідний моральний кодекс учня. Наріжним каменем морального виховання Я.А. Коменський вважав повагу особи дитини, її достоїнства. «Повага до людини починається з поваги до дитини».

Я.А. Коменському належить пріоритет у вирішенні одного з найважливіших і актуальніших питань етики і педагогіки – про співвідношення моральності і освіченості. Упевнену перевагу він віддавав тут моральності. Йому належить характерний в цьому сенсі афоризм: «Ученість без чеснот – все рівно, що золоте кільці в носі у свині». Цінність освіти визначається її моральною основою, вважав Я.А. Коменський, а якщо такої основи немає, вона може стати знаряддям найстрашніших злочинів перед світом і людством. «Освічена людина без моральності небезпечніше неосвіченої аморальної людини».

Як визначальні ідеали моральності Я.А. Коменський висунув, за його словами, чотири кардинальні чесноти: мудрість, мужність, помірність, справедливість. Якщо ж розглянути, порівняти і зіставити різні роботи Я.А. Коменського, в яких він говорить про моральне виховання, можна звести моральні якості особистості, які слід виховувати у дітей до трьох груп: гуманістичні, життєво-практичні, правила культурної поведінки. До гуманістичних відносяться: гуманність, самоволодіння, готовність служити людям, справедливість, добродійність, щедрість (не бути ні скупим, ні заздрісним), правдивість, запобігливість, шанобливість до старших. До життєво-практичних: привчання до праці (уникати ледарювання), помірність у всьому, привчання не тільки говорити, але і мовчати (там, де це необхідно), привчання до терпіння, витримки, уміння тримати себе з гідністю, терплячість і витривалість у праці. Третя група вельми чисельна: охайність, делікатність, витонченість манер, уміння поводитися стримано і скромно. Ця група рис зібрана в «Правилах поведінки», у яких вимоги до поведінки юнацтва згруповані в 16 розрядах і стосуються найрізноманітніших ситуацій (догляд за тілом, зачіскою, одягом, розмовою, поведінкою вранці, в школі, ставлення до вчителя, до товаришів, поведінка в церкві, за столом, під час ігор і відпочинку).

Я.А. Коменський наполягає на необхідності системи морального виховання, яка зиждется на певних основах, принципах. Найголовнішими шляхами реалізації поставлених завдань у системі морального виховання Я.А. Коменський вважає навчання, життєву практику і діяльність людини. Хороше навчання, на думку Я.А. Коменського, є одним з найважливіших шляхів, що ведуть до здійснення завдань морального виховання. «Розсудливість діти будуть почерпати з хорошого навчання, вивчаючи дійсні відмінності речей і їх ціну... вірна думка про предмети є дійсна підстава взагалі для чеснот … мудрість полягає в умінні вірно судити про речі...» Але не менш важливі практика, діяльність людини. «Чеснотам вчаться шляхом постійної моральної діяльності. Що потрібно знати, тому вчаться, пізнаючи, що потрібно робити, тому вчаться в процесі роботи».

Я.А. Коменський розробив і систему засобів морального виховання. Велике значення тут має приклад. Позитивні приклади з боку батьків, вихователів, вчителів, дорослих, товаришів постійно повинні «освітлювати попереду шлях». Окрім живих прикладів Я.А. Коменській визнає і приклади, взяті з історії, літератури, але живим прикладам він віддає перевагу, оскільки вони діють більш безпосередньо і сильно.

Окрім прикладів, велике виховне значення мають ще «розпорядження і правила життя», які повинні «виправити, доповнити і підсилити» наслідування. При цьому Я.А. Коменський має на увазі правила життя, які допомагають молоді, головним чином, у її самовихованні, в роботі над собою, над своєю особою і характерологічними особливостями, як наприклад, «Чому і як треба остерігатися заздрості? Як захистити себе проти скорботи, як стримувати пориви радості? Яким чином приборкати гнів або вигнати з серця «недозволену любов?».

Велике значення, за переконанням Я.А. Коменського, має правильна організація педагогічного впливу середовища. Він підкреслював, що середовищу потрібно приділяти велику увагу, дбайливо ставитись до нього, охороняти дітей від поганого товариства, щоб вони не заражалися вадами. Треба тримати дітей подалі від аморальних розмов, підкреслював Я.А. Коменський, порожніх, легковажних забав, особливо, слід оберігати дітей від неробства, яке є джерелом багатьох неприємностей. Діти повинні бути постійно зайняті грою або працею, будь-якою серйозною справою.

Я.А. Коменський вважав, що правильне моральне виховання можливе при дотриманні певного режиму, при правильному чергуванні розумової роботи з відпочинком, прогулянками і розвагами. Режим, у свою чергу, можливий лише при правильній організації часу. «Мудрий розподіл часу є підстава для діяльності. Кожна година повинна мати своє певне завдання, яке неодмінно повинне бути вирішене».

Я.А. Коменський звертав увагу на те, що організація різних ситуацій для морального виховання повинна бути не тільки в процесі шкільних занять, але і в умовах позакласної роботи. Особливу увагу він надавав позакласному читанню, рекомендуючи вчителям включати в сферу свого керівництва вихованням дітей позакласне читання і детально зупиняється на його методиці.

До позашкільних занять Я.А. Коменський відносить також ігри і драматичні уявлення. Він рекомендує також тілесні, гігієнічні вправи (біг, стрибання, гра в м'яч, боротьба), прогулянки, сидячі ігри, театральні дійства. Всі вони, на його думку, розвивають красу людського тіла, сприяють кращому заучуванню і запам'ятовуванню в живій формі віршів, висловів, текстів, радують вчителів, батьків, публіку, виявляють таланти, розвивають міміку, мову, вимову, володіння голосом, усувають сором’язливість. «Ці ігрові вправи є в той же час прекрасною підготовкою до серйозних речей, без них ми марно сподіватимемося на повну культуру духу».

Одним із засобів морального виховання Я.А. Коменський вважає організацію свого роду самоврядування в школі, яке він розуміє як прагнення відобразити в школі суспільство, державний лад дорослих. Він прагнув до того, щоб кожен клас і школа в цілому вдавали із себе якесь суспільство, яке обговорює сумісні справи, вважаючи це засобом підготовки юнацтва «до життя шляхом навику до такого роду діяльності». У цьому плані, на думку Я.А. Коменського, школа представляє максимальну можливість для повноти розвитку особистості дитини, підлітка, для тренування всіх його здібностей. Я.А. Коменський постійно повторює про необхідність вправи як одного з дієвих засобів виховання. Але вправи, на його думку, повинні бути направлені не тільки на одну яку-небудь галузь, але і на особистість у цілому, на відчуття, розум, пам'ять, на всі прояви особистості. У всіх класах, підкреслює Я.А. Коменський, діти повинні «тренуватися в читанні, письмі, повторенні, в дискусіях, перекладах прямих і зворотних, в диспутах, декламації, в стилі, мові, голосі, благочесті». Особливе значення в цьому плані, на думку Я.А. Коменського, має виховання відчуттів. Воно абсолютно необхідне і ніколи не повинне уриватися, тому що «для розуму відчуття суть путівника в науці». Така система виховних засобів, які повинні, на думку Я.А. Коменського, сформувати у учнів моральні уявлення, поняття, забезпечити їх моральну поведінку.

Отже, Я.А. Коменський вперше в педагогіці обґрунтував методику морального виховання. У її основу було покладено не слово, а вчинок, дія. Новий метод морального виховання, за Я.А. Коменським, – це вправа в моральних відчуттях і вчинках. Моральність, проголошує Я.А. Коменський, починається не із слів, а з моральних учинків, вона розвивається через систему вправ в таких учинках.

4.1.6. Характеристика навчальних книг Я.А. Коменського. Я.А. Ко-менський висловив низку цінних думок щодо того, яким повинен бути підручник. Свої теоретичні розробки він здійснив і на практиці, створивши декілька зразкових для свого часу підручників.

Він вимагав, щоб підручник містив досить повний навчальний матеріал і в той же час був коротким, не мав нічого зайвого, відволікаючи непотрібними деталями від головного. Матеріал у підручнику повинен бути розташований систематично і викладений доступною дітям, ясною, простою мовою.

Зі складених педагогом підручників особливо широку популярність одержали два: «Відкриті двері до мов і всіх наук» (1631) та «Видимий світ у малюнках» (1658).

«Відкриті двері до мов і всіх наук» – латинська хрестоматія, завданням якої Я.А. Коменський ставив полегшення опанування латині. Хрестоматія складається зі 100 параграфів, в яких у 1000 латинських речень, що поступово ускладнювались, було повідомлено про всі галузі знань. Таким чином Я.А. Коменський вирішив дві мети: полегшив опанування латиною і дав свого роду популярну енциклопедію з природознавства, механіки, суспільствознавства і моралі. Ця хрестоматія понад 200 років була найбільш поширеним підручником мов. Протягом короткого часу вона була перекладена на 12 європейських мов, на арабську й турецьку.

«Видимий світ у малюнках» – перша ілюстрована навчальна книга, родоначальниця всіх подальших книг для класного читання. Це своєрідна дитяча енциклопедія первинних знань, яка складена Я.А. Коменським. Книга забезпечена багатьма малюнками і є першим підручником для читання в школі і сім'ї, що побудований за принципом наочності. Знайомлячи дітей з устроєм Всесвіту, даючи первинні географічні відомості і деякі знання про рослини, тварин, побудову людського тіла, про діяльність людини (ремесла, сільське господарство, транспорт, культура), про суспільне життя (управління, суд), цей підручник в той же час з великою педагогічною майстерністю збагачував мову учнів – давав знання рідної і латинської мов. У цій книзі Я.А. Коменський заклав основи звукового методу навчання грамоті.

У середньовічних школах навчання читанню починалося із заучування азбуки в порядку послідовних літер і в роздріб, причому, кожна літера називалася не її звуком, а із добавлянням на початку або в кінці голосного звуку («ве», «еф», «ель», «ігрек» і т.п.). Після заучування літер йшло заучування складів буквоскладальним методом («ель» + «а» = «ЛЯ»), а вже потім за складами читалися слова.

Я.А. Коменський у своїх підручниках зробив великий крок на шлях до розвитку звукового методу. На сторінках своєї книги для читання «Видимий світ у малюнках», він дає зображення тварин і виділяє в особливу графу характерний для даної тварини звуку (для курчати – «пі», «пі», для зозулі – «ку», «ку», для змії – «ши», для собаки «ерр»). Цей, вже знайомий дітям за спостереженнями над природою звук, Я.А. Коменський, слідуючи своєму основному правилу, – йти в навчанні від речей до слова, відображує в останній графі зображенням літери.

Таким чином, при навчанні грамоті Я.А. Коменський йде від звуку до літери, широко при цьому використовуючи наочне навчання. У передмові до
цієї книги Я.А. Коменський писав: «Чому замість мертвих книг не відкрити нам живої природи? Наставляти молодь – це не означає утовкмачити їй в голову купу слів, фраз, сентенцій, думок, створених письменниками; це означає відкрити їй розуміння шляхом речей. Основа всякого пізнання полягає в умінні добре представити нашим почуттям почуттєво сприймані предмети».

За зразком «Видимого світу у малюнках» в Росії в ХVІII ст. була складена книга «Видовище всесвіту».

4.1.7. Вимоги до особистості вчителя в педагогіці Я.А. Коменського. Я.А. Коменський надавав великого значення професії вчителя, вважаючи посаду вчителя дуже почесною, "настільки чудовою, як ніяка інша під сонцем". Це був новий, прогресивний погляд на вчителя, тому що раніш професія вчителя, особливо початкової школи, не користувалася повагою. Педагог вимагав, щоб, з одного боку, населення ставилося з повагою до вчителя, а з іншого боку - сам учитель зрозумів, яку важливу функцію він виконує в суспільстві, і був сповнений почуття власної гідності. Учитель, писав він, повинен бути чесним, діяльним, наполегливим, живим зразком чеснот, які прищеплює учням, бути людиною освіченою і працьовитою. Він повинен безмежно любити свою справу, ставитися до учнів по-батьківськи, будити їхній інтерес до знань. «Найближча турбота вчителя полягає в тому, щоб захоплювати учнів своїм прикладом».

Я.А. Коменський вважає, що вся робота школи; її успіхи і невдачі залежать від вчителя. Він формує з дитини майбутню людину і повинен бути добрим, уважним і одночасно суворим і вимогливим «Ти не можеш діяти, як вчитель, якщо ти не станеш поступати, як батько».

Епітети, які застосовує Я.А. Коменський, характеризуючи посаду вчителя, говорять про те, які різносторонні функції, на його думку, повинен вчитель виконувати. Вчитель – «ходяча бібліотека», «розумова повитуха», «сонце миру», «садівник», «хороший пастух», «старанний акушер», «енергійний полководець».

Вчитель повинен володіти терплячістю, навчаючи і виховуючи юнацтво, «Музикант не б'є кулаком або палицею по струнах, якщо ліра або арфа дисонують, а терпляче настроює їх, прикладаючи все своє мистецтво доти, поки не приведе струни до гармонії. Таким же чином ми повинні пристосуватися до особливостей розуму, приводячи розуми до гармонії і любові до наук, якщо ми не хочемо ледачих перетворити на упертих, а повільних зробити дурнями».

Я.А. Коменський вимагає, щоб кожен вчитель зрозумів, яку важливу функцію він виконує в суспільстві, був повний власної гідності і розумів свою відповідальність за майбутнє. «Майбутні сторіччя будуть саме такими, якими будуть виховані для нього майбутні громадяни».

Найближча турбота вчителя, за Я.А. Коменським, «…полягає в тому, щоб могутньо захоплювати учнів своїм прикладом», досконало володіти мистецтвом навчання, бути справжнім майстром своєї справи. Найбільш умілі і досвідчені вчителі повинні, на думку Я.А. Коменського, займатися з початківцями, оскільки особливо важливо закласти перші основи навчання. Вчитель, за Я.А. Коменським, повинен бути прикладом для своїх учнів як відносно його зовнішності, так і всієї його духовної зовнішності і поведінки.

Вчителеві, підкреслює Я.А. Коменський, слід бути чесним, діяльним, наполегливим, живим зразком чеснот, які він повинен прищепити учням, людиною освіченою і працелюбною. Він повинен безмежно любити свою справу, відноситися до учнів по-батьківськи, враховувати і будити інтерес дітей до учіння, а також постійно працювати над собою, Я.А. Коменський порівнює вчителя то з «діяльним скульптором», то з «вірним і чистим служителем світла, який згорає нетерпінням розсіяти морок розумовий і розлити світло над всіма думками і справами». Іншого вчителя Я.А. Коменський не уявляє. У роботі «Про вигнання зі шкіл відсталості», звертаючись до суті вчительської професії, Я.А. Коменський вигукує: «Що таке неосвічений вчитель, пасивний керівник інших, як не тінь без тіла, хмара без дощу, джерело без води, лампа без світла, отже, порожнє місце. Хай буде йому соромно! Ти зображаєш собою вчителя, так учи, або зніми з себе цю маску...»

Вчитель, підкреслює Я.А. Коменський, повинен не відштовхувати дітей від себе дуже суворим ставленням, а привертати їх по-батьківськи. Якщо він з любов'ю буде відноситися до учнів, то легше і швидше завоює їх серця, і дітям буде приємніше залишатися в школі, ніж удома. Необхідно уміти збуджувати бажання, завдяки чому учні сприймають все відкритим, спраглим до знань розумом. «Хороший вчитель шукає, чому учити, бо він горить нетерпінням навчити їх всьому, що тільки можливо. Він думає про те, як учити, щоб напій науки проковтнувся без побоїв, без насилля, без криків, без огиди, словом, привітно і приємно».

Кожен вчитель, указував Я.А. Коменський у роботі «Закони добре організованої школи», повинен мати перед очами мету і завдання свого класу, щоб, добре знаючи, чого потрібно досягти, все направляти відповідно цьому. І тоді лише він гідний похвали, якщо він всіх своїх учнів доведе до мети, і гідний буде засудження, якщо допустить, щоб хто-небудь з учнів її не досяг.

У цих словах відчувається велика віра в мистецтво вчителя і можливість кожного учня при умілому керівництві свого вихователя здобути освіту. Натхнення вчителя, його відданість справі і любов до дітей – найважливіші умови успіху, вважав Я.А. Коменський. Але для цього важливо зрозуміти кожному вчителю необхідність своєї постійної самоосвіти і самовиховання «Хай вчитель придбає самому собі «повне світло дійсної освіти» для того, щоб стати «сяючим сонцем».

Я.А. Коменський постійно повторював, що найважливішим законом виховання розуму, волі, відчуття і дії для вчителя повинен бути закон послідовності. «Мистецтво навчання не вимагає нічого іншого, окрім правильного розподілу часу, предметів і методу».

Завжди і у всьому, вважав Я.А. Коменський, вчитель повинен йти за принципом: спочатку знання (теорія), потім - дія (управління, практика), і вже тільки потім – мова. Учити кого-небудь або дозволяти кому-небудь діяти перш, ніж він зрозуміє, що робить, «значить, створювати не людину, а тварину»; «учити говорити про речі без їх розуміння, яке недосяжне без взаємодії з ними, - значить, робити, когось папугою».

Послідовність предметів вивчення теж строго регламентується Я.А. Коменським: спочатку світ, потім людина і вже під кінець – книга. «Рух нашої мудрості повинен починатися книгою природи, продовжуватися книгою розуму і завершуватися просто книгами».

Для пробудження і стимуляції пізнавальних сил учнів необхідні бадьорість, доброзичливість, серйозність і разом з тим, приємність навчальної праці. Вчителеві потрібно прагнути у грі забезпечувати піднесення і напругу сил, радісний настрій, але потрібно уміти користуватися грою, не зводячи при цьому праці до гри.

Учити треба ясно: вчитель повинен володіти талантом простоти і здатністю не утрудняти вільну волю учнів. Сам зміст і спосіб викладу знань вчителем повинні бути зразком застосування всіх трьох методів пізнання суті речей: аналізу, синтезу, порівняння.

Учити вчителеві потрібно із захопленням: головною його турботою повинно бути наступне – добиватися єдності мислення, словесного виразу і дії учнів. Для цього необхідний стислий і простий огляд навчального курсу або його окремої теми перед початком їх вивчення; застосування знань на практиці; повідомлення програми правильного виконання дій; чіткий показ дій; різноманітне їх повторення, щоб не забувалося нічого; швидке просування вперед, але за умови міцності знань.

Я.А. Коменський надзвичайно сучасний, це видно кожному, хто звертається до його педагогічної спадщини. Йому належить заслуга привнесення в педагогічну думку кардинально нових ідей, що визначили її розвиток на багато століть вперед.

Дата добавления: 2015-05-22