Організація навчального процесу К.М.А

Розвиток архітектури в 2 пол. 17 ст.

Багатою і розмаїтою у названий період була архітектура. Вона розвивалася на міцному грунті багатовікової вітчизняної культури і вбирала кращі досягнення європейського мистецтва, в якому утверджувався новий стиль - бароко. Архітектурі бароко були притаманні риси урочистої піднесеності, грандіозності, схильності до напружених композицій, декоративної пишноти.Стіни мурованих храмів здебільшого білили, криті шіізом дахи фарбували в зелений колір, а куполи, оббиті мідними листами, покривали позолотою. Монументальні:поруди, розташовані здебільшого на підвищеннях, майданах і перехрестях шляхів, впливали на формування мережі вулиць, надавали виразності та мальовничості навколишній забудові.

Серед монументальних будівель, споруджених на Лівобережній Україні, виділялися величні храми з п'ятьма або сімома куполами. Це Троїцький монастир у Чернігові, Преображенський Собор Мгарського монастиря під Лубнами,:обори Миколаївського та Братського монастирів у Києві.

У живописі продовжували розвиватися реалістичні генденцІЇ попереднього періоду. Образ людини займає провідне місце в монументальному живописі, Іконописі, портреті.

Важливим мистецьким осередком у XVII ст. було місто Жовква. Тут працювали видатні художники Іван Руткович, Йов Кондзелевич, Василь Петранович. Видатним майстром мистецького осередку був Іван Руткович. Він автор іконостасів у храмах сіл Скварява Нова та Волі Деревлянської. Йов Кондзелевич з монастирськими живописцями виготовив іконостас для Манявського скита на Прикарпатті. Василь Петранович автор іконостасів для храмів у Жовкві та Бучачі.

Отже, у II пол, XVII ст. в Україні значно пожвавилося культурне життя. Значного розвитку набуває друкарство, геатральне та музичне мистецтво, живопис та архітектура. Між Україною та іншими країнами Європи налагоджувалися широкі культурні зв'язки.

До 80-х рр. XVII ст. термін навчання тривав 8 р. (пізніше -12 р.). Він поділявся на 8 класів-циклів (на час створення - 7) - 4 граматичних (як стверджує А.Жуковський, підготовчий і три граматичних), поетики, риторики, філософії, богослов'я. До граматичних класів (молодші) належали: фара (чи аналогія) - підготовчий; інфіма, граматика, синтаксима (в них вивчали мови, арифметику, геометрію, нотний спів, катехізис). „Євхаристеріон" говорить про викладання в лаврській школі І І.Могили семи вільних наук, а такожбогослів'я. Велика увага в Києво-Могілянській академії приділялась вивченню мов, особливо латинській. Для цього штучно створювалось латинське мовне середовище як на навчанні, так і в бурсі (специфічною формою був так званий калькулює (довгий) - футляр з аркушем, на якому записувалось ім'я студента, котрий у розмові з товаришами припустився 3-х помилок; калькулює намагались збутись, передати іншому).

У класі поетики (навчання тривало 1 рік) вивчали мистецтво складати вірші, види і жанри (біля 30) поетичних творів. Багато випускників та викладачів Києво-Могилянської академії стали відомими поетами та драматургами: Д.Туптало. С.Полоцький, Ф.Прокопович, Л.Баранович та ін..

Повний курс навчання в Ака­демії тривав дванадцять років. Всьо­го викладалося за цей час ЗО^-32 предмети. Вони вивчалися в орди­нарних й неординарних класах, які ще називали школами. Ординарних класів було вісім, з другої половини XVIII ст.^— сім. До них належали чо­тири граматичні — фара (від лат. світло), інфима (від грец. найниж­чий), граматика й синтаксима. За ни­ми йшли класи поетики (піїтики), риторики, філософії та богослов'я. Неординарні класи: грецької, поль­ської, німецької, французької, єврей­ської і російської мов; історії й гео­графії; математики: чистої — алгеб­ра й геометрія та змішаної — опти­ка, діоптрика, фізика, гідростатика, гідравліка, цивільна та військова архітектура, механіка, математична хронологія; клас музики й нотного співу, класи малювання, вищого крас­номовства, сільської та домашньої економіки й медичний клас

Кількість неординарних класів, як і предметів, не була постійною. Змінювався іноді й термін навчання в ординарних класах.

У перших чотирьох класах Академії — фарі, інфимі, граматиці й синтаксимі вивчалися мови: церковнослов'янська, руська (українська),

Києво-Могилянській академії були притаманні «...толерант­ність і відкритість до всього світу (в тому числі й до чужих країв, а не тільки до чужих мов і вір), що сприяло налагодженню її* контактів з цілим світом» ". Ця відкритість і разом з тим високий рі­вень навчання, суголосність ідеям визвольної боротьби приваблювали до Академії молодь багатьох зарубіжних країн, особливо народів, що були під владою Австро-Угорщини й Туреччини. Починаючи з 30-х рр. XVII ст. в Академії навчалися юнаки з Білорусі, Росії, Молдови, Волощи­ни, Болгарії, Боснії, Далмації, Чорногорії, Сербії, Греції. Один із них — Костянтин Секур, що прибув до Академії з Венеції 1743 р., писав: «Я, нижче іменований, вихований на острові Зацінте, області Вене­ціанської, зачувши, що щасливо різними вченнями процвітає Академія Київська, покинув вчення римське... й пустився на глас Академії»

Дата добавления: 2015-05-22