Навчальна програма. З історії української культури

з історії української культури

І. ЦІЛЬОВА НАСТАНОВА

Розвиток національної культури є однією з найскладніших і найактуальніших проблем сучасного українського державотворення. Сучасна українська суспільна думка розглядає національну культуру як нагальну потребу і дієвий аспект самоусвідомлення і самоутвердження себе як народу, що має глибокі історичні корені, і як такого, що зробив великий внесок у загальний розвиток історично-культурного процесу Європи. Без високого рівня національної культури держава і народ не мають майбутнього. Тому цілком справедливо, що це питання знайшло відображення у Державній національній програмі “Освіта: Україна ХХІ століття”, де вказано, що “національне виховання в Українській державі повинне бути направленим на формування у молоді світосприймальної свідомості, ідей, поглядів, переконань, ідеалів, традицій, звичаїв, інших соціально значущих надбань вітчизняної та світової духовної культури”.

Національна культура – це осмислення місця нації у загальному процесі розвитку людства, яка утверджує її як самодостатню структуру у співдружності етнічних спільностей і визначає належне місце, роль і значення в історичному контексті.

Дисципліна «Історія української культури» дає уявлення про етапи історичного розвитку, забезпечує розуміння системного зв’язку всіх складових культури – мистецтва, літератури, освіти, релігії, етнографії, матеріальної культури, наукового знання, усіх духовних цінностей українського народу, формує світогляд. Курс передбачає висвітлення проблем розвитку культури українського народу у взаємозв’язку з іншими культурами світу.

Актуальність і значення курсу «Історія української культури» полягають передусім у тому, що культура є саме тим чинником, котрий компенсує обмеженість законодавства у його впливові на життя соціуму. Відсутність сьогодні в Україні належного правового порядку вказує на гостру потребу нашого суспільства в забезпеченні на рівні вищої освіти професійної і загальнолюдської культури юристів. Безкультур’я породжує конфлікти, непорозуміння, свавілля і кризу в суспільстві. Тому особливого значення набуває здатність юриста орієнтуватись у системі цінностей національної і загальнолюдської культури, своєрідна позиція і вироблення лінії дії культури (або синтезу культур) у його свідомості.

Кожна освічена людина, громадянин держави, а тим більше кваліфікований фахівець, повинен уміти правильно оцінити сучасний стан культури своєї держави, бачити і розуміти постійні зміни у різних її сферах, уміти відрізняти нові життєздатні культурні форми від застарілих. Без цього неможливо визначити оптимальні шляхи подальшого розвитку духовності, ефективно впливати на цей розвиток, свідомо приймаючи рішення з політичних, правових, світоглядних, моральних, естетичних питань.

Головними завданнями курсу «Історія української культури» є:

· розкриття сутності феномену культури, її ролі у життєдіяльності людини;

· формування уяви про способи придбання, збереження і передачі основних цінностей культури;

· визначення основних орієнтирів для розуміння процесів, що відбувалися і відбуваються в світовій та вітчизняній культурах;

· засвоєння курсантами основних аспектів культурного розвитку України та зарубіжних країн;

· формування самостійного мислення та навичок аналізу закономірностей культурних процесів та окремих явищ української культури;

· виховання патріотизму, розвиток національної свідомості, поваги до власної культури;

· формування естетичних смаків та уподобань курсантів;

· формування понятійного апарату курсу «Історія української культури» та вміння ним користуватись;

· поглиблення знань з суміжних дисциплін, розширення кругозору курсантів.

ІІ. ОРГАНІЗАЦІЙНО-МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

Предметом вивчення історії української культури є: 1) пам’ятки і явища матеріального і духовного життя людей; 2) сфери національної культури; 3) стадії культурної еволюції; 4) фактори, тенденції і закономірності культурного розвитку України; 5) рівень культурних досягнень українського народу; 6) культурні інтереси і потреби людей, а також їх участь у створенні і збереженні культурних цінностей.

Основні методологічні принципи історії української культури: історизм, об’єктивність, наступність, зв’язок теорії з практикою.

Вимоги до знань і умінь

Знати:

· предмет і метод історії української культури;

· форми і типи культури;

· специфіку українського типу культури;

· основні риси української культури;

· етапи розвитку світової й української культури та основні їх ознаки;

· внесок української культури у світову скарбницю;

· зміст основних літературних, образотворчих, архітектурних напрямків;

· фундаментальні досягнення зарубіжної і української культури;

· діяльність видатних діячів світової та вітчизняної культури;

· видатні пам’ятки національної культури.

Уміти:

· використовувати отриманні знання для аналізу тих чи інших явищ культури;

· розрізняти твори мистецтва та літератури за епохами та напрямками;

· самостійно аналізувати й робити правильні прогнози у сфері культурного розвитку України та зарубіжних країн;

· розподіляти культурні явища на головні та другорядні;

· відрізняти справжній витвір культури від всіляких підробок так званого «маскульту».

Курс «Історія української культури» у певній мірі пов’язаний з курсами «Історія України», «Історія держави та права України», «Культурологія», «Історія світової культури». Курс «Історія України» в основному розглядає історико-політичні та історико-соціальні питання, курси «Історії держави та права» - історико-правові, а курси «Культурологія» та «Філософія» - питання, пов’язані з філософськими аспектами.

Засвоєння курсу «Історія української культури» сприяє поглибленню загальної культури курсантів, розвитку їх естетичних смаків, допомагає подоланню утилітарного мислення.

Методика вивчення навчальної дисципліни в цілому передбачає впровадження педагогіки співробітництва, опори на позитивне, на попередні знання, навчання курсантів умінню аналізувати естетичні явища, твори літератури та мистецтва. Забезпечується науковий, системний характер вивчення історико-культурних явищ.

Методика викладання «Історії української культури» передбачає оптимальне співвідношення теоретичних та практичних занять, що дозволяє курсантам отримати глибокі теоретичні знання, практичні уміння та навички з даного курсу. Забезпечується впровадження до навчального процесу найновіших даних історії культури, врахування передового педагогічного досвіду сучасної вищої школи. У навчальному процесі поєднуються традиційні методи викладання (репродуктивний, евристичний, частково-пошуковий, проблемний), прийоми та форми (лекція, семінар, бесіда) з новітніми, які передбачають широке використання технічних засобів і комп’ютерних технологій, а також активних форм навчання (тестів різного рівня складності). Крім аудиторних занять, пропонується і самостійна робота курсантів, яка передбачає реферування навчальної та додаткової літератури, знайомство з ілюстративним матеріалом, результатом чого є написання курсантами рефератів, що зачитуються і обговорюються на семінарах.

Поточний контроль здійснюється на кожному семінарському занятті у формі тестування, завдяки чому отримується інформація про ступінь засвоєння курсантами програмного матеріалу. Це дозволяє більш ефективно організувати індивідуальну роботу з аудиторією, керувати самостійні заняття курсантів, сприяє удосконаленню методики проведення занять.

Заключним етапом вивчення дисципліни у повному обсязі є модульна контрольна робота у вигляді тесту, метою якого є перевірка знань, здобутих курсантами, їх вміння самостійно працювати з навчальною та довідковою літературою, та екзамен. Завдання ККР дають можливість курсантові продемонструвати свій рівень володіння поняттями і термінами, розуміння закономірностей, причинно-наслідкових зв’язків між об’єктами і явищами, вміння використовувати здобуті знання на практиці.

Метою самостійної роботи курсантів є глибоке і повне опанування навчального матеріалу. Курсанти повинні ознайомитись з програмою курсу, планами семінарських занять, матеріалами до них, списками рекомендованої літератури. Для організації самостійної роботи проводяться групові та індивідуальні консультації за відповідними графіками.

ІІІ. ЗМІСТ ПРОГРАМИ

Дата добавления: 2015-05-22