Предмет, методи, принципи і функції історії України 3 страница

Касьянов Г.В. Система владних відносин у сучасній Україні: групи інтересу, клани та олігархія / Г. Касьянов // Укр. іст. журн. – 2009. – № 1.

Методичні поради

1. Міжнародне визнання і зовнішня політика України

Відповідь на питання бажано розпочати з міжнародного визнання України. Які країни першими визнали це? Обговоріть успіхи української дипломатії впродовж першого року існування незалежної Укра­їни.

Охарактеризуйте основні напрями зовнішньополітичної діяльності України.

Дайте оцінку Біловезкої угоди 8 грудня 1991 р. Чи відповідало національним інтересам України утворення Співдружності Незалежних Держав СНД)? У чому різниця підходів до СНД російського й українського керівництва?

Простежте розвиток українсько-російських відносин з 1991 р. до сьогодення. Які проблеми ускладнювали їх (Чорноморський флот, Севастополь, оплата за енергоносії тощо)? Необхідно зупинитись на розповіді про вирішення проблеми Чорноморського флоту і м. Севастополя, який Верховна Рада Російської Федерації в 1993 оголосила російським містом, висунувши в такий спосіб територіальні претензії до України. На чому погодились обидві країни?

Іншою нагальною проблемою, стало питання про ядерну зброю, розміщену на території України. Варто зауважити: в Україні було розміщено 15% ядерного потенціалу колишнього СРСР, що потенційно перетворювало Україну на третю після США та Росії військову потугу світу, з арсеналом більшим, ніж у Великій Британії, Франції та Китаю разом узятих.

Розкриваючи суть проблеми, бажано пригадати: Україна ще в Декларації про суверенітет 1990 р. проголосила свій намір стати безядерною державою. Це було підтверджено і після проголошення незалежності. Як було розв’язане це питання? Коли Україна завершила ядерне роззброєння, ставши першою країною в світі, яка добровільно позбулася ядерної зброї? Чи правильно, на Вашу думку, вчинило українське керівництво, добровільно відмовившись від ядерної зброї?

Доцільно наголосити, що впродовж усього президентства Л. Кучми серед політичної еліти України змагалися дві основні концепції зовнішньої політики: перша — зміцнення зв’язків з Росією й іншими країнами СНД як пріоритетний напрям; друга — інтеграція в Європу, зближення зі Заходом і дистанціювання від Росії. У чому суть “багатовекторної” зовнішньої політики, адміністрації

Л. Кучми? Чи була вона успішною?

Відносини між Києвом і Москвою врегулював підписаний у Києві Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Росією й Україною. Коли цей Договір було підписано і які його головні умови? Чи існує можливість на основі аналізу відносин між Україною і Росією, з’ясувати причину того, чому зволікали з укладенням Договору?

Відтак потрібно зупинитись на відносинах зі США. Які труднощі долала України в цьому напрямі? Як на міжнародний імідж України вплинули “касетний скандал” і звинувачення України в продажі систем “кольчуга” до Іраку? З якими міжнародними подіями пов’язано поліпшення відносин України зі США?

З якими кадровим змінами активізувалася українська політика Москви?

Необхідно розповісти про вступ України до міжнародних організацій - Ради Європи, ГУУАМ, Міжнародного валютного фонду, Світового банку реконструкцій і розвитку та ін.

Аналізуючи європейський вибір України, важливо акцентувати на підписанні 9 липня 1997 р. у Мадриді Хартії про особливе партнерство між Україною і НАТО, офіційно оголошеному намірі України стати членом НАТО та проголошеному Україною курсі на вступ до Європейського Союзу. Коли було офіційно оголошено про наміри України стати членом НАТО? Які кроки зробила наша держава для інтеграції до Європи? Які перешкоди заважають Україні на шляху інтеграції в Європу та які її перспективи?

Чи доцільні, на Вашу думку перебування України у складі СНД, економіч­на, політична і військова інтеграція з Росією? Опишіть відносини України з країнами Європи, США тощо.

2.Основні напрями та процеси будівництва незалежної держави

Виклад матеріалу бажано розпочати з формування основних атрибутів незалежної дер­жавності. Акцентуючи на головних завданнях нової влади з реформування залишків партійно-радянської системи та формування нової моделі державотворення, варто наголосити, що основна мета їх полягала в ліквідації засад тоталітаризму, формуванні демократичного громадянського суспільства.

Після проголошення незалежності через короткий час були запроваджені основні атрибути державності. Студентам рекомендуємо ознайомитися зі Законами “Про державний кордон України”, “Про прикордонні війська України”, “Про Збройні Сили України”, “Про Національну гвардію України”, “Про прокуратуру”, “Про громадянство України” та ін. На основі опрацювання цих законів важливо зауважити обставину, що після запеклої боротьби була затверджена державна символіка: синьо-жовтий прапор, тризуб князя Володимира як малий Державний герб, мелодія пісні “Ще не вмерла України” – як Державний гімн.

Для збереження владної вертикалі, здійснено реорганізацію органів державної влади, зокрема утворено інститут представників Президента, котрі очолили державні адміністрації в областях і районах, а також у Республіці Крим (таку назву в лютому 1992 р отримала Кримська АРСР).

У відповіді потрібно назвати проблеми, які постали перед Українською державою після проголо­шення незалежності. Не вдаючись у деталі, коротко охарактеризуйте питання: економічна криза; регіональний сепа­ратизм; мовна ситуація; зростання злочинності тощо.

Варто зауважити, що в процесі державотворення велика роль належить політичним партіям, рухам, громадсько-політичним об’єднанням. Розгляньте діяльність партій, рухів і об'єднань в Україні з позицій їхнього ставлення до української державності.

Опишіть основні віхи політичної історії України після 1991 р., вирізняючи дострокові парламентські та президентські вибори 1994 р. як найважливішу подію, доцільно наголосити: Верховна Рада прийняла рішення про їх проведення, щоби розрядити обстановку глибокої політичної кризи в середині 1993 р. Вона була спричинена економічною катастрофою, внаслідок якої країну охопили страйки, акції протесту.

Відтак потрібно розповісти про результати цих виборів, зокрема, що на парламентських виборах 1994 р. найбільшого успіху домоглися ліві партії –Комуністична, Соціалістична та Селянська, отримавши 128 місць у парламенті. Результати продемонстрували глибокий розкол у політичних симпатіях між регіонами: лівих підтримали виборці у східних і південних областях, а частина виборців Заходу віддала голоси радикальним націоналістам з УНА–УНСО і КУН. Пояснюючи успіх комуністів на Сході, та націонал-радикалів на Заході, студент має зауважити: це пояснюється глибоким невдоволенням виборців політикою правлячої еліти і кризою демократичного табору, який не зумів запропонувати реальної альтернативи.

Обранням 18 травня 1994 р лідера СПУ О.Мороза Головою Верховної Ради був закріплений успіх лівих сил.

Констатуючи факт перемоги на президентських виборах Л.Кучми необхідно проаналізувати здобутки і прорахунки президентства, визначити причини поразки на виборах 1994 р.

3. Прийняття нової Конституції України

Розгляд питання варто розпочати з короткого екскурсу в історію українського конституціоналізму,пригадавши всі українські конституції прийнятті впродовж ХІ–ХХ ст.

Потім бажано зупинитися на основних етапах конституційного процесу, починаючи з 1991 р. Для кращого засвоєння матеріалу, студент має скласти схему. Опишіть політичну боротьбу стосовно проекту Конституції, розгляньте прийняття нової Конституції України. Цікавою буде розповідь про знамениту “конституційну ніч”. Коротко проаналізуйте зміст основних статей Конституції України. Бажано акцентувати на зв’язку історичних традицій українського конституціоналізму та світового демократичного досвіду в формуванні основних положень Конституції України.

Студентові потрібно охарактеризувати Конституцію України як Конституцію постійно діючу, демократичну, унітарну, жорстку, писану.

Коментуючи Конституцію, необхідно проаналізувати структуру Основного Закону, зосередити увагу на окремих розділах Конституції, виокремивши “Загальні засади” й “Права, свободи та обов’язки людини і громадянина”. Необхідно розгорнуто проаналізувати ст.1, що визначає Україну як суверенну, незалежну, демократичну, соціальну, правову державу. Студент має висловити свій погляд про відповідність цих положень реальному станові справ у країні - наскільки Україна є правовою і соціальною державою.

В Основному Законі України закріплений принцип верховенства права. Характеризуючи ст. 6 про розподіл гілок влади на законодавчу, виконавчу та судову, треба наголосити на вагомість цього розподілу в становленні демократії, проаналізувати форму державного устрою, повноваження державних органів, судівництва тощо.

Важливо зазначити, що Конституція 1996 р. стала результатом політичного компромісу різних сил, проголосивши Україну незалежною демократичною республікою з президентсько-парламентською формою правління.

З’ясуйте поняття: “ суверен-комунізм ”; серпневий путч 1991 р.; Співдружність Незалежних Держав;, парламентсько-президентська рес­публіка.

Проблемні запитання:

1. Чи було проголошення незалежності Українив 1991 р. істо­ричною закономірністю, чи наслідком збігу обставин?

2. Що, на Вашу думку, більше відповідає інтересам України: інтеграція і країнами СНД, чи поступове входження до європейських політичних структур? Обґрунтуйте відповідь.

3. Визначте чинники, які сприяли державотворчому процесу та які негативно позначилися на державотворчому процесі в Україні в перші роки її незалежності.

4. Назвіть особливості державного будівництва в Україні.

Домашнє завдання до теми 16 – п. 1,2,4,5 названої методрозробки (див. примітку).

С е м і н а р 17

РОЗБУДОВА НЕЗАЛЕЖНОЇ УКРАЇНИ (2 год)_

1. Економічні реформи

2. Формування багатопартійної системи

3. Політична боротьба в Україні 1996 - 2004 рр.

Список літератури

Багацький В.В. Історія України / В. Багацький, Л. Кормич – К., 2010.

Бойко О.Д. Історія України / О. Бойко – К., 2007.

Гісем О.В. Історія України в таблицях / О.Гісем О.Мартинюк – Х., 2006.

Історія України / кер. авт. кол. Ю.Зайцев. – Л, 2002.

Історія України: нове бачення: у 6 т. / за ред. В.А.Смолія – К., 1995. - Т.2

Історія України: навч.-метод. посіб. для семінарських занять / за ред. В.М.Литвина. – К., 2006.

Литвин В. Історія України / В. Литвин – К, 2009.

Петровський В.В. Історія України: неупереджений погляд. Факти. Міфи.

Коментарі / В.Петровський,Л.Радченко, В.Семененко – Х.,2008.

Світлична В.В. Історія України / В. Світлична – Л.,К., 2005.

Субтельний 0. Україна: історія / О.Субтельний – К., 1996.

Шевчук В.П. Історія української державності: курс лекцій / В. Шевчук, М.Тараненко – К., 1999.

Касьянов Г.В. Система владних відносин у сучасній Україні: групи інтересу, клани та олігархія / Г. Касьянов // Укр. іст. журн. – 2009. – № 1.

Методичні поради

1. Економічні реформи

Питання доцільно розпочати з констатування факту, що для багатьох мешканців України економічні реформи пов’язувалася з високим рівнем матеріального добробуту громадянам. Однак в перші роки незалежності рівень життя продовжував падати ще швидшими темпами, й економічна криза переросла в справжню катастрофу. В частини мешканців республіки надії змінились на розчарування.

Аналізуючи причини економічної катастрофи, необхідно назвати об’єктивні й суб’єктивні чинники, які її зумовили. Серед об’єктивних причин:

1. Спадщина характерної для тоталітаризму командно-адміністративної системи управління економікою, яка втратила свої можливості ще в 70-х роках ХХ ст.

2. Залежність української економіки від поставок енергоносіїв з Росії. Власні ресурси нафти та газу в республіці внаслідок інтенсивної експлуатації майже повністю вичерпалися. Енергоносії постачалися з Росії, і коли вона підняла ціни на нафту й газ до рівня світових, це стало справжньою катастрофою для України. Вартість газу в Україні за 1992 р. зросла в 100раз, а нафти – в 300 разів. Це спричинило різке зростання собівартості продукції, падіння виробництва, розкручування інфляції.

3. Розрив економічних і технологічних зв’язків з Росією й іншими республіками колишнього СРСР. Структура виробництва в Україні була підпорядкована імперським інтересам, типовому поділу праці між метрополією та колонією. Лише третина виробничо-технологічних циклів промисловості започатковувалася і завершувалась у республіці. Незалежна Україна успадкувала уламок економіки колишнього СРСР, неспроможний самостійно функціонувати. Тому розрив економічних зв’язків негативно позначився на молодій Українській державі.

4. Науково-технічна і технологічна відсталість української індустрії, низька конкурентноздатність її продукції. Це не давало змоги швидко інтегруватись у міжнародний поділ праці. 50–60% основних фондів промисловості, будівництва і транспорту були застарілими, фізично та морально зношеними.

Відтак потрібно наголосити на недоліках керівництва країни у здійсненні економічної політики. В Україні не відбулося рішучого переходу до ринкової економіки. Верховна Рада та залежний від неї нерішучий уряд гальмували демонополізацію виробництва, приватизацію державної власності.

Розкриваючи це питання, варто показати зростання інфляції.

У відповіді необхідно прокоментувати програму економічних і соціальних реформ, з якою 11 жовтня 1994 р. новообраний Президент Л.Кучма виступив у Верховній Раді, розкриваючи її суть, звернути увагу на те, що президентська програма передбачала звільнення цін, обмеження дефіциту державного бюджету, впровадження вільної внутрішньої й зовнішньої торгівлі, жорстку монетарну політику (обмеження кількості грошей у обігу з метою приборкання інфляції), масову приватизацію великих підприємств, земельну реформу. Планувалося зупинити падіння виробництва, забезпечити стабільне зростання всіх економічних показників і рівня життя населення.

Аналізуючи економічний розвиток України впродовж наступних років, доцільно назвати реальні кроки до ринкової економіки, які передусім виявились у прискоренні приватизації та скороченні за 3,5 роки частки державної власності з 96 до 62%.

Студент має продемонструвати факти фінансової стабілізації, що дозволило провести у вересні 1996 р. грошову реформу і запровадження національної грошової одиниці – гривні.

Варто зауважити: фінансове становище України знову погіршилося через наслідки фінансових криз у Південно-Східній Азії (1997 р.) та Росії (серпень 1998 р.). За короткий період восени 1998 р. гривня знецінилася вдвоє.

Важливо уяснити, що спроби вирішити бюджетні проблеми за рахунок високих податків значно гальмували підприємницьку діяльність і масове ухиляння від оподаткування, внаслідок чого економіка здебільшого залишалася в “тіні”, тобто не контролювалася державою і не сплачувала податків. За оцінками фахівців, обсяг “тіньового” сектора економіки в 1999 р. становив не менше 60% валового внутрішнього продукту (ВВП), а близько половини цього обсягу контролював криміналітет.

Необхідно зазначити: внутрішні проблеми України перешкоджали залученню іноземних капіталовкладень, життєво необхідних для української економіки.

Відтак потрібно акцентувати, що загалом економічні підсумки першого терміну президентства Л. Кучми виявились невдалими. (Програма економічних і соціальних реформ, яку висунув Президент 1994 р., не була виконана. За основними показниками виробництва та якості життя громадян економіка України зазнала рівня 50–60-х років, колосально зріс зовнішній борг України (від 380 млн доларів США 1994 р. майже до 13 млрд доларів 1999 р.).

Необхідно також проаналізувати діяльність урядів В. Ющенка (грудень 1999 – квітень 2001 р.), А. Кінаха (квітень 2001 – листопад 2002 р.),

В. Януковича (листопад 2002 – грудень 2004 р.), показати їхні успіхи та недоліки, причини відставки.

2. Формування багатопартійної системи

Розглядаючи цей матеріал, варто констатувати, що проголошення незалежності України і заборона Компартії відкрили новий, посткомуністичний етап формування багатопартійності в Україні. Треба наголосити: перехід від однопартійності до багатопартійності є одним з головних напрямів політичної трансформації суспільства від тоталітаризму до демократії. Кількість політичних партій бурхливо зростала: якщо на початку 1993 р. їх налічувалося 18, то через рік — 30, у 2000 р. – понад 100, а до 2002 р. перевищило 120. Студент має чітко визначити: незважаючи на їхню кількість, реальним впливом користувалися 8-10 партій. Цікавим доповненням було б судження студента про взаємозв’язок кількості політичних партій і рівня демократизму в раїні.

Доцільно пояснити причини зростання авторитету лівих партій, що виявивсяв збільшенні їх чисельності й відносному успіхові на парламентських виборах 1994 і 1998 рр.

Продовжуючи відповідь, необхідно охарактеризувати партії України, класифікувавши їх за напрямами політичного спрямування: комуністичний і соціалістичний; соціал-демократична течія, центристи, націонал-демократи, націонал-радикали.

Новим явищем став принципово інший поділ між партіями - “олігархічні” й “неолігархічні”, пропрезидентські й антипрезидентські, причому ідеологічно близькі партії нерідко опинялися на різних “барикадах”, а ідейні опоненти — в одному таборі.

Новим явищем у політичному житті України стала поява партій харизматичних лідерів (“партія під лідера”). Студент повинен назвати такі партії.

Залучення до партійного будівництва працівників недержавного сектору, їх прагнення до реалізації власних інтересів через партії призвело до утворення і трансформації “партій-холдингів” (“клієнтельських” або “кланово-олігархічних” партій).

Відтак варто показати тенденцію до розколів і дедалі більшого дроблення серед правих і центристських партій, зокрема визначити причини розколу вНародному русі України та наслідки цього розколу.

Важливо зауважити: вибори 1998 і 2002 рр., за змішаною виборчою системою (частина народних депутатів обиралася за партійними списками), новий закон про політичні партії, прийнятий 2001 р., сприяли зміцненню ролі партій у суспільстві. Однак вони все ще не стали найважливішим сегментом політичної системи України, поступаючись іншим двом сегментам – олігархічному (фінансово-політичні угруповання, “клани” і под.) й адміністративному (наприклад “партія влади”, для якої партійна приналежність немає особливого значення). Тому політичне життя України визначалося не стільки відкритою конкуренцією політичних партій, скільки закулісною боротьбою й оборудками “олігархів” і “партії влади”.

3. Політична боротьба в Україні 1996 - 2004 рр.

Розглядаючи питання, бажано наголосити, що з середини 90-х років в Україні спостерігається зростаючий вплив на державну політику нової фінансової олігархії. В українському політичному лексиконі міцно утвердилося поняття “олігархи”. Студенту має пояснити значення терміна.

На передній план у владних структурах, зокрема в оточенні Президента, висунулись нові представники великого бізнесу: В. Медведчук, Г. Суркіс, В. Пінчук, Р. Ахметов, О. Волков, В. Рабинович та інші. Ці люди зосередили

владу не лише над промисловими підприємствами, енергетикою, банками, а й засобами масової інформації, політичними партіями, громадськими організаціями. Олігархи почали активно впливати на парламентські та президентські вибори, формування уряду та призначення на важливі державні посади.

Розкриваючи це питання, потрібно уяснити, що в березні 1998 р. вперше відбулися чергові парламентські вибори, за змішаною мажоритарно-пропорційною системою: половина депутатів (225) обиралася за партійними списками, половина – за мажоритарною системою. Аналізуючи виборчий процес і результати виборів, варто наголосити: з 30 політичних партій і блоків, котрі взяли участь у виборах, лише 8 подолали 4% бар’єр: КПУ (25% голосів), НРУ (9%), блок СПУ і Селянської партії України (9%), а також Партія зелених України, Народно-демократична партія, партія “Громада”, Прогресивна соціалістична партія України, Соціал-демократична партія України (об’єднана). Відтак необхідно з’ясувати причину, за якої “ліві” не отримали більшості в парламенті: “лівих” і “правих” у парламенті виявилось приблизно одинаково, і це призвело до тривалого виборчого процесу (майже 2 місяці) нового Голови Верховної Ради. Нарешті 7 липня Головою ВРУ було обрано О. Ткаченка (Селянська партія).

Далі варто зупинитись на чергових президентських виборах 1999 р., зазначивши, що у виборчому процесі за посаду глави держави боролись 15 кандидатів, з – поміж яких серйозні шанси на вихід у другий тур мали тільки п’ятеро: Л. Кучма, Н. Вітренко, Є. Марчук, О. Мороз і П. Симоненко. Потрібно розповісти про результати президентських виборів 31 жовтня 1999 р., показати своє бачення причин того, що найбільшу кількість голосів у першому турі набрали діючий Президент і лідер Комуністичної партії. Аналізуючи ситуацію в країні перед другим туром виборів, необхідно акцентувати на тому, що Україна знову постала перед вибором майбутнього: повернутися назад, у минуле (це було пов’язане з перемогою П.Симоненком, або продовжити курс ринкових реформ і віддати голоси Л.Кучмі. Підсумовуючи результати другого туру президентських виборів треба мати на увазі: мобілізація потужних адміністративних, інформаційних та фінансових ресурсів, вдала виборча стратегія президентської команди та розпорошеність опозиції забезпечили Л. Кучмі перемогу – 56 % проти 37 % у П. Симоненка.

Бажано розповісти про призначення 23 грудня 1999 р. Прем’єр-міністром України голови Національного банку В. Ющенка: його кандидатуру підтримали більшість правих та центристських фракцій і навіть частина соціалістів.

Логічним продовженням розкриття питання буде розповідь про зміну співвідношення сил у Верховній Раді та створення парламентської більшості у складі 237 депутатів і про події у Верховній Раді, які отримали назву “Оксамитова парламентська революція”. Як можна оцінити той факт, що лише 21 січня 2000 р. парламентська більшість вирішила замінити радянську символіку на фасаді Верховної Ради Державним гербом України?

Наступною важливою подією в суспільно-політичному житті країни став референдум 16 квітня. Студент має проаналізувати причини проведення референдуму, визначивши, чи була це справді “народна ініціатива”, чи її добре організували “згори” політичні сили, котрі забезпечили обрання Л. Кучми на другий термін. Розповідаючи про референдум, треба зауважити: на всенародне голосування мали бути винесені шість питань: про недовіру Верховній Раді; надання Президентові додаткових повноважень щодо розпуску парламенту; обмеження депутатської недоторканності; зменшення кількості народних депутатів до 300; формування двопалатного парламенту і прийняття Конституції Всеукраїнським референдумом. У чому насправді полягав задум організаторів референдуму, виносячи такі питання? Чому, врешті-решт, на референдум винесли чотири питання із шести запланованих? Проаналізуйте результати референдуму. Які його наслідки?

Необхіднорозповісти про зникнення 16 вересня 2000 р. у Києві опозиційного журналіста Г. Ґонґадзе і початок “касетного скандалу”.

Розглядаючи ці події, треба зазначити, що саме “касетний скандал” став поштовхом до формування радикальної опозиції, головними вимогами якоїбули негайна відставка Л. Кучми і проведення позачергових президентських виборів. Опозиційні сили в грудні 2000 р. утворили рух “Україна без Кучми”, в лютому 2001 р. – Форум національного порятунку(ФНП), комітет “За правду”, який став безпрецедентним в історії України прикладом об’єднання “ лівих” і

“правих” політиків. Третій осередок опозиції очолили колишні лідери студентського руху початку 90-х – О. Доній, М. Іващишин та ін. Незабаром усі три осередки домовились уважати ФНП своїм координаційним центром.

Комуністи не приєдналися до опозиційного руху, натомість розпочали власну кампанію під гаслом “Україна без Кучми та Ющенка”.

Кульмінацією акцій опозиції стали демонстрації 9 березня– день народження Т. Шевченка - під стінами Адміністрації Президента. Варто розповісти про ці події у своєму виступі.

Необхідно зазначити, що під тиском акцій протесту влада змушена була йти на поступки. Які це були поступки?

Відтак доцільно наголосити, що після березня активність опозиції відчутно зменшилася, процедура імпічменту Президента не вдалася і в другій половині 2001 р. опозиція зосередилася на парламентських виборах.

Продовженням відповіді буде розповідь про урядову кризу, її причини та шляхи подолання.

Важливо зауважити, що спроба прийняття 2001 р. нового Закону “Про вибори народних депутатів України”, який передбачав перехід до суто пропорційної виборчої системи (голосування за партійними списками), не вдалася, і в жовтні 2002 р. вибори відбувалися за змішаною системою: 225 депутатів обирали в одномандатних округах, інших 225 – за партійними списками. Значним нововведенням стало формування виборчих комісій політичними партіями – учасниками виборчого процесу, що мало запобігти можливим фальсифікаціям.

У виборчих перегонах взяли участь 33 політичні партії і блоки, котрі чітко поділилися на чотири табори. Головною силою пропрезидентського табору став блок “За єдину Україну”, сформований п’ятьма партіями: АПУ, НДП, ПППУ, Партією регіонів та “Трудовою Україною”.

Десять політичних партій, в тому числі НРУ, УНР, ПРП і “Солідарність” (заснована 2001 р. під проводом підприємця і народного депутата

П. Порошенка), утворили блок В. Ющенка “Наша Україна”.

Основними силами некомуністичної опозиції стали СПУ О. Мороза та блок Юлії Тимошенко (БЮТ), до якого ввійшли чотири партії: “Батьківщина”, “Собор”, УСДП, УРП. Ю. Тимошенко вдалося залучити до свого блоку відомих політиків Л. Лук’яненка, А. Матвієнка, Г. Омельченка, В. Онопенка, С.Головатого, С. Хмару. Економічні програми соціалістів і прибічників Ю.Тимошенко вирізнилися, але спільними були головні політичні вимоги — відставка Л. Кучми, перехід до парламентської республіки тощо. Охарактеризуйте ці питання.

Опозиційність до режиму декларувала КПУ під проводом П.Симоненка. Далі студентові потрібно розповісти про перебіг виборчої кампанії та підсумки виборів, зазначивши, що лише шість блоків і партій подолали чотирьохвідсотковий бар’єр:“Наша Україна” – 23,6% голосів; КПУ — 20%; “За єдину Україну” – 11,8%; БЮТ – 7,2%; СПУ – 6,9%; СДПУ(о) – 6,3%.

Потрібно пояснити, завдяки чому блок “За єдину Україну” спромігся отримати найбільшу кількість мандатів, хоч на виборах за партійними списками посів лише третє місце.

Треба наголосити на тому факті, що, як і на попередніх виборах, жодна політична сила не отримала абсолютної більшості в парламенті. Зберігався величезний розрив у політичних симпатіях різних регіонів - західні, північні й центральні області проголосували за “Нашу Україну”, а на півдні та сході найбільшу підтримку мала КПУ. Винятками стали Донеччина, де завдяки зусиллям місцевого губернатора В. Януковича переміг блок “За єдину Україну” і Полтавщина - тут успішно виступила СПУ.

Однак вибори зафіксували й серйозні зрушення у політичних настроях. Уперше комуністи не набрали відносної більшості, поступившись лідерством блокові національно-демократичного спрямування.

Важливо зауважити, що 24 серпня 2002 р. у промові з нагоди 11-ї річниці Незалежності Президент Л.Кучма виступив з ініціативою політичної реформи в Україні. В чому її суть? Студент має висловити свій погляд на цю проблему.

Далі необхідно розповісти про боротьбу опозиції, акцію під назвою “Повстань, Україно!” з метою усунення від влади Президента Л.Кучми.

Однак Л. Кучмі та його прибічникам вдалося втримати контроль над ситуацією і навіть зміцнити позиції.

З'ясуйте поняття: “ касетний скандал”; громадянське суспільство; парламентська фракція.

Проблемні запитання:

1. Які ідейно-теоритичні засади партій лівого спрямування? Свій погляд постарайтесь прокоментувати.

2. Що об’єднувало опозиційні сили в акції “Повстань, Україно!”?

3. Як Л. Кучмі та його прибічникам Удалося втримати контроль над ситуацією і навіть зміцнити позиції?

Домашнє завдання до теми 17 – п. 1-3,4, 6 названої методрозробки (див. примітку).

С е м і н а р 18

“Помаранчева” революція і розвиток України

шляхом демократії (2 год)

1. Президентські вибори 2004 р. і “помаранчева” революція в Україні

2. Україна після “помаранчевої” революції: здобутки та невдачі в
соціально-економічному q політичному розвитку

3. Дострокові парламентські вибори (2007 р.), президентські вибори (2010
р.) і основні напрями зовнішньої та внутрішньої політики Української
держави

Дата добавления: 2015-05-22