Антикріпосницька боротьба в Україні

Торгівля.

Промислову продукція збували переважно на ярмарках та базарах. Разом із това-рами місцевого виробництва, продавалися вироби із центральної Росії – бавовняна, шовкова і вовняна тканини, шкіри, хутра, збруя, посуд, нитки. З Бессарабії та Криму привозили фрукти і вина, з Дону – рибу.

Найбільший торговельний оборот мали ярмарки всеросійського значення в Києві, Єлисавет-граді. На київський Контрактовий ярмарок з'їжджалися тисячі поміщиків і купців як з різних місцевостей Російської імперії, так і із-за кордону – Австрії, Пруссії, Франції, Англії. Тут укладалися договори (контракти) на оптову купівлю-продаж виробів сільського господарства і промисловості, брали в борг у приватних банках, повертали борги.

Зросла роль чумацького промислу, які доставляли в чорноморсько-азовські порти зерно, а на зворотньому шляху – сіль, кам'яне вугілля, продукцію цукрових і салотопних заводів. Їхні транспортні шляхи досягала Уралу і Ср. Азії.

З України вивозили за кордон хліб, продукти тваринництва, рибальства, полювання, а та-кож мануфактурні і фабрично-заводські вироби (свічі, канати, полотнину тощо).

Антикріпосницький рух з особливою силою роз-горнувся після російсько-французької війни (1812-1814 рр.). Основною метою цього руху було звільнення селян від кріпацтва, розподіл поміщицької землі серед селян, вигнання поміщиків з маєтків.

Протягом 1815-1820 рр. відбулися селянські повстання в Полтавській губернії, повстання військових поселенців Чугуєва (Харківщина,1819 рр.), продовжувалися повстання в 250 селах Південної України і Дону.

Але найбільш свідоме і організоване повстання почали революційно налаштовані молоді дворяни, яке увійшло в історію як рух декабристів.

З 1814-1815 рр. у Петербурзі, Москві і Україні почали з'являтися таємні гуртки. В Україні у Кам'янці і Тульчині діяли таємні управи Південного товариства, створеного в 1821р. У цьому ж році в Петербурзі почало діяти Північне товариство. Обидві організації підтримували тісні зв'язки між собою і діяли за єдиним планом.

Найчисельніша управа Південного товариства була у Василькові. До неї входили дворянсь-кі революціонери як Південного товариства, так і Товариства з'єднаних слов'ян. Головною метою організацій було знищення самодержавства, встановлення республіканської форми правління, скасування кріпосного права. Керівником Південного товариства був П.І.Пестель, який склав програму “Руська правда”. Крім основної мети Пестель проголосив правову рів-ність всіх громадян, здійснення земельної реформи з частковою конфіскацією поміщицьких земель. Програма Північного товариство – “Конституція”, складена М.М.Муравйовим, - обмежува-ла владу самодержавства парламентом – Народним віче. Країна повинна бути розділена на окремі “держави” і “області”. Серед них – Українська і Чорноморська “держави”(з центрами у Харкові та Києві).

Збройний виступ Північного товариства в Санкт-Петербурзі був підтриманий Південним товариством в Україні – 29-30 грудня 1825 р. на заклик С.І. Муравйова-Апостола і підпору-чика М.П.Бестужева-Рюміна повстали 5 рот Чернігівського полку (Київська губернія). Але 3 січня 1826 р. під час спроби прорватися до Новоград-Волинського повсталі були розгромлені царськими військами, але боротьба продовжувалася. В Уманському повіті навесні 1826 р. на боротьбу проти поміщиків підняв селян солдат Олексій Семенов. У 1835 р. повстали козаки Лівобережної України, протестуючи проти рео-рганізації козацьких полків у регулярні армійські. Але всі ці та інші виступи народних мас були жорстоко придушені військами, а їх ватажки каралися смертю, а інших відправляли до Сибіру.

Кирило-Мефодіївське братство (товариство) виникло наприкінці 1845- початку 1846 рр. у Києві і ставило собі за мету об'єднання слов'янських земель навколо України на принципах демократичної федерації. Засновниками були професор Київського університету М.І.Косто-маров, учитель В.М.Бєлозерський і чиновник М.І.Гулак. Товариство складалося з декількох десятків чол. (Т.Шевченко, П.Куліш, Д.Пильчиков, студенти І.Посяда, Г.Андрузький, помі-щик М.Савич та інші). Програмні положення братства були викладені в “Книзі буття україн-ського народу”, “Статуті товариства св. Кирила і Мефодія” і т. зв. ”Законі божому”. До скла-ду майбутньої федерації повинні були ввійти Україна і Росія, Польща, Чехія, Сербія, Болга-рія. Вища законодавча влада повинна була належати двопалатному сеймові, виконавча – президентові. Костомаров та його прихильники хотіли досягти своїх ідеалів мирним рефор-містським шляхом, згідно з “євангельскими правилами любові, лагідності і терпіння”. Т.Шевченко стояв на революційно-демократичних позиціях. Найбільш помірковану позицію займав П.Куліш, який прагнув відродження українсь-кої культури і національних традицій. Товариство проіснувало 13-14 місяців. У березні 1847р. за доносом А.Петрова члени това-риства були заарештовані, а в травні присуджені до різних мір покарання: Т. Шевченко відданий у солдати, М.Гулак ув'язнений у Шліссельбурзьку фортецю, а інші вислані з Києва.

Історичне значення братства полягало в тому, що воно вперше порушило питання про національне визволення України і відтворення її державності; мало республіканський характер.

Дата добавления: 2015-05-22