Приєднання запорожців до шведсько-українського союзу

Обрання гетьманом Івана Скоропадського

Знищення Батурина

• Отримавши царський наказ, московські війська рушили на столицю Гетьманщини.
• У Батурині знаходилися значні військові сили, було чимало продовольства та боєприпасів. Місто захищали міцні укріплення.
• Тому спроби швидко здобути Батурин виявилися безрезультатними: жителі були налаштовані захистити гетьманську столицю.
• Та через зраду одного з полкових старшин Прилуцького полку Івана Носа, який вказав на потаємний хід, московські вояки 2 листопада проникли до міста і влаштували в ньому криваву різанину - жорстоко вбили всіх його мешканців, навіть жінок та немовлят. Батурин було вщент зруйновано.

Знищення Батурина та його мешканців не було тільки помстою. Цим каральним актом Петро І намагався залякати українців та остаточно упокорити їх, позбавивши прагнень до волі.

• Згідно з іншим наказом царя 6 листопада в Глухові відбулася Старшинська рада.
• Щоправда, прибули тільки чотири полковники: стародубський, чернігівський, переяславський та наказний ніжинський.
• Гетьманом було обрано стародубського полковника Івана Скоропадського.
• Виборам гетьмана передувала церемонія "покарання" Івана Мазепи. Його подобу протягли вулицями Глухова до спеціально спорудженого ешафота.
• Перш ніж "стратити" опудало, було зачитано список гетьманових "провин" та виголошено вирок. 12 листопада у присутності царя у глухівській Свято-Троїцькій церкві було проголошено церковне прокляття (анафему) Мазепі.

Церемонія заочної страти і проголошення анафеми мала засвідчити, що виступ проти волі царя - то злочин проти Бога. Дії Петра І були проявом жорстокої колоніальної політики Московії щодо України. Головна мета тих дій - посіяти відчуття провини та страху серед усього населення Гетьманщини, розколоти український народ, викоренити з його свідомості ідею національної самобутності і прагнення до незалежності. Після батуринських подій будь-які спроби національного визволення брутально придушувалися й таврувалися як мазепинство.

• Щоб якось поліпшити ситуацію, Іван Мазепа прагнув схилити на свій бік Запорозьку Січ, яка тоді ще не пристала до жодної зі сторін.
• Запорозьке 10-тисячне військо мало славу запеклих вояків, користувалося довірою та пошаною народу й могло стати тією силою, яка допомогла б шведам вийти зі скрути.
• Це добре розумів і Петро І, який протягом зими 1708 - весни 1709 рр. наполегливо переконував запорожців не підтримувати Мазепу.
• Січова рада вирішила підтримати Мазепу й перейти на бік шведського короля.
• 26 березня 8-тисячний загін запорожців, розбивши дорогою підрозділи московської армії, прибув до Диканьки, неподалік Полтави. У Диканьці запорожців вітав Іван Мазепа.
• Звідти гетьман разом з кошовим отаманом Костем Гордієнком вирушив до Великих Будищ на зустріч із Карлом ХІІ.
• Зустріч Мазепи, Гордієнка та шведського короля відбулася 27 березня 1709 року.

Дата добавления: 2015-05-22