Заняття1

План

План

План

План

План

План

План

План

Заняття 2

План

1. Сільськогосподарське виробництво і характер аграрних відносин.

2. Розвиток промисловості та формування нових виробничих відносин

3. Розвиток міст, як центрів виробництва і торгівлі.

1. Зміни в соціальній структурі селянства.

2. Формування промислової буржуазії та робітництва.

3. Формування національної інтелігенції.

4. Загострення соціальних суперечностей.

Методичні рекомендації до вивчення теми

При вивченні даної теми необхідно зупинитися на розвитку сільського господарства, яке залишалося провідною галуззю економіки на українських землях. Наприкінці ХVІІІ – у першій половині ХІХ ст. господарська система України, яка ґрунтувалася на праці закріпачених селян, вступила в кризу. Серед найважливіших ознак кризи феодально – кріпосницької системи і зародження нових, капіталістичних ознак, слід детально зупинитися на розвитку товарно – грошових відносин, зростанні товарності сільського господарства, використання найманої праці та машин, поширення нових сільськогосподарських технологій, спеціалізація районів на виробництві певної сільськогосподарської продукції. Поглиблення розшарування селянства, посилення експлуатації залежних селян у поміщицьких господарствах.

Аналізуючи стан промисловості слід довести, що переростання середньовічної промисловості в індустріальну проявилося в заміні мануфактурного виробництва фабричним, висвітлити роль купецького капіталу і вільнонайманої праці в цих процесах, початок промислового перевороту, його особливості в українських губерніях, зростання кількості підприємств, розвиток нових галузей промисловості тощо.

Промисловий переворот супроводжувався поступовим зміщенням центру промислового виробництва із сільської місцевості у міста, в зв’язку з чим збільшується кількість міського населення, особливо на Півдні України, де розбудовуються морські порти, що мали загальноімперське значення. Охарактеризувати політичний курс російського царизму щодо України, наслідком якого було заселення міст переважно не українцями – росіянами, євреями, поляками тощо. Українці поступово перетворювалися в місткому населенні у національну меншину.

Продовжуючи розгляд теми, необхідно зазначити, що зміни в економічному розвитку Наддніпрянської України обумовили зміни в соціальній структурі суспільства. Як і раніше, найбільш чисельною верствою українського населення залишалися селяни, основними яких виступали державні і поміщицькі. Необхідно проаналізувати, з одного боку, значне погіршення становища селян, їх економічну і політичну безправність, а з іншого – політику царського уряду, яка сприяла поглибленню процесу майнової диференціації серед цієї багато чисельної верстви населення.

Готуючи питання щодо формування національних інтелігенції, буржуазії та робітництва, треба зосередитись на суспільних умовах цих процесів, визначити стани і верстви населення, за рахунок яких вони відбувалися. Розуміти місце кожного із названих станів у процесах формування української модерної нації.

Розкриваючи питання соціальної боротьби народних мас, слід охарактеризувати політики російського уряду щодо України, посилення національного та соціального гноблення, форми і характер протесту українського населення, найбільші виступи селян, козаків, робітних людей, військових поселенців. Окремо зупинитися на наймасовіших виступах того часу – селянських виступах під проводом Устима Кармелюка та “Київській козаччині” 1855р.

Література.

1. Зародження робітничого класу на Україні. Середина ХУШ ст. – 1861 р. Зб. док. – К., 1982.

2. Селянський рух на Україні: середина ХУШ – перша чверть Х1Х ст. Зб. док. – К., 1978; 1826-1849 рр. – К., 1985.

3. Селянський рух на Україні. (1826-1849 рр.). Зб. документів. - К., 1985.

4. Борисевич С.О. Поміщицьке землеволодіння і землекористування на Поділлі (1793-1830 рр.) // УІЖ.– 1992. - № 3.

5. Гордуновський О.М. Розвиток промислового виробництва у поміщицьких господарствах Правобережної України першої половини Х1Х ст. //УІЖ. –2000. - № 1.

6. Горленко В.Ф. З традиційного землеробського досвіду українського селянства //Народна творчість і етнографія. – 1987. - № 6.

7. Гуржій І.О. Зародження робітничого класу України (кінець ХУШ – перша половина Х1Х ст.) – К., 1958.

8. Його ж. Розвиток товарного виробництва і торгівля на Україні (з кінця ХУШ ст. до 1861 р.) – К., 1962.

9. Його ж. Розклад феодально-кріпосницької системи в системі сільського господарства 1 половини Х1Х ст. – К., 1954.

10. Деревянкін Т.І. Мануфактура на Україні в кінці ХУШ- першій половині Х1Х ст. – К., 1960.

11. Його ж. Промисловий переворот на Україні. – К., 1974.

12. Дружинина Е.И. Южная Украина в 1800-1925 гг. – М., 1981.

13. Її ж. Южная Украина в период кризиса феодализма. 1825-1860 гг. – М., 1981.

14. Зінченко А.Л. З історії селянського руху на Правобережній Україні у ХУШ – 1 пол. Х1Х ст. //УІЖ. – 1991. – №3.

15. Казьмирчук Г.Д., Соловйова Т.М. Соціально-економічний розвиток Правобережної України в першій чверті Х1Х ст. – К., 1998.

16. Лазанскя Т.И. Государственные крестьяне Украины в период кризиса феодально-крепоснической системы. – К., 1989.

17. Її ж. До питання про розвиток капіталістичних відносин у господарствах державних селян Правобережної України в 30-50-х роках Х1Х ст. // УІЖ. –1985. - № 9.

18. Її ж Торгова-промислова діяльність селян Лівобережної України у 1 пол. Х1Х ст. – У збірнику: Історичні дослідження. Вітчизняна історія. – Вип. 11. – К., 1985.

19. Мельник Л.Г. До історії робітничого класу України. – К., 1970.

20. Його ж. Технічний переворот на Україні у Х1Х столітті. – К., 1972.

21. Нестеренко О.О. Розвиток промисловості на Україні. – К., 1959. - Ч.1.

22. Сарбей В.Г. Перша виробничо-комерційна фірма в Україні: історія економіки і промисловості України ХУШ-Х1Х ст. //Історія України. – 1997. - № 36.

23. Смолій В.А. Основні тенденції класової боротьби на Україні доби пізнього феодалізму. //УІЖ – 1983. - №9.

24. Шип Н.А. Интеллигенция на Украине (ХІХ в.): Историко-социологический очерк. – К., 1991.

Тема 3. Суспільно-політичний рух на українських землях в першій

половині ХІХ ст. (2 години)

1. Опозиційність масонських лож.

2. Діяльність декабристських організацій в Україні.

3. Політичний гурток у Харкові й політизоване вільнодумство в Ніжинській гімназії

4. Польський визвольний рух і Україна. Діяльність таємної організації «Співдружність польського народу» на Правобережній Україні.

Методичні рекомендації до теми

Початок ХХ ст. характеризується посиленням суспільно – політичних рухів в Наддніпрянській Україні, ліберальний напрям якого презентували масонські ложі: російські, польські, українські та поліетнічні. При розгляді питання необхідно звернути увагу на питання виникнення масонських лож в Україні, їх ідеологію, строкатість їх складу, діяльність, особливості. Окремо слід розглянути діяльність Малоросійського товариства, зупинитися на постаті його керівника – В. Лукашевича та програмовому документі «Катехізис автономіста”.

Переходячи до питання розгляду діяльності декабристів в Україні, перш за все треба визначити об’єктивні та суб’єктивні причини його виникнення, джерела формування ідеології, соціальний склад учасників та місце у вітчизняній історії; проаналізувати діяльність перших таємних організацій, звернувши особливу увагу на “Союз порятунку” та “Союз благоденства”, на базі якого і виникли Південне та Північні товариства. В цих організаціях активною силою виступали українці, а з утворенням “Союзу благоденства” була відкрита його філія на Поділлі у Тульчині.

Вузловим питанням даної проблеми є аналіз та порівняльна характеристика програмових документів Південного товариства та “Товариства об’єднаних слов’ян” щодо політичного, соціально – економічного та культурно – національного розвитку. Особливу увагу при вивченні документів слід звернути на вирішення національного питання взагалі і українського зокрема. Аналізуючи діяльність декабристів, треба з’ясувати причини їх поразки, а також дати характеристику значенню декабристського руху для подальшого розвитку України.

Під впливом ідей декабристів починають виникати таємні гуртки серед студенства. Яскравим прикладом студентського руху був таємний гурток у Харкові, де студенти місцевого університету займалися поширенням творів Пушкіна і декабристів, а також створенням політичних памфлетів революційного змісту. Іншим центром поширення ідей вільнолюбства була Ніжинська гімназія вищих наук. Потрібно звернути увагу на діяльність прогресивних професорів та їх вплив на формування світогляду передової частини студентства гімназії. Поширення революційних ідей загострили суперечності між прогресивною і реакційною групами професорів, що призвело до початку слідства та покарання М.Білоусова, К.Шапалинського, І.Ландрижина, Ф.Зінгера. Саму ж гімназію було перетворено у 1832 р. у фізико – математичний ліцей.

Аналізуючи розвиток шляхетсько – польського руху в Україні, треба звернути увагу на його зв’язки із дворянськими радикальними організаціями. Специфіка діяльності польських організацій полягала в тому, що їх соціальною основою було шляхетство, а головною ідеєю руху було відновлення Речі Посполитої в кордонах 1772 року. Особливу увагу слід зосередити на створенні, діяльності, програмах “Польського патріотичного товариства” та “Союзу польського народу”; повстанні 1830 – 1831 рр. на Правобережжі; російській політиці в регіоні після польського виступу.

Література:

1. Хрестоматія з історії Української РСР. – К., 1959. – Т. 1. – С. 602-623, 663-666.

2. Горбачевский И.И. Записки. Письма. – М., 1963.

3. Демкович-Добрянський М. Українсько-польські стосунки у ХІХ сторіччі. – Мюнхен, 1969.

4. Записки о России французского путешественника маркиза де Костина. – М., 1971.

5. Історія Української РСР. – К., 1978. – Т. 3. – С. 80-106.

6. Исследование по истории общественного движения Х1Х – начало ХХ в.в. – М., 1971.

7. Казьмирчук Г.Д. “Апостоли правди”. Рух декабристів в історичній літературі 1917- першої половини 30-х років. – К., 1997.

8. Калугін Ю.І. Декабристи на Укоаїні. – К.,1971.

9. Коглов В.Н., Литвин О.К., Казьмирчук Г.Д. Рух декабристів. К., 1982.

10. Крижанівська О.О. Таємні організації в Україні. Масонський рух у ХУШ – на початку ХХ ст. – К., 1998.

11. Лисенко М.М. Декабристський рух на Україні. – К., 1954.

12. Його ж Повстання Чернігівського полку. – К., 1956.

13. Марахов Г.И. Социально – политическая борьба на Украине в 20 – 40-е гг. ХІХ в.

14. Савичев Н.К. Первые благовестники свободы. – К., 1990.

15. Сергієнко Г.Я. Декабристи та їх революційні традиції на Україні. – К., 1975.

16. Його ж. Декабристи і Шевченко. – К., 1971.

17. Його ж. Суспільно-політичний рух на Україні після повстання декабристів (1826-1850). – К., 1971.

18. Ходоровський М. Політичне масонство і українське питання// Історія України. – 2001. - № 38 (жовтень).

19. Шурат В. Основи шевченкових зв’язків з поляками //Шурат В. Вибрані праці з історії літератури. – К., 1963.

20. Яблунівська Т. Місце масонства у політичній системі України// Нова політика. – 2000. - № 1.

Тема 4. Кирило – Мефодіївське товариство (2 години)

1. Створення і склад товариства.

2. Програмні документи і практична діяльність членів товариства.

3. Розгром товариства і його історичне значення.

4. Тарас Шевченко в українському національному русі.

Методичні рекомендації до теми

Розглядаючи тему, треба, перш за все визначити причини й засади створення кирило – мефодіївського товариства, проаналізувати його склад, основні документи, наукову, публіцистичну, організаційну діяльність тощо. В 1830-1840-х рр. на суспільну арену вступило нове покоління українських діячів, які стали на чолі процесу вичленування української культурної ідентичності з загальноросійського потоку. Центральними фігурами цієї генерації були Микола Костомаров, Пантелеймон Куліш і Тарас Шевченко, які разом з Миколою Гулаком, Василем Білозерським та ін. (всього 12 чол.) становили ядро конспіративної організації – Кирило – Мефодіївського братства. Особливої уваги заслуговує розгляд питання формування ідеології братчиків – вихідців з різних соціальних верств суспільства. При цьому необхідно з акцентувати увагу на тому, що ідеологія братства була синтезом ідеї трьох рухів – українського автономістичного, польського демократичного і російського декабристського в Україні. Їх погляди знайшли відображення в програмовому документі – “Книзі буття українського народу”, де були поєднані християнська і національна ідеї, що перекликалось із творами польських інтелектуалів, зокрема Адама Міцкевича.

Спираючись на останні історіографічні дослідження, дати сучасні оцінки щодо розбіжностей в поглядах братчиків, їх кількісний склад, характер та масштаби діяльності, ступінь покарання членів товариства, об’єктивно порівнюючи з наслідками декабристського руху. Значення Кирило – Мефодіївського братства слід розглянути в загальноєвропейському контексті і в контексті Російської імперії.

Окремо необхідно зупинитись на постатті Т.Г.Шевченка в українському національно – визвольному русі. Довести, що ідеалом Кобзаря була незалежна гетьманська держава, а провідною її силою – козацтво.

Література

1. Кирило-Мефодіївське товариство. Збірка документів. – К., 1990. – ТТ. 1-3.

2. Спогади про Т.Шевченка. – К., 1982.

3. Шевченко Т.Г. Документи та матеріали біографії. (1814-1861). – К., 1975.

4. Антонович М. Національно-політичні наслідки повстання Кирило-Мефодіївського братства //Генеза. Філософія. Історія культура. – 1995. - № 3.

5. Воспоминания о Тарасе Шевченко. – К., 1988.

6. Зайончковський П. Кирило-Мефодіївське братство. – М., 1956.

7. Зайцев П. Життя Тараса Шевченка. – К., 1994.

8. Історія Української РСР. – Т.3. – К., 1978. – С.124-129.

9. Костомаров М. “Закон божий” (Книга буття українського народу). –

К., 1990.

10. Куліш П. Твори у 2-х томах. – Т.2. – К., 1989.

11. Марахов Г.И. С верой в будущее. Революционный демократ Н.И.Гулак. – 1989.

12. Сергієнко Г.Я. Шевченко і Кирило-Мефодіївське товариство. К., 1983.

13. Його ж. Суспільно-політичний рух на Україні після повстання декабристіва (1826-1850). – К., 1971.

Тема 4. Західноукраїнські землі в першій половині ХІХ століття. (4 години)

1. Політичне становище і соціально-економічний розвиток.

2. Національне відродження на західноукраїнських землях. «Руська трійця».

3. Національно-визвольний рухна західноукраїнських землях під час революції 1848-1849 р. Головна руська рада. Збройне повстання у Львові.

Методичні рекомендації до теми

Висвітлюючи питання про регіональну політику Габсбургів, варто показати особливості етнодемографічної ситуації в західноукраїнському регіоні. З економічної точки зору привертає увагу проблема перенаселення.

Опрацьовуючи тему, необхідно врахувати, що для Австрійської імперії східноєвропейські володіння, зокрема українські землі, були тільки сировинним придатком. Політика Габсбургів в регіоні також будувалась за принципом “стримування націй” інкорпорованих територій заради політичного спокою в державі (проблема етнічної ієрархії та етноконфесійна ситуація).

Аналізуючи економічний розвиток західноукраїнських земель, необхідно звернути увагу на дефіцит землі та збереження в першій половині ХІХ ст. традиційної аграрної економіки з низьким технічним забезпеченням. Промислове виробництво було представлено різноманітними ремеслами та мануфактурним циклом, які не могли сперечатися із потужним виробництвом в інших регіонах Австрійської імперії (чеські та німецькі провінції).

Характеризуючи суспільно – політичну ситуацію та національний рух в Галичині, Буковині та Закарпатті, слушно зосередити увагу на діяльність греко – католицької церкви, яка стала на чолі національного відродження в Галичині. В той же час на розвиток національного руху значний вплив мали загальноєвропейські політичні тенденції, що проникали в Австрійську імперію, вплив польського патріотичного руху та національного відродження Наддніпрянщини.

Поява “Руської трійці” стала важливою віхою в еволюції українського національного руху в Галичині, бо її учасники пропагували: по-перше, право західних українців (русинів) на самодостатню культуру; по-друге, ідею соборності української етнічної території та українського етносу. В цьому контексті розглянути створення, склад, діяльність цієї організації.

“Весна народів” у 1848 році була спричинена загостренням аграрного та національно – політичного питань. Після повстання у Відні революційний рух охопив і східнослов’янські регіони Австрійської імперії. Рятуючи поліетнічну державу Габсбургів від розпаду, уряд був змушений піти на цілу низку поступок: скасовано панщину, поміщицький суд окремі внутрішні податки тощо. Але це рішення не ліквідувало конфлікту селянин –- поміщик, що й призвело до хвилі селянських виступів. Аналізуючи антифеодальні виступи, слід звернути увагу на сильні та слабкі сторони, форми і методи боротьби, причини поразки. У цьому контексті необхідно детально зупинитися на діяльності Л.Кобилиці, який не тільки очолював виступи селян, а й представляв їхні інтереси у парламенті.

Головна Руська Рада, що постала як національний орган, виявляючи лояльність до Відня, обмежувала свою діяльність досягненням успіхів у національно – культурній сфері. У висновку треба визначити причини слабкості українського національного руху в Австрійській імперії у першій половині ХІХ ст.

Література

1. Селянський рух на.Буковині з 40-х роках XIХ ст. Збірник документів. - К., 1949.

2. Верига В. Нариси з історії України/кінець ХУШ - початок Х1Х ст./. - Львів, І996. - С. 34 - І76.

3. виднянский С.в. Идеи славянского единства в исторической концепции А.В.Духновича // В кн.: культурные и общественные связи Украины со странами Европы. – К., 1990.

4. Гербільський Г.Ю, Розвиток прогресивних ідей в Галичині у першій половині XIX ст. /до 1848 р./ - Львів, 1964.

5. Доброжанський О.В. Чисельність українського і румунського населення Буковини за статистикою ХІХ – поч. ХХ ст.// УІЖ. – 1998. - № 6.

6. Іванишин В.Українська церква і процес національного Відродження // В кн.: Українське Відродження і національна церква. – К., 1990.

7. Історія Української РСР. - Т.З. - К., 1978. – С. І57-І92.

8. Русалка Дністрова. – К., І974.

9. "Руська трійця” в історії суспільно-політичного руху і культури України. - К., 1987.

10. Шевченко Ф.П. Лук’ян Кобилиця. З історії антифеодальної боротьби селянства Буковини у першій половині XIX ст. -- К., 1958.

Тема 6. Українська культура першої половини ХІХ століття.

(2 години)

1. Наука і освіта.

2. Становлення нової української літератури.

3. Мистецтво.

4. Традиційно-побутова культура.

Методичні рекомендації до теми

Починаючи дослідження даної теми, слід відзначити, що всупереч антиукраїнській політиці Російської та Австрійської імперій українська культура продовжували свій поступальний розвиток., збагачуючись новими досягненнями. Саме через культуру в ХІХ ст. відбувалося відродження української нації.

При характеристиці стану освіти потрібно охарактеризувати освітні реформи в Російській та Австрійській імперіях, їх ідеологічну спрямованість, чітко виражений становий характер освіти, дати характеристику діяльності початкових і середніх навчальних закладів, становленню професійної освіти. Особливої уваги заслуговує питання про вищі навчальні заклади, зокрема, Харківський і Київський університети, які були не лише освітніми установами, а й центрами національного відродження в Наддніпрянській Україні, та Львівський університет, в якому на середину ХІХ ст. працювала кафедра української мови.

Значних успіхів в Україні набули природничі і точні науки, розвитку яких не перешкоджала влада, оскільки їх результати мали практичне застосування. До цього періоду відносяться і перші спроби наукового дослідження історії України. Осередками науково – дослідної діяльності були вищі навчальні заклади, державні установи і громадські фахові товариства, діяльність яких слід охарактеризувати при розгляді питання.

Протягом першої половини ХІХ ст. відбувається процес зародження нової української літератури, “батьком” якої вважається І.Котляревський, а його справу продовжили талановиті письменники П.Гулак – Артемовський, Є.Гребінка, Г.Квітка – Основяненко, П.Куліш, М.Шашкевич. Я.Головацький, І.Вагилевич та ін. Досліджуючи творчість видатних українських майстрів слова, особливу увагу варто звернути на творчість Т.Г.Шевченка, з ім’ям якого пов’язаний новий етап у розвитку української літератури.

Нова українська література дала сильний поштовх розвитку театрального мистецтва, яке було представлене як аматорськими, так і першими національними українськими професійними театрами. Продовжуючи розгляд теми, необхідно звернути увагу на розвиток музичного мистецтва, яке розвивалося на багатому українському народнопісенному фольклорі; поєднання різних жанрів і стилів образотворчого мистецтва, провідне місце в якому належить Т.Г.Шевченку; появу нових тенденцій в розвитку архітектури.

Література

1. Антонович Д. Українська культура. – 1998.

2. Волошин І.О. Джерела народного театру на Україні. – К., 1963.

3. Воропай О. Звичай нашого народу.

4. Затенацький Я.П. Українське мистецтво 1 пол. Х1Х ст. – К., 1965.

5. Історія української культури: Збірник документів і матеріалів/За ред. С.М.Клепчука та В.Ф.Остафійчука. – К., 2000.

6. Історія української літератури у 8 томах. – К., 1968.

7. Історія українського мистецтва у 6-ти томах. – К., 1972.

8. Кисіль О.Г. Український театр. – 1968.

9. Крижанівський О.Р. Церква у суспільно-економічному розвитку Правобережної України. – К., 1991.

10. Письменники Західної України 30-50-х рр. Х1Х ст. – К., 1965.

11. Попович М.В. Нарис історії культури України. – К.,1998.

12. Семчишин М. Тисяча років української культури. – К., 1993.

13. Степовик Д.В. Українське мистецтво І половини ХІХ ст. – К.,1982.

14. Шип Н.А. Русско-украинское сотрудничество в ХУШ – 1 пол. Х1Х ст.. – К., 1988.

Змістовий модуль 2

Тема 7. Скасування кріпацтва та демократичні реформи 60-70-х рр. ХІХ ст., їх реалізація в Україні.

(4 години)

1. Позиція поміщиків, селян й інтелігенції України щодо змісту й шляхів проведення реформи напередодні та в ході її реалізації.

2. Основні законодавчі акти реформи.

3. Наділення українських селян землею згідно з “Місцевими положеннями”. Введення в дію уставних грамот. Організація викупу землі селянами. Укладення викупних угод.

4. Умови звільнення дворових селян і кріпосних робітників. Поширення основних положень реформи 1861 р. на державних й удільних селян.

5. Реформи місцевого самоврядування та особливості їх запровадження в

Україні.

6. Інші реформи царського уряду:

а) судова;

б) військова;

в) в галузі освіти і цензури;

г) фінансово-банківської системи.

Методичні рекомендації до теми

Починаючи з 60-х років ХІХ ст. у Російській імперії розпочався період ліберальних реформ. Реформи були вимушеним заходом, який повинно було вжити самодержавство під тиском загальної кризи системи та загального революційного вибуху.

Розглядаючи питання про селянську реформу, слід звернути увагу на причини відміни кріпосного права, охарактеризувати основні закородавчі акти реформи – Маніфест, загальне та місцеві положення про селян, звільнених з кріпосної залежності, наголсивши, що скасування кріпацтва було проведено згори, шляхом реформ, в інтересах поміщиків. Долю державних селян, які в Україні становили близько половини всього селянства, визначав прийнятий у 1866 р. спеціальний закон про їх поземельний устрій, зміст якого необхідно охарактеризувати під час розгляду даного питання.

Після скасування кріпосного права у Російській імперії було здійснено цілий ряд реформ у галузях адміністративного управління, судочинства, освіти, у військовій та фінансовій системах. Їхньою метою було пристосування країни до нових умов соціально-економічного розвитку. Необхідно розкрити зміст реформ, їх непослідовний і суперечливий характер, особливості проведення на українських землях та значення.

Підводячи підсумок, треба мати на увазі, що незважаючи на непослідовність і незавершеність цих реформ, вони мали буржуазний характер і сприяли розвитку капіталізму в промисловості та сільському господарстві.

Література

1. Отмена крепостного права на Украине. Сборник документов и материалов. – К., 1961.

2. Історія Української РСР. – Т.3. – К., С.253-263, 277-283.

3. Бондаревський А.в. волосне управління та становище селян на Україні після реформи 1861 р. – К., 1961.

4. Гуз А. Земства дбали і про українську мову // Політика і час. – 2001. - № 5.

5. Литвак В.Г. Переворот 1861 года в России: почему не реализовалась реформаторская альтернатива? – М., 1991.

6. Марченко О.М. Міське самоврядування на Півдні України у другій половині ХІХ ст. – Автореф. Канд.. дис. – Одеса, 1997.

7. Орловський Б. Селянські реформи в Україні 1848-1861 рр., їх значення і наслідки // Генеза. – 1994. - №1.

8. Теплицький В.П. Реформа 1861 року і аграрні відносини в Україні (60- ті-90-ті рр. ХІХ ст.). – К., 1959.

9. Шевченко В.М. Селянська реформа і питання економічного розвитку Лівобережної України в П пол. Х1Х ст. – на початку ХХ ст. //УІЖ – 1981 - № 11.

Тема 8. Розвиток капіталізму в Наддніпрянській Україні в 60-90-х роках ХІХ ст. (4 години)

1.Селянське господарство в пореформений період:

- соціальний розклад селянства, його еволюція до капіталізму;

- пережитки феодалізму та їх вплив на селянське господарство;

2.Поміщицьке господарство після реформи. Його еволюція до капіталізму.

3.Розвиток капіталізму в промисловості.

4.Зміни в соціальній структурі господарства:

- зростання буржуазії та її особливості;

- формування пролетаріату та його становище в 60-90-х рр. Х1Хст.

5.Розвиток міст і торгівлі.

Методичні рекомендації до теми

Ліберальні реформи значною мірою вплинули на стан економічної модернізації, яка охопила і Наддніпрянщину. Аналізуючи модернізаційні процеси, що перетворювали аграрне суспільство на суспільство індустріальне, варто розглянути такі питання, як: міграція та урбанізація населення, його переміщення в нові сектори економіки, технологічні здобутки та систему управління економікою передових розвинутих країн, подальша товаризація економіки та розвиток торгівлі, нагальна необхідність фундації системи масової та професійної освіти тощо.

Слушно вказати на нерівномірність та суперечливість економічної модернізації Наддніпрянщини. За рахунок розвитку нових галузей економіки створювався регіональний та галузевий дисбаланс, який поєднувався з нераціональним і аморальним використанням природних та людських ресурсів регіону.

Аналізуючи економічну модернізацію українського суспільства, треба звернути увагу на такі аспекти: подальшу майнову диференціацію суспільства, формування групи українських підприємців, проникнення іноземного капіталу.

Підсумовуючи тему, варто розглянути вплив модернізації на етносоціальну ситуацію в Наддніпрянщині, зауваживши слабку інтегрованість українців у новітні соціально – економічні умови, за умов збереження національної патріархальності українця-селянина.

Література

1. Бойко Я. Заселение Южной Украины 1860-1890 гг. - Черкассы, 1993.

2. Губенко Г.Н. Развитие капитализма в крестьянском хозяйстве юга Украины (конец Х1Х – начало ХХ вв.). – К., 1976

3. Гуменюк А.О. Соціальна і національна структура міського населення Правобережної України (друга половина Х1Х ст.). //УІЖ. – 1993. - № 10.

4. Гуржій І.О. Україна в системі всеросійського ринку 60-90-х роках Х1Х ст. – К., 1968.

5. Довжук І.В. Вугільно-металургійна промисловість Донбасу та України в кінці 80-90-х роках Х1Х ст. – К., 1997.

6. КрасніковаО.М. З історії становлення і функціонування земельних банків в Україні (1861-1918) //УІЖ – 1999.- № 6.

7. Кругляк Б.А. Торгівельна буржуазія в Україні (60-ті рр. Х1Х – 1914) //УІЖ. – 1994. - № 6.

8. Крутіков В.В. Гірничопромислова буржуазія Донецько-Придніпровського регіону та соціально-економічна політика царизму в пореформений період (60-90-ті рр. Х1Х ст.) – Автореф.докт.дис. – Кіровоград, 1996.

9. Лозанська Т.І. Соціальне походження промислової буржуазії України в Х1Х ст. - // УІЖ – 1996. - № 2

10. Машкін О.М. Російське дворянство іноземного походження в промисловості України П пол. Х1Х – поч. ХХ ст. //УІЖ – 1998. - №2

11. Мельник Л.Г. Технічний переворот на Україні у Х1Х ст. – К.,1972.

12. Нестеренко О.О. Розвиток промисловості на Україні. У 3-х частинах. –Ч. 1 – К., 1958.

13. Його ж Залізнорудна промисловість України в дореволюційний період. – К., 1974.

14. Якименко М.А. Земельна оренда на Україні в період капіталізму. //УІЖ – 1991 - № 2.

15. Її ж Становлення селянського (фермерського) господарства в Україні після скасування кріпацтва (1861-1918). //УІЖ – 1996. - № 1.

ТЕМА 9. Національне і суспільно-політичне життя в Україні у другій половині ХІХ ст. (4 години)

1. Місце української громади Петербурга в загальногромадівському русі. Журнал “Основа”.

2. Перший етап громадівського руху.

3. Польське повстання 1863-1864 рр. і відгуки на нього в Україні.

Дата добавления: 2015-05-22