Польська культурно-інтелектуальна присутність на Правобережній Україні. Образ України («Руси») й українця («русина») у польській громадсько-політич думці ХІХ

Після 1863 р. було дуже утруднено доступ полякам у вищі навчальні заклади в Україні, довгий час існувала так звана 5-процентна норма прийому в них осіб польської національності. З вузів увільнили майже всіх викладачів-поляків. З часом царські власті в цьому питанні дещо пом'якшили свою позицію, і поступово кількість викладачів польської національності потроху збільшувалася, головним чином за рахунок найздібніших випускників цих вузів: біолог Л, Ценковський, фізіолог Б. Веріго, правознавець Є. Васьковський, хімік А. Вергго. Поряд з викладацькою всі вони займалися плідною науковою роботою, аті, що були до того ж фахівцями в галузі медицини,—ще й організа-цією медичної допомоги населенню.

Шишковський разом з укр вченим Михайленком поклав початок дослідженням у галузі фізико-хімії в Київському універ. Значний вклад у математичну науку внесли Пшеборський та Слєшинський. Польські геологи багато зробили для відкриття корисних копалин Донбасу і Придніпров'я, вивчення ерозійно-карстового характеру тектонічної тріщинуватості на Волині і Поділлі. Пачоський один з організаторів заповідника Асканія-Нова, засновник Природничо-історичного музею в Херсоні.

З Україною була з'вязана частка життя й творчої д-ті класиків художньої л-ри Крашевського,Єжа,Запольської, поета Висоцького. 1905 р.польські театри в Україні були закриті. Але чимало поляків виступали вросійськомовних театрах. Так, у київському театрі Соловцова-актор Недзєльський (Недєлін)

З Україною з'вязані життя й творча д-сть корифеїв світової музики Падеревського, Шимановського та Зарембського.

В галузі образотворчого мистецтва плідно творили в ті роки уродженці України — відомі польські художники Я. Станіславський, Ю. Коссак, В. Прушковський, Є. Вжещ, В. Галімський, В. Лось,К. Пшижиховський та інші. На своїх полотнах вони майстерно відоб-разили прекрасну природу України, її людей, чимало сторінок героїчноїісторії українського народу.

22. Польське населення Галичини й Буковини: соціально-демографічна характеристика. Польський шляхетський маєток. Аристократичні роди. Упродовж 1772-1900 Сх Галичині за складом нас була переважно українською. 2-ою за к-тю була польська. 1773р тут проживало 396 тис поляків 22%. Найб поляків було на кр-польсь етнічному пограниччі, а також на Поділлі вздовж рос-авст кордону у тернопільському і заліщинському округах.. Поляки тут займ привілейоване становище; в їх руках місцева адмінст.Заг польська шляхта у сх. част Г була міцнішою, ніж в ін. част(тут домінували латифундії)Упродовж 1801-1851рр на католицьку віру перейшло в Г 210 тис українців-уніатів. Найбільше поляків проживало в Ярославському, Требовельському, Мостиському повітах,а найменше у Ткрківському, Богородчанському, Косівському повітах. Після 1869р посилились асиміляційні процеси(після тго як польська мова стала офіц.) Поч з 70-х на природний приріст тут поляків впливала еміграція. Напрям США→47% від всього загалу емігрантів-поляків. Серед мігруючих переажали чол. віком від 14до 44р; 55%неодружені. Масову х-ру еміграція набула на поч ХХ ст.

Серед відомих польських аристократів які перейшли на службу рос короні –Потоцький, Баринський, Жевдевський, Четвердинський та ін. Неабияке місце серед верхівки польської шляхти займ князь Адам Чорторийский→мав 194 села. Ще у середині ХVІІІ ст. ця родина, земельні володіння якої були в Україні, стала на чолі проросійської партії в Речі Посполитій, а Адам Казимир Чарторийський був ґенеральним старостою подільських земель. Щоб уникнути конфіскації 194 сіл і містечок Катериною ІІ, яка прийняла рішення накласти секвестр на маєтки

Чарторийських у «російській» частині Речі Посполитої. Причиною імператорського гніву були чутки про нібито симпатію і близькість цієї родини до Т.Костюшка. Вірність Росії Чарторийські зберігали до Листопадового повстання 1830–1831 рр.

23. Галичина в контексті загальнопольського національного питання. Спроби польсько-українського порозуміння. Напр 50-х на 1-ий план вийшли проблеми нац. І політ х-ру. У 1861р в Авт ім. ств крайові представ органи. Внаслідок 1-их виборів до Гал сейму укр. здобули третину місць. Засідання сейму показало непорозуміння між поляками і укр.. Поляки прагнули заманіфестувти державницькі прагнення, українці наголошували на проблемі рівності. 1861р група полських послів виступила з ініціативою порозуміння. Переговори: звід поляків Сапега і Дзєдушинський, від укр. – Литвинович, Куземський, Борискевич.. Одні на словян зїзді у Празі вважали за доцільне укласти з укр. політ компроміс(рівноправність) а ін. прагнули зберегти недоторканими патріарх стосунки. У 1867р з перетворенням Ав на дуалістичну полки отр свободу дій в Галинині. Події 60х змінили х-р укр.-поль відносин.Тепер гал укр. вже як окремий народ мали становити одне політ ціле з поляками, тобто спільно обстоювати польські держ інтереси. Укр вимагали поділу провінції. Краківські консерватори: Хельцель погоджув на розширення прав укр. мови в ділянці адміністрування, судочинства, та шкільництва з дотиманням засади, що Галичина є адмін. Нподільним організмом, у якому має бути переага поляків. Інтереси консерваторів:через рівноправнення укр. мови витіснити з Галични нім мову.2)заручитись підтримкою уряду.. Ідеалізували укр.-польську унію, вказували на добровільниї х-р. Станьчики- перконані, що певними поступками укр.-польсь конфлікт можна подалати. Східногалицькі консерватори: інтерисипольсь вел землевласникв. Ознаки хоч якогось р-ку в укр. середовищі сприймались ними як загроза життєвим інтересам. Заперечували потребу укр.-пол порозуміння, бо твердили ш конфлікту немає. Львівські демократи: ств у Львові Нац демок т-во. Визнавали нац. Окремішність українців, але заперечували їх право на вільний політичний р-к, відкидали ідею поділу Галичини.

1867 Байтт вів переговори з польськ колом віденського парламенту. Мета: вврегулюв взаємини між центорм та галицькою автономією, поруш і укр. пит. Вересень 1868р резолюція на розширення автономії Галичини. Напр 60-х головними проблемами для польських політиків в Галичині було: добитись якнайбільшої автономії провінції і зберегти її цілісність.

Укр-пол порозуміння дійти не вдалось.

Дата добавления: 2015-05-22