Революція 1905-1907 рр. в Україні

Швидкий розвиток капіталізму на початку ХХ ст. в Росії (і в Україні) сильно гальмували численні феодальні пережитки, які залишилися невирішеними після ліквідації кріпосного права. Становище ускладнилося в зв’язку з економічною кризою та поразкою в російсько-японській війні. Перша російська революція почалася в Петербурзі із розстрілу 9 (22) січня 1905 р. робітничої демонстрації (“Кривава неділя”). Хвиля робітничих страйків з вимогами повалення самодержавства та запровадження 8-годинного робочого дня прокотилася по всій Україні. Уже 12 січня почався масовий робітничий і студентський страйк у Києві, 17 січня - у Катеринославі, Харкові. Протягом січня – березня 1905 р. страйковий рух охопив усі губернії України. Під впливом робітничого руху почалися стихійні селянські виступи, які в основному зводилися до погромів поміщицьких садиб. Найбільш організованим селянський рух виявився в с. Великі Сорочинці на Полтавщині, де 18 грудня 1905 р. був створений селянський комітет, який розпорядився не сплачувати податки, не надсилати новобранців до війська, закрив шинки, організував оборону села від карателів. 21 грудня з допомогою артилерії царські війська придушили повстання (В.Г.Короленко, “Сорочинська трагедія”). У цілому ж по Україні селянський рух охопив 64 % усіх повітів (перша половина 1905 р.). Селянські виступи на Полтавщині відбулися в 1,5 тис. сіл губернії, кількість повсталих складала 26,4 % від загальної кількості полтавських селян.

У 1905 р. під впливом селян і робітників повстала і армія: червень – повстання на броненосці “Потьомкін” (керівники Г.Вакуленчук та О.Матюшенко); жовтень – повстання на кронштадтському флоті; листопад – повстання матросів 12 кораблів Чорноморського флоту на чолі з лейтенантом П.Шмідтом; 18 листопада – повстання саперів у Києві під керівництвом підпоручика Б.Жаданівського. Невдовзі спалахнули військові повстання у Полтаві, Харкові, Черкасах, Білій Церкві, Умані, Смілі.

Апогеєм страйків став жовтневий політичний страйк 1905 р., у якому взяли участь близько 120 тис. робітників України. Микола ІІ вимушений був видати Маніфест, пообіцявши громадянські права, політичні свободи та Державну Думу з законодавчими правами. Ліберально настроєні кола вважали мету революції досягнутою, а чорносотенні організації розпочали погроми в Одесі, Києві, Катеринославі, на Донбасі.

Дякуючи революції, український національно-визвольний рух вирішив питання ліквідації заборони української мови та отримав можливість утворювати національні організації.

Після грудневого повстання 1905 р. відбувається загальний революційний спад. На початку 1906 р. в умовах арештів і репресій відбулися вибори до І Думи. Від України було обрано 102 депутати, які організували парламентський клуб (Українська Парламентська Громада). Політичною платформою Громади стали вимоги автономії України, українізації державного управління і освіти. Але через 72 дні Дума була розпущена. У січні 1907 р. відбулися вибори до ІІ Думи, де виникла Українська Громада із 47 членів. Але й ІІ Дума через 103 дні була розпущена, що стало початком політичної реакції.

Дата добавления: 2015-05-22