Політична реакція. Столипінська аграрна реформа в Україні

Політична реакція проявилася у запровадженні надзвичайного стану, забороні демонстрацій та мітингів, діяльності військових трибуналів (засуджено понад 26 тис. чоловік; смертні вироки дістали понад 5 тис. чоловік), заохоченні провокаційної діяльності чорносотенних організацій, забороні політичних партій. Крім цього, на Україні: заборонялися викладання українською мовою, діяльність українських організацій; закривалися “Просвіти”, українські клуби, бібліотеки; ліквідувалися основні українські періодичні видання.

Відбувається занепад і у визвольному русі. Розпадається Українська радикально-демократична партія, у 1905 р. припиняє своє існування “Спілка”, частина діячів УСДРП бере активну участь у створенні міжпартійного політичного блоку – Товариства українських поступовців (ТУП).

Революція 1905 – 1907 рр. призвела до усвідомлення частиною політичних діячів правлячої верхівки необхідності широких соціально-економічних реформ. Їх ініціатором став голова ради міністрів П.Столипін, що виступав за проведення аграрної реформи з метою створити для царизму нову соціальну опору на селі в особі заможного селянства. Реформа мала три напрямки: 1) зруйнування общини й закріплення за селянами землі у приватну власність; 2) насадження хутірського і відрубного господарства; 3) переселення селян. Селянам дозволялося виходити з сільської общини на хутори і відруби. На Україні, де земля вважалася власністю родини і її не можна було продавати і ділити, закон 1906 р. дозволяв кожному вийти з “подвірного” господарства. В результаті на Правобережжі вийшло з общини 50,7% господарств, у Південній Україні – 34,2%, на Лівобережжі – 13,8%. Це прискорило розвиток товарних відносин у сільському господарстві, а також соціальне розмежування на селі. Значна роль у цьому відводилася Селянському поземельному банку, який за високі позики надавав селянам у користування землю. У разі невиплати щорічних відсотків селянин зовсім розорявся, а земля поверталася в банк. Ці операції сприяли подальшому розшаруванню селян, виникненню прошарку заможного населення, що заводило фермерсько-капіталістичні господарства. В той же час уряд широко розгорнув переселення селян на окраїни з метою послабити “земельну тісноту” в центральних районах і зняти соціальну напругу, виселивши якомога більше неспокійних селян до Сибіру. Протягом 1906 – 1912 рр. з України виїхало майже 1 млн. селян, найбільше з Полтавської і Чернігівської губерній. Але при відсутності достатнього капіталу для обзаведення господарством на новому місці селяни попадали в кабальну залежність від місцевого землевласника, що зумовило крах реформи: протягом 1906 – 1913 рр. в Україну повернулося майже ¼ переселенців.

Унаслідок проведення аграрної реформи збільшилася кількість селян, які змушені були йти до міста на заводи. Поповнився ринок праці, промисловість забезпечувалася дешевою робочою силою.

Аграрна реформа мала як позитивні наслідки (розвиток фермерського господарства, прискорення розвитку капіталістичних відносин на селі, поповнення промисловості дешевою робочою силою, розвиток товарних відносин у сільському господарстві і перетворення України у житницю Європи), так і негативні (крах переселенської політики, збереження феодального пережитку – поміщицького землеволодіння, неусунення соціальних конфліктів).

Дата добавления: 2015-05-22