Війна з більшовицькими військами

Тема 33. УРОКИ І НАСЛІДКИ НАЦІОНАЛЬНО - ВИЗВОЛЬНОЇ РЕВОЛЮЦІЇ 1917 – 1920 рр.

Війна з більшовицькими військами.

Поразка національно-визвольної революції. Падіння Директорії.

Причини поразки та уроки національно-визвольної революції.

11 листопада 1918 року Німеччина фактично капітулювала. Радянська Росія 13 листопада анулює Брестський мирний договір, проте ще11 листопада Раднарком дав директиву Реввійськраді в 10-денний строк підготуватися до походу в Україну. І знову, як у попередній період, було обрано модель війни з використанням своєрідного “троянського коня” – наприкінці листопада 1918 року у Курську під патронатом Раднаркому РСФРР утворився Тимчасовий робітничо-селянський уряд України на чолі з Г.П’ятаковим.

Не очікуючи створення Української радянської армії, 1-а і 2-а повстанські дивізії ще 18 листопада 1918 р. почали наступ на Україну і зайняли декілька населених пунктів Чернігівщини. У грудні 1-а повстанська дивізія, підсилена іншими частинами, почала просування на південний захід з метою захоплення Чернігова і Києва, а 2-га дивізія наступала на Харків. За місяць радянські війська зайняли більшу частину Харківської і Катеринославської губерній. 28 листопада 1918 року в Харків входить Тимчасовий радянський уряд на чолі з Г.П’ятаковим, а відновлена більшовицька УНР 6 січня отримує нову офіційну назву Українська Соціалістична Радянська Республіка (УСРР). Причина такого вдалого наступу більшовиків була не в їх силі, а в розладі у військах Директорії.

У цей час Директорія ще не знаходилася з радянською Росією в стані війни. Тому на початку січня 1919 року голова уряду УНР В.Чехівський надсилає телеграми у Москву з приводу неоголошеної війни. Російський радянський уряд повідомляє, що це воюють не вони, а війська радянського уряду України. Це була неправда, оскільки голова Реввійськради Л.Троцький 4 січня 1919 р. підписав постанову про утворення Українського фронту. Робота надзвичайної дипломатичної місії УНР на чолі з Мазуренком у Москві, направлена на припинення більшовицької агресії, не принесла успіху. Тоді 16 січня 1919 р. Директорія офіційно оголосила війну радянській Росії.

Більшовики переформували війська і продовжили наступ. 27 січня група Дибенка захопила Катеринослав, 2-а дивізія увійшла в Полтаву і на 1 лютого переправилася через Дніпро в районі Кременчука. Група Сабліна зайняла донецькі міста. Війська, що наступали на київському напрямку,12 січня зайняли Чернігів і під Броварами в результаті 3-денної битви з40-тисячним військом С.Петлюри розгромили його, а 5 лютого 1919 р. увійшли в столицю України.

Негативне ставлення більшовиків, Антанти і деніківців до незалежності України, невдачі національно-визвольного руху призводять до того, що М.Грушевський розчаровується в революції і відходить від політичної боротьби. В цей час Директорія веде переговори з Антантою про допомогу в боротьбі з більшовиками. Антанта погоджується допомогти, проте висуває ультимативну вимогу: реорганізувати уряд УНР і саму Директорію, виключивши з неї соціалістів. Уряд Директорії погоджується з вимогами Антанти. В знак протесту соціаліст В.Винниченко виходить зі складу Директорії, але залишається в УСДРП, а соціаліст С.Петлюра виходить з УСДРП, проте залишається в Директорії. З відходом В.Винниченка від політичної боротьби Петлюра фактично приходить до одноособової влади.

Сподівання на допомогу Антанти не справдились. Під ударами радянських військ інтервенти залишають південь України. Одночасно радянські війська продовжували наступ на війська Директорії, і 6 березня 1919 року загони С.Петлюри залишили Вінницю, уряд перебрався в Жмеринку.

Дата добавления: 2015-05-22