Діяльність ОУН – УПА в другій половині 40-х – першій половині 50-х рр

Відновлення радянської влади в Західній Україні.

Оскільки до війни Західна Україна перебувала під радянською владою недовго, то в 1944 році комуністична партія, на відміну від відносно обережної політики 1939 року, була сповнена рішучості швидко і безкомпромісно насадити західним українцям свою владу. В 1944 році радянський уряд мобілізував усіх чоловіків віком від 18 до 50 років і без належної підготовки та озброєння послав їх на фронт. Відразу після цього почалися репресії проти греко-католицької церкви: митрополита Шептицького було посаджено під домашній арешт, де через кілька місяців він помер; його наступника Йосипа Сліпого було заслано до концтабору в Сибір; греко-католицька церква була примусово включена до Російської православної церкви.

Західну Україну заполонили 30 000 партійних працівників і 3 500 пропагандистів, які розпочали радянізацію краю.

Після капітуляції Німеччини радянський уряд проводить заходи, спрямовані на знищення УПА. У 1945-1946 рр. його війська (переважно МВС і НКВС) організували блокаду і прочісування величезних територій, де зосереджувалися партизани. Щоб залякати місцеве населення, НКВС виселяв людей із районів розташування баз УПА, депортуючи до Сибіру сім’ю кожного, хто був пов’язаний з опором, і навіть цілі села.

Між 1946 і 1949 рр. було заслано приблизно 500 тис. чоловік. Майже в кожному селі діяли “стукачі”. Щоб дискредитувати партизанів, загони НКВС переодягалися в форму УПА й грабували, гвалтували та мордували українських селян. Певної вірогідності цим провокаціям надавало безжальне винищення прорадянських елементів таємною поліцією ОУН – СБ (служба безпеки).

Зазнаючи тяжких втрат, УПА розділила великі з’єднання на малі, рухливіші загони. У 1947 – 1948 рр., коли стало зрозуміло, що американо-радянська війна не відбудеться, багато цих загонів за наказом проводу УПА було розпущено. Деякі з членів УПА приєдналися до цивільного підпілля ОУН. Іншим серйозним ударом по УПА стала колективізація, оскільки колгоспники перебували під суворим контролем і не могли постачати партизанам провізію.

На прикінцевій стадії загони УПА та підпілля ОУН перешкоджали колективізації, депортаціям, утворенню радянського адміністративного апарату, вбивали офіцерів НКВС, партійних активістів і тих, хто підозрювався у співпраці з радянською владою. Але у березні 1950 р. УПА зазнало дошкульного удару, коли в одній із сутичок загинув її командир Роман Шухевич (генерал Тарас Чупринка). Хоч окремі невеликі загони УПА продовжували діяти до середини 50–х років, УПА і ОУН на Україні фактично перестали існувати як організації саме після смерті Шухевича.

Дата добавления: 2015-05-22