Розпад Радянського Союзу і відродження незалежності України

М. Горбачов і пошуки шляхів виходу з кризи. Спроби оздоровлення суспільно-політичного життя. «Перебудова». Невдача спроб реформування СРСР. Політика керівництва України в період «перебудови».

Розпад Радянського Союзу і відродження незалежності України.

1985–1991 рр. стали останнім періодом існування СРСР. Уже на початку 80-х рр., особливо після смерті Л. Брежнєва і швидкої зміни двох генеральних секретарів КПРС (Ю. Андропова та К. Черненка) протягом двох років, стала очевидною системна (насамперед політико-ідеологічна) криза радянського режиму в Україні. Усе більша кількість людей переконувалась у безпорадності радянського керівництва.

Певні надії виникли після приходу до влади в СРСР М. Горбачова. З його ініціативи в країні почалася перебудова, яку офіційна партійна пропаганда підносила як відновлення, модернізацію всіх сфер життя, «очищення» соціалізму від негативних нашарувань минулого, надання йому «другого дихання» й гуманного, демократичного характеру. За своєю суттю перебудова була спробою партійно-державної верхівки СРСР вивести країну з глибокої кризи, що охопила всі сфери суспільства й набувала системного характеру.

Економічні реформи часів «перебудови»:

1985р.

Курс на прискорення – подолання соціально-економічної відсталості: а) забезпечення громадян продовольством, товарами, житлом протягом 15-ти років. б) упровадження досягнень НТР. в) активізація «людського фактора». г) антиалкогольна кампанія (1985-86)

1987р.

Реформа Рижикова – Абалкіна, за принципом «самостійність, самоокупність, самофінансування»: а) переведення підприємств на гос-розрахунок. б) залежність зарплати від результатів господарської діяльності. в) виникнення спільних з іноземцями кооперативних підприємств. г) дозвіл індивідуальної трудової діяльності.

д) 1988р. - дозвіл оренди землі.

1990р.

Програма переходу до регульованої ринкової економіки: а) запровадження елементів ринкових механізмів. б) збереження великого державного сектора.

Результат – поглибилась економічна криза.

Зростання політичної активності суспільства. «Гласність» і повернення народові правди про минуле України. Нові громадські об*єднання.

«Гласність». Повернення наприкінці 1980-х — на початку 1990х рр. народу правди про минуле України у середині 1880-х рр.

Перебудова починалася з інформації. Виник суто радянський термін «гласність», який увійшов в іноземні мови без перекладу. В умовах переходу від тоталітаризму до демократії гласність означає своєрідний перехідний етап між довготривалим періодом мовчазного однодумства до свободи слова. Гласність – це право знати, що відбувається в країні та у світі.

У другій половині 1980-х – на початку 1990-х рр. у державі, де вся інформаційна структура перебувала під найсуворішим контролем, такий проміжний етап на шляху до свободи слова, як гласність, був особливо потрібним. Завдяки гласності люди долали стереотипи й догми старого мислення, отримували змогу реально оцінювати ситуацію, користуючись об’єктивною інформацією, робити власні висновки. Суспільство стрімко політизувалося.

Роль першопроходців у захисті української культури, навколишнього середовища, «білих плям» історії відіграла Спілка письменників України та її центральний орган – газета «Літературна Україна».

У республіці стали поширюватися «самвидавські» газети і журнали. Ще в 1987 р. В. Чорновіл відновив видання «Українського вісника».

Поступово стала відкриватися правда про такі сторінки української історії ХХ ст., як Центральна Рада, голод 1921 – 1922 рр., голодомор 1932 – 1933 рр., насильницька колективізація, сталінські репресії, діяльність ОУН – УПА, інші трагічні сторінки історії українського народу; розгорнулася дискусія про національну символіку.

Швидка політизація суспільства проявилася в мітингах і демонстраціях, наймасовішим з-поміж яких став людський ланцюг 21 січня 1990 р. з нагоди святкування річниці Акту злуки УНР і ЗУНР.

Під тиском демократичних сил Верховна Рада УРСР у 1989 р. прийняла Закон про мову, за яким українська мова набула статусу державної. Громадянам України надавалися правові гарантії вільного використання російської мови та мов інших народностей, що проживали на території республіки.

Гласність, лібералізація, повернення народові правди про його минуле підірвали радянські ідеологічні штампи, прискорили процес досягнення справжнього суверенітету України.

Дата добавления: 2015-05-22