Сучасне кадрове і наукове забезпечення АПК України

З проголошенням незалежності України виникла гостра потреба в реформуванні вищої освіти, підвищенні її ролі в підготовці нової генерації спеціалістів, здатних працювати в умовах ринкової економіки. У Законі “Про освіту” до основних видів діяльності вищого навчального закладу віднесена підготовка спеціалістів різних видів кваліфікації.

Реформи в агропромисловому комплексі призвели до утвердження в усіх його блоках різних форм власності та господарювання. Це зумовило серйозні зміни у соціально-професійному складі його працівників. Вони охопили і представників сільськогосподарської виробничої інтелігенції.

До початку 90-х р.р. більшість сільгоспвузів України готували фахівців для тієї чи іншої галузі сільськогосподарського виробництва (агрономів, агрохіміків та ґрунтознавців, інженерів-механіків, інженерів-електриків, зоотехніків, ветеринарних лікарів, агрономів із захисту рослин, економістів, бухгалтерів). Це визначалось потребами колишніх великих господарств-колгоспів та радгоспів. Найважливішим недоліком підготовки фахівців було те, що в навчальних планах та програмах дуже слабо були представлені /або зовсім відсутні/ дисципліни ринкової економіки, світового розвитку сільського господарства з переробки і зберігання сільськогосподарської продукції, правового та екологічного забезпечення технологій тощо. Все це необхідно було доопрацювати, враховуючи світовий досвід, та реалізувати в практичному житті вищої аграрної школи

У 1991 р. безпосередньо в колгоспах, радгоспах, міжгоспах працювали385504 спеціалісти, керівниками господарств та їх заступниками – 19922, керівниками середньої ланки – 69770, головними спеціалістами – 65382, спеціалістами – 214590. Скеред спеціалістів 16,8% були віком до 30 років, 56% - у віці 31-49 років, 23,2% - понад 50 років. Майже 4% становили спеціалісти пенсійного віку., 48,3 % мали вік 31-58 років.

Вищу освіту мали лише 38% спеціалістів, а 62% - середню спеціальну. Останні займали посади керівників середньої ланки і спеціалістів в усіх сільгосппідприємствах.

Серед спеціалістів з вищою і середньою освітою 41,5% становили жінки. Серед економістів, бухгалтерів, агрохіміків цей показник складав понад 63%.

Склад спеціалістів на початку 1990-х років відзначився й тим, що понад 68% із них закінчили вузи наприкінці 1970 р.- початку 1980-х р.р.., 31%р. – у 1985-1989р.р. Понад дві третини з них після закінчення вузу не підвищували своєї кваліфікації. З новими технологіями виробництва і певними законодавчими та нормативними актами вони знайомились на нарадах, які 1-2 рази в рік проводилися на районному рівні.

У процесі реформування в аграрному секторі економіки України докорінно змінилися умови діяльності спеціалістів сільського господарства. По-перше, напрями роботи, а відповідно й статус спеціалістів, змінювалися в межах певного етапу земельної та аграрної реформи. По-друге, значно зросла кількість спеціалістів у органах державної влади та на керівних посадах громадських організацій. По-третє, чимало спеціалістів стали пенсіонерами. По- четверте, ряд спеціалістів сільського господарства перейшли на роботу в інші галузі економіки, зайнялися бізнесом, стали підприємцями.

З урахуванням нових форм господарювання відбувається реформування вищих навчальних закладів. По-перше, встановлено категорії вищих навчальних закладів (ІІІ-ІV рівнів – державні університети, академії, інститути, І-ІІ рівнів – коледжі, технікуми). Формуються навчальні заклади нового типу зі ступеневою формою підготовки і різним рівнем кваліфікації кадрів. По-друге, введені нові навчальні плани навчальних закладів усіх рівнів: у них включені дисципліни, вивчення яких готує спеціалістів для діяльності в умовах ринкової економіки. По-третє, передбачено вивчення принципів організаційної роботи в трудових колективах (з урахуванням форм власності та господарювання).

В Україні на сьогоднішній день діє 22 вищих навчальних заклади ІІІ-ІV рівня акредитації, 74 коледжи-технікуми, та 5 їхніх філіалів мають статус вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації.

Більшість указаних коледжів і технікумів входять до складу університетських (академій, інститутів) навчально-наукових комплексів на договірних основах, згідно з Законом України про вищу освіту.

Актуальним стало створення спеціальної служби надання допомоги новосформованим приватним сільгосппідприємствам і окремим землевласникам ефективно вести бізнес у ринкових відносинах, збільшити рівень продуктивності в агропромисловому комплексі, сприяння поліпшенню добробуту та підвищенню доходів сільського населення.

При вирішенні цього питання враховується досвід функціонування сільськогосподарської дорадчої служби у США, Англії, Шотландії, Фінляндії, Польщі. З його урахуванням в ряді регіонів України створені дорадчі служби. Вже кілька років функціонує Львівська дорадча служба, створена за підтримки програми Європейського Союзу TACIS. Її засновником виступила Львівська аграрна палата, яка об'єднує понад 340 тис. власників земельних часток (паїв). Послугами згаданої служби скористалося 400 приватних виробників. Нею проведено семінари, курси з агробізнес-менеджменту для керівників і спеціалістів реформо­ваних підприємств та селянських (фермерських) господарств.

Оперативно і цілеспрямовано надають дорадчі послуги "ДонецькАгроКонсалт", "КонсалтАгро" (Одеса), що функціонують за підтримки проектів технічної допомоги Міністерства Великобританії у справах міжнародного розвитку, а також Центр навчання та підтримки приватних сільгосптоваровиробників у Вінницькій області, створений у Вінницькому аграрному державному універ­ситеті за підтримки Агенції міжнародного розвитку США, Функціонують подібні центри у Таврійській державній агротехнічній академії (м. Мелітополь), Харківському державному технічному університеті сільського господарства.

З метою координації діяльності вказаних інституцій створена Національна сільськогосподарська служба. Її основними функціями є надання новоствореним приватним сільгосппідприємствам і окремим землевласникам послуг: 1.- з питань організації аграрного виробництва (агробізнес - менеджменту); 2.- з технологічних питань (рослинництва та тваринництва); 3.- щодо розвитку несільськогосподарських видів бізнесу на селі (сільський туризм, ремесло тощо) та розвитку сільських громад; 4.- щодо розвитку інфраструктури аграрного ринку, реформування та реструкту­ризації сільськогосподарських підприємств; 5.- з ведення бухгалтерського обліку підприємствами сільського господарства.

Національна сільськогосподарська дорадча служба провадить консультаційно-інформаційну роботу з питань господарювання в умовах ринкової економіки, допомагає складати бізнес-плани, організує навчання виробників сільськогосподарської продукції.

Діяльність Національної сільськогосподарської служби сприяє не тільки утвердженню та зміцненню новосформованих приватних сільгосппідприємств і окремих землевласників, але й зростанню їх прибутковості, розвитку агросектора загалом.

Саме Національна сільськогосподарська дорадча служба ініціювала розробку державної програми перетворення реформованих підприємств у прибуткові господарства. У її проекті обґрунтована важливість і необхідність переходу до змішаної системи управління сільськогосподарським виробництвомзаформулою, управління ринкове + управління державне = прибуткове сільське господарство. При цьому акцентовано, що держава має брати участь в управлінні розвитком АПК поряд з ринком як противага, обмежувач ринку там, де він наносить шкоду, породжує хаос, спад прибутковості. Підвищення ролі держави в управлінні АПК не тільки дозволить усунути вказані явища, а й у законодавчо-нормативному порядку забезпечить підвищення цін на продукцію АПК і зниження їх на ресурси для галузі, зменшити затрати на виробництво одиниці сільськогосподарської продукції, створити стабільну продовольчу базу.

Подальшому розвитку підприємницької діяльності, в тому числі в аграрному секторі, сприяють заходи, спрямовані на: а) передачу на пільгових умовах суб'єктам малого підприємництва неви­користаних, вільних виробничих площ державних, комунальних підприємств, які пропонуються до продажу, передачі в оренду суб'єктам малого підприємництва; б) активізацію діяльності координаційних рад (комітетів, комісій) при місцевих органах виконавчої влади, до складу яких входять представники об'єднань підприємців, уповноважених з питань захисту прав підприємців, представники органів державної податкової служби, органів внутрішніх справ, в) спрощення процедури відведення земельних ділянок, отримання дозволів на будівництво, реконструкцію та введення в експлуатацію промислових об'єктів, підприємств громадського харчування та роздрібної торгівлі.

При розгляді проблем розвитку інфраструктури на селі важливо враховувати, що у багатьох сільських населених пунктах знаходяться, дослідні господарства Української академії аграрних наук та учбових закладів аграрного профілю. У 1996 р. УААН мала 23 дослідних господарства, в яких вирощувалося близько 90% від загальної кількості елітного насіння майже усіх культур, саджанці;

племінні тварини, 182 дослідних господарств були структурами вищих учбових сільськогосподарських вузів.

Наявність дослідних господарств УААН і ВНЗ (вищіх навчальних закладів) сприяє вирішенню ряду важливих життєвих проблем. По-перше, до роботи в них залучені понад 40 тис. сільських жителів. Майже 28% із них працює механізаторами, 39% - тваринниками, 16% - у рільництві, 8% - у. будівельних підрозділах, 4% - спеціалістами, 3% - на керівних посадах (директори, їх заступники, керівники підрозділів середньої ланки), 1% - в обслуговуючих структурах По-друге, у 1992-1999 рр. на кошти дослідних господарств, які виділялися Українською академією аграрних наук і сільгоспвузами, зводилося житло, провадилися роботи по благоустрою певних населених пунктів (пайові вклади на будівництво газових магістралей, доріг з твердим покриттям).

Ряд дослідних станцій встановили контакти з іноземними фірмами. Так, Ялтушківська дослідно-селекційна станція запро­ваджує біостимулятори, які запропонувала іспанська фірма "Інгроси". їх використання у поєднанні з мікро- і макроелементами сприяє підвищенню врожайності буряків на 22-31 ц з га, цукристість - на 1,1%. Порівняно з контрольними, плантації оброблені біостимуляторами, дали додатково від півтони до тони цукру з гектара До того ж, біопродукція "Інгроси" дає змогу на третину зменшити внесення хімічних засобів захисту рослин і майже вдвічі уповільнює псування коренів у буртах. Біотехнологія "Інгрос" рекомендована до впровадження у господарствах України державним комітетом "Інтерцукор". На цій основі станція ефективно господарює, досягає певних доходів. А це дає можливість виділяти кошти на зведення виробничих приміщень, житла, благоустрій території станції, яка знаходиться в центрі населеного пункту.

Подальше вдосконалення форм і методів в діяльності освітніх, наукових та консалтингових установ по підготовці фахівців агропромислового комплексу може забезпечити утвердження і стабільний розвиток української моделі розвитку сільського господарства.

Дата добавления: 2015-05-23