План вивчення теми. 1. Сутність і мета соціальної політики

1. Сутність і мета соціальної політики.

2. Основні завдання та показники соціальної політики.

3. Реальні доходи населення та їх регулювання.

4. Регулювання ринку праці та зайнятості населення.

Навчальні цілі

Цілями вивчення теми навчальної дисципліни є: закріплення, поглиблення, розширення і систематизація знаньпро сутність, методи та засоби реалізації державної соціально-економічної політики; самостійне оволодіння новим навчальним матеріалом щодо соціальної політики в Україні, формування здатності охарактеризувати учасників процесу реалізації соціальної політики та їх функції; здатності сформулювати та охарактеризувати принципи та основні завдання соціальної політики, здатності застосовувати знання з питань регулювання ринку праці та зайнятості населення; здатності чітко осмислювати нову інформацію та давати її тлумачення, здатності працювати автономно.

Завдання та методичні рекомендації до вивчення теми

1. Сутність і мета соціальної політики

При розгляді першого питання слухачам необхідно засвоїти, що соціальна політика є визначальним напрямом внутрішньої політики держави. Соціальна політика — це складова загальної І політики, втілена в соціальні програми та різноманітні заходи, спрямовані на задоволення потреб та інтересів людей і суспільства. Зрозуміло, що соціальна політика має бути адекватною стану економіки, але ігнорування соціальними проблемами може при звести до значних економічних втрат. Метою соціальної політики держави є забезпечення стабільної, без заворушень і потрясінь, життєдіяльності суспільства, досягнення соціальної злагоди та соціальної цілісності, належного рівня добробуту людей.

Способом реалізації соціальної політики є система соціального захисту і соціальних гарантій. Соціальний захист — це система державних заходів щодо забезпечення достойного матеріального і соціального становища громадян.

Соціальні гарантії — це система обов'язків держави перед своїми громадянами щодо задоволення їхніх соціальних потреб.

Існують соціальний та ринковий підходи до реалізації соціальної політики.

Соціальний підхід виходить із того, що суспільство має гарантувати кожному громадянину доходи, не нижчі за межу малозабезпеченості; У розвинутих країнах світу найчастіше комбінуються обидва ці підходи, що забезпечує результативність соціальної політики та достойний рівень життя населення.

Активна соціальна політика позитивно впливає на прискорення економічною розвитку, надання цьому процесу необоротного характеру.

Слухачам необхідно познайомитись з показниками результативності соціальної політики, що характеризують рівень життя населення: соціально-демографічні показники, узагальнюючи показники, показники рівня оплати праці та доходів населення, показники рівня споживання населенням товарів і послуг, показники, які характеризують стан соціальної сфери; показники споживчих настроїв домогосподарств тощо.

2. Основні завдання та показники соціальної політики

При вивченні другого питання слухачам необхідно засвоїти, що засобами державної соціальної політики є: нормативно-правове регулювання, спрямоване на забезпечення соціальних гарантій та соціальний захист населення; розроблення демографічних і соціальних прогнозів; бюджетна діяльність; державне регулювання цін на товари і послуги тощо.

Основними завданнями соціальної політики в Україні є:

- адресна підтримка соціальне незахищених верств населення;

- пенсійна реформа;

- забезпечення випереджального зростання вартості робочої сили;

- орієнтація стратегії економічного зростання на створення нових робочих місць;

- прискорений розвиток житлового будівництва, забезпечення доступності житла для різних верств населення;

- поліпшення системи охорони здоров'я;

- активна демографічна політика;

- примноження інтелектуального потенціалу суспільства. Створення рівних можливостей для молоді у здобутті якісної освіти;

- зміцнення позицій середнього класу.

При вивченні цього питання необхідно ознайомитись з системою органів, що виконують на державному рівні функції регулювання рівня життя і соціального захисту населення.

3. Реальні доходи населення та їх регулювання

При вивченні третього питання необхідно засвоїти, що одним з індикаторів економічного розвитку країни й найважливішим показником добробуту населення є реальні доходи населення. Загалом розрізняють номінальні та реальні доходи. Номінальні доходи — це фактично отримані гроші. Реальні доходи — це кількість товарів і послуг, які можна придбати за одержані номінальні доходи. На основі даних про реальні доходи населення прогнозується загальний обсяг, структура і динаміка споживання населенням матеріальних благ і послуг, склад і джерела доходів населення, розмір і рівень диференціації доходів окремих соціальних груп.

В основу розрахунків реальних доходів населення покладено балансові розрахунки. Баланс грошових доходів і витрат населення (БГДіВН) характеризує обсяги і джерела грошових доходів і витрат населення, а також грошовий обіг між домашніми господарствами та підприємствами (установами, організаціями) інших секторів економіки. БГДіВН — це вартісний баланс. Він розробляється по окремих адміністративно-територіальних утвореннях, а також по Україні в цілому.

Реальні доходи обчислюють по окремим соціальним групам населення в розрахунку на одного зайнятого за сферами діяльності (виробництва) або на душу населення у такій послідовності:

1. Грошові доходи, всього.

2. Грошові доходи, що не реалізуються на придбання товарів.

3. Зміна збережень населення.

4. Сальдо операцій за переказами та акредитивами.

5. Грошові доходи, які реалізуються на придбання товарів.

6. Натуральні доходи громадян.

7. Матеріальне споживання у сфері послуг.

8. Продукція індивідуального і житлово-кооперативного будівництва.

9. Кінцеві (реально використовувані) доходи у цінах відповідного року.

10. Індекс цін і тарифів.

11. Кінцеві (реально використовувані) доходи у порівнянних цінах.

12. Середньорічна чисельність населення, млн.чол.

13. Реальні доходи, грн.

14. Реальні доходи в базовому році, грн.

15. Індекс зростання реальних доходів.

В основі реальних доходів переважної більшості населення є реальна заробітна плата робітників і службовців, реальні доходи селян від власного та колективного господарства. Належний рівень заробітної плати стимулює продуктивність праці, спонукає працівників підвищувати свою кваліфікацію, є індикатором узгодження інтересів підприємців і найманих працівників.

4. Регулювання ринку праці та зайнятості населення

При вивченні четвертого питання слухачам необхідно врахувати, що державне регулювання ринку праці в Україні здійснюється на підставі законодавчих актів, основним з яких є Закон України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 № 5067-VI. Закон визначає правові, економічні та організаційні засади реалізації державної політики у сфері зайнятості населення, гарантії держави щодо захисту прав громадян на працю та реалізації їхніх прав на соціальний захист від безробіття.

Цей закон гарантує всім працездатним особам працездатного віку: право здійснювати будь-яку законну економічну діяльність; захист від дискримінаційної практики найму на роботу і звільнення; безоплатну допомогу в пошуках роботи відповідно до інтересів, здібностей, освіти та вмінь особи, ураховуючи потреби суспільства; грошову компенсацію, пов'язану із направленням на роботу до інших регіонів; вихідну грошову допомогу у разі втрати постійної роботи; безкоштовне навчання й перенавчання безробітних; надання роботи за фахом випускникам державних професійних навчальних закладів; визначення осіб, які зараховуються до категорії безробітних, а також осіб, яким надається спеціальний захист.

Основні функції з регулювання ринку праці в Україні здійснює Міністерство соціальної політики України. Державна служба зайнятості України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері зайнятості населення та трудової міграції.

Питання для самоконтролю

1. Що таке система соціального захисту населення в сфері зайнятості?

2. Що є інформаційною основою державного регулювання зайнятості населення?

3. Які основні функції регулювання ринку праці в Україні?

4. Які види безробіття найбільш характерні для Україні?

5. Що таке система соціального захисту населення?

6. У чому полягає сутність соціальної політики?

7. У чому полягає сутність державної політики в сфері зайнятості населення?

8. Що таке «зайнятість населення»?

9. Що таке «безробіття»?

10. Що таке «фрикційне, структурне, циклічне і природне безробіття»?

11. Що таке «активні та пасивні заходи регулювання зайнятості населення»?

12. Які є засоби державного регулювання зайнятості населення?

Завдання до самостійної роботи

1. Розкрийте функції Державної служби зайнятості.

2. Опишіть основні завдання та напрями соціальної політики в Україні.

3. Проаналізуйте систему показників соціального розвитку та рівня життя населення в Україні.

Термінологічний словник ключових понять

Баланс ринку праці — баланс, що відображає пропозицію робочої сили і попит на робочу силу.

Безробітні — 1. Люди, що не мають роботи. 2. Працездатні громадяни працездатного віку, які з незалежних від них причин не мають заробітку (трудового доходу) через відсутність підходящої роботи та зареєстровані в державній службі зайнятості як особи, що шукають роботу.

Державне прогнозування економічного і соціального розвитку — науково обгрунтоване передбачення напрямів розвитку країни, окремих галузей економіки або окремих адміністративно-територіальних одиниць, можливого стану економіки та соціальної сфери в майбутньому, а також альтернативних шляхів і строків досягнення параметрів економічного і соціального розвитку.

Зайнятість населення — 1. Діяльність працездатного населення зі створення ВВП. 2. Діяльність громадян, яка пов'язана із задоволенням особистих і суспільних потреб і, як правило, дає їм дохід у грошовій або іншій формі.

Зведений баланс трудових ресурсів — баланс, що відображає склад і розподіл трудових ресурсів.

Мінімальна заробітна плата — визначений державою розмір заробітної плати, нижче якого не можна оплачувати виконану найманим працівником повну місячну (денну, годинну) норму праці.

Мінімальний споживчий бюджет — обсяг доходів, який уможливлює придбання набору споживчих товарів і послуг для задоволення основних фізіологічних і соціально-культурних потреб людини на рік (місяць).

Оплата праці — заробіток, обчислений, як правило, у грошовій формі, який за трудовою угодою роботодавець виплачує працівникові за виконану роботу або надані послуги.

Рівень життя населення — міра задоволення матеріальних, духовних і

соціальних потреб людини, яку забезпечує сукупність матеріальних і соціальних умов життя.

Реальний дохід — кількість товарів (послуг), які окрема особа або група осіб можуть купити за свій номінальний дохід протягом певного проміжку часу; номінальний дохід, скоригований на рівень цін.

Соціальна інфраструктура — комплекс об'єктів соціальної сфери, які забезпечують надання населенню соціальних, комунальних, культурних, побутових і т. п. послуг.

Соціальна орієнтована ринкова економіка — модель змішаної економіки, стратегічна ціль соціально-економічної політики України.

Соціальна політика — система управлінських, організаційних, регулятивних, саморегулятивних заходів, дій, принципів і засад, спрямованих на забезпечення оптимального рівня та якості життя населення, соціального захисту їх і соціальної безпеки в суспільстві.

Соціальна структура економіки — вид структури економіки, який відображає внесок підприємств різних форм власності та організаційно-правових форм підприємництва у відтворення ВВП, диференціацію доходів різних верств населення і т. п.

Соціальний захист — сукупність державних заходів щодо забезпечення достойного матеріального і соціального становища членів суспільства.

Соціальні гарантії — система обов'язків держави перед своїми громадянами стосовно задоволення їхніх соціальних потреб.

Субвенції — один з видів державної фінансової допомоги центральним або місцевим органам виконавчої влади, що надається на конкретні цілі, а також для санації підприємств, яким загрожує банкрутство.

Субсидії — допомоги, які виплачуються з державного бюджету з метою підтримки населення, а також певних видів підприємницької діяльності, сфер і галузей національної економіки.

Трудові ресурси — 1. Населення, яке володіє фізичною та інтелектуальною здатністю до праці відповідно до встановлених державою умов відтворення індивідуальної робочої сили. 2. Чисельність населення, зайнятого в суспільному виробництві, а також працездатного населення працездатного віку, незайнятого в ньому. Екологічна експертиза — оцінка наслідків майбутньої діяльності підприємств, яка може загрожувати стану навколишнього природного середовища. Результатом є експертний висновок.

Рекомендована література

[4, 7, 9, 10, 13, 14]

Тема 12. Державне рулювання природоохоронної діяльності

Дата добавления: 2015-05-23