Державне регулювання розвитку агропромислового комплексу

При розгляді другого питання спочатку необхідно засвоїти сутність агропромислового комплексу України як цілісної народногосподарської системи взаємопов'язаних в своєму розвитку галузей, які забезпечують виробництво сільськогосподарської сировини та продовольства, їх заготівлю, зберігання, переробку і реалізацію населенню.

Метою державного регулювання функціонування та розвитку агропромислового комплексує забезпечення населення продуктами харчування, а також іншими товарами з сільськогосподарської сировини в поєднанні з вирішенням соціальних та економічних проблем АПК в умовах становлення ринкових відносин і багатоукладності економіки.

Держава в особі відповідних органів управління виконує такі функції з регулювання розвитку АПК:

- визначає пріоритетні напрями розвитку АПК та пріоритетні напрями спрямування інвестицій на його розвиток;

- регулює земельні відносини;

- здійснює заходи щодо стабілізації продовольчого постачання; здійснює підтримку пріоритетних галузей і сфер АПК через пряме бюджетне фінансування, механізм дотацій, цільове субсидіювання;

- сприяє здійсненню процесів роздержавлення, приватизації та розвитку нових форм господарювання;

- встановлює механізм формування державних замовлень та контрактів на поставку до державних ресурсів сільськогосподарської продукції та сировини;

- здійснює індикативне планування розвитку АПК;

- регулює ціни на деякі види продовольства; визначає рівень орієнтовних закупівельних стартових цін і механізмів їх індексації відповідно до інфляційних процесів.

Цінове регулювання в сфері АПК здійснює департамент цінової політики Міністерства економіки України, у складі якого функціонує відділ цін на продовольчі товари та продукцію сільського господарства.

Як і стосовно інших товаровиробників — Міністерство фінансів та Національний банк України встановлюють механізм фінансово-податкового і грошово-кредитного регулювання. Для цього використовують систему економічних важелів — податків і податкових пільг, диференційованих умов кредитування.

Питання для самоконтролю

1. Що належить до народногосподарських міжгалузевих комплексів промислового виробництва.

2. В чому полягає сутність аграрної політики держави?

3. Що таке міжгалузевий народногосподарський комплекс?

4. Залежно від типу галузей і форм власності як буде здійснюватись державне регулювання промислового виробництва?

5. Яка мета державного регулювання функціонування та розвитку агропромислового комплексу?

6. Які особливості використання держзамовлень в державному регулюванні України?

Завдання до самостійної роботи

1. Розкрийте роль тендерного комітету при розподілі держзамовлень.

2. Опишіть основні напрями державного регулювання суспільного сектору економіки України.

Термінологічний словник ключових понять

Вартість пропозиції — розрахована претендентом сума коштів, за яку він згоден виконати умови замовлення конкурсу (тендеру).

Виконавці державного замовлення — суб'єкти господарської діяльності, які виготовляють і поставляють продукцію для задоволення державних потреб відповідно до умов укладеного державного контракту.

Державне замовлення — засіб ДРЕ шляхом формування на контрактній (договірній) основі складу та обсягів продукції, необхідної для державних потреб, розміщення державних контрактів на поставку (закупівлю) її серед підприємств.

Державний контракт — договір, укладений державним замовником від імені держави з виконавцем державного замовлення, в якому визначаються економічні та правові зобов'язання сторін і регулюються взаємовідносини замовника і виконавця.

Державні замовники — органи виконавчої влади та установи, уповноважені Кабінетом Міністрів України укладати державні контракти з виконавцями державного замовлення.

Конкурс, тендер — форма розміщення державного замовлення, яка передбачає вибір претендента шляхом оцінювання його пропозицій.

Претендент конкурсного відбору виконавців держзамовлення — суб'єкт господарської діяльності, який підтвердив намір взяти участь у конкурсі й надав тендерні пропозиції.

Сектор загального державного управління — один із секторів економіки, до якого відносять державні установи, головною функцією яких є перерозподіл доходів і багатства, а також надання неринкових (суспільних) послуг як суспільству в цілому, так і окремим його членам (або групам осіб).

Суспільні товари — товари, що мають дві властивості: несуперни-цтво у споживанні та загальнодоступність.

Тендерна (конкурсна) документація — комплект документів, який містить інформацію про предмет замовлення, умови та вимоги до складання тендерної пропозиції.

Тендерна пропозиція — пропозиція щодо певного об'єкта закупівлі, яка готується і надається на конкурс претендентом відповідно до вимог тендерної документації.Чисті суспільні товари — товари, яким у вищий мірі притаманні властивості суспільних товарів. Балансовий метод планово-економічних розрахунків — метод розрахунків, що уможливлює узгодження між потребами та засобами для їх забезпечення.

Рекомендована література

[2, 3, 7, 13, 14]

Тема 11. Соціальна політика

Дата добавления: 2015-05-23