План вивчення теми. 1. Митне регулювання зовнішньоекономічної діяльності

1. Митне регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

2. Державне регулювання валютних операцій.

Навчальні цілі

Цілями вивчення теми навчальної дисципліни є: закріплення, поглиблення знань слухачів про сутність, принципи, форми, інструменти державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності та його вплив на економіку країни; формування здатності чітко осмислювати нову інформацію та давати її тлумачення; уміння демонструвати розуміння загальної структури дисципліни і зв’язок між її розділами; оволодіння засадами митного та валютного регулювання; розвиток самостійного мислення; вміння чітко виражати свої думки, мати свій погляд на проблему і вміння відстоювати свою точку зору з питань, що державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Завдання та методичні рекомендації до вивчення теми

1. Митне регулювання зовнішньоекономічної діяльності

При вивченні першого питання слухачам необхідно засвоїти, що регулювання зовнішньоекономічної діяльності діяльності здійснюється за допомогою законів України, актів тарифного та нетарифного регулювання, економічних заходів оперативного регулювання (валютно-фінансових, кредитних та ін.), рішень недержавних органів управління економікою, які ухвалюються відповідно до їхніх статутних документів, договорів, що укладаються між суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності.

Існує два методи митного регулювання: тарифні і нетарифні методи регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Митний тариф є систематизованим зведенням ставок митних зборів, вживаних до товарів при переміщенні через митний кордон. При цьому систематизація переліку товарів здійснюється за певними ознаками і проти кожного з товарів указується одна або декілька ставок митних зборів. Розрізняють два типу митних тарифів: простій і складний. Простий тариф передбачає для кожного товару одну ставку митних зборів, яка застосовується незалежно від країни походження товару. Даний тариф не передбачає достатньої маневреності в митній політиці, і тому він не відповідає сучасним умовам конкурентної боротьби на світовому ринку.

Основними видами митних зборів є конвенціональні і автономні.

Конвенціональні мита застосовуються до речей, що походять з країн і їх союзів, що користуються в даній державі режимом найбільшого сприяння в торгівлі. Автономні митні збори, навпаки, застосовуються до речей, які походять з країн і їх союзів, що не користуються в країні режимом найбільшого сприяння.

Під нетарифними методами розуміється сукупність засобів зовнішньоторговельної політики, які не входять до групи митно-тарифних обмежень, а реалізуються в рамках адміністративного управління, виконуючи роль регуляторів зовнішньоторговельного обороту.

Нетарифні обмеження підрозділяються на п’ять основних груп: кількісні обмеження імпорту і експорту; митні і адміністративні імпортно-експортні формальності; стандарти і вимоги до якості товарів; обмеження, закладені в механізмі платежів; участь держави в зовнішньоторговельних операціях.

Ключовим елементом зовнішньоекономічного механізму є валютне регулювання, під яким слід розуміти регламентування державою міжнародних розрахунків і порядку проведення валютних операцій, що реалізуються на національному і міжнародному рівнях.

2. Державне регулювання валютних операцій

При вивченні другого питання необхідно визначити суб'єктів валютного регулювання та їх завдання. Основним суб’єктом регулювання в Україні є Національний Банк України (НБУ) та уповноважені кредитні установи. Функції валютного контролю НБУ виконує через Департамент валютного контролю та ліцензування. Основними його завданнями є забезпечення реалізації Національним банком державної політики у сфері валютного контролю та ліцензування, встановлення раціональної системи валютних відносин. Об'єкти валютного регулювання - валютний курс та умови його визначення, форми здійснення валютних операцій, діяльність комерційних кредитних установ, сфера готівкового та безготівкового обігу, валютні нормативи. Валютне регулювання спрямоване на розв'язання таких завдань: стабілізація валютного курсу та забезпечення оптимального ступеня зовнішньої і внутрішньої конвертації національної грошової одиниці; управління валютним курсом з метою його стабілізації; зосередження валютних цінностей у руках уряду; регулювання та контроль руху валютних коштів в економіці; забезпечення умов для ефективного функціонування валютного ринку; управління платіжним балансом та сприяння розв'язанню проблем зовнішньої заборгованості країни; управління золотовалютними резервами центрального банку; стимулювання експортного потенціалу України; розвиток системи інструментів та методів страхування від валютних ризиків; передбачення та нейтралізація негативних наслідків світових фінансових криз.

Валютне регулювання здійснюється за допомогою інструментів прямої та непрямої дії. Інструменти прямої дії ґрунтуються на безпосередньому втручанні центрального банку у процес курсоутворення для підтримання достатнього рівня пропозиції валюти на валютному ринку і фокусуються на прямому обмеженні валютних операцій. Непрямі інструменти спрямовані на створення сприятливих умов для курсоутворення та проведення валютно-фінансових операцій. До інструментів непрямої дії належать: управління потоками ліквідності; управління потоками капіталу та контроль за станом платіжного балансу; управління золотовалютними резервами комерційного банку; оподаткування окремих валютних операцій або доходів від них; управління валютними ризиками.

Для збільшення надходження валютних коштів в економіку України державне регулювання валютних відносин має базуватися не на заборонах, а на створенні сприятливого валютного клімату (режим оподаткування, лібералізація руху капіталу, розвиток валютного ринку) через комплексну модернізацію законодавства.

Питання для самоконтролю

1. Які особливості правового регулювання валютних операцій в Україні?

2. Яка роль держави в регулювання світогосподарських зв’язків?

3. Дайте характеристику основним органам регулювання зовнішньоеконоімчною діяльністю, їх види і компетенція.

Завдання до самостійної роботи

1. Охарактеризуйте основні нормативно-правові які, що регулюють валютні операції в України.

2. Охарактеризуйте основні нормативно-правові які, що регулюють митні операції в України

Термінологічний словник ключових понять

Адвалорна митна ставка — митна ставка, яка встановлюється у процентах до ціни товару.

Антидемпінгове мито — мито, яке вводиться з метою захисту від демпінгу. Ставка антидемпінгового мита не повинна перевищувати різниці між демпінговою ціною конкурентного товару та середньою ціною товару, що експортується або імпортується в країну.

Вільна економічна зона — форма організації господарської діяльності на певній території, у межах якої встановлюється особливий режим економічної діяльності (податкові, кредитні, митні та ін. пільги).

Девізна валютна політика — регулювання курсу національної грошової одиниці через купівлю та продаж іноземної валюти на фінансових ринках.

Демпінг — продаж товарів на міжнародних ринках за ціною, що менша за витрати на виробництво їх.

Дисконтна валютна політика — опосередкований засіб валютного регулювання через маніпулювання процентними ставками за кредит з метою регулювання попиту на позичковий капітал.

Зовнішньоекономічна діяльність — заснована на взаємовигідних економічних відносинах і здійснювана як на території України, так і за її межами діяльність у галузі міжнародної торгівлі, руху капіталів, міграції робочої сили, передачі технологій тощо.

Зовнішньоекономічний договір (контракт) — нотаріально оформлена угода двох або більше іноземних контрагентів, яка спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов'язків у ЗЕД.

Квотування — інструмент державного регулювання експортно-імпортних операцій суб'єктів ЗЕД через встановлення на певний період кількісних обмежень щодо ввезення в країну та вивезення за її межі певної категорії товарів. Застосовуються глобальні, групові, індивідуальні квоти.

Митний тариф — систематизований перелік товарів із зазначенням мита, яким вони обкладаються під час перетину митного кордону країни.

Мито — податок, який стягується митними органами з експортних або імпортних товарів.

Міжнародна торгівля — система економічних відносин країн, метою яких є ввезення або вивезення товарів і послуг.

Міжнародний кредит — економічні відносини, що виникають між державами, іноземними комерційними банками та фірмами з метою позичання валютних або товарних ресурсів на умовах повернення їх у визначені строки та сплати процентів за користування.

Національний режим для іноземних суб'єктів господарської діяльності на території України — режим, який означає, що іноземні суб'єкти господарської діяльності мають обсяг прав та обов'язків не менший, ніж українські підприємці.

Політика вільної торгівлі — державна політика, спрямована на скасування штучних бар'єрів у зовнішній торгівлі. Експортно-імпортні відносини регулює не держава, а ринок на підставі співвідношення по,-питу та пропозиції.

Протекціонізм — державна політика захисту внутрішнього ринку від іноземної конкуренції через систему певних обмежень.

Тарифна система — сукупність тарифних сіток, тарифних ставок, схем посадових окладів і тарифно-кваліфікаційних довідників, що є підставою для формування й регулювання заробітної плати.

Тарифне регулювання зовнішньої торгівлі — регулювання, що грунтується на використанні митних тарифів. Адаптаційна політика — комплекс заходів держави, спрямованих на пристосування до інфляції та припинення інфляційних сподівань. Реалізується через індексацію доходів населення.

Типи вільних економічних зон: зовнішньоторговельні, технологічні, спеціалізовані, економічного розвитку.

Рекомендована література

[2, 3, 4, 6, 7, 14]

Тема 8. Державне регулювання цін та інфляції

Дата добавления: 2015-05-23