Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

План вивчення теми. 1. Антимонопольна політика Української держави, її суть, цілі та напрямки




 

1. Антимонопольна політика Української держави, її суть, цілі та напрямки.

2. Роль держави в створенні конкурентного середовища.

3. Демонополізація економіки та її інструменти.

 

Навчальні цілі

Цілями вивчення теми навчальної дисципліни є: закріплення, поглиблення знань слухачів з питань державного регулювання підприємництва в Україні; формування здатності чітко осмислювати нову інформацію та давати її тлумачення; уміння демонструвати розуміння загальної структури дисципліни і зв’язок між її розділами; оволодіння засадами державного регулювання підприємництва; формування здатності оцінювати роль держави в створенні конкурентного середовища.

 

Завдання та методичні рекомендації до вивчення теми

 

1. Антимонопольна політика України, її суть, цілі та напрямки

 

При розгляді першого питання слухачам необхідно засвоїти, що антимонопольна політика й антимонопольне законодавство не мають на меті заборону або ліквідацію монопольних утворень. У суспільстві склалося розуміння того, що монополія як чинник зростання прибутку не може бути знищена. Тому реальне завдання антимонопольної політики полягає в тому, щоб поставити діяльність монополії на державний контроль, виключити можливість зловживання монопольним положенням.

Існують дві основні форми боротьби з монополіями:

- попередження створення монополій;

- обмеження використання монопольної влади.

Для проведення антимонопольної політики держава створює антимонопольні служби, основною задачею яких є контроль монополістичних тенденцій у країні. Антимонопольні служби не є частиною законодавчої влади, але їхня компетенція дозволяє їм виконувати дорадчу функцію.

Подібні організації не мають права діяти авторитарними методами, наприклад, закривати підприємства. Але вони можуть змусити підприємство, що домінує на ринку, відновити постачання продукції тому одержувачу, якому в цих постачаннях було протизаконно відмовлено. Усе їхні рішення обов'язкові для виконання. У противному випадку накладаються грошові штрафи, передбачені законодавством за порушення антимонопольного закону.

Основними завданнями Антимонопольного комітету України є:

- здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції;

- запобігання, виявлення i припинення порушень конкурентного законодавства;

- контроль за економічною концентрацією;

- сприяння розвитку добросовісної конкуренції.

До методів здійснення антимонопольної політики відносять:

- правові: прийняття відповідних законодавчих та нормативно-правових актів;

- організаційно-контролюючі: розробка та організація виконання заходів, спрямованих на запобігання порушення конкурентного законодавства; проведення моніторингу, перевірок, призначення експертизи;

- адміністративно–імперативні: примусовий поділ суб'єктів господарювання, застосування санкцій, накладання штрафів;

- профілактично-роз’яснювальні: інформування, внесення пропозицій, надання рекомендацій, попередніх висновків стосовно порушень, роз'яснення щодо кваліфікації порушень.

 

2. Роль держави в створенні конкурентного середовища

 

При вивченні другого питання слухачам необхідно засвоїти, що роль держави в створенні конкурентного середовища полягає у сприянню розвитку таких передумов: економічних, технологічних і соціальних.

Серед економічних передумов слід виділити розосередження ринкової владі, множинність підприємницьких утворень та державну підтримку підприємництва. Розвиток конкуренції в економіці передбачає наявність умов для масового створення нових фірм. Мінімізація витрат їх утворення та реєстрації, організаційна та фінансова підтримка фірм створення - визначальні чинники цього процесу.

Не менш суттєву роль відіграють передумови технологічні. Доступність технологій та інформаційне забезпечення дозволяють не лише створювати паралельні виробництва і відкривати нові ринкові ніші, але й сприяють зміцненню конкурентоспроможності знову формуються підприємницьких структур. Рівень розвитку науки і ступінь застосування її досягнень у виробництві є потужними джерелами конкуренції, викликаної створенням замінників (субститутів), нових продуктів і послуг. Це вимагає проведення активної політики держави в інноваційному й інвестиційному секторах економіки.

Соціальні передумови конкуренції пов'язані з системою мотивації. і подоланням радянської управлінської психології - вузькокорисливе інтересів, домінування поточних пріоритетів над довгостроковими, прагнення до монополізму. Для цього потрібне проведення як масової підготовки і перепідготовки кадрів, так і зміна мотиваційних орієнтирів.

Створення конкурентного середовища в економіці - складний і довгостроковий процес. Він може бути здійснений тільки послідовно і поетапно. Спочатку - здійснювалась демонополізація та роздержавлення економіки, включаючи ліквідацію відомчої підпорядкованості, комерціалізацію державних підприємств і розвиток приватного сектора. Зараз увагу необхідно концентрувати на розвитку ринкової інфраструктури, виробленню антизатратних механізмів і лібералізації цін.

 

3. Демонополізація економіки та її інструменти

 

При вивченні третього питання, в першу чергу, необхідно засвоїти що демонополізація – комплекс економічних, правових та адміністративних заходів держави, спрямованих на обмеження і послаблення монополістичних тенденцій в економіці. Обмеження монопольної діяльності передбачає безпосереднє державне регулювання на конкретних монополізованих ринках або діяльності конкретних монопольних утворень шляхом централізованого встановлення кількісних та якісних показників.

Демонополізація економіки – це здійснюваний державою комплекс заходів, у тому числі примусових, спрямованих на зниження рівня монополізації ринків. Мета демонополізації – створення та посилення конкуренції на ринках. Завдання демонополізації: збільшення кількості суб'єктів господарювання, які конкурують на ринках, обмеження або припинення монопольної діяльності суб'єктів господарювання.

Структурні способи демонополізації: децентралізації управління, ліквідації державних організаційних структур монопольного типу, розподілу монопольних утворень.

Демонополізація традиційно відбувається в структурній і не структурній формах. Структурна демонополізація передбачає істотні зміни в структурі діючих на ринку суб'єктів господарювання шляхом поділу чи ліквідації існуючих монопольних утворень, розмежування профільної та непрофільної діяльності монополій і виділення на самостійний баланс колишніх непрофільних підрозділів монополій у разі можливості і економічної доцільності з метою сприяння розвитку конкуренції.

Не структурна демонополізація є складнішою у проведенні, але ефективнішою. Вона спрямована, в першу чергу, на: зниження чи усунення бар'єрів, що обмежують вступ на ринок нових підприємств - тим самим заважають розвитку конкуренції; децентралізацію управління; стимулювання входження на ринок і створення нових суб'єктів господарювання з метою збільшення кількості конкурентів і тим самим послаблення ринкової влади діючих підприємств.

Питання для самоконтролю

1. Яка сфера дії антимонопольного комітету?

2. Які функції фонду державного майна України?

3. У чому полягає сутність антимонопольної (конкурентної) політики держави?

4. Які є види порушень антимонопольного законодавства?

5. Які санкції застосовуються до порушників антимонопольного законодавства?

6. Які критерії застосовуються при визначенні монополістів?

Завдання до самостійної роботи

1. Охарактеризуйте найрозповсюдженіші види порушень антимонопольного законодавства в Україні.

2. Охарактеризуйте основні функції Антимонопольного комітету України.


Термінологічний словник ключових понять

Банкрутство — визнаний (за заявою кредиторів, самого боржника, податкової служби і т. п.) арбітражним судом факт неспроможності задовольнити вимоги кредиторів, включаючи нездатність забезпечити платежі в бюджет і позабюджетні фонди.

Демонополізація — комплекс заходів держави, спрямованих на посилення конкуренції, зниження рівня монополізації ринків.

Дерегулювання підприємництва — сукупність заходів, спрямованих на зменшення втручання державних органів у підприємницьку діяльність, усунення правових, адміністративних, економічних та організаційних перешкод для її розвитку.

Комерціалізація — процес перетворення структурних підрозділів державних підприємств (об'єднань) у самостійні підприємства.

Корпоратизація — процес перетворення державних підприємств, закритих акціонерних товариств, виробничих і науково-виробничих об'єднань у відкриті акціонерні товариства.

Ліцензія — спеціальні дозволи, які видаються суб'єктам підприємницької діяльності на здійснення окремих її видів.

Ліцензування — нормативне встановлені умови, порядок і процедура надання спеціально уповноваженими державними органами дозволу на експорт та імпорт певних товарів, робіт, послуг, прав інтелектуальної власності у відповідних обсягах і суворо визначені строки. Застосовуються генеральні, разові, відкриті ліцензії.

Монополізований ринок — ринок у визначених територіальних і товарних межах, на якому діє хоча б одне монопольне утворення або існує бар'єр для вступу суб'єктів господарювання на нього.

Монопольна діяльність — діяльність підприємства, що займає монопольне становище на ринку.

Монопольне становище підприємця — домінуюче становище, яке надає підприємцю можливість самостійно або разом з іншими монополістами обмежувати конкуренцію на певному сегменті ринку.

Підприємництво — самостійна ініціатива, систематична, на власний ризик діяльність з виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, а також торгова діяльність з метою одержання прибутку.

Підприємства з іноземними інвестиціями — підприємства (організації) будь-якої організаційно-правової форми, створені відповідно до законодавства України, іноземна інвестиція в статутному фонді яких становить не менше 10 %.

Підприємство — самостійний господарюючий статутний суб'єкт, який має право юридичної особи та здійснює виробничу, науково-дослідницьку і комерційну діяльність з метою одержання прибутку (доходу).

Позитивні екстерналії — ситуації, коли суб'єкт ринку бере на себе витрати для реалізації інтересів інших суб'єктів ринку.

Правове регулювання — діяльність держави щодо встановлення обов'язкових для виконання юридичних норм (правил) поведінки суб'єктів права.

Приватизація — 1. Процес перетворення державної власності у недержавну. 2. Відчуження майна, що перебуває у державній власності, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів на структурну перебудову економіки.

Продаж об'єкта приватизації за інвестиційним конкурсом — спосіб приватизації, за яким власником об'єкта стає покупець, котрий запропонував кращу інвестиційну програму розвитку об'єкта приватизації.

Продаж об'єкта приватизації за комерційним конкурсом — спосіб приватизації, за яким власником об'єкта стає покупець, котрий за фіксованих початкових умов запропонував найвищу ціну.

Продаж об'єкта приватизації за некомерційним конкурсом — спосіб приватизації, за яким власником об'єкта стає покупець, котрий запропонував найкращі умови подальшої експлуатації об'єкта приватизації.

Продаж об'єкта приватизації на аукціоні — спосіб приватизації, за яким власником об'єкта стає покупець, котрий запропонував у ході аукціону найвищу ціну.

Роздержавлення — процес зміни місця й призначення підприємництва в економіці в напрямку посилення економічної самостійності суб'єктів господарювання. Процес, пов'язаний з демонополізацією, приватизацією, денаціоналізацією економіки.

Санація — система заходів, спрямованих на запобігання банкрутству підприємств.

Свобода підприємницької діяльності — один з принципів підприємницької діяльності, за яким підприємці мають право без обмежень приймати рішення та здійснювати самостійно будь-яку діяльність, що не суперечить чинному законодавству.

Франчайзинг — угода великих корпорацій з окремими підприємствами, за якою фірма-франчайзер передає своєму партнерові (франчайзі) право здійснення окремого виду діяльності з використанням своєї технології, ліцензій, «ноу-хау», торговельної марки.

 

Рекомендована література

[1, 2, 3, 4, 5, 13, 14]

Тема 7. Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2015-05-23; Просмотров: 298; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.034 сек.